Проблеми з відходами

1. Проблема з відходами

2. Ща таке відходи?

Відхо́ди — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі
людської діяльності та не мають подальшого використання за місцем утворення
чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися
шляхом утилізації.
Нині в Україні збільшуються обсяги накопичення відходів, кількість полігонів і
звалищ для їх захоронення, погіршується санітарний стан населених пунктів. На
сьогодні в державі накопичено близько 36 млрд т відходів, що складає понад
50 тис. т на 1 км2 території, з яких утилізується лише 30 % промислових і 4 %
побутових відходів. При цьому основними джерелами утворення відходів є
підприємства гірничорудного, хімічного, металургійного, машинобудівного,
паливно-енергетичного, будівельного та агропромислового
комплексів. Погіршується ситуація у сфері поводження з небезпечними
відходами, загальний обсяг накопичення яких становить близько 1,6 млрд т, а
також з непридатними до використання та забороненими до застосування
хімічними засобами захисту рослин, які на сьогодні зберігаються на 4075
складах з порушенням вимог щодо забезпечення екологічної безпеки. Потребує
нагального вирішення ситуація зі специфічними відходами, що утворюються у
процесі медичного обслуговування, ветеринарної практики та пов’язаних з ними
дослідних робіт, що після потрапляння у контейнери побутових відходів і полігони
та звалища можуть призвести до поширення різних інфекційних захворювань.

3.

Сучасно обладнані сховища для зберігання небезпечних відходів та
установки з їх знешкодження створено лише на окремих підприємствах, що
практично не впливає на загальну ситуацію. Крім того, кількість
спеціалізованих підприємств у цій галузі вкрай недостатня, а відсутність
належних умов для утилізації та знешкодження небезпечних відходів
призводить до їх значного нагромадження на промислових
територіях (табл. 1). Проблема також полягає у відсутності науково
обґрунтованої концепції переробки і утилізації небезпечних відходів,
незадовільному впровадженні апробованих сучасних технологій,
недосконалості технологічних процесів і незавершеності технологічних
циклів переробки первинної сировини, неналагодженій системі їх збирання,
відсутності безпечних методів знешкодження чи локалізації
тощо. Незважаючи на доручення Президента України від 30.05.2011 р. до
цього часу немає ефективної системи поводження зі зношеними шинами,
резинотехнічними виробами та відходами резинотехнічного виробництва,
відпрацьованими мастилами, елементами електричного та електронного
обладнання.

4.

5.  За даними спеціальних служб на одного мешканця столичного Києва припадає 50 кг твердих побутових відходів на рік.      Дослідження свідчат

За даними спеціальних служб на одного мешканця столичного Києва
припадає 50 кг твердих побутових відходів на рік.
Дослідження свідчать, що склад побутових відходів приблизно такий:
Папір
41%
Харчові відходи
21%
Скло
12%
Залізо та його сплави
10%
Пластмаси
5%
Деревина
5%
Резина й шкіра
3%
Текстильні матеріали (тканини)
2%
Алюміній
1%
Інші метали
0,3%

6.

Основні показники поводження з відходами І-ІV класів небезпеки у 2012 р.
Читати більше - http://www.niss.gov.ua/articles/1386/
© Національний інститут стратегічних досліджень

7.

До відходів належать:
залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тощо, утворені в процесі виробництва
продукції або виконання робіт і втратили цілком або частково вихідні споживчі властивості
(відходи виробництва);
розкривні і супутні гірничі породи, що видобуваються у процесі розроблення родовищ корисних
копалин;
залишкові продукти збагачення та інших видів первинної обробки сировини (шлам, пил, відсіви
тощо);
новоутворені речовини та їх суміші, утворені в термічних, хімічних та інших процесах і які не є
метою даного виробництва (шлак, зола, кубові залишки, інші тверді та пастоподібні утворення, а
також рідини та аерозолі);
залишкові продукти сільськогосподарського виробництва (у т. ч. тваринництва), лісівництва і
лісозаготівель;
бракована, некондиційна продукція усіх видів економічної діяльності або продукція, що
забруднена небезпечними речовинами і не придатна до використання;
неідентифікована продукція, застосування (експлуатація) або вживання якої може спричинити
непередбачені наслідки, у т. ч. мінеральні добрива, отрутохімікати, інші речовини;
зіпсовані (пошкоджені) і неремонтоздатні чи відпрацьовані, фізично або морально зношені
вироби та матеріали, які втратили свої споживчі властивості (відходи споживання);
залишки продуктів харчування, побутових речей, пакувальних матеріалів тощо (побутові відходи);
осади очисних промислових споруд, споруд комунальних та інших служб;
залишки від медичного та ветеринарного обслуговування, медико-біологічної та хімікофармацевтичної промисловості, аптечної справи;
залишкові продукти усіх інших видів діяльності підприємств, установ, організацій і населення;
матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких
перевищує межі, встановлені чинними нормами, за умови, що використання цих об'єктів та
субстанцій не передбачається (радіоактивні відходи).

8. Закон України «Про відходи»

Закон, прийнятий Верховною Радою України 5 березня 1998 року, що
врегульовує правові, організаційні та економічні засади діяльності,
пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх
збиранням, перевезенням, зберіганням, переробкою, утилізацією,
захороненням. Закон визначає основні принципи і напрями державної
політики у сфері поводження з відходами.
Основні принципи Закону
Закон визнає як основні принципи державної політики в поводженні з
відходами:
пріоритетність захисту навколишнього природного
середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів;
забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних
та енергетичних ресурсів,
науково обґрунтоване
узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щ
одо утворення та використання відходів.

9.

10.

В сучасних умовах вивезення небезпечних відходів за межі України здійснюється як
вимушений захід через відсутність в нашій державі технологій з утилізації переважної
більшості небезпечних відходів, що відповідають екологічним нормативам і
стандартам. Практика вивезення непридатних пестицидів останніми роками показує,
що їх реальна кількість може суттєво перевищувати попередньо визначені обсяги. З
2010 р. в Україні розпочато виконання робіт з ліквідації накопичень найбільш
небезпечних відходів. Так, останніми роками за межі території України вивезено 1300 т
суміші «Премікс», незаконно ввезеної на територію Закарпатської області, понад 26
тис. т непридатних пестицидів, понад 21 тис. т відходів гексахлорбензолу з полігону
токсичних промислових відходів у Калуському районі Івано-Франківської області,
понад 2700 т відходів мононітрохлорбензолу з території державного підприємства
«Горлівський хімічний завод», а також 320 т відходів з вмістом берилію з території
Державного науково-виробничого підприємства «Захід» (м. Київ).
© Національний інститут стратегічних дослідженьВ сучасних умовах вивезення
небезпечних відходів за межі України здійснюється як вимушений захід через
відсутність в нашій державі технологій з утилізації переважної більшості небезпечних
відходів, що відповідають екологічним нормативам і стандартам. Практика вивезення
непридатних пестицидів останніми роками показує, що їх реальна кількість може
суттєво перевищувати попередньо визначені обсяги. З 2010 р. в Україні розпочато
виконання робіт з ліквідації накопичень найбільш небезпечних відходів. Так, останніми
роками за межі території України вивезено 1300 т суміші «Премікс», незаконно
ввезеної на територію Закарпатської області, понад 26 тис. т непридатних пестицидів,
понад 21 тис. т відходів гексахлорбензолу з полігону токсичних промислових відходів у
Калуському районі Івано-Франківської області, понад 2700 т відходів
мононітрохлорбензолу з території державного підприємства «Горлівський хімічний
завод», а також 320 т відходів з вмістом берилію з території Державного наукововиробничого підприємства «Захід» (м. Київ).