Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві

1. Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві

2. План

1.
2.
3.
Світогляд, його структура і функція.
Типи світогляду. Світогляд і філософія.
Об’єкт і предмет філософії.
Філософські методи. Структура та
функції філософії. Філософія в системі
культури.
“Основне питання філософії”:
різноманітність підходів.

3. 1. Світогляд, його структура і функція. Типи світогляду. Світогляд і філософія. Світогляд і філософія

Уже дві з половиною тисячі років
існує філософія як невід'ємна
частина духовної культури людства.
У центрі своєї уваги вона тримає
гуманістичну проблематику, тобто
проблеми людського існування.

4.

Але ці проблеми постають і перед
іншими формами культури - перед
наукою, мистецтвом, мораллю,
правом, релігією тощо. Що ж саме
відрізняє філософію від них?
Особливість філософії полягає у
тому, що вона опинилась «на
роздоріжжі» між такими явищами,
як світогляд і наука, тому потрібно
насамперед розрізнити і зіставити
їх.

5.

Світогляд є баченням світу з єдиного
центру - позиції людини. Будь-яке
знання стає елементом світогляду, якщо
це знання орієнтоване на буття людини,
формує її життєву позицію.
Світогляд дає уявлення про те, яким світ
може бути і має бути, якщо у ньому існує
людина. Світ не може вважатися
завершеним, усталеним цілим, якщо він
пов'язаний з такою принципово
незавершеною, необмеженою істотою, якою є
людина. Людина ж є єдиною істотою у світі,
яка постійно сама бере участь у творчості
власної долі і життя. Змінюючись сама, вона
змінює і світ, в якому живе.

6.

Ключовими поняттями світогляду є
поняття «світ» і «людина». Світогляд є
певним ставленням людини до світу,
способом орієнтації у житті, усвідомленням
людиною свого місця та призначення у
природному і соціальному світі. На відміну
від науки, світогляд відображає не стільки
об'єктивно суще, скільки належне і бажане, з
позиції певного ідеалу і суб'єктивних цілей
людини. Саме у світогляді відбувається оцінка
людиною світу, власних можливостей та шансів,
проектування бажаних ситуацій у житті,
формування ідеалів, вищих цілей та цінностей,
усвідомлення своїх інтересів. Завдяки світогляду
людина має цілісне уявлення про світ власного
буття, формує свій особистий образ, прагне
знайти себе, добитися розуміння з ближнім,
гармонії зі світом.

7. ОСНОВНІ СВІТОГЛЯДНІ ПИТАННЯ

Що таке світ? Як він можливий?
Що таке людина? Як вона можлива?
Що я можу зробити?
Що я маю робити?

8. Основна функція світогляду

духовне проектування життя,
визначення головних орієнтирів і
сенсу людського існування.
Світогляд спрямований не стільки
на пізнання певних проблем,
скільки на духовне самоутвердження,
самореалізацію, самовизначення
людини у світі

9. До світоглядних проблем належать такі

хто така людина, і яке її становище та
призначення у світі?
що є причиною існування, сутністю та
першоосновою світу?
у чому полягає сенс людського життя?
що таке смерть, і чи може людина її
подолати?
яка природа добра і зла, істини, краси,
справедливості?
що таке щастя, і які можуть бути шляхи його
досягнення?
чи можлива свобода, і в чому вона?

10.

Всі ці та багато інших проблем мають
назву «вічних» тому, що на них не
можна дати не тільки остаточної,
закінченої відповіді, але й однозначної.
Кожна людина, кожне покоління
ставить і вирішує ці проблеми наново,
виходячи з конкретної історичної
ситуації, життєвого досвіду. Причому
світоглядні проблеми вирішуються не
тільки теоретичним шляхом, вони
немовби проживаються й
переживаються людиною.

11.

Носієм та виразником
світогляду може бути не тільки
окрема людина, але й
соціальна група, клас, етнос,
суспільство загалом на тому чи
іншому ступені розвитку. Тому
наша мова зберегла такі вирази, як
«світогляд східних слов'ян»,
«селянське світосприйняття».

12.

За рівнем
світобачення та
усвідомлення
За
історичними
епохами
За морально ціннісними
орієнтирами
Індивідуальний
Усвідомлений
Архаїчний
Егоїстичний
Колективний
Неусвідомлений
Античний
Гуманістичний
Груповий
Частково
усвідомлений
Середньовічний
Антигуманний
Національний
Буденний
Ренесансний
Альтруїстський
Регіональний
Сформований на
засадах наукових
знань
Світогляд XX ст.
Цинічний
Загальнолюдський
Філософський
Світогляд ХХІ ст.
Гуманістичний
та ін.
За носієм

13. У структурі світогляду можна виділити:

1. пізнавальний елемент, тобто сукупність уявлень
та знань про світ у цілому, про місце у ньому
людини. Основна функція світогляду - не
стільки пізнання, скільки здатність бути
самосвідомістю людини, її життєвим
орієнтиром, програмою і проектом людського
буття.
2. ціннісний компонент світогляду свідчить про те,
що світогляд є не лише знанням, але й виражає
ставлення людини до світу, до інших і до самої
себе. Відповідно до обраних цінностей
формуються уявлення людини про світ, про свій
власний образ.
3. мотиваційно-діяльний - спрямований на
реалізацію власної позиції у житті. Він
складається з програм поведінки, проектів
життя, настанов діяльності.

14. Основні рівні світогляду

Життєво-практичний, буденний рівень, масовий
світогляд. На цьому рівні світогляд формується
стихійно, під впливом безпосереднього образу
життя, життєвого досвіду, культурного
середовища, суспільної ситуації.
Теоретичний рівень (філософське знання)
формується не стихійно, а цілеспрямовано, свідомо і
систематично, за допомогою спеціальних засобів
раціонального осягнення світу - системи понять та
категорій, методів логічної аргументації та доведення.
Теоретичний рівень світогляду - це упорядковане,
раціональне, систематизоване знання, тобто
знання філософське.

15. Форми та історичні типи світогляду

1.міфологічний, за якого основою
світосприйняття є художньо-образне,
символічне відображення, уява;
2.релігійний, що спирається на віру;
3.філософський
Філософія шукає відповіді на ті самі питання,
але способом теоретичного пізнання,
спираючись на логічне мислення,
доводячи й аргументуючи свої положення
поняттєво-раціональним способом.

16.

ІСТОРИЧНІ ТИПИ СВІТОГЛЯДУ
МІФОЛОГІЯ
РЕЛІГІЯ
ФІЛОСОФІЯ

17.

Міфологія є найдавнішим типом
світогляду, який був притаманний
людині родового ладу. Тому серед
основних рис міфологічного світогляду
можна назвати його колективний
(родовий) характер.
Суттєвою рисою міфологічного
світогляду є також синкретизм тобто
нерозчленована єдність реального та
ілюзорного. Синкретизм міфології
полягає ще у тому, що в ній були
злиті разом зародки всіх майбутніх
форм духовної культури - релігії, науки,

18.

МІФОЛОГІЯ
(від грецького – перекази, оповідання,
слово, учення) - це історично перша
форма світогляду розповіді про богів,
першопредків, початкові події світу тощо.
Основні риси міфологічного світогляду:
Усвідомлення роду як колективної
особи (тотемізм, віра в
першопредків),
Обернений в минуле (традиції,
звичаї, обряди, ритуали, мова
тощо),
Формування анімістичної картини
світу (одухотворення всього
сущого),
Фетишизм (амулети, символи,
знаки тощо).

19.

Для міфологічного світогляду
характерним є емоційно-образне
сприйняття світу. Спосіб розуміння того
часу можна назвати дологічним
(асоціативним), тому що він заснований не
на законах логічного мислення, а на законах
уяви, фантазії.
Антропоморфізм (Від «антропос» - людина,
«морфе» - форма, зразок.) - ще одна
характерна для міфології риса. Уявлення про
світ у ті часи формуються за аналогією з
людським існуванням, на світ переносяться
властивості людини і родового
суспільства.

20.

СФЕРИ ДУХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЯКІ
ВИДІЛИЛИСЯ ІЗ МІФУ
Раціональні знання
(пранаука)
Мистецтво
Релігія
Фольклор
Етичні норми і
правила
Правові уявлення
Філософія

21.

РЕЛІГІЯ
(від лат. –
благочестя,
набожність,
святиня) - тип
світогляду,
певна поведінка,
що визначені
вірою в
існування Бога,
відчуття
зв’язаності,
залежності і
обов’язку до
таємної сили,
яка дає опору і
достойна

22.

Бог у релігійному світогляді є
надприродною, надсвітовою силою
(на відміну від міфологічних істот, що
вважаються «єдиноприродними» з
людиною і мешкають у природнокосмічному світі). Саме тут і виникає
проблема зв'язку людини і Бога .
Відкриття «внутрішньої», духовної
людини є одним із найцінніших
надбань релігійного світогляду.

23.

ОСНОВНІ РИСИ РЕЛІГІЙНОГО СВІТОГЛЯДУ
Чіткий розподіл
суб’єкту і
об’єкту;
Ідея відділена
від матерії,
Розподіл світу на
земний і
небесний,
Віра – головний
спосіб осягнення
буття (через
діяння),
Наявність
релігійної ідеї.

24.

Релігійний світогляд виникає у
період розпаду общинно-родового
суспільства. Він є історичним
явищем і проходить свої ступені
зрілості, зв'язані з переходом від
язичництва, релігійноміфологічних уявлень та етнічних
(національних) релігій до формування
релігій світових (буддизму, ісламу,
християнства).
Наявність святині, священного
об'єкта для поклоніння є
невід'ємною рисою релігійного
світогляду.

25.

ОСНОВНІ СВІТОВІ РЕЛІГІЇ: БУДДИЗМ,
ХРИСТИЯНСТВО, ІСЛАМ
.

26.

Філософія орієнтована переважно
на пізнання цих проблем, на
осягнення їх засобами поняттєвого
мислення.
Філософія завжди скептична у
своїх висновках, вона не приймає
логічно необґрунтованих
положень, ніколи не задовольняється
набутими знаннями, робить постійний
перегляд їх і прагне нічого не
сприймати на віру, а навпаки, шукати
засоби доведення або спростування
отриманих результатів пізнання.

27. Предмет філософії та особливості філософського мислення

28.

Філософія - це цілком самостійна,
унікальна форма осягнення світу. Але
філософія має ознаки науковості, вона
орієнтується на наукові критерії знання.
Це спосіб мислення, коли предмет
пізнання (він може бути будь-яким - від
космосу і природи до інтимно-душевної
сфери людини) розглядається з позиції
існування людини, сенсу її життя,
призначення у світі. А призначення
людини - реалізуватися, відбутися, стати
людиною.

29. Термін "філософія" походить від грецьких слів phileo - любов і sophia - мудрість і означає любов до мудрості

Термін "філософія"
походить від грецьких
слів phileo - любов
і sophia - мудрість
і означає
любов до мудрості

30.

Першим, хто пояснив слово "філософ",
був Піфагор (друга пол. VI ст. - початок
V ст. до н.е.). Йому належить
висловлювання: "Життя... подібне до
ігрищ: одні приходять на них змагатися,
інші - торгувати, а найщасливіші дивитися; так і в житті одні, подібні до
рабів, народжуються жадібними до слави
й наживи, тоді як філософи - до єдиної
тільки істини".
За Піфагором, сенс філософії –
в пошуку істини.

31.

Старогрецький мислитель Платон вважав, що
завдання філософії полягає в пізнанні вічних і
абсолютних істин, що під силу лише
філософам, які від народження наділені
відповідною мудрою душею. Філософами тому
не стають, а народжуються.
На думку Аристотеля, завдання філософії досягнення загального у самому світі, а її
предметом є першопочатки і причини буття.
При цьому філософія є єдиною наукою, яка
існує заради самої себе і представляє "знання і
розуміння заради самого знання і розуміння".

32.

Розуміння предмета філософії пов'язане і
з соціально-історичними умовами. Так,
наприклад,
розкладання
суспільства
(грецького, античного, середньовічного і
тому подібне), безумовно, вплинуло на
появу концепцій, згідно з якими філософія
покликана звільнити людину від страху
перед майбутнім і страждань та сприяти
досягненню щастя й душевного здоров'я.

33. До предмета філософії входять:

дослідження найбільш загальних
питань буття;
аналіз найбільш загальних
питань пізнання;
дослідження найбільш загальних
та істотних питань людини.

34.

філософський метод (від грец. мethodos шлях, пізнання) є система найбільш
загальних прийомів теоретичного і
практичного освоєння дійсності, а також
спосіб побудови і обґрунтування системи
самого філософського знання.
Філософська рефлексія (рефлексія
(від лат. reflexion - звертання назад)
- принцип людського мислення, що
направляє його на осмислення
власних форм і передумов.

35. Функції філософії

Світоглядна функція, яка пов'язана з
абстрактно-теоретичним,
понятійним
поясненням світу, на відміну від усіх інших
видів і рівнів світогляду (релігійного, буденного,
міфологічного).
Прогностична
функція
філософії
формулювання в її рамках гіпотез про загальні
тенденції розвитку матерії і свідомості, людини
і світу. При цьому міра вірогідності прогнозу
буде тим вище, чим більше філософія
спирається на науку.

36.

Критична функція філософії. Принцип
"піддай усе сумніву", з часів античності
що проповідує багатьма філософами,
свідчить про важливість критичного
підходу і наявність певної долі скепсису
по відношенню до знання, що існує, і
соціокультурних цінностей. Він відіграє
антидогматичну роль в їхньому розвитку.
Соціальна
функція
філософії:
філософія покликана виконати двоєдине
завдання - пояснювати соціальне буття і
сприяти його матеріальній і духовній
зміні.

37. Філософію Арістотель поділяє на три галузі:

Теоретичну — про буття, називаючи її
«першою філософією», наукою про перші
причини та начала. Метою її є знання
заради знання.
Практичну — про діяльність людини.
Метою практичної філософії є знання
заради діяльності.
Поетичну, або творчу, метою якої є
знання заради творчості.

38.

Німецький
філософ,
творець
самобутньої філософської концепції
антропологічного
матеріалізму
вважав: «Істинний філософ —
лікар, але такий, що не дозволяє
своїм пацієнтам здогадатися, що
він їх лікар, він при цьому
обслуговує їх відповідно до
їхньої природи, тобто лікує їх,
виходячи з них самих і через них
самих»

39. Філософія бачить своє призначення в культивуванні потреби й спроможності бути людиною

Як родюче поле без оброблення не
дасть урожаю, так і душа. А
оброблення душі - це і є філософія.
Вона висапує в душі пороки, готує
душу до прийняття посіву й
довіряє їй - сіє, так би мовити, тільки ті насіння, які, визрівши,
приносять багатий урожай
Ціцерон