8. Біблія - духовна скарбниця

1.

Біблія –
духовна
скарбниця
людства

2.

1. Що таке Біблія?
Біблія (від гр. книги) – священна книга іудеїв і християн, релігійна,
історична, філософська та літературна пам’ятка, яка за кількістю видань та
читачів в усьому світі не має собі рівних (ХІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.)
Біблію ще називають «Святим Письмом», «Словом Божим», «Одкровенням»,
«Книгою Книг», «Книгою Спасіння» тощо.
2. Хто автор Біблії?
З точки зору світських дослідників, Біблія писалась різними авторами
упродовж багатьох віків (XV століття до н. э. по I століття н. э.).
Православна церква автором Біблії вважає самого Бога, а пророків, апостолів
та інших лише соавторами.
3. З чого складається Біблія?
Біблія складається із 77 книг, що об’єднані у Старий Заповіт (50 книг) та Новий
Заповіт (27 книг)

3.

4. Якою мовою написана Біблія?
Створювали Біблійні книги на трьох континентах (Азії, Африці та Європі)
трьома мовами: давньоєврейською, арамейською грецькою.
5. Про що розповідає Біблія?
Біблія – це цілісний твір, який зберігає гармонійну єдність завдяки
наскрізній темі: розповідь про моральне падіння людини, порушення її
союзу (заповіту) з Богом та спасіння Христом. В центрі – унікальна
особистість Ісуса Христа.
6. З якою метою створили Біблію?
Мета Біблії – не засудження того чи іншого вчинку або схвалення
моральності, а показ того, що людина вільна у своєму житті, кожен
може обрати власний шлях, водночас кожен з нас має нести і моральну
відповідальність за свій вибір.

4.

1. Що таке Біблія?
Біблія (від гр. книги) - «Святе Письмо», «Книга Книг».
• священна книга іудеїв і християн;
• I місце за кількістю видань.
2. Хто автор Біблії?
• багато авторів;
• створювалась впродовж XV століття до н. э. по I століття н. э..
3. З чого складається Біблія?
77 книг, з них Старий Заповіт - 50 книг;
Новий Заповіт - 27 книг

5.

4. Якою мовою написана Біблія?
• трьома мовами: давньоєврейською, арамейською грецькою.
5. Про що розповідає Біблія?
• про моральне падіння людини, порушення її союзу (заповіту) з Богом;
• спасіння людей Христом;
• В центрі – унікальна особистість Ісуса Христа.
6. З якою метою створили Біблію?
• вона стверджує, що людина вільна у своєму житті;
• кожен має нести моральну відповідальність за свій вибір.

6.

7. Значення Біблії для світової культури:
• Літературний шедевр
• Джерело натхнення для митців
• Документ з історії давнього світу
• Свята книга для всіх християн

7.

БІБЛІЯ
Слово «Заповіт» (з давньоєврейської - «союз»)
- договір між Богом і людьми.
«Старий Завіт» розповідає про події до
народження Ісуса Христа, Божого Сина.
«Новий Завіт» - розповідь про
народження і земне життя Спасителя,
Його Хресний подвиг і Воскресіння в
порятунок людства.

8.

Старий Заповіт або Старий Завіт
1. Перша частина Біблії
2. Написаний давньоєврейською мовою.
3. Обсяг - близько трьох четвертих усієї Біблії. Нараховує
у православних - 50 книг,
у католиків - 45,
у протестантів - 39
4. Розповідає про створення світу, гріхопадіння, взаємини Бога з
вибраним ним народом Ізраїлю.
5. Містить обіцянку Бога відновити зруйновані гріхом відносини
із Богом завдяки посередництву Месії (спасителя)

9.

6. Головна ідея - договір Бога Ягве з обраним єврейським народом.
Умови договору зводяться до двох основних положень:
• «Я — Бог Ягве: нехай не буде для тебе інших богів, окрім мене»;
• «Не рідніться з іншими (язичницькими) народами».
7. Структура (чотири головних групи):
• П'ятикнижжя Мойсеєве
• Історичні книги
• Навчальні (поетичні) книги
• Пророчі книги

10.

Заповіт - це біблійна символіка, яка призначена
співвіднести життя людини, її діяльність з вічними
істинами, з моральними заповідями, щоб всі ми
замислилися, що є Добро і Зло, Життя – Смерть, Любов
і Покаяння.
Через увесь Старий Заповіт проходить боротьба
духовного й бездуховного, віри й зневіри, що тривала і
в душі окремої людини, і в усьому людстві загалом.
Тому проблема встановлення і збереження заповіту «союзу» між Богом і людьми - основна тема всієї
Біблії.
Старий Заповіт закінчується надією, що люди мають
змінитися на краще, воскреснути духовно і розірваний
заповіт буде відновлено.

11. Біблейні історії про створення світу і перших  людей.

Біблейні історії про створення світу і перших
людей.

12.

На початку Бог створив небо та землю.
А земля була пуста та порожня, і
темрява була над безоднею, і Дух Божий
ширяв над поверхнею води.

13.

І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося
світло.
І побачив Бог світло, що добре воно, — і Бог
відділив світло від темряви.
І Бог назвав світло: «День», а темряву назвав:
«Ніч». І був вечір, і був ранок, — день перший.

14.

І сказав Бог: «Нехай станеться твердь
посеред води, і нехай відділяє вона між
водою й водою».
І Бог твердь учинив, і відділив воду, що
під твердю вона, і воду, що над твердю
вона. І сталося так.
І назвав Бог твердь: «Небо». І був вечір, і
був ранок — день другий.

15.

І сказав Бог: «Нехай збереться вода з-попід
неба до місця одного, і нехай суходіл стане
видний». І сталося так.
І назвав Бог суходіл: «Земля», а місце
зібрання води назвав: «Море». І Бог
побачив, що добре воно.
І сказав Бог: «Нехай земля вродить траву,
ярину, що насіння вона розсіває, дерево
овочеве, що за родом своїм плід приносить,
що в ньому насіння його на землі». І
сталося так.
І земля траву видала, ярину, що насіння
розсіває за родом її, і дерево, що приносить
плід, що насіння його в нім за родом його. І
Бог побачив, що добре воно.
І був вечір, і був ранок, — день третій.

16.

І сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді
небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони
стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і
роками.
І нехай вони стануть на тверді небесній світилами,
щоб світити над землею». І сталося так.
І вчинив Бог обидва світила великі, — світило
велике, щоб воно керувало днем, і світило мале,
щоб керувало ніччю, також зорі.
І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони
над землею, і щоб керували днем та ніччю, і щоб
відділювали світло від те́мряви.
І Бог побачив, що це добре. І був вечір, і був ранок,
— день четвертий.

17.

І сказав Бог: «Нехай вода вироїть
дрібні істоти, душу живу, і птаство,
що літає над землею під небесною
твердю».
І створив Бог риби великі, і всяку
душу живу плазуючу, що її вода
вироїла за їх родом, і всяку пташину
крилату за родом її. І Бог побачив,
що добре воно.
І поблагословив їх Бог, кажучи:
«Плодіться й розмножуйтеся, і
наповнюйте воду в морях, а птаство
нехай розмножується на землі!»
І був вечір, і був ранок, — день
п'ятий.

18.

І сказав Бог: «Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й
плазуюче, і земну звірину за родом її». І сталося так.
І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все
земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.

19.

І сказав Бог: «Створімо людину за образом
Нашим, за подобою Нашою, і хай панують
над морською рибою, і над птаством
небесним, і над худобою, і над усею землею,
і над усім плазуючим, що плазує по землі».
І Бог на Свій образ людину створив, на образ
Божий її Він створив, як чоловіка та жінку
створив їх.
І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них:
«Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте
землю, оволодійте нею, і пануйте над
морськими рибами, і над птаством
небесним, і над кожним плазуючим живим
на землі!»
.

20.

І сказав Бог: «Оце дав Я вам усю
ярину, що розсіває насіння, що на всій
землі, і кожне дерево, що на ньому
плід деревний, що воно розсіває
насіння, — нехай буде на їжу це вам!
І земній усій звірині і всьому птаству
небесному, і кожному, що плазує по
землі, що душа в ньому жива, — уся
зелень яринна на їжу для них». І
сталося так.
І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, —
вельми добре воно! І був вечір, і був
ранок, — день шостий.

21.

І були скінчені небо й земля, і все
воїнство їхнє.
І скінчив Бог дня сьомого працю
Свою, яку Він чинив. І Він відпочив
у дні сьомім від усієї праці Своєї,
яку був чинив.
І поблагословив Бог день сьомий, і
його освятив, бо в нім відпочив Він
від усієї праці Своєї, яку, чинячи,
Бог був створив.

22.

Це ось походження неба й
землі, коли створено їх, у
дні, як Господь Бог створив
небо і землю.
І не було на землі жодної
польової рослини, і жодна
ярина польова не росла,
бо на землю дощу Господь
Бог не давав, і не було
людини, щоб порати
землю.
І пара з землі підіймалась,
і напувала всю землю.

23.

Каїн та Авель

24.

І породила Єва Каїна, і сказала:
«Набула чоловіка від Господа».
А далі вона породила брата йому
Авеля.
І був Авель пастух отари, а Каїн
був рільник.

25.

І сталось по деякім часі, і
приніс Каїн Богові жертву від
плоду землі.
А Авель, — він також приніс від
своїх перворідних з отари та
від їхнього лою.
І зглянувся Господь на Авеля й
на жертву його, а на Каїна й на
жертву його не зглянувся.

26.

Чому бог відкинув жертву Каїна?

27.

І сказав Господь Каїнові: «Чого ти
розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє?
Отож, коли ти добре робитимеш, то
підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в
дверях гріх підстерігає. І до тебе його
пожадання, а ти мусиш над ним панувати».

28.

І сказав Господь Каїнові: «Де Авель, твій
брат?»
А той відказав: «Не знаю. Чи я сторож
брата свого?»
І сказав Господь: «Що ти зробив? Голос
крови брата твого взиває до Мене з землі.
А тепер ти проклятий від землі, що
розкрила уста свої, щоб прийняти кров
твого брата з твоєї руки.
Коли будеш ти порати землю, вона більше
не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та
заволокою будеш ти на землі!»

29.

І сказав Каїн до Господа: «Більший мій гріх, аніж можна знести.
Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і я буду ховатись від лиця
Твого.
І я стану мандрівником та заволокою на землі, і буде, — кожен, хто
стріне мене, той уб'є мене».

30.

І промовив до нього Господь: «Через
те кожен, хто вб'є Каїна, семикратно
буде пімщений».
І вмістив Господь знака на Каїні, щоб
не вбив його кожен, хто стріне його.
І вийшов Каїн з-перед лиця
Господнього, й осів у країні Нод, на
схід від Едену.

31.

Каїновий друк друк, яким Бог затаврував Каїна після вбивства їм брата Авеля.
У переносному розумінні - «клеймо злочину».

32.

Чи покарав Бог Каїна?

33.

Життя людини є дар Божий, тому людина не
має права ні сама позбавлятися його, ні
відбирати його в іншого. Позбавлення життя
ближнього називається вбивством, а
позбавлення самого себе життя називається
самовбивством або самогубством і є
найтяжчим гріхом.
Замість вбитого Авеля Бог дав Адаму і Єві
третього сина – благочестивого Сифа, а
згодом і ще багатьох інших дітей.
Адам і Єва довго жили на землі. Адам
прожив 930 років. Багато горя і страждань
зазнали вони, щиро розкаялися у своєму
гріху і твердо увірували в обіцяного
Спасителя. Віра ця спасла їх, вони
перебувають тепер у соборі святих праотців.

34.

Новий Заповіт
1. Друга частина Біблії.
2. Написаний грецькою мовою.
2. Містить 27 книг.
3. Структура:
• 4 Євангелія - від Матвія, Марка, Луки та Іоанна (слово «Євангеліє»
означає «блага звістка»).
• Книга Історична
• Послання Апостола Павла
• Соборні Послання
• Книга Пророцька
4. У Євангеліях розповідається про прихід на землю Месії (Христа),
Сина Божого, щоби він помер за людей і таким чином відкупив
їх від успадкованого ними від першого чоловіка Адама та його
дружини Єви гріха (про що розповідається і у Старому
Заповіті).

35.

5. Ісус (Месія) вибрав дванадцять апостолів (один з яких зрадив
його) і доручив їм поширювати його вчення по цілому світі.
6. Апостоли у своїх посланнях (листах) до церков навчають тому,
що саме необхідно для спасіння, а також надають поради для
повсякденного життя.
Апостол Матвій (колишній збирач мита) був свідком багатьох
чудес, здійснених Ісусом, він проповідував благу звістку іудеям
Палестини. Сам єврей, він і писав своє Євангеліє передусім для
євреїв, тому часто посилався на Старий Заповіт, знайомий
кожному єврею з дитинства.
Апостол Марко проповідував у Римі. Він був першим
Александрійським єпископом і загинув смертю мученика. Марко
писав для язичників, які навертались у християнство, тому текст
його Євангелія найкоротший.

36.

Апостол Лука мав блискучу освіту, був лікарем. Вірний
супутник апостола Павла, він написав Євангеліє згідно з
проповідями свого вчителя. Його Євангеліє найбільш
поетичне, образне та містить чимало історичних
подробиць.
Апостол Іоанн Богослов був одним з найулюбленіших
учнів Ісуса. Він писав своє Євангеліє, ознайомившись з
трьома іншими, тому опускав деякі подробиці,
зосереджуючись на поясненні сенсу подій, їхній
філософській, богословській глибині.

37.

7. Остання книга Нового Заповіту — Об'явлення — символічною мовою
розповідає:
• про другий прихід Христа на землю як Царя Божого Небесного
Царства;
• про кару для тих, хто не повірив у Христа і не виконував його волю;
• про вибір співцарів у його царстві, правлячих над підданими на
землі;
• про небесне місто, збудоване Богом;
• про знищення розпусниці, названої «Вавилон Великий»,
символічним звіром;
• про війну Бога з земними царями — Армагеддон, що провокується
Божим ворогом — Дияволом.
• Армагеддон (від гр. «гора збору військ») - місце збору військ в кінці
часів, фінальною війною між злом і добром, а в ширшому значенні, з
апокаліптичним знищенням

38.

Ісус приніс «благу звістку» про любов, добро,
милосердя, що здатні перемогти зло і стати
засобом відновлення Нового Заповіту між Богом
і людиною!
Старий Заповіт – рабська покірність,
Новий Заповіт – довіра Бога до людей і людей до
Бога

39.

Старий Заповіт віщує появу Ісуса Христа, а
Новий Заповіт показує здійснення цих
пророцтв, значення приходу Христа на
Землю.
Христос у перекладі з грецької мови означає
«Місія», «цар».
Євреї вірили, що настане день, коли з’явиться
Месія – рятівник, «божий посланець»,
«помазаник», - і врятує світ від рабства.
Володіння Ісуса – Царство Боже - душа кожної
людини, що дотримується заповідей Божих,
тобто живе за законами любові і милосердя.
Кожна людина може наблизитися до Царства
Божого, якщо сповідуватиме закони любові,
совісті, правди, милосердя.

40.

Ісус Христос – це втілення найвищої Любові й Милосердя. Він ніс людям
Добро, Справедливість і Правду, зцілював їх від недуг, допомагав
скривдженим, учив любити ворогів, протистояти спокусам, яких так
багато навкруги.
Але в душах людей оселилося зло. В ім’я очищення їх від гріхів Ісус
змушений був прийняти мученицьку смерть.

41. Десять заповідей Закону Божого

42.

1. Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене.
2. Не роби собі кумира і всякої подоби з того, що на небі вгорі, або на землі
внизу, і що у воді під землею: не поклоняйся їм і не служи їм.
3. Не згадуй імені Господа Бога твого даремно.
4. Пам'ятай день суботній, щоб святити його: шість днів працюй і виконуй у
них всю роботу свою, а день сьомий — субота — для Господа Бога твого.
5. Шануй батька твого і матір твою, і добре тобі буде, і довго житимеш на
землі.
6. Не вбивай.
7. Не чини перелюбу.
8. Не кради.
9. Не свідчи неправдиво проти ближнього твого.
10. Не жадай дому ближнього твого, не жадай жони ближнього твого, ані
раба його, ані рабині його, ані вола його, ані осла його, ані всякої худоби
його, ані всього, що у ближнього твого.

43.

В цих заповідях містяться два види любові: любов до Бога і любов до
ближнього.
Ісус Христос на запитання, яка заповідь найважливіша в Законі,
сказав: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією
душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша
заповідь.
Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На
цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки»
(Мф 22, 37-40).

44. Євангеліє від Матфея. Святе благовістування

45. Глава 1  Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, Сина Авраамового.

Глава 1
Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, Сина Авраамового.
Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш
ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа вятого. Йосиф же,
чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити
Її. Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні,
промовляючи:
Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є
від Духа Святого. Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він
спасе людей Своїх від гріхів їхніх. Це ж усе сталося, щоб збулося сказане
Господом через пророка, який говорить: ось Діва в утробі прийме й народить
Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог. Прокинувшись,
Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою. І не знав
Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус.

46.

Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо
зачате в Ній є від Духа Святого. Народить же Вона Сина, і наречеш
Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх. Це ж усе
сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який
говорить: ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я
Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог. Прокинувшись, Йосиф
зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою. І не
знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому:
Ісус.

47.

Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви зі
сходу прийшли до Єрусалима, кажучи: де є народжений Цар Юдейський? Бо
ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому. Почувши це,
Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним.
І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав
би народитися Христос? Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо
так написано пророком: і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший
від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій,
Ізраїля.
Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки і
пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і,
коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому.

48.

Вони, вислухавши царя, пішли.
І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки,
нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було
Немовля. Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми
великою. І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю
Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої,
принесли Йому дари: золото, ладан і смирну. І, одержавши уві сні
одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до
країни своєї.

49.

Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові,
говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там,
доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його. Він
же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет і був там
до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який
говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого.
Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав
повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років
і менше — за часом, про який вивідав у волхвів. Тоді збулося сказане через
пророка Єремію, який говорить: голос в Рамі чути, плач і ридання та
голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо
нема їх.

50.

Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті і
говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю
Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти. Він же,
вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю
Ізраїлеву. Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька
свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у
землю Галилейську. І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься
Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм
наречеться.

51.

Ісус зібрав 12 учнівапостолів, зцілював хворих
і творив дива.
Але Юда Іскаріот, один з
учнів Ісуса Христа, зрадив
його за 30 сребреників.
Щоб вказати на Христа, він,
підійшовши з вартою,
поцілував Ісуса
Поцілунок Юди — символ
зрадництва

52.

РОЗІП'ЯТТЯ
І СМЕРТЬ
ІСУСА ХРИСТА

53.

Страта через розіп`яття на хресті була найганебнішою, найболіснішою і
найжорстокішою. На таку смерть у ті часи засуджували розбійників,
убивць, бунтівників і злочинних рабів.
Муки розіп`ятої людини неможливо описати. Крім нестерпного болю,
розіп`ятого мучили страшна спрага і смертельні душевні страждання.
Смерть була такою повільною, що багато хто вмирав на хресті лише
через декілька днів.
Навіть виконавці страти – зазвичай люди жорстокі – часто не могли
спокійно дивитися на страждання розіп`ятих. Вони готували питво,
яким намагались втамувати неймовірну спрагу, або ж робили суміш з
різних речовин, що на якийсь час притуплювали свідомість і
полегшували муки.
Згідно з єврейським законом, розіп`ятий на дереві вважався
проклятим. Начальники юдейські хотіли навіки зганьбити Ісуса Христа,
засудивши Його на таку смерть.

54.

Коли Ісуса Христа привели на Голгофу, воїни подали Йому кисле вино,
змішане з гіркими речовинами, аби полегшити страждання. Але
Господь, скуштувавши, не захотів його пити. Він не хотів вживати
ніякого засобу для полегшення страждань. Ці страждання Він прийняв
на Себе добровільно за гріхи людей; тому і бажав витерпіти їх до
кінця.
Коли усе було приготовано, воїни розіп`яли Ісуса Христа. Це було
близько полудня, по-єврейськи – о шостій годині дня. Коли ж
розпинали Його, Він молився за Своїх мучителів, кажучи: «Отче!
Прости їм, бо не відають, що чинять».
Поряд з Ісусом Христом розіп`яли двох злочинців (розбійників), одного
праворуч, іншого ліворуч від Нього. Так справдилося пророцтво Ісаї,
який сказав: "І до злочинців був зарахований" (Іс 53, 12).

55.

Воскресіння Христа

56.

Коли минула субота,вночі, на третій день після своїх страждань і
смерті, Господь Ісус Христос силою Свого Божества ожив, тобто воскрес із
мертвих. Тіло Його людське преобразилося.
Раптом стався великий землетрус; з небес зійшов ангел Господній. Він,
приступивши, відвалив камінь від гробу Господнього і сів на ньому. На
вигляд він був немов блискавка, і одяг мав білий наче сніг. Воїни, що
були на варті біля гробу, тремтіли від страху, зробившись немов
мертвими, а потім, отямившись від страху, розбіглись.
Цього ж дня, як тільки закінчився суботній спокій, дуже рано, на світанку,
Марія Магдалина та інші жінки, взявши приготоване запашне миро,
пішли до гробу Господнього, щоб намастити тіло Його, бо не встигли
зробити цього під час похорону. Вони ще не знали, що до гробу
Христового приставлено сторожу і вхід до гробу запечатано. Тому вони
не сподівалися зустріти там когось.

57.

Марія Магдалина, побачивши, що камінь відвалено від гробу, зразу ж
побігла до Петра та Іоана і говорить: «Узяли Господа з гробу, і не знаємо,
де поклали Його».
Раптом всі побачили світлосяйного ангела, що сидів на камені. Ангел,
звертаючись до них, сказав: «Не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса
розіп`ятого. Його нема тут – Він воскрес із мертвих.
Марія Магдалина обізвалась до них: «Взяли Господа мого, і не знаю, де
поклали Його».
Почувши добре знайомий голос, вона побачила, що перед нею стоїть
Сам Господь Ісус Христос.
Це було перше явлення Христа після воскресіння.
«Не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там
вони побачать Мене".
Так воскреслий Христос явився вдруге.