Страны Среднего и Ближнего Востока. Проблема Палестины. Иран и страны Латинской Америки

1. Країни Середнього та Близького Сходу. Країни Латинської Америки

2.

1. Створення
національної
турецької держави.
Грецькі війська марширують
окупованим Стамбулом, 1919 р.

3.

4.

Зовнішня політика
Мустафи Кемаля Ататюрка:
Березень 1921 р. – звернення
М. Кемаля по допомогу до
Жовтень 1921 р. договір із
радянської Росії, укладення
радянськими республіками
договору про дружбу й
Закавказзя.
братерство; отримання
фінансової та військової
1922 р. перемога у греко-
допомоги від Росії.
турецькій війні, положення
Севрського договору
переглянуто, а в 1923 р.
Підписано Лозаннський
Січень 1922 р. договір з УСРР.
мирний договір, за яким
зберігалася територіальна
цілісність країни як
національної держави.

5.

Внутрішні реформи
«революція Шапки»
Мустафи Кемаля:
Туреччину проголошено
республікою (1923 р.).
У 1924 р. було скасовано
халіфат.
Усіх турків зобов’язали взяти
собі прізвища. (Кемаль отримав
від меджлісу прізвище
Ататюрк — батько турків).
Головним напрямком стала
європеїзація країни.
Церкву відділили від держави,
а школу — від церкви.
Заборонено багатоженство,
цивільний шлюб став
обов'язковим.
Було введено латинський
алфавіт.
Уряд підтримував національну промисловість, зосереджуючи
увагу на розвитку імпортозамінних виробництв. Після кризи
1930-х рр. у країні почали вводити елементи планової економіки та
створювати державний сектор.

6.

Таблиця “Реформи Кемаля Ататюрка

7. 2. Палестинська проблема. 

2. Палестинська проблема.
Ідея створення національного осередку
євреїв виникла у середині XIX ст.,
а у 1897 р. ця ідея отримала
обґрунтування.
Вирішено було створити єврейську
державу на території Палестини,
1917 р. «декларація Бальфура»,
у якій ішлося про повернення
частини єврейства
на їхню історичну батьківщину
та право створити національний
осередок у Палестині.
переселивши сюди 10 млн євреїв з
усього світу. Султан проти, але
єрейське населення почало таємно
Почалася нова хвиля
переселення.
переселятися до Палестини.
У Палестині почали
Під час Першої світової війни султан
створюватися
розпочав виселення єврейського
єврейські політичні та
населення, звинувативши його в
військові організації.
прихильності до Антанти.

8.

9.

10.

3. Іран (Персія) у міжвоєнний
період.

11.

12.

7 квітня 1920 р. в Тебризі
(Іранський Азербайджан)
спалахнуло повстання проти
шахської влади та англійців.
Його очолив шейх Хіабані.
Виступали проти англо-іранської
угоди,
Вимагали зміцнення
національної незалежності,
проголошення Ірану республікою,
проведення демократичних
реформ
автономії для Азербайджану.

13.

1921 р. Державний переворот.
Створено новий уряд, поступово влада зосереджується
в руках Реза-хана.
Зовнішня політика:
ліквідовано політичну залежність від
Великої Британії.
Налагоджено відносини з радянською
Росією (угода 1921 р.).
12 грудня 1925 р. - Реза-хана
проголошено спадкоємним шахом
Ірану під іменем Реза-шаха Пехлеві.
В Ірані утвердилася нова династія
Пехлеві, яка правила до 1979 р.
Реза-шах
Пехлеві на тлі
вавилонського
лева.
Художник
С. Дж. Вульф,
1930-ті рр.

14.

Внутрішня політика Ірану в 1930-ті рр.
Фінансові реформи
У 1920—1930-х рр. реформи в
забезпечувалися прибутками від
галузі культури й побуту:
продажу нафти. Основою
запроваджено світські школи,
економічної самостійності країни
невелику кількість жіночих шкіл,
мала стати індустріалізація.
відкрито університети в Тегерані
та сільськогосподарський інститут
1935 р. декрет про обов'язкове
у Кереджі.
зняття чадри, запроваджено
європейську форму одягу, пишні
Вплив духовенства на
феодальні титули замінено
суспільно-політичне життя країни
прізвищами.
обмежувався.
Придушувалися будь-які виступи опозиції, селянські повстання..

15.

16.

Зовнішня політика Ірану в 1930-ті рр.
Зближення з Німеччиною, як
противага СРСР і Великій Британії.
1937 р. Іран підписав задуманий з
антирадянською метою
Садабадський пакт.
Територію Ірану як
плацдарм для здійснення
своїх завойовницьких
1938 р. Іран відмовився укласти
новий торговельний договір із
СРСР, що призвело до майже
повного припинення радянськоіранської торгівлі, яка до того
становила майже 40%
зовнішньоторговельного обігу Ірану.
планів намагалася
використати Німеччина.

17. 4. Країни Латинської Америки. 

4. Країни Латинської Америки.

18.

Економічна криза 1929—1933 рр. зміцнила курс на
позбавлення залежності від європейських держав і США.
Вихід вбачався у здійсненні індустріалізації, яка мала
компенсувати неспроможність імпорту машин та
обладнання.
Для розвитку власної промисловості місцевому капіталу
були надані пільги. Держава почала вкладати кошти в
розвиток промисловості, що сприяло виникненню
державного сектору економіки.
Уряд намагався змінити структуру експорту, щоб
зменшити його залежність лише від одного виду
продукції, установлював контроль за діяльністю
іноземного капіталу.
В Аргентині, Мексиці, Болівії було націоналізовано
нафтодобувну промисловість.

19.

Отже, у Латинській Америці, як і в країнах
Заходу, криза призвела до посилення
державного регулювання економіки.
Проте форми проведення перетворень
були різними: від копіювання дій італійських
фашистів до реформ на зразок «нового
курсу» Ф. Рузвельта в США і «Народного
фронту» у Франції. Найбільші успіхи на
шляху до індустріалізації демонстрували
Мексика, Аргентина, Бразилія й Чилі.
Посилення антизахідних, особливо
антиамериканських, настроїв у країнах
регіону змусило США скоригувати свою
політику в Латинській Америці. Президент
Ф. Рузвельт заявив, що США
здійснюватимуть політику «доброго сусіда»
і не вдаватимуться до інтервенції.