Державотворчі процеси в епоху раннього середньовіччя. Формування Руської держави у ІХ — першій половині ХІ ст

1. Державотворчі процеси в епоху раннього середньовіччя. Формування Руської держави у ІХ – першій половині ХІ ст.

2. Підручники і література: Лановик Б.Д.,Лазарович М.В. Історія України. Навчальний посібник. – К.,2006. Історія України / кер.

o Підручники
і
література:
Лановик Б.Д.,Лазарович М.В.
Історія України. Навчальний посібник. – К.,2006.
Історія
України
/
кер.
Авт.
Колективу
Ю.Зайцев.
–
Львів,
1996.
Нова історія України 1914 – 2008 рр. Навчальний посібник. – К.,2011.
Плохій С. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності. – Харків, 2016.
Котляр М. «Соціальна структура давньоруського суспільства», Український історичний
журнал,
№6,
2015:
13-28.
Доступ
отримано:
http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/109724/03-Kotliar.pdf?sequence=1
Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст.
Дорошенко
Д.
Нарис
історії
України.
Львів,
1991.5
Полонська-Василенко
Н.
Історія
України
.
–
Т.1
–
2.
–
К.,1992.
Котляр М. Нариси з історії дипломатії України, Київ, 2001, 9-54. Доступ отримано:
https://chtyvo.org.ua/authors/Kotliar_Mykola/Narysy_z_istorii_dyplomatii_Ukrainy/
Задорожній О. В. Міжнародно-правова діяльність князів Київської Русі періоду «відносної
централізації»: від Аскольда до Святослава (ІХ-Хст.)», Науковий вісник Ужгородського
національного університету, Серія Право. Випуск 27. Том 3, 2014: 171-175. Доступ
отримано:
https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/7355/1/%D0%9C%D0%86%D0%96%D0%9D%D
0%90%D0%A0%D0%9E%D0%94%D0%9D%D0%9E%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92%D0%9E%D0%92%D0%90%20%D0%94%D0%86%D0
%AF%D0%9B%D0%AC%D0%9D%D0%86%D0%A1%D0%A2%D0%AC%20%D0%9A%D0%
9D%D0%AF%D0%97%D0%86%D0%92%20%D0%9A%D0%98%D0%87%D0%92%D0%A1%
D0%AC%D0%9A%D0%9E%D0%87%20%D0%A0%D0%A3%D0%A1%D0%86.pdf

3. План

• 1.Територія, етнічний склад населення Середнього
Подніпров'я в період раннього Середньовіччя.
Вихід на історичну арену слов'ян.
2. Передумови виникнення Київської Русі.
3. Централізаційна політика київських князів у Х –
першій половині ХІ ст.

4. Трипільська культура (6 – 3 тис. до н.е.)

5. Пам'ятки трипільської культури

Пам'ятки трипільської культури

6.

Розселення слов'ян у І тис. н.е.

7.

8.

9.

10.

11. Східнослов'янські союзи племен напередодні утворення Русі

Східнослов'янські союзи
племен напередодні
утворення Русі

12.

13.

14. Прихід варягів

«Повість минулих літ», що є джерелом більшості наших
знань про цей період, розповідає про боротьбу за місто між
різними групами вікінгів, що відбувалася близько 882 року.
Двоє з їхніх вождів, Аскольд і Дір (могилу першого й нині
можна побачити в Києві), були вбиті Гельґі, який був відомий
літописцеві як Олег.
Він захопив місто нібито для дому Рьоріка (Рюрик
у літописі), який уже керував Новгородом (Великий
Новгород) на півночі нинішньої Росії. Хоча в цій історії ще
потрібно з’ясувати чимало деталей, у тому числі хитку
хронологію (літописець відтворив її здебільшого на основі
пізніх візантійських джерел), ця легенда, імовірно, повторює
реальні процеси зосередження влади в руках однієї групи
вікінгів у лісових регіонах Східної Європи між нинішніми
Великим Новгородом та Києвом.

15.

16. Походження терміну «Русь»

• Сьогодні більшість науковців вважають, що
слово «Русь» має скандинавське
походження.
• Візантійські автори, які писали грецькою,
швидше за все, запозичили його в слов’ян,
а ті — у фінів, які використовували слово
«Руотсі» («Ruotsi») для позначення шведів,
що шведською означає «люди, які веслують»

17.

18. Про полюддя на Русі

• Візантійський імператор Костянтин VII Багрянородний
пояснював у своєму трактаті «De administrando imperio»,
написаному близько 950 року, невдовзі після укладення
другого договору, що товари надходили від слов’янських
племен, контрольованих руськими вікінгами:
«Коли починається місяць листопад, їхні вожді разом з усією
Руссю відразу залишають Київ і йдуть на полюддя, що означає
“обхід”, тобто до слов’янських земель вервіанів, дреговичів,
кривичів та сіверян та інших слов’ян, які платять данину
Русі». У той час одні племена платили данину, інші
повставали. Древляни, які жили на правому березі Дніпра
і колись контролювали Київ, платили вікінгам данину»

19.

20.

Як свідчить візантійський літописець Лев Диякон, Святослав був широкоплечим
чоловіком середнього зросту. Він голив бороду, але мав густі вуса. Його голова
також була поголеною, лише одне пасмо волосся залишене незайманим — на
знак його шляхетного походження. Князь мав блакитні очі й короткий широкий
ніс, був вдягнений у простий білий одяг. Золота сережка, прикрашена рубіном
і двома перлинами, була єдиним знаком його високого статусу. Зустріч
відбулася у липні 971 року, коли Лев супроводжував свого імператора Іоанна
Цимісхія у військовому поході до Болгарії.

21.

22. Битва під Доростолом 971 р. з Візантією

Війська князя Святослава
витримали облогу переважаючих
сил Візантії. Відомим з тієї битви є
вислів князя: «Не посрамимо ж
землі рідної, але ляжем кістьми,
мертві бо сраму не імуть».
Зустріч князя Святослава з
імператором Іоаном Цимісхієм
Мирний договір:
Святослав відмовлявся від претензій на
візантійські володіння у Криму та на
Дунаї, Візантійський імператор
зобов’язувався пропустити русичів
додому та дають хліба на дальню дорогу.

23. Централізація влади:

• час правління сина Святослава Володимира та
його онука Ярослава.
• перетворення Русі на справжню середньовічну
державу
— з
більш-менш окресленою
територією, системою управління і, не
в останню чергу, ідеологією.
• Впроваджено Християнство як державної релігії

24.

Хрещення Русі 988 р.

25. Відносини із Візантією:

• Володимир навесні 989 року вторгся до Криму в гонитві за
шлюбом. Він обложив візантійське місто Херсонес, вимагаючи
руки сестри імператора Василія ІІ. За кілька років до того
імператор попроси Володимира про військову допомогу,
пообіцявши взамін руку своєї сестри Анни. Володимир
відправив війська на допомогу імператору. Але Василій
не поспішав виконувати свою обіцянку. Отримавши такого
ляпаса, Володимир не став покірно підставляти іншу щоку,
натомість напав на імперію.
• Володимирове прохання про шлюб було виконане в обмін на
гарантії, що варварський вождь (так сприймали правителя
Києва в Константинополі) прийме християнство.

26. Під знаком візантійської цивілізації

Під знаком візантійської
цивілізації
у рамках ширшої – європейської – християнської спільноти населення майбутньої
України опинилося серед її греко-візантійського відламу.
Візантійська літургія, грецькі церковно-мистецькі канони, книжність і
стиль
духовності витворили фундамент руського світу культури, що спирався на
візантійські
взірці,
нагадуючи
культуру
латинського
Заходу
хіба
в
загальнохристиянських елементах.
Під знаком візантійської цивілізації, тобто в системі її стереотипів, формувалися і
державні інститути, і коло суспільних понять та світоглядних цінностей мешканців
Давньої Русі – від великого князя до невільника.
• Навряд чи могло постати питання про "вибір віри" в країні, серед населення якої
вже не менше ста років побутувало християнство. Від часів Аскольда число
прибічників нової релігії поволі зростало, охоплюючи як дружинне воїнство, так і
купецький прошарок. У Києві наприкінці ІХ ст. на могилі вбитого Олегом Аскольда
була споруджена християнська церква св. Миколая (припускають, що під цим
іменем Аскольд був охрещений), а в першій половині Х ст. – церква св. Іллі над
Ручаєм. Християнкою була вдова Ігоря княгиня Ольга, нібито охрещена самим
патріархом за участю візантійського імператора під час візиту в Константинополь у
50-х роках Х ст.

27.

Стосунку до вбивства Бориса та Гліба Святополк
мати не міг. А в Еймундовій сазі є розповідь, що князь
Ярослав підіслав убивць до Бориса, а саме Еймунда
та його варягів. Святополка ж зробили цапомвідбувайлом, навіки «нагородивши» призвіськом
«Окаянний». Отаким підступним був князь, відомий
як Ярослав Мудрий… (описується у скандинавській Сазі
про Еймунда).

28.

29.

30. Правління синів Ярослава Мудрого у другій половині ХІ ст.

Тріумвірат:
Ізяслав Ярославович
1019-1068; 1077-1078
Святослав Ярославович
1073-1076
Всеволод Ярославович
1078-1093

31.

1072 р.-- Вишгородський з’їзд.

32.

33.

34. Київська Русь в ХІІ ст.

“Феодальна роздробленість”
(як звично
називають період ХІІ-ХІІІ ст. в
історіографії) не сприймалася
людьми тих часів
за остаточний розпад Київської
держави Володимира і
Ярослава.
Русь,
фактично перетворена на
конгломерат окремих
політичних організмів-отчин

35.

36.

Котляр М. ЯК І ЧОМУ НАСТАЛА
УДІЛЬНА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ НА РУСІ
(XII-XIII СТ.) https://irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB
&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF
=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&
S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21
P03=FF=&S21STR=ukr0002031

37. Уділи князів Ростиславичів у Прикарпатті, перед їх об'єднанням у єдине князівство з центром у Галичі.

Уділи князів Ростиславичів у Прикарпатті, перед їх
об'єднанням у єдине князівство з центром у Галичі.
Після смерті Ярослава
Мудрого Галицьке
князівство відокремилось
від Києва.
Першими галицькими
князями були нащадки
онуків Ярослава
Мудрого: Ростиславичі, а
на Волині – Мстиславичі,
які вели родовід від
Мстислава Великого,
сина Володимира
Мономаха.
Леонтій ВОЙТОВИЧ
КНЯЗІВСЬКІ ДИНАСТІЇ СХІДНОЇ ЄВРОПИ
(кінець IX — початок XVI ст.):
склад, суспільна і політична роль
http://litopys.org.ua/dynasty/dyn.htm

38.

39.

40.

Галицьке князівство
Після смерті Ярослава його син
Володимир (1187-1199 pp.) — останній
з Ростиславичів — рятувався від бояр в
Угорщині, бо у 1187 р. бояри вигнали
його з Галича, запросивши на престол
волинського князя Романа
Мстиславича, але вторгнення угрів
змусило його покинути Галичину.
Угорський князь Андрій пообіцяв
Володимирові допомогти повернутися
на престол, але, прийшовши в Галичину,
проголосив її своєю. За допомоги
обуреного народу чужинців удалося
вигнати, проте залежність князя від
бояр ще більше зросла.
Династія Ростиславовичів закінчилася
Володимиром Ярославовичем —
сином Ярослава Осмомисла.
Волинське князівство
• Столиця – м. Володимир,
засноване Володимиром
Святославовичем, який
передав місто сину
Всеволодові. Після смерті
Ярослава Мудрого влада на
Волині переходила із рук у
руки. Наприкінці XII ст.
талановитий волинський
князь Роман Мстиславович
(онук Ізяслава II) об’єднав
Волинське князівство з
Галичиною і поклав початок
сильної, великої ГалицькоВолинської держави.

41.

42.

Леонтій Войтович ФЕНОМЕН
ГАЛИЦЬКОГО БОЯРСТВА І ЙОГО
СТОСУНКИ З КНЯЗЯМИ
http://nv.knutkt.edu.ua/index.php/23092254/article/view/111527

43.

44. Претенденти на Галицьку спадщину:

• Сини новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича та Єфросинії
(доньки Ярослава Осмомисла) – Володимир та Роман
• Новгородський та торчинецький князь Мстислав Удатний (внук Ярослава
Осмомисла по материнській лінії)
• Сини Романа Мстиславовича від шлюбу із Анною, візантійською
принцесою: Данило та Василько
• Угорський королевич Андрій
• Рюрик Ростиславович, князь Київський, батько першої дружини Романа
Мстиславовича Предслави.
• Ростислав Михайлович – князь новгородський (матір Ростислава –
донька Романа Мстиславовича від першого шлюбу)

45.

46.

47.

48.

49.

50.

Данило Галицький змушений був наприкінці 1245 року виїхати до Золотої Орди, щоб
тим самим отримати перепочинок і зібрати сили для вирішальної боротьби.

51.

52.

53.

Юрій Болеслав Тройденович не маючи нащадків, підписав угоду, згідно з
якою у разі його смерті трон мав перейти до польського
короля Казимира III, і це викликало незадоволення бояр.
Бояри звинуватили його у допомозі чужинцям і у 1340 році отруїли.
• Зі смертю Юрія II закінчилася доба незалежності ГалицькоВолинського князівства. Почалася боротьба сусідніх держав за
Галичину й Волинь (Польщі, Угорщини, Литви та інших).
Після загибелі Юрія II Болеслава у справи Галицько-Волинської держави
втрутилися сусідні держави - Польща, Угорщина, Литва.
Польський король Казимир ІІІ уже у 1340 р. захопив Львів.
Бояри на чолі з перемишлянським воєводою Дмитром Детьком і
татарами зуміли відбитися від сусідів і утримувати Галичину до 1349 р.