Сімейні ролі, внутрішньо-сімейна рольова структура та основні функції сім'ї

1.

Лекції 3-4
План
1. Сімейні ролі, внутрішньо-сімейна рольова структура та
основні функції сім'ї.
2. Психологічно благополучна та неблагополучна сім'я.
3. Психологічне здоров'я сучасної сім'ї.
4. Розвиток шлюбно-сімейних відносин на Україні.
5. Сучасний стан розвитку шлюбно-родинних взаємин.

2.

1. Сімейні ролі, внутрішньо-сімейна рольова структура
та основні функції сім'ї.
Є.Г. Ейдеміллер, Н.В. Александрова, В. Юстицькіс
вважали, що структура сім'ї включає в себе наступні
елементи:
1. Чисельний і персональний склад сім'ї.
2. Сімейні правила.
3. Сімейні ролі.
4. Сімейні підсистеми.
5. Межі сім'ї.
6. Міфи і легенди

3.

Чисельний і персональний склад сім'ї
Чисельний і персональний склад сім'ї означає, хто фізично
або психологічно присутній в даній сімейній системі,
наприклад розведені сім'ї, повторні шлюби.
При роботі з сім'єю важливо знати, кого кожний з членів
сім'ї вважає її членом, тому що нерідкі випадки, коли члени
сім'ї не згодні в тому, хто входить в її склад.
Особливо важливо вирішення цього питання для розлучених
сімей та одружених вдруге.

4.

Сімейні правила
Сімейні правила - сукупність підстав і вимог, на яких будується життя сім'ї.
Відсутність правил і норм призводить до хаосу в сімейній системі.
Нечіткість правил і норм може сприяти зростанню тривоги у членів сім'ї,
гальмувати розвиток, як всієї сімейної системи, так і окремих її членів.
Правила дозволяють членам сім'ї орієнтуватися в реальності і надають
стійкість сім'ї в цілому завдяки тому, що кожен знає свої права і обов'язки.
Виділяють наступні правила:
а) явні - полягають в родині відкрито і проголошені явно, наприклад: стукай
в зачинені двері; ніколи не підвищуй голосу; батьки встановлюють час, коли
маленьким дітям потрібно йти спати.
б) приховані - відомі членам сім'ї, але відкрито не проголошені, наприклад:
тема алкоголізму матері заборонена; не говори ні про що сексуальне, це
засмутить маму; якщо є проблеми, краще поговори з батьком.
в) неусвідомлювані - багато правил не усвідомлюється членами
сім'ї. Просто вони надходять певним чином, навіть не замислюючись, що
можна вчинити інакше.

5.

Сімейні ролі
Сімейні ролі - розуміються як цілі, переконання, почуття, цінності, дії,
які очікуються або приписуються людині, яка займає певне місце в
сімейній системі.
Виділяють такі їх види:
а) конвенціальні - ролі, прописані правом, мораллю, традицією.
Наприклад: ролі чоловіка, дружини, матері, батька, дитини, брата,
сестри тощо. Найзагальніші права і обов'язки для чоловіка, дружини,
батька, матері, так само як і дітей по відношенню до батьків встановлені
законодавчо. Конкретні норми і правила визначають, що повинно
виконуватися носієм конвенціальної ролі. Наприклад: мати повинна
допомагати дітям в оволодінні різними уміннями, контролювати їх
поведінку тощо.
б) міжособистісні - ролі, які визначаються особистісними
особливостями, схильностями їх носіїв (лідер, диктатор, улюбленець,
ведений та ін.).

6.

Виділяють наступні вимоги до сімейних ролей:
1. Сукупність ролей, які виконує індивід в сім'ї, повинні
забезпечувати задоволення його потреб в повазі, визнанні
тощо.
2. Виконувана сімейна роль повинна відповідати можливостям
носія даної ролі. Якщо вимоги ролі непосильні, у носія ролі
виникає тривога, нервово - психічне напруження. Наприклад,
це може виникнути у дитини, який виконує «роль батька» (в
силу відсутності, хвороби і т.п.).
3. Сукупність сімейних ролей, які виконує індивід в сім'ї,
повинна забезпечувати задоволення не тільки його потреб, але
й потреб інших членів родини. Наприклад, рольова структура,
при якій відпочинок одних членів сім'ї забезпечується за
рахунок непомірної праці іншого члена, може стати
психотравмуючою.

7.

Сімейні підсистеми
Підсистеми - це структурний елемент сімейної системи, і їх
динаміка тісно пов'язана з життєвим циклом сім'ї.
Перша - це підсистема подружжя. Ця підсистема утворюється з
укладенням шлюбу. Одночасно починається процес адаптації,
приймаються і уточнюються ролі чоловіка і дружини. На цей
процес істотно впливає досвід, набутий в батьківських сім'ях.
Друга - це підсистема батьків. З'являється після
народження дитини. Батьківська підсистема змінюється,
пристосовується до вікових особливостей дітей. Вона повинна
враховувати потреби всіх у сім'ї дітей.
Третя - підсистема дітей. Ця підсистема надає можливість дитині
бути тільки дитиною; дозволяє вивчати відносини однолітків;
формувати необхідні комунікативні навички для спілкування з
однолітками і з дорослими. Тому добре, коли більше однієї дитини
в сім'ї.

8.

Існує кілька класифікацій сімейних ролей. Якщо до уваги
береться шлюбно-родинний статус людини, то фігурують
формальні сімейні ролі.

9.

10.

11.

Межі сім'ї - це правила, що визначають, хто і як бере участь у
взаємодії.
Границі - це гласні і негласні домовленості між членами сім'ї щодо
того, хто і що може собі дозволити робити в сім'ї і за межами сім'ї.
Наприклад, хто може затримуватися на роботі, хто може
запрошувати до себе друзів, гостей; з ким можна зустрічатися поза
сім'єю і т.п.
В.М. Целуйко виділяє наступні види меж сім'ї:
а) зовнішні - регулюють відносини між сім’єю і соціальним
оточенням; визначають різницю в поведінці з членами сім'ї і з
соціальним оточенням. Розглядають проникність границь (від
непроникності до дифузності);
б) внутрішні - регулюють відносини між різними підсистемами
всередині сім'ї. Це правила, що визначають взаємодію між членами
різних сімейних підсистем.

12.

В.М. Целуйко розглядає наступні типи внутрішніх границь:
1) чіткі - мають на увазі цілком певні права, обов'язки, норми
поведінки для членів кожної підсистеми (батьківської, дитячої,
подружньої), такі правила покращують комунікацію в сім'ї,
полегшують узгодження і пристосування учасників різних
підсистем;
2) ригідні (жорсткі) - забезпечують автономію членів сім'ї,
ізолюють їх один від одного. Родині з ригідними внутрішніми
границями важко функціонувати, тому що у її членів немає навичок
узгодження. Характерні вирази в сім'ях з ригідними межами: - не
заважай, у мене свої турботи; - займися своїми справами - пора б
самому подбати про себе і т.п.
3) дифузні (розмиті) - це такі межі, при яких втрачається автономія
членів сім'ї, і неясні функції підсистем. Так, в сім'ї з дифузними
межами, наприклад, підсистема подружньої пари як би зникає,
розчиняючись в батьківській підсистемі, подружжю не вистачає
інтимності у відносинах.

13.

Е.Н. Юрасова виділяє наступні властивості границь сім'ї:
а) гнучкість - це здатність границь до змін. Ригідність границь
означає, що сімейні правила не змінюються, незважаючи на зміну
ситуації.
б) проникність - це властивість зовнішніх границь. Проникність
границь - це установки сім'ї на взаємодію, контакти з зовнішнім
оточенням. Коли зовнішні границі відрізняються високою
проникністю, вони стають дифузними, і це веде до надмірного
втручання в життя сім'ї інших людей. Непроникність границь різко
знижує можливість необхідного спілкування із зовнішнім світом.
Сімейний міф - це багатофункціональний сімейний феномен, що
формується у вигляді сукупності уявлень членів даної сім'ї про неї
саму. Міф - це складне сімейне знання, яке є продовженням такої
пропозиції, як: «Ми – це ... ». Це знання актуально не завжди. Воно
актуалізується, або коли стороння людина входить в сім'ю, або в
моменти яких -то серйозних соціальних змін, або в ситуації
сімейної дисфункції. Знання це погано усвідомлюється.

14.

15.

Реалізація
господарсько-економічної
функції
пов’язана
з
харчуванням сім’ї, придбанням і налаштуванням домашнього майна,
одягу, взуття, впорядкуванням житла, створенням домашнього
затишку, організацією життя та побуту сім’ї, формуванням і
витратами домашнього бюджету. Вже на початкових етапах життя
молодої родини так звані домашні справи формують внутрішньосімейні відносини, створюють необхідні передумови формування
родинної згуртованості, а також визначають можливі конфліктогенні
області взаємостосунків.
Комунікативна функція є дуже важливою для родини, адже
спілкування в ній носить найбільш близький і значущий характер. Ця
функція втілюється через налагодження та підтримання ефективного
спілкування у внутрішніх межах родини, а також організацію
комунікації у зовнішніх межах родини (родичі, знайомі, громадські
організації).

16.

Рекреативна функція пов’язана з відпочинком, організацією
дозвілля, турботою про здоров’я і емоційне благополуччя членів
сім’ї.
Для молодого подружжя суттєвим є гармонійне забезпечення
сексуальної функції, адже взаємне подружнє кохання в значній
мірі залежить від характеру задоволення сексуальних потреб,
особливостей їх регулювання. Відтак ця функція втілюється у
організації стабільних взаємно приємних інтимних стосунків, а
також турботі про сексуальне здоров’я членів подружньої пари.
Пов’язана з попередньою родинною функцією репродуктивна. Ця
функція забезпечує продовження роду та зміцнення кохання і
втілює ставлення подружжя до проблеми дітонародження, яка в
нинішніх умовах часто пов’язана з суперечністю: визнання дітей
чинником стабілізації сім’ї, але водночас джерелом невідворотних
проблем.

17.

18.

2. Психологічно благополучна і неблагополучна
сучасна сім'я.
На сьогодні виступають дві діаметрально протилежні
точки зору.
Перша пов'язує глобальні зміни ХХ ст. із
розхитуванням сімейних зв'язків, а саме таких, як
відданість шлюбу на все життя, фізична безпека. У свою
чергу, криза традицій сприяє інтенсифікації розлучень і
розпаду шлюбу, збільшенню неповних сімей.
Друга позиція – вбачає причини усіх соціальних і
особистих проблем у сучасній тиранії в сім'ї.

19.

20.

21.

22.

23.

24.

3. Психологічне здоров'я сучасної сім'ї
Психологічне здоров'я сім'ї – це комплексний узагальнений
показник соціально-психологічної активності її членів у
внутрішньосімейних стосунках, соціальному середовищі і
професійній сфері їх діяльності.
До головних критеріїв психологічного здоров'я сучасної
сім'ї відносять:
1. Однаковість сімейних цінностей, що віддзеркалює
орієнтаційну єдність поглядів.
2. Функціонально-рольова узгодженість являє собою
динамічний показник психологічного здоров'я сім'ї і
відображає рівень розвитку таких соціально-психологічних
механізмів,
як
взаєморозуміння,
взаємодопомога,
взаємодовіра, взаємотерпіння між членами сім'ї.

25.

3. Соціально-рольова адекватність зумовлена
рольовою структурою сім’ї, яка в процесі
життєдіяльності
складається
більш
жорстко
порівняно з більшістю малих груп.
4. Емоційне задоволення показує характер
емоційного сприйняття один одного і поваги у сім’ї.
5.
Адаптивність
у
сімейних
стосунках
характеризується здатністю передусім дорослих
членів сім’ї прилаштовуватися до соціальнопсихологічної атмосфери сім’ї після трудового дня.
6. Сімейне довголіття являє собою постійний потяг
до нових сімейних цілей, розумне їх планування і
підтримка активності усіх членів сім’ї для їх
досягнення.
7. Ідентичність і стабільність у сім’ї.

26.

4. Розвиток шлюбно-сімейних відносин на Україні
Михайло Грушевський навів аргументовані твердження на
користь існування моногамної сім’ї вже у праслов’янських
племен; патріархальну моногамну сім’ю він трактує як основну
форму розвитку української родини.
Сімейні відносини Київської Русі мали патріархальний характер,
вони
регулювалися
і
традиційними
звичаєво-правовими
настановами, яких особливо дотримувалися у простонародному
середовищі, і чинним княжим законодавством, а після
запровадження християнства – ще й церковними уставами.
Укладанню шлюбу українцями завжди надавалося великого
значення. За звичаєвим правом (неписаними законами, які
регулювали життя в громаді та родині) в Україні людину вважали
за самостійну тільки після одруження: неодружений чоловік,
якого б віку він не був, вважався парубком. Одружена людина
завжди користувалася більшим авторитетом у громаді, ніж
старий парубок чи дівчина. Несхвально ставилися до людей, які
вчасно не створили сім’ю.

27.

28.

29.

30.

Оскільки в Україні вибір шлюбного партнера за взаємною приязню
має традиційну основу, то шлюби за розрахунком укладалися рідше.
Обов’язковою умовою можливості шлюбу була відсутність
родинних зв’язків між молодими. Церковні канони забороняли
також шлюби між кумами та їх дітьми. Головою родини, яка
зазвичай була розширеною, був чоловік, батько.
Проте патріархальність влади в українській сім’ї була відносною і в
основному виявлялась на побутовому рівні – як християнське
розуміння послуху дружини чоловікові, дітей – батькам, усіх членів
родини – її голові. Взагалі, чоловічий шовінізм історично не був
характерним для шлюбно-сімейних стосунків українців.
Жінка у родинних питаннях не перебувала на другорядних ролях і,
хоча сфера її провідної діяльності визначалась переважно функцією
дітонародження та домогосподарювання, її сімейний і соціальний
статуси були досить високими.

31.

32.

В українців батьки на старість ніколи не були самотніми. Згідно зі
звичаєвим правом з батьками залишався жити один із синів: на
Лівобережній Україні – переважно молодший (звичай мінорату), а на
Правобережній – старший (майорат). На практиці дуже часто батьки
залишали біля себе того, з ким, на їх думку, буде краще доживати
віку. Доньки з батьками залишалися лише в тому випадку, коли не
було синів. У такій ситуації донька приводила до батьківської хати
приймака. Залишитися у батьківському домі й доглядати батьків
уважалося дуже почесним обов’язком. Це було вигідно із
матеріального боку: за звичаєвим правом українців, батьківська оселя
і більша частина землі – так звана дідизна – залишалася тому, хто
опікувався мамою і татом. Це правило поширювалося і на доньок, що
також свідчить про рівноправне становище жінки в українській сім’ї.
Таким чином, українські родини формувалися як моногамні,
розширені сім’ї з партнерськими подружніми стосунками, повагою до
всіх членів родини та опорою на християнські моральні цінності.

33.

5. Сучасний стан розвитку шлюбно-родинних взаємин
Історичний поступ відобразив зміну шлюбних і родинних взаємин між
чоловіком і жінкою, зазвичай відповідних певному рівню
соціальноекономічного розвитку суспільства. Упродовж двадцятого
століття інститут сім’ї зазнав суттєвих змін, як структурного, так і
функціонального змісту. Сучасна родина у своєму розвитку теж
характеризується трансформаційними тенденціями, причому як
позитивними, так і негативними.
Ці зміни стосуються вже етапу дошлюбного вибору, зокрема:
зростання
критичність,
вільного
вибору партнера, що
породжує
більшу
збільшення віку молодих людей, що вступають в шлюб,
поєднання мотивації розрахунку та симпатії при виборі шлюбного
партнера.

34.

35.

Багато психологів і соціологів говорять про кризу сучасної
моногамної
сім’ї.
Ця
криза
спричинюється
деформацією,
невизначеністю і навіть частковою втратою сімейних цінностей в
результаті різкої зміни моделі суспільного життя і має типові ознаки.
Ознаки кризи сім'ї:
розповсюдження
нетрадиційних
форм
співіснування
–
незареєстрований шлюб, шведська родина, одностатеві шлюби тощо;
- поширеність особистісної самотності;
- поширеність неповних сімей;
- зростання кількості розлучень, лояльне ставлення до них.
В цілому можна відзначити, що сучасна сім’я будується навколо
подружніх відносин, а не на догоду кровним; росте тенденція членів
родини до індивідуалізації; виникають альтернативні форми шлюбносімейних взаємин; шлюб звільняється від релігійних, національних,
соціально-демографічних забобонів; формуються нові способи рішення
сімейних проблем, з’являються передумови розповсюдження
егалітарних родин.

36.

Науковці прогнозують такі тенденції розвитку шлюбу та сім’ї:
втрата прерогативи зареєстрованого шлюбу, поширення альтернативи
між ним та іншими формами співіснування,
поява відкритого шлюбу, де відносини між подружжям базуються на
взаємній довірі, відвертості, відкритості спілкування, рівноправності та
партнерстві,
зростання явища міжнародних шлюбів (наразі близько 4% українців
одружуються з іноземцями),
у соціалізації дітей з батьківського дому до власної родини з’явиться
проміжна ланка – різноманітні любовні зв’язки, пробний шлюб, життя в
групі, незареєстрований шлюб,
число дітей, що виховуються в неповних сім’ях, буде зростати,
з дітоцентриської форми сім’я трансформуватиметься в подружню, а з
авторитарної – в егалітарну.

37.

Завдання на практичне заняття:
1. Поняття гендеру. Гендерні стереотипи як основа
функціонально-рольової структури сім'ї.
2. Сутність індивідуальних потреб у шлюбі.
3. Узгодженість рольових позицій у сім'ї.
4. Проаналізуйте функції сім'ї з позиції їх ролі для сім'ї та
для суспільства.
Творча робота: Складіть рольову матрицю у вашій
родині.

38.

Дякую за увагу!