т-15-2 МВС

1.

Тема № 15
Інженерна підготовка поліцейського для
виконання службово-бойових завдань
Заняття 2

2.

Навчальні питання:
1. Інженерні загородження, їх улаштування та подолання;
2. Правила дотримання мінної безпеки.

3.

ЗАВДАННЯ
Ознайомити: з основами інженерних загороджень; класифікацію,
основні властивості, вимоги до інженерних загороджень; методи,
які застосовуються для обладнання та подолання інженерних
загороджень.
МЕТА
Навчити основам інженерних загороджень; розкрити вимоги до
інженерних загороджень; правильного використання методів та
засобів, що застосовуються для обладнання та подолання
інженерних загороджень.
Вивчити заходи безпеки при влаштуванні та подолані інженерних
загороджень.

4.

1. Інженерні загородження, їх улаштування та
подолання.
Інженерні загородження: встановлені на місцевості мінно-вибухові
засоби, штучно створені перешкоди, руйнування споруд і об’єктів з
метою нанесення втрат противнику,
затримки його просування,
створення сприятливих умов своїм військам для поразки його вогнем
усіх видів зброї, заблокувати маневр або примусити пересуватись у
вигідному для нас напрямку.
Інженерні боєприпаси – засоби інженерного озброєння, що
містять у собі вибухові речовини та піротехнічні складові
(суміші).
Інженерні боєприпаси поділяються на:
засоби підривання;
підривні заряди;
заряди розмінування;
інженерні міни.

5.

Історія розвитку інженерних загороджень
Походження терміну “міна”підкоп або підземний хід, призначений для
закладки вибухівки под укріплення, оборонні
споруди и т.п. с метою їх підриву.
та «сапер» сапа -траншея, рів, прикритий валом або
турами, для підходу до фортеці.
Обладнання периметру римського табору
Загострені
кілки
Лілії
Перша згадка про використання
підкопів («сап»)– прадавня Ассирія
(1797-1757р.р. до н.е.).
Стимули
Осада галльської фортеці
Алезія Гаєм Юлієм Цезарем у
52 р. до н.е.

6.

Види загороджень і їх значення у сучасному бою.
За характером впливу на противника і засобами, які в них
застосовуються, інженерні загородження поділяються на:
Мінно-вибухові;
Невибухові;
Електризовані;
Водні;
Комбіновані;
Фальшиві.

7. Мінно-вибухові загородження

складають основу інженерних загороджень
МВЗ поділяються на:
- керовані;
№3
1000
№7
150
1
2
№2
ПТМ - 700
ППМ - 150
3
№9
96
4
- некеровані
Керовані загородження після їх встановлення можуть
утримуватися в бойовому або безпечному стані і
переводитися з одного стану в інший по проводам або
іншим каналом керування, наприклад по радіо.
Некеровані - загородження, які після їх встановлення в
бойове положення не можуть бути переведені в
безпечний стан.

8.

Невибухові загородження
встановлюються з місцевих матеріалів і конструкцій
промислового виготовлення, а також шляхом відривання
ровів, ескарпів, інших перешкод
Електризовані загородження
встановлюються у вигляді загороджень із дроту і металевих
сіток під напругою для ураження живої сили противника
електричним струмом
Водні загородження
створюються на водних перешкодах шляхом руйнування
дамб, гребель, гідростанцій і інших гідротехнічних споруд, а
також спорудженням тимчасових або постійних гребель для
затоплення і заболочування місцевості
Комбіновані загородження
різноманітні
поєднання
мінно-вибухових,
електризованих і водних загороджень
невибухових,
Фальшиві загородження

9.

Невибухові загородження
Малопомітна дротяна перешкода (МПП, путанка, МПП Плутанка,
малопомітна перешкода, малопомітна дротяна сітка) - об'ємне
загородження
з
кілець
з
високовуглецевого
дроту.
Дріт дуже тонкий, тому така перешкода непомітна. відноситься до
інженерних
невибухових
загороджень
стримуючого
типу.
Завдання путанки (МПП) не дати можливості підійти до об'єкта. Людина
потрапляє в капкан з кілець і, у більшості випадків, не зможе самостійно з
нього вибратися. На прорізання проходу в перешкоді треба дуже багато часу.
Малопомітна перешкода (путанка) є серйозною перешкодою для
колісної та гусеничної техніки. Дротяні кільця намотуються на колеса або
гусениці і стопорять прокручування коліс.

10.

Невибухові загородження
МПП Плутанка має чотириярусну мережу з кільцевих гірлянд. Кільці
плетуться з оцинкованого або не оцинкованого високовуглецевого дроту
ГОСТ 7372-79 діаметром 0,5; 0,6; 0,8 і 0,9 мм.
Кільцеві гірлянди з'єднуються між собою дротяними скрутками з
відпаленого дроту діаметром 0,8 мм (ГОСТ 3282-74). З низьковуглицевого
дроту виробляються кілочки для кріплення, кільця до них.

11.

Техніка безпеки при самостійному встановленні
При самостійному встановленні колючого дроту необхідно
дотримуватися техніки безпеки, щоб запобігти можливим травмам або
пошкодженням при роботі з дротом. Ось кілька важливих заходів безпеки,
яких необхідно дотримуватися при встановленні колючого дроту:
1. Необхідно носити захисні окуляри та рукавички під час роботи з
колючим дротом.
2. Необхідно переконатися, що навколишнє середовище безпечне і що
ніхто не знаходиться поруч із місцем встановлення дроту.
3. Необхідно використовувати спеціальне обладнання для натягу дроту,
щоб уникнути можливих травм.
4. Під час встановлення колючого дроту необхідно використовувати
тільки спеціалізовані інструменти, щоб уникнути пошкодження дроту.
5. Необхідно переконатися, що дріт не знаходиться надто близько до
будівель, щоб запобігти пошкодженню будівель.
6. При установці дроту необхідно уникати натягу дроту до крайніх меж,
оскільки це може призвести до його розтягування та обриву.

12.

Техніка безпеки при самостійному встановленні
7. Необхідно переконатися в тому, що дріт встановлений на достатній висоті,
запобігти її перелому при натягу.
8. Після встановлення дроту необхідно залишити попереджувальні знаки, щоб
уникнути можливих травм людей, які можуть випадково зіткнутися з дротом.

13.

Досвід застосування невибухових загороджень в бойових діях
у російсько-українській війні.
З початком широкомасштабного вторгнення російської федерації
на територію України виникла гостра потреба в зупинці просування
батальйонних (ротних) тактичних груп противника, сковування дій
підрозділів та недопущення прориву лінії оборони, яку займають
підрозділи Збройних Сил України.
Для цього інженерні підрозділи Збройних Сил України широко
застосовували та продовжують застосовувати до теперішнього часу
інженерні загородження, основу яких складають мінно-вибухові
загородження й невибухові загородження.

14.

Досвід застосування невибухових загороджень в бойових діях
у російсько-українській війні.
Сили самооборони України використовують різнотипні невибухові
загородження, одні — протитранспортні, інші — протипіхотні, проте
широкого застосування набули малопомітні дротяні перешкоди (далі —
МПП), бар’єрні рубежі типу «Єгоза» та загородження із колючого дроту.
МПП, або «плутанка», на перший погляд здається не зовсім
переконливе загородження, проте насправді вона дуже ефективне
як проти особового складу, так і техніки противника.

15.

Протитанкові загородження
протитанкові мінні поля, групи мін,
окремі протитанкові міни і фугаси,
протитанкові рови, ескарпи, контрескарпи,
надовби, тетраедри, їжаки, міновані і звичайні завали,
зруйновані ділянки доріг, мости і шляхопроводи

16.

Протипіхотні загородження
протипіхотні мінні поля, групи мін, міни-пастки,
електризовані і дротяні загородження,
малопомітні перешкоди, міновані і звичайні завали

17.

Протитранспортні загородження
складаються із груп і окремих протитранспортних та
об’єктних мін, пошкоджених і мінованих ділянок доріг,
мостів, шляхопроводів, тунелів і інших штучних
споруд на автомобільних дорогах і залізниці

18.

Протидесантні загородження
складаються зі протидесантних, протитанкових і
протипіхотних мін, мінних полів, груп мін, бетонних та
металевих їжаків і надовбнів, які встановлені в місцях
можливої висадки противником десанту по
узбережжю моря на глибині до 5 м і безпосередньо на
березі

19.

Подолання загороджень
своєчасним
інформуванням військ
про загородження
безперервною
розвідкою загороджень
противника
УСПІХ У ПОДОЛАННІ
УСІХ ВИДІВ ЗАГОРОДЖЕНЬ
ДОСЯГАЄТЬСЯ
умінням підрозділів
родів військ самостійно
долати загородження
швидким виявленням
обходів, проміжків і розривів
у загородженнях
широким
використанням
ЗІО для розвідки загороджень
і їх подолання

20.

Способи подолання загороджень
ОБХІД
(ОБЇЗД)
СПОСОБИ ПОДОЛАННЯ
ЗАГОРОДЖЕНЬ
НА РИЗИК
ЧЕРЕЗ
ПРОХОДИ

21. Загальні положення щодо пророблення проходів у мінних полях та вимоги до них

Прохід у загородженнях – це смуга місцевості або водного
простору (акваторії), яка очищена від загороджень або навмисне
залишена вільною від них для пропуску своїх військ через
загородження, позначена відповідними знаками і на якій організовано
комендантську службу.

22.

Інженерні загородження, перешкоди та руйнування в
районах зосередження війська, котрі наступають,
обходять по розвіданим напрямкам.
У випадку, коли обхід не можливий або це пов'язано з
великими затратами сил, засобів та часу, війська
проробляють проходи:
- У загородженнях що встановлені перед переднім краєм
оборони противника – перед початком наступу;
-
У глибині його оборони – в ході наступу.

23. Вимоги до проходів:

1. Ширина проходу у МП повинна забезпечувати військам
виконання бойових завдань і може бути:
- перед переднім краєм оборони противника . . 6 м.;
-в глибині оборони . . . . . . . . . . . . 4 м.;
-для пропуску других ешелонів . . . . . . . 10-12 м.;
-у загородженнях на водних перешкодах і морському узбережжі не < 40 м.
2. Проходи повинні бути прихованими
несподіваними для противника;
(скритими)
та
3. Межі проходів повинні позначатися стандартними знаками,
які добре видимі вдень та вночі, розширені проходи (в глибині)
огороджуються;

24.

4. Кожному проходу надається власний номер (номер
вказується на знаках якими позначають межі проходу);
5. Проходи позначаються такими ж номерами що і шлях,
який підходить до них;
6. Вісі проходів, що пророблені у своїх МП, повинні
співпадати з вісями проходів що пророблені у МП
противника;
7.
Проходи, пророблені до початку наступу, повинні
ретельно маскуватися та прикриватися вогнем, мати
можливість швидко закриватись.

25. Пророблення проходів у своїх мінних полях:

Пророблення проходів у своїх МП перед переднім краєм
оборони здійснюється, як правило, завчасно, до початку
наступу і, зазвичай, вручну.
Для пороблення одного проходу призначається одне
інженерно-саперне відділення.
Оснащення відділення:
- міношукачі;
- комплект розмінування;
- знаки для позначення проходу.
За визначених умов обстановки свої МП перед наступом
можуть зніматись повністю

26. Заходи безпеки при проробленні та розширенні проходів у МП.

І. В процесі пошуку мін щупами, кут нахилу його до поверхні землі
повинен бути в межах 20-25 градусів.
2. Суворо забороняється втикати щуп з силою і вдаряти ним по
знайденому предмету,
3. Перед роботою щупом на місцевості, яка має високу траву і кущі,
необхідно протралити дільницю місцевості що розвідується
кішкою.
4. Не можна вилучати руками з грунту міну незнайомої конструкції
так, як вона може мати внутрішній елемент невилучаємості, без
будь-яких демаскуючих ознак. Незнайому міну витягнути з лунки
кішкою з безпечної відстані (З0-50 м) або підриванням на місці
накладними зарядами вибухових речовин.

27. Заходи безпеки при проробленні та розширенні проходів у МП.

5. Не підлягають вилученню з грунту і знешкодженню міни,
які мають пошкоджені корпуса або підривника. Не
можна знімати міни, які вмерзли в грунт або лід.
6. Поки не убрали міни з проходу, рух по проходу
дозволяється тільки орієнтуючись по чорно-білій
стрічці, яка позначає межі проходу.
7. При ЗНЕШКОДЖЕННІ мін необхідно пам’ятати, що міна
може мати не один, а декілька підривників або
елементів невилучаємості.
8. Якщо натяжна проволока, яка прив'язана до додаткового
підривника натягнута туго, то перерізати її не можна, так
як можливе спрацювання від підривника, що має
обривний датчик цілі.
9. Вилучення мін з грунту, підготовки їх до зниження
проводиться однією людиною - командиром відділення.
10. При виявлені мін з неконтактними підривниками
забороняється підходити до них ближче 3 м.

28.

Заходи безпеки при мінуванні:
Особовий склад повинен твердо знати матеріальну частину мінно –
вибухових засобів що використовуються, правила поводження з ними, порядок
виконання завдання, обов'язки номерів обслуг, заходи безпеки і мати тверді
практичні навички при роботі з засобами мінування.
При виконанні робіт по мінуванню забороняється:
- використовувати несправні міни та підривники;
- застосовувати силу при встановленні і вилученні підривників і запалів;
- застосовувати при спорядженні мін не табельне приладдя;
- ударяти по мінах і ставити не кінцево споряджені міни;
- розводити багаття ближче 100 м. від польового складу та ділянки
мінування;
- допускати перебування сторонніх осіб на місцях виконання робіт по
мінуванню

29.

2. Правила дотримання мінної безпеки.
Мінна безпека – це комплекс знань, умінь та практичних навичок
військовослужбовців, що забезпечують їм збереження життя та здоров’я у районах
бойових дій, рясно засмічених вибухонебезпечними предметами.
Усі повинні знати і на практиці виконувати вимоги мінної безпеки та вміти діяти
на території, що замінована ворогом вручну, а тим більше – дистанційними засобами
мінування.
Перебуваючи в районах, що становлять мінну небезпеку, кожен
військовослужбовець повинен вміти:
– постійно вчитися розпізнавати міни та вибухонебезпечні предмети, які навіть
просто на них схожі;
– подавати команди (сигнали) у разі виявлення мін та вибухонебезпечних
предметів побратимам;
– робити та позначати проходи для виходу із замінованої ділянки місцевості;
– позначати на місцевості виявлені міни та вибухонебезпечні предмети будьякими зрозумілими стороннім особам засобами;
– проводити маркування замінованої ділянки місцевості, зокрема й
альтернативними доступними засобами;
– дотримуватись заходів безпеки, перебуваючи на місцевості, що становить
мінну небезпеку;
– надавати невідкладну й першу медичну допомогу постраждалим від вибуху мін.

30.

Правила поводження з вибухонебезпечними предметами
У разі виявлення вибухонебезпечного предмета, міни, саморобного вибухового
пристрою чи нерозірваного боєприпасу. Насамперед його потрібно огородити так,
щоб місцезнаходження було добре видиме. У жодному разі не слід чіпати предмет
самостійно, стріляти в нього, кидати камінням, розводити багаття тощо. З
подібними предметами вміють поводитись лише фахівці з розмінування.
Першою вашою дією, якщо поряд є побратими, повинна бути голосова команда,
або ж умовний сигнал жестом «МІНА, СТІЙ!». Негайно ж перевіряється наявність
поблизу себе дротяних розтяжок тощо.
Виявлені міни або предмети з ознаками саморобного вибухового пристрою
позначають на місцевості за допомогою добре видимих альтернативних засобів
маркування на відстані не ближче 10 см до них. Про місцезнаходження
вибухонебезпечних предметів на цій ділянці місцевості повідомляють усьому
особову складу підрозділу та доповідають старшому командиру (начальнику).
Перевірений фахівцями прохід на замінованій ділянці позначається підручними
засобами через кожні 50 см. Прохід з боку безпечної ділянки місцевості маркують
підручним матеріалом (гілки дерев, купи каміння, палки, встановленні навхрест,
прокопані канави, підсипані піском смуги тощо).

31.

Безпека під час пересування транспортними засобами
Помітивши погано замасковану міну або інший вибухонебезпечний предмет,
негайно зупиніть транспортний засіб. Обов’язково вимкніть двигун для
запобігання непотрібної вібрації ґрунту. Не виходячи з транспортного засобу,
терміново по засобах зв’язку зв’яжіться з іншими транспортними засобами та з
компетентними фахівцям, повідомте старшому командиру про ваше
місцезнаходження і виявлену небезпеку.
Залишайтесь у машині, поки не буде надана допомога. Якщо є необхідність
покинути транспортний засіб, потрібно зійти на слід, що залишився від руху
попередніх машин, і повільно рухатись ним у зворотному напрямку, уважно
оглядаючи місцевість. Безпечна відстань під час руху людей, які залишають
машину, становить 10–20 метрів. Рухатись необхідно в колону по одному.

32.

Заходи безпеки під час виконання завдань у районах, що
становлять мінну небезпеку
Заборонено:
– допускати скупчення особового складу в одному місці під час підготовки
до виконання бойових завдань та їхнього проведення;
– рухатися поза перевіреними саперами проходами і незнайомою
місцевістю;
– самостійно вивертати підривачі з артилерійських снарядів, мінометних
мін, гранат, авіабомб та інших боєприпасів, що не вибухнули;
– зсувати з місця або забирати дротяні та інші невибухові загородження
без попередньої перевірки їх на наявність мін;
– вилучати або випалювати вибухову речовину з боєприпасів, що не
вибухнули;
– розташовувати особовий склад поблизу складів боєприпасів або
зібраних під час розмінування мін та інших вибухонебезпечних предметів;
– використовувати не за призначенням вибухові речовини і засоби
підриву, боєприпаси, запалювальні та освітлювальні суміші тощо;
– розпалювати вогнища на ділянках, що не перевірені на наявність
вибухонебезпечних предметів;
– приносити без дозволу командування в розташування підрозділів будьякі вибухонебезпечні предмети.

33.

Категорично заборонено збирати і зберігати наступні боєприпаси:
– авіаційні бомби, що не вибухнули;
– артилерійські снаряди зі слідами нарізів на ведучому пояску;
– мінометні міни зі слідами удару бойка на капсулі хвостового
патрона;
– артилерійські снаряди і мінометні міни з механічними
пошкодженнями корпусу або підривників;
– ручні гранати зі встановленими запалами, без чек і запобіжних
шпильок;
– інженерні міни і підривні заряди з пошкодженим корпусом або
підривником, що не піддаються викручуванню, міни з
неконтактними підривниками, а також міни, що встановлені
дистанційними засобами.
Усі перелічені боєприпаси як особливо небезпечні знищують
тільки спеціалісти з розмінування.

34. висновки

На занятті розглядались питання щодо основних понять та вимог до
інженерних загороджень, використання методів та засобів які
застосовуються для обладнання та подолання інженерних
загороджень. Розглянули заходи безпеки при влаштуванні та
подолані інженерних загороджень. Особливу увагу було приділено
правилам дотримання мінної безпеки.
Використання матеріалу заняття допоможе вам орієнтуватись у
видах інженерних загороджень та правилам поведінки у районах, що
становлять мінну небезпеку.