8_380239626ac017b748efaeb4c88ae2fb (1)

1.

Лекція № 8
Тема : Види навчання.
Вибрані проблеми дидактики.

2.

План
1 Поняття про види навчання. Класифікація видів
навчання
2 Види навчання
3 Вибрані проблеми дидактики
4 Диференційоване навчання в школі, види
дифернціації

3.

Вид навчання - це узагальнена характеристика навчальних
систем, що встановлює особливості навчальної діяльності;
характер взаємодії вчителя і учнів в процесі навчання;
функції використовуваних засобів, методів і форм
навчання.

4.

Вид навчання визначається педагогічною технологією навчання, що
лежить в його основі
Розрізняють такі види навчання:
• пояснювально-ілюстративне
• догматичне
• проблемне
• програмоване
• розвиваюче
• евристичне
• особистостісно-орієнтороване
• комп'ютерне
• модульне
• дистанційне
• міжпредметне і ін.

5.

Пояснювально-ілюстративне - навчання, при якому
навчальний, як правило, передає інформацію в готовому
вигляді за допомогою словесного пояснення з залученням
наочності, а ті, яких навчають сприймають і відтворюють її.

6.

Догматичне - навчання, побудоване на прийнятті
інформації без доказів, на віру.

7.

Проблемне - навчання, при якому під керівництвом
навчального організовується самостійна пошукова діяльність
учнів за рішенням навчальних проблем.
При цьому у них формуються
нові знання, вміння і навички,
розвиваються здібності,
активність, допитливість,
ерудиція, творче мислення та
інші особистісно значущі
якості.

8.

Розвивальне - навчання, що забезпечує
оптимальний розвиток учнів, при якому провідна
роль відводиться теоретичним знанням.
При цьому навчання будується в
швидкому темпі і на високому
рівні, процес навчання протікає
усвідомлено, цілеспрямовано і
систематично.

9.

Евристичне - навчання, що базується на основних
принципах проблемного і розвиваючого навчання,
яке передбачає успішність розвитку учня за рахунок
побудови та самореалізації особистісної освітньої
траєкторії в заданому освітньому просторі.

10.

Особистісно-орієнтоване - навчання, в якому
освітні програми та навчальний процес
спрямовані на кожного учня з властивими йому
пізнавальними особливостями.

11.

Комп'ютерне - навчання, що ґрунтується на програмуванні
навчальної діяльності, яка дозволяє забезпечити посилення
індивідуалізації, персоніфікації процесу навчання за рахунок
оптимального зворотного зв'язку, що надає інформацію про якість
засвоєння змісту освіти.

12.

Модульне - навчання, що додає
поліфункціональність мінімальної
дидактичної одиниці навчальної інформації
- модулю, який забезпечує цілісне
засвоєння змісту освіти.

13.

Дистанційне - навчання
дозволяє досягти заданої мети за
допомогою сучасних систем
телекомунікацій.

14.

Міжпредметне - навчання, що
ґрунтується на вивченні інтегрованих
навчальних предметів, побудованих на
реалізації міжпредметних і
внутріпредметних зв'язків в суміжних
областях пізнання.

15.

Ці основні види можуть поєднуватись, утворюючи нові
види навчання:
• пояснювально-проблемне
• проблемно-програмоване
• проблемно-комп'ютерне та ін.

16.

Пояснювально-ілюстративне навчання
Цей вид називають традиційним. Основними його методами є розповідь,
пояснення в поєднанні з демонструванням наочності. Діяльність учнів зводиться
до сприймання, запам'ятовування і відтворення навчальної інформації, яке є
основним критерієм ефективності.

17.

Проблемне навчання
Воно передбачає самостійне оволодіння знаннями у процесі
вирішення пізнавальних проблем, розвиток самостійного мислення і
пізнавальної активності учнів.
Проблемний вид навчання забезпечує
самостійне здобуття знань, формування
інтересу до пізнавальної діяльності,
розвиток продуктивного мислення.

18.

Програмоване навчання
Основним його принципом є передавання змісту навчального
матеріалу невеликими логічно завершеними частинами.
Часто навчальну інформацію учні отримують не від вчителя, а з
програмованого посібника або дисплея комп'ютера.
Основна мета програмованого навчання - удосконалити управління
навчальним процесом.

19.

Комп'ютерне навчання
Можливості цього виду навчання великі, зокрема подача
інформації, управління перебігом навчання, контроль і корекція
результатів, виконання тренувальних вправ, накопичення даних
про розвиток навчального процесу.
Його можна ефективно використовувати для
підвищення успішності учнів; розвитку загальних
когнітивних здібностей (самостійно мислити, володіти
комунікативними навичками); автоматизованого
тестування, оцінювання та управління педагогічним
процесом.

20.

У сучасній дидактиці виокремлюють й інші види
навчання:
• контекстне
• навчання на основі поетапного формування розумових дій і
понять
• навчання на основі змістового узагальнення та ін.
У процесі контекстного навчання інформація подається у
формі навчальних текстів, а завдання, сконструйовані на їх
основі, задають контекст майбутньої професійної діяльності.
Предметний і соціальний зміст майбутньої професійної
діяльності моделюється в навчальному процесі за допомогою
дидактичних засобів, форм і методів.

21.

Теорія поетапного формування розумових дій і
понять основана на ідеї про принципову подібність
будови внутрішньої і зовнішньої діяльності людини,
положенні про те, що будь-яка дія є складною системою,
що містить орієнтувальний, виконавський та контрольноорієнтовний компоненти.

22.

Навчання на основі змістового
узагальнення передбачає не тільки передачу
конкретних знань, а й удосконалення операцій щодо
виділення ознак об'єкта, операції з поняттями і
класами, тобто формування знань у формі чітко
організованої системи, розвиток когнітивних
структур та операцій в межах цієї системи.

23.

Проблема навчання обдарованих дітей
Одним з важливих напрямів діяльності вчителя в загальноосвітній
школі є його робота з учнями, які мають особливі здібності.
Їм властиві порівняно високий розвиток мислення, довготривале
запам'ятовування навчального матеріалу, добрі навички самоконтролю
в навчальній діяльності, велика працездатність, а також
неординарність, свобода висловлювання думки, багатство уяви,
чіткість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати
сумніву й науковому осмисленню явища, стереотипи, догми.

24.

Існує кілька типів індивідуальної обдарованості:
• раціонально-мислительний - необхідний ученим,
політикам, економістам;
• образно-художній - дизайнерам, конструкторам,
художникам, письменникам;
• раціонально-образний - історикам, філософам,
учителям;
• емоційно-почуттєвий - режисерам, літераторам.

25.

Для дітей з особливими здібностями існує прискорене навчання,
програма якого передбачає дострокове його завершення.
Обдарованій дитині можуть дозволити почати навчатися в школі
раніше. Можливе дострокове переведення із класу в клас.
У роботі з такими дітьми практикують швидкий темп навчання
з окремих дисциплін, створення спеціальних груп прискореного
навчання, складання тестів з окремих дисциплін екстерном.

26.

Неуспішність учнів і шляхи її подолання
За даними вчених, приблизно 12,5%
учнів відчувають труднощі в навчанні,
що значною мірою ускладнює роботу
вчителя.
На позначення цього явища у
психолого-педагогічній літературі
вживають поняття "неуспішність" і
"відставання".

27.

Неуспішність - невідповідність підготовки учнів вимогам змісту
освіти, фіксована через певний період навчання (після вивчення
розділу, наприкінці чверті, півріччя).
Неуспішність є наслідком процесу
відставання, взаємопов'язана з ним, у
ній синтезовано окремі відставання.
Відставання - невиконання вимог (або однієї з них) на
одному з проміжних етапів того відрізка навчального
процесу, який є тимчасовою межею для визначення
успішності.

28.

Причини відставання у навчанні поділяють на такі групи:
1. недоліки фізичного та психічного розвитку (слабке здоров'я,
нерозвинені пам'ять і мислення, відсутність навичок навчальної
праці);
2. недостатній рівень вихованості (відсутність інтересу до
навчання, слабка сила волі, недисциплінованість, відсутність
почуття обов'язку і відповідальності);
3. недоліки в діяльності школи (відсутність у класі атмосфери
поваги до знань, недоліки в методиці викладання, недостатня
організація індивідуальної та самостійної роботи учнів,
байдужість і слабка підготовка вчителя);
4. негативний вплив атмосфери в сім'ї (низький матеріальний
рівень життя сім'ї, негативне ставлення батьків до школи, відрив
дітей від навчальної праці та ін.).

29.

Для подолання стійкого відставання одного
предмета чи предметів одного профілю необхідні:
• вдосконалення методики викладання предмета;
• доступне розкриття навчального матеріалу,
розвиток мислення учнів;
• диференціювання завдань з усунення прогалин у
знаннях;
• спеціальне повторення недостатньо засвоєних
тем;
• заходи, спрямовані на розвиток інтересу до
навчального предмета.

30.

Диференціація може здійснюватися між школами
у межах шкільної системи, класами у межах
школи, групами учнів та окремими учнями у
межах класу з урахуванням одного чи кількох
критеріїв — мети, методів, змісту освіти тощо.
Підставами для створення відмінностей в освітньому
процесі можуть бути:
• вік
• соціальна належність
• розумові здібності
• успіхи в навчанні
• пізнавальні інтереси тощо.

31.

Існує кілька видів диференціації:
1) за здібностями:
• учнів розподіляють на навчальні групи за загальними чи окремими здібностями.
В іншому випадку учнів групують за здібностями до вивчення певної групи предметів
(гуманітарних, природничих, фізико-математичних);
2) за недостатністю здібностей:
• учнів, які не встигають із певних предметів, групують у класи, в яких ці предмети
вивчають за заниженим рівнем і в меншому обсязі;
3) за майбутньою професією:
• навчання у школах, які формують та розвивають навички майбутньої професії
(музичних, художніх, з поглибленим вивченням іноземних мов тощо);
4) за інтересами учнів:
• навчання у класах чи школах з поглибленим вивченням певних галузей знань (фізики,
математики, хімії, інших предметів);
5) за талантами дітей:
• пошук (проведення різноманітних олімпіад, конкурсів) талановитих дітей та створення
умів для їх всебічного розвитку.

32.

Рівні диференціації
Диференціація освіти в Україні відбувається як на макро- та мезо-, так і на
мікрорівні. Щодо макро- та мезорівні, то йдеться про існування різних типів
середніх навчальних закладів: загальноосвітніх шкіл, спеціалізованих шкіл,
гімназій, колегіумів, ліцеїв.
Ці навчальні заклади мають академічний профіль, призначені для обдарованої
молоді, спрямовані на підготовку учнів до вступу у вищі навчальні заклади.
Відбір до них є конкурсним, здійснюється відповідно до рівня розвитку певних
здібностей та навичок.

33.

Диференціація на мезорівні властива
школі-ліцею, школі-гімназії, а також
звичайній загальноосвітній школі, в
якій створені спеціалізовані класи.
Ще одним видом диференціації на
мезорівні є створення на одній
навчальній паралелі класів
вирівнювання, в яких учні згруповані
на підставі слабкого рівня успішності
та на підставі академічних здібностей.
Диференціація на мікрорівні традиційно виявляється в роботі вчителів,
що передбачає роботу вчителя на уроці з кількома групами дітей
відповідно до рівня навчальних навичок.

34.

На початку ХХІ ст. диференціація, індивідуалізація навчання та
виховання учнів стала основоположним принципом роботи середніх
загальноосвітніх навчальних закладів України.
Створюється педагогічна система на засадах врахування освітніх потреб,
можливостей та пізнавальних інтересів школярів, яка забезпечує як
роботу з обдарованими дітьми, так і попередження неуспішності та
відставання учнів.