презентація тиждень

1.

Основні підходи до
аналізу поведінкових
особливостей та
методи ефективної
підтримки.

2.

Тяжкі та комплексні порушення — це два різних терміни.
Комплексні порушення (або складні, поєднані) — це поєднання двох або
більше первинних психофізичних порушень (наприклад, порушення зору та
слуху, розумової діяльності та опорно-рухового апарату) в однієї людини.
Тяжкі порушення можуть стосуватися різних сфер, наприклад, до тяжких
мовленнєвих порушень належать алалія, афазія або заїкання.
Комплексні порушення
•Це поєднання двох або більше
порушень розвитку, наприклад,
сліпо-глухота або розумова
відсталість у поєднанні з
порушенням слуху.
•Такі порушення можуть
стосуватися різних функцій: зору,
слуху, мовлення, розумового
розвитку, опорно-рухового
апарату тощо.
Тяжкі порушення — це збірний термін, що охоплює
значні та стійкі відхилення від нормального фізичного,
психічного або психофізичного розвитку, які суттєво
ускладнюють адаптацію людини до навколишнього
середовища та її функціонування в суспільстві. Вони
можуть бути спричинені вродженими або набутими
розладами.
Класифікація та види
До тяжких порушень розвитку відносять широкий спектр
станів:
•Порушення слуху та зору (включно зі сліпоглухотою).
•Порушення інтелектуального розвитку (розумова
відсталість).
•Тяжкі порушення мовлення (алалія, афазія, дизартрія
тощо), які значно ускладнюють комунікативні навички.
•Порушення опорно-рухового апарату.
•Розлади аутистичного спектру.

3.

Це фундаментальний принцип: кожна поведінка має
мету і щось повідомляє.
“Проблемна”
поведінка- це
часто єдиний
доступний спосіб
висловити потребу
(біль, страх,
бажання, відмова.

4.

Ключовий інструмент:
Функціональний аналіз поведінки.
ФАП
це систематичний підхід в прикладному
аналізі поведінки (АВА-терапії), спрямований
на виявлення причин і цілей (функцій)
проблемної поведінки. Основна ідея
полягає в тому, що будь-яка поведінка, навіть
небажана, слугує певній меті для людини.
Основна мета ФАП
Головна мета ФАП — зрозуміти, чому
людина поводиться певним чином,
щоб розробити ефективний план
втручання. Замість того, щоб просто
намагатися придушити небажану
поведінку, аналіз допомагає замінити
її на більш прийнятну альтернативну
поведінку, яка виконуватиме ту саму
функцію.

5.

Ключові компоненти (модель ABC)
Функціональний аналіз поведінки зазвичай використовує
модель ABC (Antecedent-Behavior-Consequence), яка допомагає
структурувати спостереження:
A (Antecedent Передумови/Тригери): Події,
обставини або стимули, що
відбуваються
безпосередньо перед поведінкою.
C (Consequence -
B (Behavior - Поведінка): Сама
спостережувана поведінка
(наприклад, крик, агресія,
уникнення завдання).
Наслідки): Те, що
відбувається одразу
після поведінки. Наслідки
посилюють або послаблюють
ймовірність повторення
поведінки в майбутньому.

6.

Основні функції поведінки
Доступ до
бажаного
Уникнення/Втеча
Привернення
уваги
Сенсорна
стимуляція

7.

Методи аналізу
поведінки
Спостереження: Систематичне й цілеспрямоване
спостереження за дитиною в різних умовах (на
заняттях, під час гри, вдома) для фіксації тригерів та
наслідків поведінки.
Збір даних (чек-листи, журнали): Використання
стандартизованих інструментів та контрольних
листків для об'єктивного документування частоти та
інтенсивності певної поведінки.
Функціональна оцінка поведінки (FBA): Процес
визначення мети або функції проблемної поведінки
(наприклад, привернення уваги, уникнення
завдання, отримання бажаного предмета).
Комплексна оцінка фахівцями ІРЦ: Оцінка
фізичного розвитку, емоційно-вольової сфери,
пізнавальних процесів та мовлення фахівцями
інклюзивно-ресурсного центру.

8.

Методи ефективної
підтримки
(Загальні стратегії)
Індивідуальна програма розвитку (ІПР):
Основний документ, що містить адаптації,
модифікації, навчальні цілі та способи
оцінювання з урахуванням потреб дитини.
Створення безпечного та структурованого
середовища: Організація простору, де дитина
може відпочити та відновитися, забезпечення
передбачуваності подій.
Візуальні методи підтримки: Використання
розкладів, візуальних інструкцій, карток PECS
(система альтернативної комунікації) для
полегшення розуміння та комунікації.
Співпраця фахівців та батьків: Ефективна
робота можлива лише за умови тісної
взаємодії вчителя, асистента вчителя,
психолога, корекційного педагога та батьків.

9.

Методи ефективної
підтримки
(Корекційні заняття)
Корекційно-розвиткові
заняття
Індивідуальний
супровід
Соціальнопсихологічний супровід
Використання ігрових методів та
Арт- терапії

10.

Методи ефективної
підтримки:
Позитивне підкріплення
Фокусування на заохоченні бажаної поведінки, а не на покаранні
небажаної.
Негайне підкріплення (похвала, жетон, обійми, бажана діяльність).
Створення "банків успіху" — фіксація позитивних моментів.
Позитивне підкріплення є одним із найефективніших методів підтримки та зміни
поведінки, який передбачає додавання бажаного стимулу (винагороди) одразу після
бажаної дії, щоб збільшити ймовірність її повторення в майбутньому.
Ключові принципи та методи ефективного використання позитивного підкріплення:
•Своєчасність: Підкріплення повинно надаватися негайно після бажаної поведінки, щоб
людина чітко асоціювала свою дію з винагородою.
•Послідовність: Важливо підкріплювати бажану поведінку послідовно, особливо на етапі
її формування. Це допомагає закріпити зв'язок між дією та результатом.
•Індивідуальний підхід: Те, що є винагородою для однієї людини, може бути нецінним для
іншої. Важливо враховувати індивідуальні потреби, інтереси та вік особи.
•Щирість та конкретність: Похвала або інша форма підтримки має бути щирою та
конкретною. Замість загального "Молодець", краще сказати: "Мені дуже сподобалося, як ти
сьогодні прибрав у своїй кімнаті".
•Різноманітність підкріплень: Використання різних типів підкріплень (соціальних,
діяльнісних, матеріальних) запобігає звиканню та підтримує мотивацію.

11.

Стратегії підтримки:
Структура та передбачуваність
Діти з ТКП потребують чіткої
структури та передбачуваності для
відчуття безпеки.
Використання візуальних розкладів
(фотографії, піктограми).
Організація фізичного простору
(зони для роботи, відпочинку,
сенсорна зона).
Чіткі правила та рутини.

12.

Стратегії підтримки:
Робота з сенсорними
потребами
Багато дітей мають гіпо- або
гіперчутливість до стимулів.
Сенсорні перерви (рух, стискання
м'яча, використання навушників).
Адаптація середовища (м'яке
світло, тиха зона).
Співпраця з ерготерапевтом.
Сенсорні потреби —
це індивідуальна потреба кожної
людини в отриманні певної
кількості та якості сенсорної
інформації (відчуттів) від
навколишнього середовища та
власного тіла для
підтримки оптимального стану
нервової системи та
нормального функціонування.

13.

Стратегії підтримки:
Альтернативна та додаткова
комунікація
Забезпечення дитини засобами
вираження потреб (якщо
вербальна мова відсутня або
обмежена).
Системи: PECS (система обміну
картинками), комунікативні
дошки, планшети зі
спеціальними програмами.
Навчання дитини
"функціональній" комунікації
замість проблемної поведінки.
Система PECS (Picture Exchange Communication
System) — це система альтернативної
комунікації, яка дозволяє людям з обмеженими
вербальними навичками спілкуватися за
допомогою обміну картками із зображеннями. Це
допомагає їм виражати свої бажання, потреби та
емоції, поступово розширюючи можливості від
простих прохань до побудови речень та
коментарів. Система ефективна для дітей з
аутизмом, затримками мовлення та іншими
порушеннями розвитку, що впливають на
комунікацію.

14.

Етичні засади та
філософія підтримки
Гуманістичний підхід: Виховання має бути
ніжним, чуйним, дбайливим, щоб дитина не
відчувала своєї "інакшості" чи
"неповноцінності".
Акцент на сильних сторонах: Фокусування
на потенціалі та можливостях дитини, а не
лише на її дефіцитах.
Створення позитивного зворотного
зв'язку: Заохочення бажаної поведінки та
спокійне реагування на небажану.
Повага до гідності та прав дитини:
Забезпечення інклюзивного середовища, де
кожна дитина має можливість для розвитку та
самореалізації.

15.

Ключ до успіху:
Командний підхід
Вчитель, асистент, психолог, логопед, батьки — всі працюють
разом.
Послідовність застосування стратегій у всіх середовищах
(школа, дім).
Регулярний перегляд та оновлення Індивідуальної програми
розвитку (ІПР).

16.

Дякую за увагу!