Розділові знаки при прямій мові та діалозі

1.

Розділові знаки при
прямій мові та
діалозі

2.

Чужа мова, передана дослівно від
імені того, кому вона належить,
називається прямою мовою.
Слова, що вказують, кому належить
пряма мова і як вона висловлена,
називаються словами автора.

3.

На письмі пряма мова оформлюється за такими правилами:
1. Слова автора стоять перед прямою мовою — після них
ставиться двокрапка, а пряма мова береться в лапки і
пишеться з великої літери. У кінці речення ставиться
потрібний за змістом розділовий знак: знак оклику, знак
питання, три крапки:
А:«П (!?)» Пророчо звучать слова Кобзаря: «І чужого
научайтесь, і свого не цурайтесь...»
А: «П».
Максим усміхнувся: «Дивний ти чоловік, боярине» (І.Франко).
А: «П!(?)»
Тоня образилася: «Хіба ж я просила мені писати?» (О.Гончар).
А: «П...»
Захар глядів на молоду пару ясними, радісними очима: «...Не
сумуй, доню, замість батька доля дає тобі брата...» (І.Франко).

4.

2. Пряма мова стоїть перед словами автора — вона
береться в лапки, після неї ставиться кома (знак питання,
знак оклику, три крапки) і тире. Слова автора пишуться з
малої букви:
«П», — а.
«Хай він б'ється», — хан хитрує і до князя шле посла
(О.Олесь).
«П», — а.
«Марійко, усе, що ти робиш, наповнюй любов'ю», —
навчала в дитинстві мама.
«П!» — а.
«Діснейленд - це справжня казка!» — радісно вигукнув
братик.
«П?» — а.
«Звідки ти знаєш?» — дивуюсь я.
«П...» — а.
«Така моя доля...» — безжурно засміявся дід у бороду
(М.Дочинець).

5.

3. Пряма мова розірвана словами автора, то на початку і в кінці
прямої мови ставляться лапки. Інші розділові знаки ставляться так:
а) «П, — а, — п». «Еге, — догадалась Катря, — це ж у нас дитина
знайшлася» (С. Васильченко).
б) «П!? — а. — П...» «Прокинулась? — одказала баба. — Буде тобі
забавка — будеш мати кого глядіти... » (С. Васильченко).
в) «П! — а: — П!» «Я чув про це, — сказав він і додав: — А хто не чув!»
(слова автора з обох боків завжди відокремлюються тире й пишуться з
малої літери)
а) якщо слова автора розділяють пряму мову, яка складається з одного
речення:
«П, — а, — п».
«Ну, то добре, — казав кошовий, — іди ж у який сам знаєш курінь».
«П... — а, — п».
«Та менi небагацько... дечого й купувати... — каже Маруся та й
вiдвернулась вiд нього, щоб не дивитись на чужого жениха, — тiльки й
треба купити матерi... кресало на люльку... а батьковi... ниток красних...
на мережки до хусток... та яловичини... на петрiвку» (Г.КвіткаОснов'яненко).
«П, — а, — п...»
«Мені, — каже, — не так серденьку тяжко...»
«П, — а, — п!(?)»
«Нічого, батьку, згадувать того, що минуло, — рівно озвався Остап, — що
було, те загуло!» (М.Гоголь).

6.

б) якщо пряма мова - це складне речення із двокрапкою, то
перед його другою частиною після слів автора ставимо двокрапку
й тире, а пряма мова продовжується з малої літери.
«П, — а: — п».
«Дівчатонька мої, голубочки! Глядіть, лишень не перехваліть його,
— сміється Катря дівчатам: — славні бубни за горами, а зблизька
— шкуратяні» (Марко Вовчок).
в) якщо слова автора розділяють пряму мову, що містить два
речення, то після слів автора ставимо крапку й тире, а наступне
речення прямої мови починається з великої літери; лапки
закриваються в кінці прямої мови:
«П, — а. — П».
«То моя тітка Василина, — одразу прояснилось обличчя Люби. —
Вона так гарно вміє співати й виводити» (М.Стельмах).
«П!(?)(...) — а. — П».
«Це я бур'ян? — засміявся Віктор. — І який же саме?.. Лопух чи
осот? Чи ще якісь там є бур'яни» (І.Цюпа).
«П, — а. — П!(?)»
«Гляньте, гарно як, — сказала одна дівчина. — Немов облита
снігом кожна гілка!» (М.Стельмах).

7.

г) якщо слова автора складаються з двох частин («сказав і
додав», «промовив і докинув», «спочатку запитав боязко, а потім
уже сміливіше додав» і под.), то після них треба поставити
двокрапку й тире, а другу частину прямої мови почати з великої
літери / тобто, якщо одна частина слів автора стосується першої
частини прямої мови, а друга — другої, що йде після слів автора,
то після першої частини розділові знаки ставимо за загальними
правилами, а перед другою частиною — двокрапку й тире/.
«П, — а: — П!(?)».
«Жаль, звичайно, серенади, — буркнув Федько й, смачно
позіхнувши, додав: — Ходімо спати, а завтра щось придумаємо»
(В.Чемерис).
«Стійте! — вигукнув Остап і додав: — Треба зачекати на підмогу»
(М.Коцюбинський).
«Та я... нi про кого... не думала... я так... — сказала бiдна дiвка та
й злякалася грiха, що — зроду вперше збрехала; а опiсля й каже:
— Хто б то мене й полюбив?..» (Г.Квітка-Основ'яненко).

8.

4. Слова автора розірвані прямою мовою, то розділові
знаки ставляться відповідно до наведених нижче схем.
а) А : «П», — а.
Гриць подумав:«Отут відпочину», — і розстелив рядно
під деревом.
б) А : «П!» — а.
На все поле лунало: «А щоб тобі, Сивий!» — то
хлопченя сусідське бичка впустило.
в) А: «П?» — а.
Його непокоїло, коли діти на питання: «Яким ти хочеш
вирости?» — відповідали егоїстично (За І. Цюпою).
в) А : «П…» — а.
Мріялося Денискові : «Зараз би морозива цілу
коробку...» — і від задоволення мружились очі.

9.

Діалог – передає розмову двох або кількох осіб.
Монолог – висловлювання однієї особи.
Полілог - це дискусія, бесіда трьох і більше учасників.
Репліка – слова кожного зі співрозмовників. Кожну репліку
записуємо з нового рядка, перед реплікою ставимо тире.
Якщо перед реплікою стоять слова автора, після них
ставимо двокрапку.
Міміка - рухи м’язів обличчя, які виражають внутрішній
душевний стан людини
Жести – рухи людського тіла чи рук, що супроводжують
мовлення або замінюють його.
Інтонація – зміна основного тону, на початку кожної
репліки інтонація підвищується. Слова автора вимовляємо
з пониженою інтонацією, дещо прискорено.

10.

Діалог складається із реплік.
Репліка — це одне чи кілька речень, сказані по черзі
кожним учасником діалогу. При репліках слова автора
часто бувають відсутні.
Коли пряму мову передають у формі діалогу, тоді
кожну репліку починають з нового рядка, перед нею
ставлять тире і не вживають лапок. Інші розділові
знаки ставлять, як звичайно при прямій мові.
— Мамо? — лунає в трубці рідний, змінений відстанню
голос. — Це Андрій. Дзвоню з Житомира. В мене все
гаразд.
— Як ви зіграли? — питаю.
— Нормально. Виграли з сухим рахунком. Ми їм
закинули п’ять м’ячів.
— Ти забив гол?
— Я грав тільки в другому таймі. Забив четвертий м’яч.
— Як ти грав?
— Нормально… (Є. Гуцало).

11.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
►Переписати діалог, членуючи йoго на репліки й розставляючи
роздiлові знаки.
Указати звертання і вставні слoва.
І. Ти спиш, Семене, при вікні Ні Тo здатний плачеш у тишині Ні А
двiйок не було у дані днi Ні То простo думаєш дивак Так Отримав
вiсті ти сумні Нi Про
що ти думаєш Семене Аби відчепився ти вiд мене
ІІ. Ти подивись на власну oдежу Я ж тебе просила не перестрибувати
через калюжу А я мамо й не перестрибнув…
Народна творчiсть.

12.

1. Пряма мова — це
А перекладені слова іншої людини мовою, зрозумілою певній
спільноті
Б співзвучність закінчень у словах
В недослівно передані слова іншої особи
Г мовлення людини, яке передається дослівно
2. Як потрібно виокремлювати пряму мову на письмі?
А за допомогою дужок
Б за допомогою ком
В писати з абзацу
Г за допомогою лапок
3. Який розділовий знак потрібно поставити на місці пропуску?
«У різних районах Києва можна зустріти багато цікавих і
талановитих музикантів, один із них — Єгор Сафіров,
барабанщик, який грає на імпровізованих ударних, тобто замість
класичної установки у нього відра» _____ — йдеться у відео
проєкту.
А крапку
Б всі розділові знаки вже є
В кому
Г двокрапку

13.

4. Діалог – це
А) зв’язне висловлювання однієї особи;
Б) різновид прямої мови, що передає розмову двох або кількох
осіб;
В) слова, яке вказують, кому належить пряма мова.
Скласти (пригадати) й записати діалог із двох реплік (напр.: – Чом
ти, Петрику, сумний? – Каже мама: “Руки мий!” (В. Марсюк.).
5. Репліка – це
А) слово, яке називає особу, яка бере участь у діалозі;
Б) заключні слова кожного з діалогів;
В) слова одного з учасників діалогу.
Скласти схему діалогу з трьох реплік (або діалог із трьох реплік).

14.

6. Чуже мовлення, передане дослівно, без змін,
називається
А прямою мовою;
Б непрямою мовою;
В діалогом;
Г словами автора;
Д цитатою.
7. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то
вживаються такі розділові знаки:
А після слів автора ставиться тире, пряма мова
пишеться в лапках і з маленької букви.
Б після слів автора ставиться кома, пряма мова
пишеться з великої букви
В після слів автора ставиться двокрапка, пряма мова
пишеться з великої букви
Г після слів автора ставиться двокрапка, пряма мова
пишеться в лапках і з великої літери

15.

8. Слова автора — це:
А речення, що вказує на манеру вести розмову;
Б речення, що вказує, кому належить пряма мова;
В речення, що вказує на опис ситуацій мовлення;
Г речення, що вказує, кому належить пряма мова, за яких
обставин висловлена, яка манера вести розмову в людини
та інше.
9. У реченні "Чого зажурився, мій любий козаче?» —
питає дівчина вродлива слова автора стоять:
А перед прямою мовою;
Б усередині прямої мови;
В після прямої мови;
Г немає слів автора.
10. У реченні " Боюся грому, - щиро призналася
дівчинка. - Може, повернемося назад?" слова автора
стоять:
А перед прямою мовою;
Б після прямої мови;
В усередині прямої мови;
Г немає слів автора.

16.

11. У якому реченні припущено помилки у
вживанні розділових знаків при прямій мові,
усередині якої слова автора?
А «Чи бачили таке, — сказав батько і, помовчавши,
додав: — Готовий хлібороб, одним словом».
Б «Ото воно там якраз і було, — сказав мій візник,
— отам, де стовп».
В «Яка ти розкішна, земле, думала Маланка. Весело
засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати
квітами».
12. Вкажіть речення з прямою мовою (розділові
знаки пропущено):
А Він правді дивився у вічі
Б Віддай мені корову назад каже багатий вбогому
братові
В На плакаті написано щоб учні дружили з книгою.
Г Старий жук загудів багатозначно: джу-джу-джу.