Мовленнєва підготовка та участь у суперечці

1.

МОВЛЕННЄВА
ПІДГОТОВКА
ТА УЧАСТЬ У
СУПЕРЕЧЦІ
Презентацію підготував курсант Харківського
національного університету Повітряних Сил
імені Івана Кожедуба
Олександр Азаров

2.

Деякі дослідники, наприклад, Л.І.
Мацько, виокремлюють особливий вид
красномовства – діалогічне, яке
формується не одним промовцем, а
бесіду
двома чи кількома.
Основними видами
подібного
красномовства
називають
насамперед
дискусію
суперечку
тощо

3.

Термін “діалог” грецького походження, означає безпосередній
словесний контакт мовця та слухача, під час якого
відбувається активна мовленнєва взаємодія: висловлення
одного змінюються висловленнями іншого, тобто мовець і
слухач увесь час міняються ролями.
самостійн
ий
активний
Кожен
учасник
діалогу
має
особистісну
своєрідність

4.

Учасники визнають
діалогу
висловлюючи свою думку, визнаючи
рівність сторін, унікальність партнера,
учасник діалогу розраховує на те, що його
інформація буде сприйнята з
максимальною повнотою, точністю.
цінності та значущості позиції іншої
сторони, важливості, оригінальності її
точки зору.
що його інформація буде
сприйнята з максимальною
повнотою, точністю.
Орієнтуються на
те, щоб зрозуміти
іншого.
Він зацікавлений у знятті перекручувань,
налаштований на необхідні розʼяснення, уточнення.
Йому небайдуже, як його зрозуміють.
Учасники діалогу ніби доповнюють позиції один одного,
виробляють загальне розуміння.

5.

Форма діалогу як співбесіди оратора з
аудиторією вперше стала використовуватися
давньогрецькими філософами. Так, Сократ
упродовж діалогів з різними людьми
змушував своїх співрозмовників
замислюватися над сенсом і змістом
уживаних понять, вимагав перевірки й
доведення кожного твердження, врешті-решт
– разом із ними знаходив істину.
Сучасній людині без діалогу практично
неможливо провести жодного дня.
З усіх професійних якостей високо цінують
працювати в
вміння
переконува
команді проводити
ти
говорити
координувати свої дії з
слухатиперемовини
працювати партнерами
з різноманітною інформацією

6.

Комунікативна складова
є переважною й для
військових фахівців
чия діяльність безпосередньо повʼязана із
вирішенням завдань спілкування та
міжособистісного впливу.
Успіх ділових контактів між
людьми багато в чому залежить
від
ефективності
ділового
спілкування.

7.

Різні точки зору
на обговорювану
проблему
суперечка
Суперечка – комунікативний процес, у
якому наявне активне ставлення до точки
зору співрозмовників, що виражене в її
критичній оцінці.
нема зіткнення
нема суперечки
Передбачає розбіжність у думках, зіткнення позицій.
Кожна сторона активно відстоює свою точку зору та
намагається розкритикувати точку зору супротивника.
проповідь, молитва, лекція,
інформаційна доповідь
це не суперечки
Якщо аргументація з приводу
якогось питання спрямована на
людей, які байдуже або позитивно
(тобто некритично) ставляться до
неї, то немає ніяких підстав вважати
цю комунікативну ситуацію
суперечкою.

8.

учасники
пропонен суперечки
опонент
це той, хто піддає сумніву або
тце той, хто висуває та
обґрунтовує певну точку
зору
мета
заперечує істинність точки
зору пропонента
зʼясувати істину шляхом
обговорення спірного питання
захистити, обстояти свою думку та
спростувати думку опонента
таку суперечку
називають
полемікою
Немає
переможців
У процесі пошуку
істини виграють
усі
найшляхетніший вид
суперечки
Це критична, або
аргументативна
дискусія (диспут)

9.

Дискусія – публічна суперечка як
спосіб пошуку істини шляхом
зіставлення різних думок.
найрезультативніша форма комунікації,
дає змогу вирішувати складні, суперечливі проблеми
Ефективність дискусійного підходу полягає в його
спрямованості на певний позитивний результат, на
обовʼязковий пошук компромісного рішення.
На думку фахівців з етики ділового спілкування,
організація дискусії передбачає три етапи:
підготовч
ий
основний
заключний

10.

підготовчий етап
• проблему, яка буде обговорюватися
слід визначити:
• коло учасників дискусії та її очільника
• дату, час та місце проведення дискусії
на початку дискусії• має повідомити тему та мету проведення обговорення;
• створити необхідну мотивацію (виявити невирішені та суперечливі
голова
питання, визначити очікуваний результат);
(або модератор дискусії) • встановити регламент виступів;
від якого залежить результативність
• створити та постійно підтримувати доброзичливу, ділову атмосферу та
дискусії
позитивний емоційний тон.
• усі аспекти проблеми не були пропущені, а послідовно обговорені;
на етапі обміну • усі важливі докази, пропозиції, знахідки були зафіксовані;
• усі учасники обговорення мали можливість виступити;
думками
стежить, щоб
• зупиняти (тактовно!) промовців, які відхиляються від суті справи;
• оперативно здійснювати аналіз висловлених ідей, думок, пропозицій, тобто
робити проміжні висновки.
на заключному • проаналізувати та оцінити проведену дискусію, підбити підсумки.
етапі дискусії • прийняти групове рішення разом із учасниками, підкреслити при цьому
повинен
важливість різноманітних позицій і підходів;
• подбати про те, щоб хід дискусії був запротокольований.

11.

основні принципи
конструктивної суперечки
принижувати,
ображати свого
опонента
непристойно
суть дискусії − пошук істини
шляхом зіставлення різних
думок, а не цілковите
заперечення
котроїсь із запропонованих
використання дріб’язкових,
недостойних аргументів у
дискусії перетворює її на
побутову сварку

12.

Різновидом дискусії у ЗС
України є службова нарада
як форма управлінської
діяльності, змістом якої є
спільна робота певної
кількості учасників
управлінського процесу.
спрощення й прискорення
процесу доведення
конкретних завдань до
безпосередніх виконавців
мета
прискорення процесу
прийняття рішень і
підвищення їх
обґрунтування
ефективний обмін
інформацією й
досвідом роботи
виховний вплив керівника на колектив під час
наради, а також вплив колективу на окремих
працівників.

13.

службова керівник має здійснити такі заходи:
нарада
• заздалегідь вирішити й чітко сформулювати порядок денний, щоб винести на
обговорення одне-два (не більше) питань, які він дійсно не може вирішити
самостійно або вирішення яких на основі консультацій і особистих контактів з
відповідними спеціалістами є малоефективним;
• обмежити коло учасників наради підлеглими, яких безпосередньо стосуються
обговорювані питання;
• своєчасно ознайомити всіх із порядком денним, часом і місцем проведення
наради та з матеріалами, які стосуються обговорюваних питань (тези доповіді
або основного повідомлення, довідки та інший фактичний матеріал,
запропоновані проєкти рішень тощо);
• забезпечити підготовку приміщення та організаційної техніки.

14.

службова керівник має
нарада
своєчасно розпочати
зʼясувати причини запізнення або відсутності
починає нараду коротким вступним словом
слідкує за дотриманням регламенту роботи й певним чином спрямовує питання,
ставлячи з цією метою необхідні запитання всім учасникам наради або пропонує
конкретно висловитися тим, чия думка є важливою для прийняття рішення
необхідно обовʼязково підбити підсумки та конкретизувати
результ
після закінчення наради треба мати її протокол

15.

Полеміка (грец. polemikos – ворожий, войовничий) – це
таке обговорення важливої проблеми чи питання, для
якого головним є не пошук істини, а досягнення
перемоги, утвердження ного погляду, хоч і на шкоду
істині.
беруть участь особи, які вже
мають діаметрально протилежні
уявлення, погляди, інтереси.
Щоб цього досягти,
промовець має
спростувати думку
опонента, а власну −
захистити.
Не переконати в правильності своїх
поглядів іншу сторону, а навести
переконливі
аргументи,
щоб
завоювати
якомога
більше
прихильників серед слухачів, які
стежать за ходом цієї суперечки.

16.

правила
полеміки
принцип
полеміки
Належить
позицій
розкрити
хибність
опонента:
продемонструвати слухачам, чому
вона помилково уявляється ним
правильною,
висвітлити,
привабливою;
унаслідок
яких
лавірувань опонент зміг зробити
свою позицію зовні переконливою
і логічною.
1. Уміти правильно визначити предмет
суперечки та пункти розбіжностей.
2. Не випускати з уваги головних положень,
щодо яких точиться суперечка.
3. Чітко визначити власну позицію в
суперечці.
4. Правильно користуватися в суперечці
поняттями.
5.
Ставитися
з
повагою
до
свого
співрозмовника.
6. Зберігати витримку та самовладання в
суперечці.
7. Звертати увагу на поведінку опонентів,
учитися правильно оцінювати їхні дії.

17.

Диспут (від лат. досліджую, сперечаюсь) – це
заздалегідь підготовлена та проведена в певний
час на обрану тему (наукову, політичну,
літературну тощо) публічна суперечка між
попередньо визначеними опонентами.
тема
Містить складну проблему, різні тлумачення або
різновекторні шляхи її розвʼязання.
Використовуються ґрунтовні аргументи для доведення
правомiрностi своїх поглядiв, залучаються для цiєї мети
положення з рiзних галузей науки, творiв лiтератури й
мистецтва.
На диспутi не
приймається нiякого
рiшення,
обовʼязкового для
виконання.
ведучий
має постійно
підтримувати інтерес
та активність
аудиторії
за допомогою “гострих” додаткових
запитань, яскравих висловів, фактів,
учасно наведених цифр

18.

це види суперечки, тобто такого комунікативного процесу, у якому
обовʼязковим є зіткнення різних, а також і протилежних точок зору
на обговорювану проблему.
спільне
полеміка
дискусія
диспут
полеміка
дискусія
-шукають істину, компроміс, злагоду
диспут -ведуться за певними правилами та
за згодою їх учасників
дискусія
диспут
-прийнятними є лише логічні
міркування
відмінне
-суперники утверджують свою позицію
-не дотримуються таких правил (у ній перемагає
ініціатива суперників, ситуативність спілкування,
експресивність)
полеміка
-часто вдаються до емоційно-психологічної
аргументації

19.

відмінне
на диспут
відміну від дискусії, є суперечкою в присутності
аудиторії, яка, власне, виконує роль арбітра й
визначає, на чиєму боці перемога
дискусія
допустимим є гумор (комічне й водночас
доброзичливе зображення певних явищ)
полеміка
можна використовувати гумор й
іронію (приховану, завуальовану
насмішку), і навіть сарказм (злу,
в’їдливу іронію),
дискусія
має бути протокольованою
полеміка
не вимагає протоколу
полеміка
кожний із учасників застосовує ті
прийоми, які вважає за потрібне, і не
бере до уваги думок інших учасників
про допустимість їх використання
прийомів.

20.

використана
література
Українська мова за професійним
спрямуванням: підручник / [Т. О.
Чернишова, Н. А. Кудрявцева, А. О.
Мироненко та ін.] ; за ред. Т. О.
Чернишової та Н. А. Кудрявцевої. – Х. :
ХНУПС, 2021. – 328 с.