Лекція 09_МІТ_Бондаренко

1.

Харківський національний медичний університет
Кафедра медичної та біологічної фізики і медичної інформатики
Дисципліна «Медична та біологічна фізика; медичні
інформаційні системи»
Лекція 9
Медичні інформаційні технології

2. План лекції

1.
2.
3.
4.
Основні поняття медичної інформатики. Інформаційні
технології в медичних інформаційних системах.
Електронна система охорони здоров’я.
Електронні медичні картки. Захист персональної
медичної інформації.
Медичні класифікаційні системи. Основи медичної
стандартизації.

3.

1. Основні поняття медичної інформатики
• Медична інформатика (МІ) – це наукова дисципліна,
що займається дослідженням процесів отримання,
передачі, обробки, зберігання, поширення, відображення
інформації з використанням інформаційної техніки й
технології в медицині й охороні здоров’я.
• Основною метою МІ є оптимізація інформаційних
процесів у медицині за рахунок використання
комп’ютерних технологій, що забезпечує підвищення
якості охорони здоров’я населення.

4. Основні напрями оптимізації медичних інформаційних процесів

• Цифровізація системи охорони
здоров’я (впровадження електронних
медичних систем, електронних медичних карток
пацієнтів, електронних рецептів та інших
цифрових сервісів)
• Стандартизація медичної інформації
(уніфікація форм медичної документації,
використання єдиних класифікаторів і стандартів
медичних даних)
• Створення, розвиток та інтеграція
медичних інформаційних систем
(МІС)
(використання медичних інформаційних систем
для ведення медичної документації, управління
медичними закладами та забезпечення обміну
інформацією між різними закладами охорони
здоров’я)

5.

• Аналітика медичних даних та підтримка прийняття
рішень
(застосування інформаційних технологій для аналізу
медичних даних, прогнозування та підтримки клінічних і
управлінських рішень)
• Створення медичних експертних систем

6.

• Розробка приладо-комп’ютерних систем

7.

• Розвиток телемедицини
Використання інформаційно-комунікаційних
технологій для дистанційного консультування,
діагностики та моніторингу стану пацієнтів.

8.

• Забезпечення захисту та конфіденційності медичної
інформації
(використання сучасних методів кібербезпеки, захисту
персональних даних пацієнтів)

9.

• Залучення ШІ в медичні інформаційні процеси

10.

• Формування цифрової компетентності
медичних працівників та навчання роботі з
медичними інформаційними системами

11. Основні поняття інформатики

• Інформація
• Дані
• Знання
• Повідомлення
• Сигнал
• Канал зв’язку
• Кодування
• Кількість інформації (формула Хартлі, формула
Шеннона)
• Обчислювальні системи

12.

• Дані – це інформація, представлена у формалізованому
вигляді та призначена для обробки її технічними засобами,
наприклад, електронно-обчислювальними машинами
(комп’ютерами).
• Інформація – це отримана в процесі переробки даних
сукупність нових знань, раніше невідомих фактів.
• Знання - це засвоєна, осмислена та структурована
інформація, пов'язана з досвідом, розумінням і здатністю
робити висновки.
З поняттям інформації пов’язані такі поняття, як повідомлення,
сигнал, канал зв’язку.
• Повідомлення – це впорядкована сукупність сигналів,
здатних переносити інформацію.

13.

• Сигнал являє собою будьякий процес, що впливає на
сенсорні системи.
Класифікація сигналів
залежно від функції, що
описує параметри сигналу:
• неперервні (аналогові), що
описуються неперервною
функцією;
• дискретні, що описуються
функцією відліків, взятих в
певні моменти часу;
• квантовані за рівнем;
• цифрові - дискретні
сигнали, квантовані за
рівнем.

14.

• Каналом зв’язку називається середовище, по якому
передаються сигнали.
Канал зв’язку – це частина комунікаційної системи, яка зв'язує
між собою джерело та приймач повідомлень.
Наприклад, при усній розмові сигналом є мова, а каналом
зв’язку – повітря, у нервовій системі сигналом є нервові
імпульси, а каналами – нервові волокна.

15.

Повідомлення складається з комбінації невеликої кількості
простих сигналів певної фізичної природи. Повний набір таких
сигналів називають алфавітом, один сигнал із цього набору –
буквою алфавіту.
Опис будь якого повідомлення за допомогою певного алфавіту
називається кодуванням, переклад цього повідомлення на
інший алфавіт називається перекодуванням, розшифрування
закодованого повідомлення – декодуванням.

16.

Кодуванням прийнято вважати перетворення інформації, що
посилається джерелом, у форму, придатну для передачі по
використовуваному каналу зв'язку.
Один з простих прикладів кодування - це азбука Морзе. В ній
буквена інформація перетворюється в послідовність точок і
тире, тобто коротких і довгих сигналів. Приймаюча сторона
повинна декодувати цю послідовність.
У сучасних технологіях використовується цифровий зв'язок.
При цьому інформація перетворюються (кодується) в двійкові
дані, тобто послідовність 0 і 1.

17.

Код із двох знаків (0 і 1) називається двійковим. Це
найпоширеніший спосіб кодування в сучасних інформаційних
системах.
Двійкова система числення — це позиційна система
числення, основа якої дорівнює 2 та використовує для запису
чисел тільки два символи: 0 (нуль) та 1 (одиницю). Числа,
представлені в цій системі часто називають двійковими або
бінарними числами.

18.

• Для запису будь якого числа у двійковій системі числення
використовується представлення цього числа за допомогою
степенів числа 2.
• Завдяки тому, що таку систему доволі просто використовувати
в електричних схемах, двійкова система отримала широке
розповсюдження у світі обчислювальних пристроїв.

19.

Існують й інші способи кодування, у тому числі створені
природою.
Наприклад,
кодування інформації в ДНК клітини реалізується за
допомогою 4 нуклеотидів - аденін (А), гуанін (G), тимін (Т),
цитозин (C). Ці букви складають алфавіт «генетичного коду»;
за допомогою послідовності нуклеотидів у ДНК відбувається
кодування амінокислотної послідовності білків; первинна
структура білків кодується за допомогою 20 амінокислот,
наприклад аланін (Ala), аргінін (Arg), аспарагінова кислота
(Asp), аспарагін (Asn), цистеін (Cys), ...

20. Кількість інформації

Одне з основних понять теорії інформації – кількість
інформації (I). Чим більше різних можливостей має подія, тим
більшу інформацію про неї несе повідомлення.
• Кількість інформації I(A) про подію A змінюється у
відношенні, зворотному ймовірності P(A) цієї події. Іншими
словами, чим більше ймовірність події, тим менше міститься
інформації в повідомленні про те, що ця подія відбулася, і
навпаки.
• Кількість інформації – це адитивна величина: інформація, що
міститься в повідомленні про те, що відбулися дві події k1 i
k2, повинна дорівнювати сумі кількості інформації про кожну
з них: f (k1,k2) = f (k1) + f(k2).
• Всім цим вимогам задовольняє логарифмічна функція
f(k) = logak

21.

• Залежність кількості інформації від імовірності події
описується формулою Хартлі (виведена американським
ученим Ральфом Хартлі в 1928 р.):
Кількість інформації є позитивною величиною. Оскільки
величина ймовірності будь-якої події 0 P( A) 1 , а
логарифм від такої величини
- це величина
негативна, то у формулі Хартлі стоїть знак мінус.

22.

Якщо Р(А)=1,
то така подія обов’язково повинна
відбутися, і повідомлення про цю
подію не несе інформації (кількість
інформації дорівнює нулю):
I(A)=0.
Якщо
,
то кількість інформації прямує до
нескінченності:
I ( A)

23.

Одиниця вимірювання кількості інформації – біт.
1 біт – це кількість інформації, що міститься в повідомленні
про те, що відбулася подія, імовірність якої дорівнює :
Іншими словами,
1 біт – це кількість інформації, яка міститься в повідомленні
про те, що відбулася одна із двох рівноймовірних подій.
1 біт – це кількість інформації, що зменшує невизначеність у
2 рази.

24.

Похідні одиниці кількості
інформації:
1 байт = 8 біт
1 кбайт =
байт = 1024 байт
1 Мбайт = 1024 кбайт
1 Гбайт = 1024 Мбайт

25.

Приклад обчислення кількості інформації.
Знайдемо кількість інформації в повідомленні про те, що при киданні
1
грального кубика випала цифра 5. Імовірність цієї події P(5) . Відповідно,
6
1
ln6
I (5) log 2 (log 2 1 log 2 6) log 2 6
2.58 (біт).
6
ln 2

26. Середня кількість інформації

Якщо події не є рівноймовірними, важливо знати середню кількість
інформації ( I ), що припадає на одне повідомлення.
Середня кількість інформації є математичним очікуванням величини I ( A) і
обчислюється за формулою Шеннона (формула отримана американським
математиком Клодом Шенноном в 1948 р.):
n
I Pi log 2 Pi ,
i 1
де n – число всіх можливих подій, про яких приходять повідомлення,
Pi – імовірність i-ї події (i = 1, 2, ..., n).
Середня кількість інформації також називається інформаційною ентропією (H) і є
мірою невизначеності інформації в повідомленні.

27.

• Клод Шеннон запропонував нове концептуальне
математичне визначення інформації; на думку Шеннона:
«Інформація знімає невизначеність, тобто зменшує міру
невизначеності».
У своїй праці «Математична теорія зв'язку» Клод Шеннон
вводить поняття інформаційної ентропії як кількісної міри
невизначеності та інформації.

28.

Приклад обчислення середньої кількості інформації.
У кошику лежать 2 білих і 5 чорних куль. Знайти середню кількість
інформації в повідомленні про колір вийнятої навмання кулі.
2
5
Імовірність навмання вийняти білу кулю P( A) , чорну кулю P( B) .
7
7
Застосовуючи формулу Шеннона, отримуємо
n
2 5
5
2
I Pi log 2 Pi log 2 log 2 0.863 (біт).
7 7
7
7
i 1

29. Обчислювальні системи

• Сукупність пристроїв, призначених для автоматичної або
автоматизованої обробки даних, називається
обчислювальною технікою, або апаратним забезпеченням.
• Набір взаємодіючих між собою пристроїв і програм
називається обчислювальною системою.
• Обчислювальна система – це сукупність апаратних і
програмних засобів, що забезпечують автоматизацію збору,
накопичення, опрацювання, систематизації, зберігання,
подання, передачі інформації.

30. Комп’ютер

• Центральним пристроєм апаратного
забезпечення більшості обчислювальних систем
є комп’ютер. Як правило, комп’ютер містить
наступні пристрої:
1. арифметико-логічний пристрій (АЛП) виконує арифметичні й логічні операції;
2. пристрій управління (ПУ) (або пристрій
керування (ПК)) - керує синхронною роботою
всіх інших блоків комп’ютера і організує
процес виконання програм;
3. запам’ятовувальні пристрої («пам’ять») –
використовується для зберігання даних і
програм обробки даних;
4. периферійні (зовнішні) пристрої (пристрої
вводу/виводу – ПВВ) – використовуються для
введення/виведення інформації.

31. У сучасних комп’ютерах АЛП і ПУ об’єднані в один пристрій – центральний процесор.

32.

• Інформаційна система (ІС) - це організаційно впорядкована
сукупність документів (документованої інформації) та
інформаційних технологій (у тому числі, з використанням
засобів обчислювальної техніки та зв’язку), призначена для
реалізації інформаційних процесів.
• Інформаційні технології (ІТ) – це сукупність методів і
програмно-технічних засобів, об'єднаних в технологічний
ланцюг, що забезпечує збір, обробку, зберігання і відображення
інформації з метою зниження трудомісткості її використання, а
також для підвищення її надійності і оперативності.
• Інформаційні процеси - процеси збору, обробки, накопичення,
зберігання, пошуку і розповсюдження інформації.
• Інформаційні ресурси - окремі документи і масиви документів,
документи і масиви документів в інформаційних системах
(бібліотеках, архівах, фондах, банках та інших інформаційних
системах).
• Документована інформація - інформація, що зафіксована на
матеріальному носії і має реквізити для її ідентифікації.

33.

2. Електронна система охорони здоров’я
(ЕСОЗ)
Різні країни світу, що вже давно стали на шлях цифрової
трансформації своїх систем охорони здоров’я, працюють за
різними моделями електронних систем. Україна однією з
останніх з-поміж цивілізованих країн долучилася до цього
процесу, і зараз ми лише на перших стадіях побудови ЕСОЗ.
ЕСОЗ в Україні має дворівневу (двокомпонентну)
архітектуру:
•центральний рівень – це центральна база даних
державного рівня (ЦБД),
•периферійний - це медичні інформаційні системи (МІС)
базового (локального) рівня.

34.

Центральною базою даних (ЦБД) керує держава; вона
відповідає за централізоване зберігання і обробку інформації.
Медичні інформаційні системи (МІС) - розробляються та
підтримуються комерційними розробниками програмного
забезпечення та дозволяють автоматизувати роботу медичних
установ для передавання інформації в ЦБД.

35.

• Інформація до центрального компоненту (ЦБД) потрапляє
безпосередньо від медичних закладів через медичні
інформаційні системи (МІС).
• ЦБД накопичує дані, які передаються до спільного
центрального сховища та є доступними для міністерства
охорони здоров’я (МОЗ), Національної служби здоров’я
України (НСЗУ) та інших надавачів медичних послуг, які
зареєстровані в ЕСОЗ.
Медична інформація в ЦБД – це виключно та інформація, яка
необхідна для управління системою охорони здоров’я в цілому:
моніторингу та аналізу ключових показників роботи галузі та
якості надання медичної допомоги,
контролю за розподілом та використанням бюджетних коштів,
що виділяються на утримання медичних закладів та інших
галузевих установ.

36.

• МІС – це периферійна відносно до ЦБД частина ЕСОЗ; вона є
власне місцем зберігання інформації для закладів охорони
здоров’я.
МІС – це інструмент з двома завданнями:
• перше – передати дані до ЦБД;
• друге – забезпечити накопичення та обробку інформації для
власного (локального рівня) користування.
Саме МІС є тим інструментом, який має вирішувати локальні
питання для пацієнтів, управлінців та медичних працівників в
закладах охорони здоров’я.

37.

38.

В середовищі ЕСОЗ користувач взаємодіє з центральною базою
даних (ЦБД) через МІС.

39.

Під еНealth розуміється використання інформаційнокомунікаційних технологій і систем для поліпшення рівня
охорони здоров’я, включаючи керування процесами в системі
охорони здоров’я та пов’язаних сферах (науці, освіті,
дослідницькій діяльності).
Система еНealth містить у собі не лише інформаційнотелекомунікаційні системи, але і
• органи управління,
• нормативно-правову базу,
• стандарти і контроль відповідності,
• кадрові ресурси,
• інфраструктуру,
• стратегію та модель залучення інвестицій.

40.

• eHealth для закладів охорони здоров’я
означає можливість автоматизувати медичні процеси,
процеси обліку медичних послуг та управління медичною
інформацією, підтримку електронного документообігу.
Електронна взаємодія «лікар-пацієнт» відбувається шляхом
реєстрації лікарем декларації пацієнта, на підставі якої
лікарю нараховується заробітна платня, а пацієнт отримує
гарантовані державою безкоштовні медичні послуги (за
принципом «гроші ходять за пацієнтом»).
Це означає, що чим кращі медичні послуги, допомогу та
сервіс надає лікар та медзаклад і чим більше людей обирають
цей заклад, тим більший обсяг фінансування заклад отримує
від НСЗУ.

41.

• eHealth для пацієнта
означає можливість реалізації прав пацієнта за Програмою
державних гарантій медичного обслуговування населення
(Програмою медичних гарантій) за допомогою
електронних сервісів незалежно від місця проживання.
Початком інтеграції пацієнта з eHealth є укладання
декларації з обраним лікарем; укласти декларацію
пацієнт може, зокрема, зі свого особового кабінету.
Після цього пацієнт отримує низку можливостей: послуги
телемедицини (особливо важливі для пацієнтів сільської
місцевості), ліки за електронними рецептами та інші
можливості, які поступово набувають чинності.
У список безоплатних послуг входить первинна допомога,
екстрена, амбулаторні послуги, стаціонарні, реабілітація
та паліативна допомога, а також допомога при пологах.

42.

В Україні декларацію з сімейним лікарем можна укладати
з моменту народження людини.
• Для дітей до 14 років декларацію з лікарем підписують
батьки або законні представники.
• З 14 років підліток може самостійно обрати лікаря і
підписати декларацію, маючи паспорт (ID-картку).
• Зазвичай для дітей обирають сімейного лікаря або
педіатра, а дорослі пацієнти укладають декларацію із
сімейним лікарем або терапевтом.
Отже, декларацію можна укласти з народження, але до 14
років її підписують батьки або опікуни.

43.

44.

Усі питання, пов’язані із функціонуванням та розвитком
еНealth, регламентуються та контролюються Єдиним
національним замовником медичних послуг - центральним
органом виконавчої влади Національної служби здоров’я
України (НСЗУ), що виконує функції страховика та єдиного
стратегічного замовника/закупника медичних послуг і
лікарських засобів у рамках програми державних гарантій.
НСЗУ утворюється Кабінетом Міністрів України.

45.

Адміністратором eHealth є створене з
цією
метою
державне
підприємство
«Електронне здоров’я», або “eZdorovya”.
Адміністратор вимагає від розробників
МІС строго дотримуватися вимог до
• надійності,
• безпеки,
• конфіденційності даних,
якими
їх
системи
обмінюються
з
центральним компонентом.
Всі МІС мають пройти сертифікацію
Державної служби спеціального зв’язку та
захисту інформації України.

46.

Розвиток еНealth в Україні відбувається в рамках
формування Єдиного медичного інформаційного простору,
метою якого є забезпечення ефективного обміну медичними
даними між різними інформаційними системами, як в рамках
еНealth, так і із суміжними галузями та сферами.
Подальший розвиток eHealth також передбачає
гармонізацію
стандартів
медичної
інформації
та
забезпечення сумісності інформаційних систем України з
відповідними цифровими системами країн Європейського
Союзу, що є важливим кроком на шляху європейської
інтеграції у сфері охорони здоров’я.

47.

Натепер існує достатня кількість комерційних МІС для
комунальних і приватних лікарень, кабінетів, аптек тощо, які
дозволяють автоматизувати управління установою СОЗ та
реалізують Програму медичних гарантій.
Вибір МІС залежить від потреб та розмірів організації.
Існує два стандартних види МІС для організацій :
хмарна МІС і серверна МІС.

48.

• Хмарні сервіси (SaaS – Software as a Service,
«Програмне забезпечення як послуга») надають онлайндоступ до необхідної інформації та обчислень, є одним з
найбільш перспективних напрямків у сфері IT-послуг.
Така форма сервісу підвищує мобільність доступу
до прикладних додатків та скорочує витрати на
інформаційну підтримку діяльності медичних закладів.
Перевагою таких систем є доступність з будь-якого
пристрою з доступом до Інтернету. Її впровадження не
потрібує дорогого серверного обладнання, а її підтримку
здійснює компанія-розробник.

49.

• Серверні МІС є актуальними для дуже великих медичних
установ через їхню складну інфраструктуру і величезний
обсяг інформації. Серверні МІС встановлюються на сервери
компаній.
Збором інформації, організацією і адмініструванням
системи в цьому займається безпосередньо установа охорони
здоров’я. Перевагою серверної МІС є можливість
встановлення додаткових модулів, адаптованих під внутрішні
потреби установи, що може зробити програму більш гнучкою.

50. 3. Електронні медичні картки (ЕМК)

• Електронна медична картка (або електронна історія
хвороби; електронний паспорт пацієнта; electronic medical
record, EMR) – це медична карта пацієнта медичного
закладу в електронній формі.
• Електронна історія хвороби може використовуватися як у
поліклінічних, так і у стаціонарних установах, з
урахуванням характеру й особливостей надання медичної
допомоги в них. ЕМК утворюється та зберігається в
автоматизованій інформаційній базі даних медичної
установи.
• Картка містить:
- дані історії хвороб пацієнта,
- інформацію про зроблені щеплення,
- бажання пацієнта стати донором.

51.

Електронна медична картка
• дозволяє оперувати особистими даними пацієнтів,
• дозволяє обмінюватися даними пацієнта з іншими
медичними установами,
• може передаватися до компетентних організацій: страхових
компаній, органів контролю за наданням медичної
допомоги, правоохоронних органів тощо.
• доступна сімейним лікарям, терапевтам і педіатрам тих
лікувальних закладів, які підключені до електронної
системи охорони здоров’я eHealth і мають контракт із
Національною службою здоров’я України (НСЗУ).
В Україні електронна медична картка
почала працювати в тестовому режимі
з 1 березня 2019 р.

52.

Електронна медична картка
є інформаційною системою, яка спирається на технологію
реляційних баз даних (від англ. relation - відношення)
Такий спосіб зберігання інформації дозволяє зручно, в
автоматичному режимі, відбирати дані за деякою ознакою
або набором ознак, упорядковувати їхнє відображення за
різними стовпцями таблиці, наприклад, за датою, прізвищем,
діагнозом.
Електронна форма медичної карти полегшує вирішення
багатьох завдань:
• документування (накопичення, надійне зберігання,
можливість зручного перегляду) довільної медичної
інформації про пацієнта із прив’язкою до календарної дати;
• пошук (фільтрацію за набором ознак) необхідної інформації;
• відстеження залежності окремих діагностичних параметрів
від часу;
• дослідження ефективності роботи.

53.

• Така інформаційна система, як ЕМК, передбачає наступне:
1) наявність зручних засобів уведення й відображення
інформації. Для введення текстової й цифрової інформації
надаються форми (бланки), що відображаються на екрані
комп’ютера. За можливості формалізації даних (формування
скінченного або доповнюваного списку значень параметра,
що вводиться) вибір значення робиться з наданого списку;
2) наявність засобів імпорту даних апаратних обстежень.
Багато сучасних медичних приладів (томографи,
флюорографи, ультразвукові сканери, електрокардіографи і т.
ін.) формують результат безпосередньо в електронному
вигляді. Існують міжнародні стандарти, наприклад, DICOM
(Digital Imaging and Communications in Medicine), для
передавання приладової діагностичної інформації;
3) у систему можуть додаватися різноманітні електронні
довідники (класифікатор діагнозів, лікарських засобів,
адресна книга та інше).

54. 4. Медичні класифікаційні системи. Основи медичної стандартизації

• Класифікація - це система понять, упорядкованих у межах
певної області, з явними або неявними принципами
організації.
• Медична класифікація використовується для перетворення
описів медичних діагнозів або процедур та інших проблем,
пов'язаних зі здоров'ям, у стандартизовані статистичні коди.
Коди забезпечують зручність збереження, збору та аналізу
медичних даних. Процес перетворення словесних описів у
коди називають клінічним кодуванням.
Діагностичні
та
процедурні
коди
використовуються
постачальниками медичних послуг, медичними страховими
компаніями, постачальниками компенсацій працівникам,
розробниками програмного забезпечення для системи охорони
здоров'я тощо.

55.

Метою медичної класифікації є створення умов для
систематизованої реєстрації, аналізу, інтерпретації та
порівняння даних про захворюваність та смертність,
отриманих в різних країнах або регіонах та в різний час.
Медична класифікація використовується для всіх
загальних епідеміологічних цілей та багатьох цілей,
пов'язаних з управлінням системою охорони здоров'я. Ці цілі
включають аналіз загальної ситуації зі здоров'ям
груп населення, а також підрахунок частоти і поширеності
хвороб та інших проблем, пов'язаних зі здоров'ям, в їхньому
взаємозв'язку з різними факторами.
При класифікації поняття упорядковуються по родовим
зв’язкам. Родові зв’язки - це зв’язки типу «А з роду В».
Наприклад, «пневмонія - це хвороба легенів», де пневмонія –
це вузьке поняття А, тоді як хвороба легенів - ширше поняття
В.

56.

Міжнародна статистична класифікація хвороб та
проблем, пов'язаних зі здоров'ям (англ. International
Statistical Classification of Diseases and Related Health
Problems)
документ,
який
використовується
як
провідна статистична та класифікаційна основа в системі
охорони здоров'я.
Документ періодично переглядається під керівництвом
всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).
Медична класифікація хвороб є нормативним
документом, що забезпечує єдність методичних підходів та
міжнародну верифікацію матеріалів.

57.

Класифікаційне кодування - це процес віднесення
індивідуального об'єкту до певного класу або набору класів (у
разі багатоосьової класифікації). У більшості класифікацій,
класи позначаються кодами.
Основні види кодів:
Цифрові коди представлені послідовністю цифр. Кожен
новий клас отримує наступне невикористане число.
Алфавітні коди – це система літер.
Мнемонічні (алфавітно-цифрові) коди - коди, які
складаються з цифрових та/або літерних знаків,
формуються з одного або декількох символів класу. Це
полегшує запам’ятовування кодів користувачами.

58.

• Ієрархічні коди формуються шляхом послідовного
розширення вже існуючого коду на один або кілька
додаткових символів для кожного наступного рівня
деталізації. Кожен новий рівень уточнює попередній і
відображає підпорядкованість об’єктів у класифікації. Тому
ієрархічний код містить інформацію не лише про конкретний
клас об’єкта, а й про його зв’язок із вищим (родовим) класом.
Чим довший код, тим більш детально визначений об’єкт.
Прикладом ієрархічного кодування в медицині є класифікація
захворювань, у якій спочатку кодується велика група хвороб, а
далі код уточнюється для підгруп і конкретних нозологічних
форм.

59.

• Коди зіставлення (композиційні коди) складаються з кількох
частин (сегментів), кожна з яких описує окрему
характеристику об’єкта. Ці сегменти формуються незалежно
один від одного і разом утворюють повний код. На відміну від
ієрархічних кодів, у цьому випадку частини коду не
відображають підпорядкованість, а лише поєднують різні
ознаки об’єкта.
Прикладом такого коду є поштова адреса, яка складається з
кількох елементів: країни, міста, вулиці, номера будинку або
квартири.
У медичних інформаційних системах подібний принцип
застосовується під час формування кодів, що містять
інформацію про лікувальний заклад, відділення, тип медичної
послуги або пацієнта.

60.

Міжнародна класифікація хвороб (МКХ)
(англ. International Classification of Diseases, ICD) - це система
кодування узагальненого запису даних про хворого.
МКХ (ICD) складається з 21 класу хвороб, кожен з яких
містить підрозділи з кодами хвороб і станів.
1 [A00 - B99] Деякі інфекційні та паразитарні хвороби
2 [C00 - D48] Новоутворення
3 [D50 - D89] Хвороби крові і кровотворних органів та окремі
порушення із залученням імунного механізму
4 [E00 - E90] Хвороби ендокринної системи, розладу харчування та
порушення обміну речовин
5 [F00 - F99] Розлади психіки та поведінки
6 [G00 - G99] Хвороби нервової системи
7 [H00 - H59] Хвороби ока та придаткового апарату
8 [H60 - H95] Хвороби вуха та соскоподібного відростка

61.

9 [I00 - I99] Хвороби системи кровообігу
10 [J00 - J99] Хвороби системи дихання
11 [K00 - K93] Хвороби органів травлення
12 [L00 - L99] Хвороби шкіри та підшкірної клітковини
13 [M00 - M99] Хвороби кістково-м'язової системи та сполучної
тканини
14 [N00 - N99] Хвороби сечостатевої системи
15 [O00 - O99] Вагітність, пологи та післяпологовий період
16 [P00 - P96] Окремі стани, що виникають в перинатальному періоді
17 [Q00 - Q99] Вроджені вади розвитку, деформації та хромосомної
аномалії
18 [R00 - R99] Симптоми, ознаки та відхилення від норми, що
виявлені при лабораторних та клінічних дослідженнях, не
класифіковані в інших рубриках
19 [S00 - T98] Травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх
причин
20 [V01 - Y98] Зовнішні причини захворюваності та смертності
21 [Z00 - Z99] Фактори, що впливають на стан здоров'я населення та
звертання до закладів охорони здоров'я
22 [U00 - U99] Коди для спеціальних цілей

62.

Кожна хвороба в системі МКХ-10 має тризначний код.
Код розпочинається з літери, яка відповідає певному класу
хвороби, після чого ідуть дві цифри, що деталізують хворобу.
Цифри, що йдуть після крапки, забезпечують додатковий рівень
деталізації, але є необов’язковими.
Наприклад, діагноз «ангіна» належить до класу Хвороб
системи дихання (клас J) і має код J03.
Діагноз «стрептококовий менінгіт» відноситься до класу
Хвороб нервової системи (клас G) (G00-G09 – Запальні
хвороби центральної нервової системи) і має код G00.20

63.

Станом на зараз в нашій країні діє класифікація 10-го
перегляду МКХ-10.
• 11-й перегляд Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11)
Всесвітня організація охорони здоров'я розпочала у 2007 році
і закінчила у 2018 році; перегляд був необхідний «для
врахування досягнень у сфері медицини, науки та
інформаційних технологій».
• Перехід на нову класифікацію було рекомендовано ВООЗ
з 1 січня 2022 року, потім перехідний період було
продовжено до 2027 року. На думку ВООЗ, країни не відразу
перейдуть на нього через підготовку фахівців і через те, що
деякі країни досі використовують МКХ-9.
• Головною метою введення нової редакції МКХ було
спрощення її використання та відповідність досягненням у
науці та медичній практиці. Оновлена версія може бути легко
розміщена в комп'ютерних програмах.

64.

Система кодування ICPC-2
(International Classification for Primary Care ) – «міжнародна
класифікація первинної медичної допомоги» - найбільш
поширена класифікація, яка використовується на первинній
ланці в багатьох країнах світу.
Класифікація була розроблена Всесвітньою організацією
сімейних лікарів (World Organization of National Colleges,
Academies and Academic Associations of General
Practitioners/Family Physicians — WONCA). Головний принцип
системи – розуміння того, що в ПМД важливим є не тільки
погляд лікаря на проблему пацієнта (діагноз) але і причина
звернення пацієнта за медичною допомогою, тому в ІСРС-2
можна кодувати причину звернення пацієнта.

65.

ICPC-2 використовується не тільки для кодування діагнозів, але
також містить
коди причин для обґрунтування діагнозу,
коди процедур лікування та
коди лабораторних досліджень.
Базовим поняттям в ІСРС-2 є епізод медичної допомоги –
взаємодії пацієнта з медичним закладом від першого звернення
(візиту) до медичного працівника до останнього візиту
(включно) з цією ж проблемою.
ICPC-2 – це двохосьова система.
Перша вісь, яка орієнтована у напрямі систем організму,
кодується літерою, друга вісь кодується двома цифрами.

66.

Для кожного візиту пацієнта ІСРС-2 дозволяє кодувати три
складові:
1. Причину звернення пацієнта до лікаря (найчастіше це певні
скарги, консультації або оцінка результатів аналізів).
2. Діагноз сімейного лікаря (те, як бачить проблему сімейний
лікар).
3. Дії сімейного лікаря (що необхідно зробити в конкретній
ситуації для уточнення діагнозу – лікування, направлення
на додаткові методи обстеження або на консультацію до
лікаря вторинної ланки).
Отже, за допомогою ІСРС-2 можна кодувати скарги, симптоми
та синдроми, коли неможливо встановити точний діагноз.
Також ця класифікація використовується для обробки медичних
записів в електронному вигляді, що робить простішим і
точнішим ведення всієї медичної статистики. Навіть при
паперовому використанні ІСРС-2 дозволяє спростити ведення
медичних записів.

67.

На початку 2018 року МОЗ зробило новий крок на шляху
удосконалення вітчизняної медичної галузі та її узгодження з
міжнародними стандартами. Міністерство підписало договір з
Всесвітньою організацією сімейних лікарів про застосування за
ліцензією та в офіційному перекладі Міжнародної класифікації
первинної медичної допомоги ICPC-2-E.
Наказ МОЗ «Про деякі питання застосування Україномовного
варіанта Міжнародної класифікації первинної медичної допомоги
(ICPC-2-E)» від 04.01.2018 № 13 дозволив використовувати
класифікацію у діяльності лікарів первинної ланки.
Наказ № 13 затвердив:
- Україномовний варіант Міжнародної класифікації первинної
медичної допомоги ICPC-2-E
- Таблицю співставлення кодів ICPC-2-E і Міжнародної
статистичної класифікації хвороб і споріднених проблем охорони
здоров'я десятого перегляду (МКХ-10)

68.

З розвитком електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ) в
Україні для створення необхідного програмного забезпечення
застосовуються також додаткові спеціальні системи
класифікації.
• Міжнародна класифікація стоматологічних хвороб (МКХ-С) є
витягом МКХ-10 і являє собою класи хвороб порожнини рота і
суміжних систем.
• Міжнародна класифікація онкологічних захворювань (МКХ-О)
– це спеціальне тематичне розширення Міжнародної
класифікації хвороб. МКБ-О має двоосьову структуру із
системою кодування з топографії та морфології пухлин.
Морфологічний код містить п’ять знаків, перші чотири з яких
описують гістологічний тип пухлини, а п’ятий – її біологічні
властивості.

69.

• Система кодування DSM (Diagnostic and Statistical manual of
Mental disorders) - це посібник з діагностики і статистики,
довідники, розроблені Американською психіатричною
асоціацією (АПА). Вони містять реєстри і опис
психіатричних діагнозів, аналогічні
керівництвам Міжнародного класифікатора хвороб (МКХ).
• Скандинавський перелік медичних маніпуляцій (NCSP)
(англ. Classification of Surgical Procedures, Nordic MedicoStatistical Committee (NOMESCO)); ця класифікаційна
система заснована, виходячи з практичного досвіду хірургів
скандинавських країн. Перелік являє собою першу
загальноєвропейську класифікацію хірургічних процедур.
• Австралійська класифікація медичних втручань (ACHI);
(англ. Australian Classification of Health Interventions, ACHI)
• Міжнародна класифікація функціонування, обмежень
життєдіяльності та здоров’я (МКФ)

70.

• Система кодування SNOMED (Systematized Nomenclature of
Human and Veterinary Medicine) «систематизований облік
людської і ветеринарної медицини»; також є багатоосьовою
системою, яка дозволяє кодування декількох аспектів хвороби.
Номенклатура SNOMED призначена насамперед для
формалізації опису результатів клінічних спостережень. Код
SNOMED складається з 11 модулів. Кожен з цих модулів
формує повну ієрархічну систему класифікації.

71.

Стандартизація медичної інформації
Інформація як частина процесу технологічного
оновлення медицини стимулює процеси її стандартизації. Це
відбувається через необхідність використання єдиної системи
кодування і класифікації, упорядкування термінології, а також
регламентації основних процесів у медичних інформаційних
системах (МІС).
Стандартизація - це діяльність, спрямована на розробку і
встановлення вимог, норм, правил, характеристик, як
обов’язкових для виконання, так і рекомендованих, яка
призначена забезпечити право споживача на придбання товарів і
послуг належної якості, а також право на безпеку праці та
комфорт.
Стандарт - це нормативний документ, розроблений на
основі консенсусу та затверджений визнаним органом, який
спрямований
на
досягнення
оптимального
ступеня
упорядкування в певній галузі.

72.

Процеси стандартизації також закріпились у медичній
галузі, розвиваючись поряд із медичною інформатикою.
Під медичними інформаційними стандартами
розуміють сукупність регламентуючих документів з
формування, передачі та обробки медичної інформації, у тому
числі в медичних інформаційних системах (МІС).
Ефективний обмін інформацією як у середині медичних
установ, так і з іншими організаціями, у тому числі за
допомогою МІС, неможливий без однозначного тлумачення
понять, що використовуються у численних підрозділах органів
охорони здоров’я.
Однією з умов вирішення цього завдання є
застосування єдиної мови, каталогу і тезаурусу метаданих, що
також є предметом стандартизації.

73.

Сучасні світові медичні стандарти можна умовно розділити
на дві групи:
• термінологічні стандарти,
• стандарти обміну інформацією.
Найпоширенішими
термінологічними
стандартами
SNOMED, MeSH (Medical Subject Headings), LOINC тощо.
є
Стандарти обміну інформацією: Health Level 7, DICOM
(Digital Imaging and Communications in Medicine)

74.

Дякуємо за увагу!