Лекція №7 (1)

1. Лекція №1

№2
Лекція №1
ТЕМА № 1: Військова дидактика
Заняття № 1: Військова дидактика як
галузь педагогіки
1

2. ПИТАННЯ ЛЕКЦІЇ:

1. Загальна характеристика процесу
навчання військовослужбовців.
2. Закономірності навчання
військовослужбовців.
3. Основні структурні елементи
процесу навчання
військовослужбовців.
2

3.

Рекомендована література:
• Військова психологія і педагогіка / Под ред. В. Ф.
Кулакова. М .: Досконалість, 1998.
• Лернер І. Я. Процес навчання і його закономірності.
М., 1980.
• Лихачов Б. Т. Педагогіка. М., 1993
• Осмоловская І. М. Дидактика. М .: Академія, +2006.
• Педагогіка: теорії, системи, технології / Под ред. С.
А. Смирнова. М .: Академія, +2006.
• Педагогіка / Под ред. П. І. Пидкасистого. М., 1996.
• Підласий І. П. Педагогіка: в 2 кн. Кн. 1. М .:
ВЛАДОС, 2000.
• Ситаров В. А. Дидактика. М .: Академія, +2004.
• Фокін Ю. Г. Теорія і технологія навчання. М .:
Академія, +2006.
3

4.

1. Загальна характеристика процесу
навчання військовослужбовців.
4

5.

Військова дидактика вирішує наступні
завдання:
• виявляє сукупність зв'язків, відносин,
закономірностей, що визначають основні риси і
тенденції розвитку теорії та практики
навчання військовослужбовців;
• визначає зміст, технології, форми і методи
навчання військовослужбовців;
• оцінює ефективність існуючих і формулює
вимоги до перспективних засобів навчання.
5

6.

Основні функції соціального і педагогічного процесу:
1) освітня (озброєння військовослужбовця знаннями,
навичками, вміннями; формування правильних уявлень і
понять про навколишній світ, про досліджуваних
предметах і дисциплінах; вироблення певного світогляду;
розвиток логічного мислення, самостійності у вирішенні
навчальних завдань тощо.);
2) виховна (формування професійно-важливих якостей
особистості військовослужбовця, здорового моральнопсихологічного стану військового колективу);
3) розвиваюча (формування у військовослужбовців вміння
мислити творчо при вирішенні виникаючих завдань;
вдосконалення інтелектуальних і фізичних сил
військовослужбовців, їх здібностей);
4) психологічна (формування у військовослужбовців
психологічної стійкості і готовності до успішних дій в
сучасному бою, до вирішення бойових, навчальних і
службових завдань).
6

7.

Специфіка навчання військовослужбовців:
• Специфічність знань, навичок, умінь і якостей, які необхідно
сформувати у воїнів, обумовлена їх націленістю на запобігання
агресії і при необхідності придушення, знищення супротивника.
• 2. Вивчення військової справи (оволодіння військовою
спеціальністю) для військовослужбовців - службовий обов'язок.
• 3. Навчання військовослужбовців проводиться невідривно від
виконання службових обов'язків, в умовах постійної бойової
готовності.
• 4. Одночасно використовуються індивідуальні (підготовка
одиночного бійця) і колективні (підготовка підрозділу) форми
навчання.
• 5. Підготовка військовослужбовців має яскраво виражену
практичну спрямованість, вона здійснюється не стільки в
аудиторіях, класах і лабораторіях, скільки в полі, на морі, в
повітрі, на стартових і вогневих позиціях, аеродромах і
танкодромах.
• 6. Оволодіння військовим (бойовим) майстерністю проводиться з
використанням реальної та все більш складною бойової техніки
і
7
озброєння, в умовах, максимально наближених до бойових,

8.

2. Принципи, методи та
закономірності навчання
військовослужбовців.
8

9. Принципи навчання

• керівні педагогічні положення, які
відображають
закономірності
воєнно-педагогічного процесу і
визначають діяльність педагога
щодо
озброєння
того,
хто
навчається знаннями, навичками і
вміннями.
9

10. Принципи навчання воїнів ЗСУ

• науковий підхід до навчання воїнів;
• відповідність змісту та організації навчання у
військових частинах потребам професійної діяльності
в умовах війни i мирною часу;
• свідомість, активність i самостійність тих, хто
навчається;
• наочність навчання;
• систематичність, послідовність i комплексність у
навчанні;
• навчання на високому рівні складності;
• міцність оволодіння знаннями, навичками i уміннями;
• колективізм та індивідуальний підхід у навчанні. 10

11. Метод (від гр. methodos) — шлях до чогось, спосіб пізнання

• Метод
навчання
спосіб
упорядкованої взаємопов'язаної
діяльності військових педагогів
та
воїнів,
спрямованої
на
вирішення
завдань
освіти,
виховання і розвитку в процесі
навчання.
11

12. За джерелом передачі інформації методи поділяються на:

• Словесні
(джерелом знання є усне або
друковане слово)
• Наочні
(джерелом знань є спостережувані
предмети, явища, наочні посібники)
• Практичні
(учні одержують знання і виробляють
уміння, виконуючи практичні дії)
12

13. За логікою передачі навчальної інформації

Індуктивний
передбачає викладання навчального
матеріалу від конкретних фактів до
його поступового теоретичного
узагальнення
Дедуктивний
передбачає виклад загальних
теоретичних положень, на основі
яких проходить конкретизація 13
проблеми, що вивчається.

14. За рівнем самостійності пізнавальної діяльності:

1. Репродуктивний
2. Проблемний:
»проблемний
»частково-пошуковий
»дослідницький
14

15. Сучасні методи навчання

• Програмоване навчання
• Контекстне навчання
• Модульне навчання
• Ігрове навчання
15

16. Схема програмованого навчання

Інформаційний блок 1
Контрольно-перевірочний блок 1
……
Інформаційний блок N
Блок підсумкового контролю
Оцінка
16

17. Контекстне навчання це -

навчання, в якому за
допомогою всієї системи
дидактичних форм та засобів
моделюється зміст майбутньої
професійної діяльності
фахівця
17

18. Модульне навчання це -

Модульне навчання це технологія навчання, сутність якої
полягає в тому, щоб той, хто
навчається, міг самостійно
працювати із запропонованими
йому індивідуальними
програмами, що містять банк
інформації та методичні рекомендації
щодо виконання завдань.
18

19. Ігрове навчання це -

Ігрове навчання це форма
навчального
процесу в умовних
ситуаціях,
спрямована
на
відтворення
і
засвоєння
суспільного досвіду у
всіх його проявах:
знаннях,
навичках,
уміннях,
емоційнооціночній діяльності.
19

20. Методи навчання у ЗСУ

• усне викладення навчального
матеріалу
• обговорювання матеріалу, що
вивчається
• показ (демонстрація) або наочний;
• практичний метод
• самостійна робота
• методи контролю та самоконтролю
20

21. Усне викладення навчального матеріалу (розповідь, пояснення, інструктування, лекція)

застосовується з метою повідомлення
нових знань, роз’яснення побудови того
чи іншого виду зброї, ознайомлення
воїнів з новими для них фактами,
подіями.
21

22. Обговорювання матеріалу, що вивчається (бесіда, класно-групове та семінарське заняття)

Використовується
для
поглиблення,
закріплення
і
систематизації
військових і
військово-технічних знань
22

23. Показ (демонстрація)

створення у воїна наочного образу
явища, предмета, які вивчаються,
формування конкретного уявлення про
побудову техніки, озброєння, про
походження складних процесів
23

24. Практичні методи навчання (лабораторні роботи, вправи, обслуговування бойової техніки та озброєння)

забезпечують військовослужбовцям
формування практичних навичок і умінь,
загартовування психіки та її розвиток
Вправи - це планомірно організоване
багаторазове повторення певних дій і
прийомів, які ускладнюються, з метою
формування, закріплення та удосконалення
у воїнів практичних навичок і вмінь. 24

25. Самостійна робота (тренування, робота з літературою та медіаджерелами, вивчення техніки)

сукупність різноманітних
навчальних прийомів і дій, за
допомогою яких воїни самостійно
закріплюють і поглиблюють
раніше набуті теоретичні знання,
практичні навички та уміння, а
також оволодівають новими
25

26. Методи контролю та самоконтролю (опитування, письмові роботи, тестування, машинний контроль, самоконтроль, іспит, залік)

Спрямовані на з’ясування рівня
опанування воїном програмним
матеріалом, визначення дієвості та
ефективності організації
навчального процесу, оцінку якості
викладання навчальних дисциплін
26

27. При визначенні методу навчання для майбутніх занять керівник виходить з:

• характеру задачі
• змісту матеріалу
• категорії та рівня підготовленості
особового складу
• наявності навчальної матеріальної
бази.
27

28.

Закономірності навчання - це об'єктивні,
істотні, стійкі і повторювані зв'язки між
складовими частинами, компонентами
процесу навчання.
Їх поділяють:
• Зовнішні закономірності характеризують
залежність навчання від суспільних процесів і
умов, соціально-економічної, політичної ситуації,
рівня культури, потреб суспільства в певному типі
особистості і рівні освіти.
• До внутрішніх закономірностей процесу
навчання відносяться зв'язки між його
компонентами: між цілями, змістом, методами,
засобами, формами.
28

29.

Закономірності також поділяють на:
-загальні і часткові (конкретні).
До загальних відносяться:
• закономірність мети навчання (мета навчання
залежить від рівня і темпів розвитку Збройних
Сил; їх потреб і можливостей; рівня розвитку і
можливостей військово-педагогічної науки і
практики);
• закономірність змісту навчання (зміст навчання
обумовлений соціально замовленням потребами і
цілями навчання; темпами соціального і науковотехнічного прогресу; індивідуальними
можливостями навчання; матеріально-технічними
можливостями вузу, частини (корабля));
29

30.

• закономірність якості навчання (ефективність
кожного нового етапу навчання пов'язана з
характером і обсягом матеріалу; організаційнопедагогічним впливом; часом і продуктивністю
навчання);
• закономірність методів навчання (ефективність
дидактичних методів продиктована знаннями,
навичками, вміннями використання методів;
метою навчання і його змістом; навчальними
можливостями навчання; матеріально-технічним
забезпеченням; організацією навчального
процесу);
• закономірність управління навчання
(продуктивність навчання залежить від
інтенсивності зворотних зв'язків у процесі
навчання; обгрунтованості коригувальних
30
впливів і взаємодій).

31.

Виділяють закономірності:
- дидактичні
- гносеологічні
- психологічні
- кібернетичні
- соціологічні
- організаційні.
31

32. До власне дидактичних закономірностей відносяться: 1. Результати навчання військовослужбовців прямо пропорційні його тривалості

(чим воно довше, тим вище
його результат).
2. Вони також прямо пропорційні рівню усвідомлення і
прийняття військовослужбовцями цілей навчання (більш
високих результатів досягнуто ті, хто усвідомив
важливість і значимість навчання, досягнення його цілей
для себе, суспільства, держави).
3. Результати навчання залежать від способу включення
військовослужбовця у відповідну навчально-бойову,
військово-професійну діяльність (чим більшою мірою
військовослужбовець включений, активно виконує цю
діяльність, тим вище рівень його підготовленості в даній
області).
32

33.

4. Результати навчання військовослужбовців залежать від
застосовуваних методів, засобів і форм (для досягнення
результату необхідно оптимальне поєднання і
співвідношення методів, засобів і форм навчання).
5. Продуктивність підготовки пов'язана з інтенсивністю
включення військовослужбовців у дозвіл посильних і
значущих для них навчальних, службових, військовопрофесійних проблем.
6. Результати навчального процесу залежать від
педагогічної майстерності та особистісних особливостей
військового педагога. Навіть однакові системи, технології,
методики навчання, використовувані офіцерами
(педагогами), приведуть до різних результатів: більш
високих досягнутий ті педагоги, у кого вищий рівень
педагогічної майстерності та ступінь сформованості
33
професійно важливих якостей.

34.

Навчально-пізнавальні закономірності:
• Результати навчання прямо пропорційні
вмінню військовослужбовців вчитися;
навченість прямо пропорційна навченості.
• 2. Продуктивність засвоєння знань, навичок,
умінь прямо пропорційна обсягу практичного
застосування знань, навичок, умінь.
• 3. Продуктивність навчання прямо
пропорційна обсягу навчальної (пізнавальної)
діяльності військовослужбовців.
• 4. Продуктивність засвоєння залежить від
рівня проблемності навчання.
34

35.

Індивідуально-психологічні:
1) продуктивність навчання прямо пропорційна мотивації,
інтересу військовослужбовця до навчальної діяльності,
його індивідуальним нахилам;
2) продуктивність навчання залежить від навчальних
можливостей, здібностей військовослужбовця;
3) результат засвоєння конкретного матеріалу
обумовлений здатністю конкретного
військовослужбовця до його оволодінню;
4) продуктивність навчання, навчальної, розумової,
фізичної діяльності продиктована інтенсивністю її
виконання;
5) продуктивність навчання залежить від рівня інтелекту,
розвитку якостей мислення військовослужбовця;
6) продуктивність діяльності пов'язана з рівнем
сформованості умінь і навичок.
35

36.

Соціально-психологічні:
1) розвиток військовослужбовця обумовлено розвитком
інших людей, з якими він знаходиться в прямому чи
непрямому спілкуванні;
2) продуктивність навчання залежить від обсягу та
інтенсивності пізнавальних контактів між
військовослужбовцями;
3) ефективність навчання пов'язана із загальним
інтелектуальним рівнем колективу, інтенсивністю
взаємонавчання;
4) ефективність навчання підвищується в умовах
пізнавальної напруженості, викликаної змаганням;
5) ефективність навчання залежить від якості спілкування
36
педагога з учнями;

37.

До організаційних закономірностям
відносять:
1. Якість навчання прямо пропорційно
якості управління навчальним процесом.
2. Ефективність процесу навчання залежить
від його організації, яка повинна
розвивати у військовослужбовців потребу
вчитися, формувати пізнавальні інтереси,
приносити задоволення, стимулювати
пізнавальну активність.
3. Якість підготовки залежить від
ефективності контролю.
37

38.

Результати навчання обумовлені
працездатністю і навчаються, і
навчального.
5. Ефективність управління знаходиться
в прямій залежності від кількості та
якості керуючої інформації, стану і
можливості адресатів сприймати і
виконувати керуючі впливи.
6. Ефективність навчання прямо
пропорційна частотою і обсягом
зворотного зв'язку.
7. Продуктивність навчання залежить від
рівня організації педагогічної праці.
38

39. 3. ОСНОВНІ СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

39

40.

Процес навчання передбачає:
• аналіз ситуації, визначення, постановку мети навчання і
прийняття її учасниками процесу;
• планування та організацію навчальної роботи,
визначення змісту, методів і засобів досягнення мети;
• пред'явлення навчального матеріалу різними способами
і його сприйняття;
• виконання навчальних і навчальних дій та операцій;
• організацію зворотного зв'язку, контроль і коректування
роботи по засвоєнню змісту;
• аналіз і самоаналіз, оцінку результатів навчання тощо.
40

41.

Головна мета навчання - військовопрофесійна підготовка
військовослужбовців до якісного
виконання обов'язків, вирішення
завдань по службі.
41

42.

Основні педагогічні завдання
командира:
• організація навчальної діяльності
підлеглих і керівництво нею;
• виклад навчального матеріалу в
систематизованому вигляді і показ
найбільш доцільних прийомів роботи з
бойовою технікою та озброєнням;
• розвиток у воїнів інтересу до навчання та
інших позитивних мотивів навчання;
• формування в учнів уміння самостійно
здобувати знання, вміння, навички та
вдосконалювати бойову майстерність;
• перевірка підготовленості підлеглих, оцінка
їх знань, умінь, навичок і професійних
якостей.
42

43.

Методика навчання передбачає комплексне і
оптимальне використання в навчальному процесі
методів, прийомів і засобів навчання.
Методи навчання військовослужбовців - це
способи взаємопов'язаної діяльності командира і
підлеглого, за допомогою яких досягаються цілі
навчання, відбувається оволодіння
військовослужбовцями знаннями, навичками,
вміннями, формування у них якостей, необхідних
для успішного вирішення складних завдань в
бойовій обстановці і в умовах мирного часу.
43

44.

Прийом - це складова частина або окрема
сторона методу; його елемент, родова дія,
окремий крок у реалізації методу або модифікація
його. Окремі прийоми можуть входити до складу
різних методів.
Засоби навчання - спеціально розроблені
матеріальні предмети, обладнання, пристрої,
призначені поряд зі словом і мовою для
здійснення процесу навчання.
44

45. Знання військовослужбовця повинні бути:

Глибина знань означає те, наскільки
військовослужбовець міцно засвоює
сутність, внутрішні зв'язки, закономірності
складних явищ, що відбуваються подій.
Гнучкість відображає здатність творчо
використовувати знання в мінливих умовах.
Міцність - збереження і стійкість знань у
складних умовах військової діяльності.
Дієвість - їх втілення в практичних діях.
45

46.

Етапи оволодіння знаннями:
1. Усвідомлення пізнавальної задачі, з'ясування її
суті, значення, актуальності.
2. Сприйняття навчального матеріалу
(відбувається під впливом колишнього досвіду,
вже наявних знань, тому буває, що начебто всі
сприйняли навчальний матеріал, а при
контролі виявляється, що деякі
військовослужбовці зрозуміли його невірно).
3. Осмислення матеріалу, його творча переробка,
уявне розчленування, виділення головного,
узагальнення основних частин і т. П. Це більш
активний, на рівні творчості, процес.
4. Запам'ятовування навчального матеріалу.
5. Застосування знань.
46

47.

Рівні знань:
• початковий рівень - «знання-знайомства», що
дозволяють воїну орієнтуватися в обстановці в
найзагальніших рисах;
• середній рівень - «знання-репродукції», що дають
військовослужбовцю можливість відтворити
навчальний матеріал;
• високий рівень - «знання-уміння», що дозволяють
впевнено, творчо застосовувати їх у будь бойовій
обстановці;
• найвищий рівень - «знання-трансформації», дають
можливість не лише творчо їх застосовувати, але і з їх
допомогою створювати (відкривати) нові знання.
47

48.

1.
2.
3.
4.
Напрямки вдосконалення військовопедагогічного процесу:
Інтенсифікація військово-педагогічного
процесу на основі поєднання традиційних та
інноваційних підходів, технологій навчання,
виховання, підготовки і впровадження нових
технічних засобів.
Оптимізація військово-педагогічного
процесу.
Гуманізація військово-педагогічного процесу
Демократизація військово-педагогічного
процесу
48

49.

Висновок:
Розглянуті цілі, завдання, функції,
закономірності і протиріччя навчання
визначають основи його організації та
розвитку. Вони теоретична основа для
розробки та вдосконалення технології
навчання військовослужбовців.
49