123168

1.

Лекція 26-27
Тема: Грунти
гірських територій
України
Карпати
Крим

2.

План
Генезис, класифікація,
властивості і особливості
використання ґрунтів
Карпатської гірської області
(провінції)
Генезис, класифікація,
властивості і особливості
використання ґрунтів Кримської
гірської області

3.

Список основної та додаткової літератури
Основна
1. Аверчев О. В., Сидякіна О. В. Ґрунтознавство: практикум. Херсон: ОЛДІ-
ПЛЮС, 2021. 136 с.
2. Ґрунтознавство : навч. посіб. для студ. Бережняк М. Ф., Якубенко Б. Є.,
Чурілов А. М., Сендзюк Р. В. Київ : Ліра. К, 2020. 610 с.
3. Ґрунтознавство з основами геології : навчальний посібник. О.Ф. Гнатенко,
М. В.Капштик, Л. Р.Петренко, С. В. Вітвицький. К.: Оранта, 2005. 648 с.
4. Грунтовий покрив Вінниччини: генезис, склад, властивості та напрямки
ефективного використання: монографія. Я.Г. Цицюра, Л.Ф. Броннікова, Л.В.
Пелех. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2018. 452 с.
5. Грунтознавство з основами геології. Частина ІІ. Генезис, класифікація та
властивості грунтів. Навчальний посібник. Я.Г. Цицюра, М.І. Поліщук, Л.Ф.
Броннікова. Вінниця. ТОВ «Друк плюс». 2020. 676 с.
6. Думич І. Ю., Топилко Н. І. Ґрунтознавство та механіка ґрунтів. Навчальний
посібник. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014. 192 с.
Додаткова
1. Барвінченко В.І. Практикум з грунтознавства. Вінниця,ОЦ ВДАУ, 2007. 160 с.
2. Барвінченко В.І. Грунтознавство. Курс лекцій. Навчальний посібник. ФОП
Рогальська І.О. Вінниця, 2012. 120 с.
3. Геологія загальна та історична. Лабораторний практикум : навч. посіб. / А.
Богуцький та ін. Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2018. 136 с.

4.

Закономірності формування і поширення гірських грунтів
мають місцеві особливості, проте підпорядковуються закону
вертикальної зональності.
Вертикальна зональність в кожній гірській системі має свої
провінційні чи фаціальні особливості, що зумовлюється
довготною різноманітністю умов, висотою гір, експозицією та
крутизною схилів і умовами широтного поясу розміщення гір.
Порушення закономірностей вертикальної зональності
зумовлюється інверсією, міграцією та інтенференцією зон.
Закон вертикальної зональності – з наростанням абсолютної
висоти ґрунтові зони змінюються в такій послідовності, як і
на рівнині, в північному напрямі, що обумовлюється зміною
чинників грунтоутворення. Ця закономірність порушується
експозицією схилів, інтенференцією (випаданням окремих),
інверсією (зміщення порядку розташування) та міграцією
(зміщенням, накладанням) зон.

5.

Українські східні Карпати
Велика гірська система
Карпат починається
недалеко від Братіслави
(Словаччина) і
закінчується на
південному сході
поблизу Залізних воріт
(Румунія). Довжина
Карпат приблизно 1500
км. Дугою із трьох
сторін оточують вони
Середньоєвропейську
низовину.

6.

У північно-західній
частині їхня
ширина становить
240 км, у південнозахідній - 340, а в
північно- східній,
де розташовані
Українські
Карпати, вона
звужується до 100120 км. Розміри
Карпат від площі
України 6%.

7.

Карпатська гірська провінція становить єдину
систему,
що
включає
гірську
частину,
закарпатську низовину і передкарпатську рівнину .

8.

Ґрунтотворними породами у Карпатах є продукти вивітрювання
твердих осадових, магматичних і метаморфічних порід.
Тверді осадові: пісковики, глинисті сланці (карпатський фліш)
аргіліти, конгломерати, мергелі.
Фліші – морські відклади з мергелів, аргілітів, вапнякових
пісковиків, які розташовані в певній послідовності.
Вулканогенні породи: туфи, базальти, андезити.
У Передкарпатті серед ґрунтотворних порід
переважають делювіальні безкарбонатні лесоподібні
суглинки.
У Закарпатті ґрунтоутворення відбувається на
делювіально-елювіальних важкосуглинкових наносах,
позбавлених щебеню, а також на алювіальних наносах
і суглинках, що покривають піски та галькові породи.

9.

Клімат Карпатських гір, Передкарпаття і низинного
Закарпаття формується під впливом атлантичних і
континентальних повітряних мас. Так, південно-західний схил
і Закарпатська низовина більшою мірою зазнають впливу
теплих вологих атлантичних повітряних мас, а північносхідний
схил
і
Прикарпаття
є
під
впливом
Східноєвропейського і Азіатського континентів.

10.

Загалом клімат у Карпатах вологий і надлишково вологий.
Проте за термічним режимом і гідротермічними умовами
ґрунтоутворення в межах Українських Карпат і прилеглих
рівнинних територій виділяють декілька вертикальних зон
Теплозабезпеченість і зволоженість вертикальних зон Українських Карпат
Вертикальна зона, район,
пояс
Закарпатська низовина,
тепла, волога
Закарпатське передгір`я,
тепле, надлишково вологе
Передкарпаття
помірно теплий, надлишково
вологий
теплий, вологий
Гірсько-лісова зона, надлишково
волога низькогірський помірний
(450–750 м) середньогірський
прохолодний (750–950 м) помірно
холодний (950–1500 м) холодний
(вище 1500 м)
t > 10°C
Кліматичні показники, рік
Коефіцієнт
Опади, мм
зволоження
2800–3000
700
1,0–1,3
2600–2800
800
1,3
2200–2500
2500–2800
700–800
600–700
>1,3
1,0–1,1
1800–2200
1400–1800
1000–1400
600–1000
800–1000
1000–1200
1200–1600
1200–1600
>1,3
>1,3
>1,3
>1,3

11.

Зміна кліматичних умов залежно від висоти місцевості
обумовлює вертикальну зональність рослинного покриву
Інтервали
висот, м
Висотні пояси
рослинності
100 - 200
Низовинні луки й
лучні степи
Передгірні дубові
ліси
Низькогірні букові
ліси
Середньогірні
ялинові ліси
200 - 400
400 - 1100
1100 - 1500
1500 - 2061
Субальпійські й
альпійські луки

12.

На передгірних рівнинах Передкарпаття
поширені широколистяні ліси з дуба, бука,
граба, іноді з домішкою смереки

13.

У середньогір`ї – мішані
листяно-шпилькові (ялинкові)
ліси
У низькогір`ї ростуть мішані
листяні (дубово-грабовобукові) ліси

14.

На полонинах поширені високогірські луки, а на
окремих масивах ялівцеві чагарники, ялинове
рідколісся, зелено-вільхове й соснове криволісся

15.

Долина Нарцисів – природній квітковий килим.
Як стверджують вчені, в льодовиковий період сталися
геологічні катаклізми, і з гір сповз величезний шмат
землі разом із рослинами, які й стали знаменитістю
цієї долини. На території Хустщини маємо Хустський
масив Карпатського заповідника "Долина нарцисів".
Саме тут ростуть унікальні дикі гірські нарциси, які не
збереглися ніде більше у Європі.

16.

Долина крокусів

17.

Процеси ґрунтоутворення
На території Прикарпаття, Карпат і Закарпаття під
листяними і хвойними лісами та високогірними луками
утворюються кислі буроземи. Під трав’яною рослинністю в
зріджених лісах і на вирубках проходить дерновий процес
ґрунтоутворення.
Під ялиновими лісами в холодних умовах на висоті 12001400 м а.в формуються дерново-підзолисті грунти у верхніх
горизонтах яких міститься велика кількість півтораоксидів,
зокрема - заліза, що надає їм бурого забарвлення. Поєднання
буроземоутворення
з
дерновим
та
процесом
підзолоутворення в цих умовах обумовлює утворення
буроземно-підзолистих та дерново-буроземних грунтів. В
зоні альпійських і субальпійських полонин під моховотрав’яною рослинністю на сланцях-пісковиках формуються
гірсько-лучні ґрунти.

18.

Буроземний процес ґрунтоутворення відбувається в
умовах гірського рельєфу, при підвищеному зволоженні в
ГТК>3, під лісовою, гірсько-лучною та лучно-степовою
рослинністю на продуктах вивітрювання порід різного
походження особливістю яких є висока щебенюватість, що
забезпечує їх високу дренованість і вилуговуваність.
Під дією кислотного гідролізу алюмосилікатів з них
вивільнюються А1, Sі, Fе, Са, К та ін. Лужні та
лужноземельні елементи майже повністю вимиваються.
Гумусні кислоти зв'язуються виключно з Fе3+ та А13+ лише
частково з Са2+. Ґрунтовий вбирний комплекс буроземів
крім водню насичується алюмінієм і залізом, що і
обумовлює високу кислотність цих грунтів.

19.

20.

Властивості основних типів гірських грунтів
Буроземи та дерново-буроземні ґрунти поширені на
площі 1.9 млн. га (1.5 млн. га під лісом, 314 тис. га с.-г.
угіддя). Сформувались на різних суглинкових та
глинистих відкладах, елювії-делювії щільних порід під
лісовою рослинністю та гірськими луками в умовах
інтенсивного сезонного промивного режиму.
Будова профілю бурозему кислого: Но-Нd-Н-НР-Р;
бурозему гірсько-лучного кислого альпійського:
Нdt-Н-НР-Р;
бурозему опідзоленого: Нd-Не-НЕ-Іql-Р або Рql;
дерново-буроземного кислого: Но-Нd-Н-Нр-(Рh)-Р.
Глибина гумусованого профіля 20-90 см.

21.

Гранулометричний склад: легкосуглинкових – 35,4% середньосуглинкових -45,9, важкосуглинкових і легкоглинистих -15,1%.
Щільність зложення гумусового горизонта 0,6-1,1 г/см3 на
ріллі 1,1.-1,3 г/см3. Вміст гумусу в теплому поясі 2,0-2,5 %,
помірно-холодному – 3,5–4,0 і в холодному – 7,0-9,0 %,
співвідношення Скг:Сфк=0,3-0,6, рН(вод)-4,1-5,2, гідролітична
кислотність – 5-25 мг-екв.на 100 г грунту, вміст загального
азоту 0,15-0,22 %.

22.

Підзолисто-буроземні кислі поверхнево оглеєні грунти
займають 90.6 тис. га сільськогосподарських угідь, з яких
40 тис.га- орні землі. Утворилися на покривних вилугованих
суглинках під дубово-буковими та змішаними лісами до
висот 450-500 м а.в. Формування цих грунтів - результат
буроземоутворення в умовах недостатньої дренованості
порід, що зумовлює ущільнення в нижній частині профіля і
розвиток оглеєння.
Будова профіля: Но-Нd-Не-НЕql-РІ(ql)-Р(ql).
Гранулометричний склад - переважно важкий. Глибина
гумусованого профіля - 50-60 см. Щільність зложення
грунту 1.1 г/см3, на ріллі 1.20-1.35 г/см3. Вміст гумусу 1.62.6%, співвідношення Сгк:Сфк - 0.17-0.46, рН(вод)-4.7-5.5,
Нг – 5-9 мг-екв/100г, S-6-7 мг-екв/100г. Забезпечення
доступними для рослин елементами мінерального живлення
низьке.

23.

Заходи покращення грунтів Карпат
Дернові опідзолені грунти Передкарпаття потребують
заходів по осушенню, це відноситься і до підзолистобуроземних грунтів Закарпаття. Ефективним заходом є
нарізка гребенів.
В
буроземно-лісовій зоні
основними заходами
покращення є попередження ерозійних процесів, найбільш
ефективним - терасування. Змиті грунти потребують
тривалого залуження. Кислі грунти Карпат насичені
алюмінієм, тому вапнування не ефективне і перевагу
необхідно надавати фосфоритуванню.
На всіх грунтах карпатського регіону необхідне
дотримання науково-обгрунтованої структури посівних
площ і поглиблення орного шару з урахуванням глибини
та властивостей верхніх генетичних горизонтів.

24.

Крим
Крим
КРИМСЬКІ ГОРИ — гірська система
на півдні Кримського півострова.
Простягається на 180 км. з пд.-зх. на
пн.-сх., від мису Айя в околицях
Балаклави
до
мису
Іллі
біля
м. Феодосії

25.

В його систему входять три паралельні пасма гір головне, внутрішнє
(найвища вершина — г. Агармиш, 750м) і зовнішнє(шириною 40–50 км) з
двома поздовжніми долинами (шириною від 2–3 до 15–20 км),
виробленими ерозійними процесами.
Характерною особливістю гірських
пасм є пологі північні і спадисті,
місцями зривисті, південні схили.
Головне пасмо —
найвище в
Кримських горах.
Воно представляє
собою ланцюг
плоских безлісих
масивів, які
називають
яйлами.
внутрішнє
На Бабуган-яйлі знаходиться найвища
точка Кримських гір — гора Роман-Кош
(1 545 м). Прибережні схили Головного
пасма закінчуються Південним берегом
Криму
зовнішнє

26.

Фізико-географічне районування гірського Криму
Кримські гори поділяються на
три фізико-географічні області:
Передгірську, Головну гряду і
Південний берег Криму.
Кримська передгірна лісостепова
область охоплює Зовнішню і
Внутрішню гряди.

27.

Серед гірських масивів виділяють такі яйли:
Ай-Петринська яйла

28.

Карабі-яйла

29.

Бабуган-яйла

30.

Байдарська яйла, подалі г. Ільяс-Кая

31.

Гурзуфская яйла Балабан-Кая

32.

Демерджі-яйла

33.

Довгоруківська (Субтакан) яйла

34.

Чатирдаг-яйла

35.

Ялтинская яйла

36.

Вапнякові розсипи на яйлі

37.

Куести – припідняті форми рельєфу несиметричної
будови: північний схил пологий, а південний крутий

38.

Внутрішні води
Переважають малі та великі ріки
Найдовша річка Криму – Салгир (220 км)
Бельбек
Альма
Кача

39.

У верхів'ях
кримські ріки створюють каньйони.
Найвизначніший - Великий каньйон Криму, що виник у
розломі земної кори
довжина понад 3 км,
глибина сягає 320 м

40.

Русла річок іноді перериваються водоспадами. Один із
найвідоміших - мальовничий водоспад Джур-Джур (17 м)

41.

Найвищий водоспад на Україні (98 м)
Учан-Су

42.

Рельєф. Зовнішнє і внутрішнє гірські пасма мають круті, з
виходами скельних порід південні та пологі північні
схили. Верхні північні схили головного пасма значно
крутіші ніж нижні. Плоскогір’я – яйли мають широкі і
глибокі балки, яри, ували, горби, обривисті скелі і карстові
воронки.

43.

Ґрунтоутворюючі
породи –
переважно елювій
і делювій щільних
порід мергелів,
вапняків,
глинистих сланців,
конгломератів.

44.

Кліматичні умови дуже різноманітні і пов`язані з висотою
місцевості над рівнем моря, експозицією і крутістю схилів,
температурою води Чорного моря і повітря степових районів
півострова. Клімат нижнього поясу південного схилу м’який
середземноморський, опади знижуються від 500 мм з заходу до
300-350 мм на схід. З підняттям у гори кількість опадів
збільшується до 800-1000 мм, а температура знижується: сума
температур більше 100С - з 43000С до 30000С, довжина
безморозного періоду- з 273 до 180 днів.
Середня
температу
ра липня
Середня
температу
ра січня
Річна
кількість
опадів, мм
Передгір'я
+21 °С
0°С
350-500
мм
Головне
пасмо
+15°С
- 4°С
1200-1500
мм
ПБК
+24°С
+2° - +4°С
450-600

45.

Зміна кліматичних умов залежно від висоти місцевості є
однією з причин вертикальної зональності, яка чітко
виявляється в рослинному покриві.
Висотна поясність Кримських гір
Схили Кримських гір
зайняті:
дубовими лісами
(65% площі всіх лісів),
буковими (14%),
сосновими (13%),
грабовими (8%)
На Південному березі Криму
в лісах зростають:
реліктові ялівець високий,
вічнозелений суничник,
фісташка туполиста,
вічнозелені чагарники

46. Схема Висотної поясності Кримських гір

47.

Рослинність південного берега носить
середземноморський характер – серед
шпилькових зустрічаються сосна
судакська і кримська. Багато
декоративних рослин.
Сосна Судакська
на горе Перчем

48.

Сон-трава на яйлі

49.

У передгір’ї та на ПБК
ТИС ЯГІДНИЙ
ІНЖИР
МИГДАЛЬ
СУНИЧНЕ ДЕРЕВО
КЕДР ЛІВАНСЬКИЙ
ЯЛІВЕЦЬ ДЕРЕВОВИДНИЙ
ДУБ ПУХНАСТИЙ

50.

Процеси грунтоутворення
Буроземний
На яйлах розвинуті карстові процеси.
Карст — геологічна формація, яка формується
в процесі розчинення чи вилуговування гірських
порід поверхневими чи підземними водами і
формування специфічного (поверхневого та
підземного) рельєфу.
Термін походить від назви вапнякового плато
Карст, або Крас біля Трієсту у Словенії.
Карстуванню
легко
піддаються
такі
породи: сіль, гіпс, вапняки, доломіти, крейда,
мергель.

51.

Виділяють поверхневий (голий) та
покритий (похований) карст.
Поверхне́вий карст — форма рельєфу, що виникла в
процесі карстування земної поверхні. Породи, що
карстуються, лежать безпосередньо на поверхні, тому
швидко розмиваються потоками вод від атмосферних
опадів.За формою розрізняють: лійка, колодязь, шахта,
карри, каррові поля, понори.
Ялтинська яйла

52.

Покритий карст — тип карсту, який розвивається в
місцях, де карстові відклади покриті товщею пухких
утворень різного генезису. Карст з покривом елювію
і ґрунту іноді називають карстом середньоєвропейського
типу. За формою розрізняють: печери, підземні канали,
підземні порожнини.

53.

54.

Гірсько-лучні чорноземоподібні грунти формуються під
лучно-трав’яною рослинністю в умовах підвищеного
зволоження
та
зниженого
теплового
режиму.
Особливістю цих грунтів є вилуговування карбонатів
кальцію та акумуляція кремнієвої кислоти і
півтораоксидів.
Будова профіля: Нk-Нрk-Рhk-Pk; грунти утворені на
елювії вапняків – карбонатні, на елювії конгломератів і
пісковиків – безкарбонатні. Глибина профіля 30 - 55 см.
За
гранулометричним
складом
переважно
важкосуглинкові, щільність грунту 1.1-1.3 г/см3, ДАВ190 мм.
Вміст гумусу 8-10%, рН(вод)- 6,5-7,0, вміст валового Ν0.7-1.0%, Р2О5-0,15-0,20%.

55.

Коричневі
грунти
(29.1
тис.
га
сільськогосподарських угідь) формуються в
умовах середземноморського типу клімату під
зрідженими ксерофітними лісами з густим
трав’яним покровом на вапняках і глинистих
сланцях, рідко-конгломератах і кристалічних
породах.
Будова профіля: Но-Н(е)d-H(i)-Hp-Phk-Pk.
Глибина гумусного горизонта 15-35 см,
профіля – 70-110 см.
За
гранулометричним
складомважкосуглинкові та легкоглинисті, наявний
щебінь та каміння.
Вміст гумусу на карбонатних породах 7-9%,
рН(вод) – 7.5-7.7, S – 46-52 мг-екв/100г, на
безкарбонатних – вміст гумусу
< 6.5%,
рН(вод) 5.9-6.7, S – 26-30 мг-екв/100г. Валові
запаси азоту 0.2-0.3%, фосфору 0.10-0.15,
калію 1.5-2.3%.

56.

Буроземи (42.1 тис. га з них 20.8 тис.
га сільськогосподарських угідь)
сформувались під лісовою
рослинністю на різних породах
(вапняках, глинистих сланцях,
піщаниках, конгломератах,
кристалічних породах). Поділяються
на карбонатні, безкарбонатні та
опідзолені види.
Будова профіля: Н-Нр-Phk-Pk та
Нd-Не-Hрi-Phі-P. Глибина профіля
60-110 см.
За гранулометричним складом –
важкосуглинкові, рН(вод)- 6.2-6.3
опідзолених, в карбонатних - 6.8-8.0.
Вміст гумусу 3-6%. Вміст азоту, що
гідролізується 2-7 мг/100г; рухомого
фосфору 0.5-1.0; обмінного калію 1255 мг/100г.

57.

Заходи покращення властивостей гірських
грунтів
Коричневі грунти та буроземи в нижньому
гірському поясі використовуються під сади,
виноградники
та
для
вирощування
сільськогосподарських культур.
Серед заходів покращення властивостей грунтів
Криму гірського основне значення мають
протиерозійні заходи до яких слід віднести
терасування,
побудову
водовідвідних
і
водорегулюючих валів і каналів, на крутих
безлісних схилах – насадження лісу.

58.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
ЛЕКЦІЯ ЗАКІНЧЕНА!