Соціальна відповідальність бізнесу

1.

ТЕМА 4. СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БІЗНЕСУ
1. Наукові підходи до визначення сутності соціальної відповідальності.
2. Види, підстави та принципи соціальної відповідальності бізнесу.
3. Міжнародні моделі соціально відповідального бізнесу.
4. Підходи до формування економічної складової соціальної відповідальності.
5. Екологічна компонента соціальної відповідальності.
6. Формування відносин роботодавців з працівниками на засадах соціальної
відповідальності.

2.

Соціальна відповідальність – це соціальне явище, що являє собою свідоме та
добровільне виконання, використання і дотримання суб’єктами суспільних відносин,
приписів, соціальних норм, а у випадку їхнього порушення – застосування до
порушника заходів впливу, передбачених цими нормами.

3.

Соціальна відповідальність – це принцип, який має знаходитися в основі бізнесу для
забезпечення високої якості життя суспільства, а не тільки для максимізації прибутку,
тобто це певні обов’язки перед родиною, друзями і суспільством взагалі.

4.

За визначенням Зеленої книги
Європейського союзу,
КСВ — це інтеграція соціальних та
екологічних аспектів у щоденну
комерційну діяльність підприємств та
в їхню взаємодію з зацікавленими
сторонами на добровільній основі.

5.

Для запровадження
соціальної відповідальності
розроблено Міжнародний
стандарт ISO 26000
«Керівництво з соціальної
відповідальності», який є
керівництвом для організації
бізнесу і державного сектора
в галузі соціальної
відповідальності (SR).

6.

Важливу роль у забезпеченні
розвитку соціальної
відповідальності має
Глобальний договір ООН,
основою якого є 10 принципів у
сферах прав людини, трудових
відносин, навколишнього
середовища та протидії
корупції, що становлять
своєрідний кодекс етичної
корпоративної поведінки і
дотримання яких у своїй
діяльності є обов’язковим для
учасників.

7.

Відповідальність має два критерії:
об’єктивний, який на даному етапі характеризує об’єктивну
зумовленість діяльного суб’єкта зовнішніми соціальними вимогами,
іншими словами, його залучення до соціальних зв’язків та
взаємовідносин;
суб’єктивний, який визначає соціальні, моральні та психологічні
якості особи як суспільної істоти, як продукту суспільного
виховання, формування і розвитку, що виявляє усвідомлення особою
свого обов’язку, своєї невинності перед суспільством

8.

Основна мета соціальної відповідальності – упорядкування та гармонізації
суспільних відносин, а також забезпечення їх розвитку.

9.

Ознаки соціальної відповідальності
1. Соціальне явище, наділене конкретно-історичним змістом
2. Свідоме здійснення обов’язку (повинності) особи перед суспільством
3. Виконання є бажанням совісті суб’єкта
4. Невиконання обов’язку (повинності) передбачає той чи інший ступінь осуду такої
особи суспільством (суспільною групою, окремими членами суспільства)
5. Містить ініціативний характер
6. Надає перевагу або суспільному суб’єкту, або ж індивідуальному суб’єкту, котрий,
ймовірно, трактується як представник суспільства чи соціальної групи
7. Надає перевагу компромісу між суспільними інтересами та цілями, з одного боку, та
індивідуальними, професійними, етичними і т.д. устремліннями, з іншого
8. Поведінка людей в контексті соціальної відповідальності визначається, здебільшого,
очікуваннями людей щодо соціальної позиції суб’єкта у формуванні соціально
визначених атрибутів конкретних соціальних груп.

10.

Соціальна відповідальність
бізнесу (СВБ) – це
відповідальність суб'єктів
бізнесу за дотримання норм і
правил невизначених
законодавством (в області
етики, екології, доброчинності
і т.п.), а також це досягнення
підприємницького успіху
шляхом цінування моральноетичних принципів.

11.

Соціальна відповідальність бізнесу:
сприяє сталому розвиткові, у тому числі здоров'ю і добробуту
суспільства;
зважає на очікування зацікавлених сторін;
інтегрована у діяльність організації та практикується в її
відносинах;
відповідає чинному законодавству і міжнародним нормам
поведінки.

12.

Соціальна відповідальність бізнесу – це відповідальне ставлення будь-якого
підприємства до свого продукту, а також відповідальне ставлення до споживачів,
працівників та партнерів. Це активна соціальна позиція підприємства, яка полягає в
гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі із суспільством, участі
у вирішенні найгостріших соціальних проблем.

13.

Сутність і складові соціальної відповідальності бізнесу
Відповідальний
виробник
• Компанія діє згідно з нормами
трудового права (найчастіше
перевищує їх, надаючи
працівникам додаткові
соціальні блага), дбає про
умови праці та соціальний
добробут своїх працівників

14.

Відповідальний
роботодавець
• Компанія виробляє якісну,
нешкідливу для споживачів
продукцію, не завищує ціну на
неї, надає про неї правдиву
інформацію споживачам, діє
згідно з нормами екологічного
права, турбується про
навколишнє середовище,
запроваджує новітні технології
для зниження негативного
впливу або ліквідації шкідливих
відходів, запобігання їх викидам

15.

Відповідальний
учасник
соціальних
відносин
• Компанія бере участь у
підтриманні добробуту
суспільства, що найчастіше
виявляється в доброчинності
щодо сиріт, інвалідів та інших
соціально вразливих груп
населення, підтримуванні
духовності, освіти, науки,
культури, сприянні розвитку
свого регіону

16.

Відповідальний
учасник
економічних і
політичних відносин
з державою
• Підприємство сумлінно сплачує
податки та внески на соціальне
страхування, веде діяльність
згідно з нормами чинного
законодавства, уникає корупції,
ефективно веде бізнес без пільг і
дотацій від держави, забезпечує
прозорість корпоративних
фінансів і вимагає прозорості
щодо державних фінансів,
підтримує законність, незалежне
правосуддя й політичну
конкуренцію.

17.

Відповідальний
діловий
партнер
• Компанія формує свої відносини
з партнерами на принципах
додержання договорів, угод і
професійних стандартів
діяльності, фінансової
відповідальності. Власники
компанії відомі й пишаються
нею, фінансова звітність
прозора, благодійність не
показова, а щира, репутація
стабільна

18.

Отже, сутність соціальної відповідальності полягає насамперед у етичних
відносинах із персоналом підприємства через додержання трудових і соціальноекономічних прав працівників та врахування їхніх інтересів, у формуванні
соціально прийнятних цін та забезпеченні високої якості продукції та послуг, у
додержанні законів і сумлінній сплаті податків, у мінімізації екологічного
навантаження на природу, а не тільки в тому, яку разову благодійну допомогу
надано територіальній громаді, соціальній установі чи окремій фізичній особі.

19.

Соціальні норми - правила поведінки загального характеру, що складаються у
відносинах між людьми в суспільстві в зв'язку з проявом їх волі (інтересу) і
забезпечуються різними засобами соціального впливу.

20.

У залежності від видів соціальних норм виділяють такі різновиди соціальної
відповідальності:
Релігійна
відповідальність
засновується на нормах,
які регламентують
порядок відправлення
релігійних культів та на
вірі у Бога.

21.

Моральна відповідальність
настає у тому випадку, якщо
виникають порушення
традицій, або порушення
звичаїв, норм культури та
естетичних норм.

22.

Дисциплінарна
відповідальність – це
обов'язок працівника
відповідати перед
роботодавцем за скоєний
ним дисциплінарний
проступок і понести
дисциплінарні стягнення,
передбачені нормами
трудового законодавства.

23.

Корпоративна
відповідальність
настає при порушенні
корпоративних правил, які
прийняті певною
соціальною структурою та
не мають правового
значення.

24.

Політична
відповідальність
настає при порушенні
норм, дотримання
яких покладається
суспільством на
публічного політика.

25.

Правова
відповідальність
настає у випадку
порушення норм
державноорганізованого права.

26.

Соціальна відповідальність за своїм сутнісним змістом має два прояви
Під позитивною (перспективною) соціальною відповідальністю
потрібно розуміти добровільне і свідоме використання, виконання,
дотримання суб’єктами суспільних відносин приписів соціальних
норм.
Під негативною (ретроспективною) соціальною
відповідальністю розуміємо застосування для порушника
соціальних норм заходів впливу, передбачених цими нормами.

27.

Соціальна відповідальність має дві форми реалізації:
добровільна – виражена в обов’язку суб’єкта виконувати приписи
соціальних норм його правомірною поведінкою і реакцією на
нього.
примусова – виражена в обов’язку порушника соціальних норм
підпорядкуватися різноманітним заходам суспільного і (або)
державного примусу.

28.

Залежно від того, у якій формі проявляється соціальна відповідальність, можна
виділити її різні види стосовно до конкретних суб'єктів:
1) економічна відповідальність. Для бізнесу це проявляється в одержанні максимального прибутку,
стійкому розвитку підприємства, для держави – в ефективному розподілі фінансових ресурсів,
продуманій економічній політиці. Для людини як суб'єкта, що раціонально мислить, економічна
відповідальність проявляється в його діях, обумовлених досягненням вигоди;
2) правова відповідальність. Для бізнесу – це, насамперед, суворе виконання законодавства.
Відповідальність держави укладається в прийнятті продуманих законів і дотриманні законодавства,
а для суспільства (людини) – у законослушності;
3) моральна відповідальність. Під відповідальністю бізнесу можна розуміти добровільний
відгук на соціальні проблеми, що йде не від законослухняності, а від щиросердечної щедрості
(спонсорство, меценатство, добродійність). Відповідальність людини проявляється в турботі про
оточуючих її людей (не думати тільки про себе), не проходити мимо, коли з людиною щось
трапилося, і т.д. Заперечення цього приводить до розладу в суспільстві, отже, суспільство буде
слабшати, а в слабкому суспільстві, як відомо, і держава слабка;
4) екологічна відповідальність. Соціальна відповідальність бізнесу проявляється на різних рівнях
(національному, регіональному, місцевому) залежно від поширення продукції й складності забруднень.
Соціальна відповідальність держави – це, насамперед, розробка відповідного законодавства й
контроль за його виконанням, фінансування заходів щодо збереження природи.

29.

Залежно від результативності соціально відповідальних дій суб'єктів можна
виділити:
реальну відповідальність – це соціальна відповідальність,
що приносить реальний ефект (результат) від вчинених дій
суб'єктами об'єктам, на які вона спрямована;
2) формальну відповідальність – соціально відповідальні
дії,
спрямовані
суб'єктом
на
об'єкт
соціальної
відповідальності, які принесли не той результат, що
повинен був бути, або які не принесли результату зовсім.

30.

Виділяють об’єктивні і суб’єктивні підстави відповідальності особи.
При дослідженні об’єктивних підстав соціальної відповідальності
передбачається всебічне вивчення і врахування цілої низки факторів:
об’єктивних законів розвитку природи, суспільства, мислення, що
визначають мету і вчинки людей.
Передумовою суб’єктивної підстави для відповідальності є
можливість пізнання суб’єктом законів природи і суспільства. Це,
насамперед, пов’язано з проблемами свободи волі, необхідності
вибору поведінки.

31.

Прийнято диференціювати дві підстави соціальної відповідальності:
а) нормативну. Нормативною підставою соціальної відповідальності
як негативної (ретроспективної), так і позитивної (перспективної), є
система наявних чинних соціальних норм, що функціонують у даному
суспільстві.
б) фактичну. Фактичною підставою негативної соціальної
відповідальності є вчинення суб’єктом суспільних відносин діяння,
яке суперечить соціальній нормі або нормам, а у випадку порушення
юридичної норми – наявність у такому діянні складу відповідного
правопорушення.

32.

Основні принципи соціальної відповідальності
Принцип
2
Підзвітність
Прозорість
Характеристика
3
Полягає у тому, що організація має звітувати щодо впливу від своєї діяльності на суспільство
і довкілля
Передбачає наявність розвинених комунікацій та доступ зацікавлених сторін до інформації
щодо напрямів та результатів соціально відповідальної поведінки
Системність
Має забезпечити узгоджену реалізацію численних функцій і напрямів соціальної діяльності
Комплексність
Метою якого є скоординована діяльність за такими напрямами забезпечення стійкого
розвитку, як економічна, соціальна безпека, збереження довкілля, етичність бізнесу
Суспільної
значущості
Передбачає реальне, суттєве значення соціальної діяльності компанії для персоналу,
соціальних груп, партнерів, споживачів та суспільства в цілому.
Гуманність
Визнання важливості і загальності прав людини, зазначених у Всесвітній Декларації з прав
людини
Категорія, що обмежує ті сфери, на які за жодних умов не повинен поширюватися вплив
людини (страх за майбутнє людства, породжений благоговінням перед життям)
Страх

33.

Принцип
Поміркованість
Характеристика
Інтегрованість
Мета поміркованості – збереження життя, і лише майбутнє покоління здатне повноцінно
оцінити наслідки теперішньої діяльності.
Передбачає запровадження орієнтованих на стійкий розвиток найсучасніших бізнесових та
соціальних технологій
Імплементація в основну виробничу діяльність та адаптація до постійно змінюваних умов
Патріотизм
Відчуття обов’язку
Розуміння цінності та унікальності Батьківщини
Моральні зобов’язання людини, котрі вона виконує з почуттям совісті
Моральність
Особлива сфера суспільної свідомості та вид суспільних відносин, мета яких – сформувати
способи нормативного регулювання поведінки і дій людей у суспільстві за допомогою норм,
принципів і категорій моралі
Духовність
Процес гармонійного розвитку духовних задатків людини
Професійна
компетентність
Творча
спрямованість
Працелюбність
Знання, досвід, здобування освіти з відповідної галузі діяльності
Інноваційність
Схильність до творчої ініціативи
Риса характеру, котра полягає у позитивному ставленні особистості до процесу трудової
діяльності, що виражається через активність, ініціативність, добросовісність,
дисциплінованість .

34.

До внутрішньої соціальної відповідальності відноситься:
- охорона та умови праці персоналу;
- забезпечення стабільності заробітної плати та своєчасну її виплату;
- додаткове медичне і соціальне страхування працівників і членів їхніх сімей;
- програми підготовки й підвищення кваліфікації працівників;
- надання допомоги працівникам в кризових ситуаціях;
- підтримка ветеранів та інвалідів, що вийшли на пенсію.

35.

До зовнішньої соціальної відповідальності відноситься:
- спонсорство й корпоративна добродійність;
- сприяння охороні довкілля;
- взаємодія з місцевою громадою та місцевою владою у напрямку розвитку
території;
- готовність брати участь у запобіганні кризових ситуаціях території;
- відповідальність перед споживачами товарів та послуг.

36.

Три типи моделей соціальної відповідальності:
Модель активного втручання держави, характеристикою якої е
надання соціальних благ на загальній основі й врахування інтересів всіх
сторін (західноєвропейські країни).
Модель обмеженого втручання держави в рішення соціальних
проблем, що характеризується другорядним впливом уряду, при
цьому основна роль приділяється компаніям (японська модель).
Модель реактивного втручання держави, що характеризується
мінімальною участю владних інститутів у вирішенні соціальних питань
(американська модель).

37.

Американська модель
є найбільш лібералізованим варіантом
соціальної політики держави, який
базується на принципі відокремлення
соціального захисту від вільного
ринку й обмеженні захисту лише тих,
хто не має інших доходів, крім
соціальних виплат. Саме через це
американська економіка є однією з
найменш регульованих державою.
Держава регулює соціально-трудові
відносини на рівні підприємства і
значно менше – на рівні галузі та
регіону через прийняття законодавчих
і нормативних актів.

38.

В американській моделі соціальної відповідальності робиться
на зовнішні сфери її прояву:
поведінку корпорацій на
ринку
благодійництво
охорону
навколишнього
середовища

39.

Досліджуючи американську модель, можемо виокремити специфічні риси, а саме:
добровільний характер участі бізнесу у вирішенні соціальних проблем;
соціальна діяльність компанії має чітко окреслені напрями;
компанії контролюють цільове використання витрачених коштів та
очікують на конкретні результати заходів;
втручання держави відбувається
відповідальної діяльності;
через
заохочення
соціально
пріоритетом є вирішення соціальних проблем на рівні місцевої громади та
окремого регіону.

40.

Європейська модель
(континентальна)
Соціальну відповідальність в Європі
розглядають як один із механізмів
підвищення конкурентоспроможності
й водночас як добрий засіб зростання
стандартів життя громадян.
Більшою мірою європейська модель
соціальної відповідальності
орієнтована на три сфери прояву
соціальних ініціатив, а саме:
економіку,
зайнятість
та охорону навколишнього
середовища.

41.

Відповідно соціальна відповідальність поширюється на:
умови праці;
заробітну плату;
випуск якісної продукції;
надання послуг;
охорону навколишнього середовища;
зайнятість у конкретному регіоні;
реалізацію соціальних ініціатив населення.

42.

Принциповим моментом
Британської моделі соціальної
відповідальності є яскраво
виражена активність самого
бізнесу у створенні проектів у
сфері соціальної відповідальності,
що за своєю суттю цілком
відповідає принципу
добровільності. Загальною рисою
цієї моделі є перш за все активна
підтримка бізнесу з боку держави
та добре розроблена система
заходів соціального забезпечення
та охорони здоров’я.

43.

Канадська модель
корпоративної соціальної
відповідальності ввібрала
в себе кращі елементи
американської і
європейських моделей та
досягнення провідних
компаній цієї країни.

44.

Складові Канадської моделі удосконалення якості і здорового робочого місця
Складова
1. Наймання
працівників за вибором
Характеристика
Пошук і добір нових співробітників передбачає обґрунтування цінності
організації, до якої вони запрошуються. При цьому важливо не тільки знайти і
запросити компетентних фахівців із зовні, а й зберегти власних добре
підготовлених працівників
2. Корпоративна
соціальна
відповідальність
Формування сприятливого іміджу, залучення інвестицій потребує опису
цінностей організацій і її соціально відповідальних дій. Здорове робоче місце
розглядається як дуже важлива складова портрету компанії.
3. Створення і
прирощення вартості
Ця складова стійкого розвитку розглядається в контексті наявності здорових
робочих місць, турботи про стан здоров’я працівників, їх розвиток.
4. Нова економіка
Діяльність, що спрямована на гуманізацію праці, створення безпечних умов
праці, активізацію трудової діяльності, слугує важливою характеристикою
загального стану діяльності організації, установлення нової, досконалої,
економіки.

45.

Японська модель соціальної
відповідальності передбачає
соціальну згуртованість на рівні
компанії і ділову згуртованість на
рівні індустріальної групи.
Основними рисами японської
системи соціальної
відповідальності є:
1. колективне прийняття рішень;
2. відповідальність перед
працівниками;
3. соціальна відповідальність
керівництва.

46.

До найбільш поширених напрямів
соціальної відповідальності перед
працівниками належать такі, як:
система довічного найму,
допомога в придбанні житла,
стимулювання сімейних династій,
навчання спеціалістів,
фінансова допомога при народженні
дітей, а потім їх навчанні,
щедрі вихідні допомоги,
корпоративні пенсії.

47.

Основною рисою
корпоративної соціальної
відповідальності
Африканської моделі є
надання допомоги на проекти
розвитку, з урахуванням
інтересів місцевої громади, що
сприяє боротьбі з бідністю і
створенню більш сталого
середовища.

48.

Українська модель
соціальної відповідальності
є поєднанням елементів
англо-американської моделі
(добровільна ініціація
бізнесом) і європейської
схеми (бажання підприємств
отримувати від держави чіткі
вказівки щодо діяльності).

49.

Економічна відповідальність - частина соціальної відповідальності, яка
представляє собою реагування на існуючі економічні обставини. Економічна
відповідальність фігурує там, де мова йде про якість товарів і послуг, безпеку
виробництва, умови праці і т.п..

50.

Економічна складова соціальної відповідальності бізнесу передбачає:
- напрямок і характер інвестицій;
- ефективне використання трудових ресурсів;
- створення стійкого ланцюжка поставок;
- проведення досліджень в інтересах розвитку бізнесу;
- ефективне використання матеріалів і ресурсів, що застосовуються для
виробництва кінцевого продукту;
- етичну поведінку по відношенню до споживачів і конкурентів.

51.

Мілтон Фрідман, який вважає, що «існує одна і тільки одна соціальна
відповідальність ділового світу – використати свої ресурси і займатися діяльністю,
спрямованою на збільшення прибутків, при умові дотримання правил гри, тобто
займатися відкритою і вільною конкуренцією, без обману і шахрайства». Тобто, діючи
таким чином, підприємство виконує свою економічну функцію, виробляючи товари та
послуги, необхідні для суспільства та створюючи при цьому робочі місця і
забезпечуючи максимізацію прибутку.

52.

53.

Згідно класичного підходу, екологічна відповідальність виникла під дією
екологічного законодавства: щоб уникнути санкцій, підприємства
змушенні були переглянути свою екологічну політику і вжити заходів для
зменшення негативного впливу своєї діяльності на навколишнє
середовище.
Згідно неокласичного підходу, екологічна відповідальність є
наслідком не лише нормативно-правових обмежень, але й моральної
відповідальності виробників за заподіяння шкоди природі.
Концепція сталого розвитку є органічним синтезом класичних та
неокласичних підходів, поєднує обмеження, встановлені екологічним
законодавством та моральні зобов’язання представників бізнесу.
Екологічна відповідальність перестає бути чимось примусовим, вона
перетворюється у внутрішні правила ведення бізнесу.

54.

Суть екологічної відповідальності виявляється через три основні функції:
стимулюючу, компенсаційну та превентивну і полягає у збереженні сталого балансу
економічних та екологічних інтересів у процесі господарської діяльності на базі
попередження, скорочення та відновлення втрат у природному середовищі.
Проявом стимулюючої функції є наявність економічних та
нормативно-правових стимулів до охорони довкілля.
Компенсаційна функція екологічної відповідальності полягає у
відшкодуванні збитків, завданих навколишньому природному
середовищу у грошовому чи натуральному виразі.
Превентивна функція реалізується у формі примусових засобів впливу
на поведінку учасників екологічних відносин шляхом застосування
покарання та відшкодування завданих збитків.

55.

Критерії
Ознаки екологічної відповідності компанії
Дотримання
екологічних
зобов’язань
- корпоративне бачення компанії повністю відповідає концепції сталого розвитку;
- захист та відновлення природного середовища визначені стратегічними пріоритетами;
- усвідомлюється, що економічна система функціонує в рамках екосистеми, яка є
обмеженою;
- діяльність відповідає вимогам екологічного законодавства;
- відповідальність за шкоду, завдану довкіллю;
- корпоративна культура заснована на екологічних цінностях.
Енергетичний та
сировинний
менеджмент
Ефективне
залучення
стейкхолдерів
- ефективне використання природних ресурсів;
- створення та використання відновлюваної енергії та матеріалів;
- системне мислення;
- мінімізація викидів вуглекислого газу;
- аналіз екологічних досягнень та пошук нових екологічних рішень;
- аналіз екологічних витрат та переваг.
- інформування громадськості про екологічні наслідки своєї діяльності;
- відповідальність перед стейкхолдерами за діяльність;
- компанія враховує думки та побажання стейкхолдерів;
- діяльність компанії є прозорою;
- звіти про вплив на оточуюче середовище.

56.

Основними елементами екологічної відповідальності бізнесу є:
Запровадження корпоративної
екологічної політики. Компанії, які
намагаються мінімізувати шкоду для
природи, заподіяну своєю діяльністю,
зазвичай, приймають систему екологічних
принципів та стандартів: проголошується
дотримання компанією екологічного
законодавства, провадиться відкрита
екологічна політика, згідно якої
працівники, партнери, члени місцевої
громади та інші зацікавлені сторони
інформуються про можливу екологічну
шкоду від діяльності компанії.

57.

Екологічний аудит. Мета екологічного аудиту
полягає у визначенні основних ресурсів,
необхідних для функціонування організації та
обсягів їх споживання, а також в одержанні
науково обґрунтованих висновків про міру
впливу діяльності компанії на навколишнє
природне середовище (атмосферні викиди,
забруднення водойм, відходи процесу
переробки тощо).
Екологічний аудит проводиться компанією
добровільно, допомагає визначити пріоритетні
напрями екологічної політики організації як у
довго-, так і в короткостроковій перспективі, та
визначитися з системою заходів, що є
максимально корисними для оточуючого
середовища та організації.

58.

Залучення працівників до
екологічних ініціатив.
З цією метою корпорації реалізовують
цілу низку екологічних освітніх
проектів, в рамках яких відбувається
інформування працівників про те, який
вплив на навколишнє середовище
здійснює їх діяльність, яким чином вони
можуть сприяти поліпшенню
екологічної ситуації (екологічне
виховання дітей, сортування сміття,
придбання продуктів, виготовлених з
найменшою шкодою для природи).

59.

«Зелене постачання». Для того,
щоб забезпечити екологічність
товарів та виробничих процесів,
підприємства намагаються
обирати так званих «зелених
постачальників». Такі
постачальники постачають товари
та надають послуги, які є менш
шкідливими для навколишнього
середовища. Деякі компанії
об’єднуються у купівельні групи,
щоб, з одного боку, показати
наявність попиту на «зелену»
сировину, а з іншого - змусити
постачальників застосовувати
прородозберігаючі технології.

60.

Виробництво «зелених»
товарів.
Виробники намагаються
зробити свою продукцію
екологічнішою шляхом
використання для її
виготовлення екологічно
чистих матеріалів,
застосування інноваційних
технологій переробки
відходів, використання
технологій замкнутих циклів.

61.

Система екологічного
управління
є спеціальним інструментом, що
дозволяє компаніям чітко
визначати цілі природозахисної
діяльності, досягати їх та
постійно вдосконалювати
екологічні заходи. Дану систему
втілено в стандартах
екологічного менеджменту ISO
14000 (Environmental
Management Standards), що
розроблені Міжнародною
організацією стандартизації.

62.

Складові концепції екологічної
відповідальності
Корпоративна екологічна відповідальність орієнтує бізнес–
структури на те, що повинна існувати глобальна
відповідальність перед екологічною системою планети, а це
означає відповідальність кожної окремої як виробничої, так і
не виробничої організації за стан довкілля.
Концепція індивідуальної екологічної відповідальності.
Людей щоразу більше цікавить, як вплине несприятлива
екологічна ситуація на їх повсякденне життя. Крім того, вони
переймаються, як можуть сприяти вирішенню екологічних
проблем.

63.

64.

Всі підприємства, які займаються вирішенням екологічних проблем, можна
умовно розділити на дві групи:
- підприємства, які при вирішенні екологічних проблем отримують
реальну економічну вигоду, наприклад, впроваджуючи
ресурсозберігаючі технології і тим самим знижуючи собівартість
продукції;
- підприємства, які займаються вирішенням екологічних проблем
задля створення позитивного іміджу, вважаючи, що основна мета
їхньої діяльності отримання прибутку.

65.

Найбільш значущими для соціально відповідальних підприємств є такі
екологічні проблеми, які можна вирішити тільки за умови екологічно
орієнтованої господарської діяльності:
забруднення всіх компонентів природного середовища (атмосфери, водних об'єктів, ґрунтів та
ін.), що перевищує асиміляційні потенціал екосистем;
виснаження невідновлюваних природних ресурсів (нафта і ін.) і деяких поновлюваних
природних ресурсів (прісна вода, ліси та ін.);
зниження і втрата біологічного різноманіття. Необхідність збереження місць проживання
флори і фауни і цілих екосистем: зникнення одного виду тварин або рослин, порушення
ландшафту може спричинити за собою незворотні наслідки для екосистеми в цілому;
зміна клімату, яка може привести до незворотних наслідків: наприклад, танення льодовиків
може призвести до підвищення рівня світового океану і затоплення великих територій, а також
до дефіциту прісної води в тих регіонах, де населення користується водою з річок з
льодовиковим харчуванням.

66.

Для подолання екологічних проблем соціально та екологічно відповідальні
компанії використовують такі інструменти:
- оцінювання впливу на навколишнє середовище при розробці стратегій і планів
економічного розвитку;
- екологічний аудит, що дозволяє на ранньому етапі виявляти природоохоронні
порушення;
- екологічне страхування, яке передбачає відшкодування шкоди навколишньому
середовищу;
- сертифікацію на відповідність екологічним стандартам;
- впровадження концепції технологічного нормування на основі найкращих
доступних технологій;
- соціальну звітність, що містить екологічний компонент.

67.

Методи оцінки екологічної відповідальності підприємств
Група
Методи
1. Методи стратегічного аналізу
SWOT-аналіз та PEST-аналіз
2. Порівняльний підхід
- Порівняльний аналіз
- Метод рейтингових оцінок
- Бенчмаркінг
3. Методи експертних оцінок
- Метод Делфі
- Метод написання сценаріїв
4. Методи соціологічних досліджень
- Анкетування та інтерв'ю
- Фокус-групи
5. Статистичні методи
6. Економічні методи оцінювання
- Екстраполяція
- Регресійний аналіз
- Кореляційний аналіз
- Аналіз витрати-вигоди
- Аналіз витрати-ефективність

68.

Сутність КСВ у контексті
відносин роботодавців та
працівників полягає,
насамперед, у дотриманні
трудових і соціальноекономічних прав
працівників та врахування
їхніх інтересів,
встановлення додаткових
соціальних пільг та
гарантій.

69.

Основні напрямки реалізації корпоративної соціальної політики полягають в
наступному:
забезпечення здорових та безпечних умов праці;
гідна оплата праці, що забезпечує підвищення рівня життя працівників на основі зростання
продуктивності праці, використання мотиваційних форм оплати, участь працівників у
прибутках;
дотримання прав трудящих в галузі соціально-трудових відносин, соціальне партнерство,
гарантія свободи діяльності профспілок;
забезпечення зайнятості шляхом збереження існуючих та створення нових робочих місць;
розвиток людського й соціального капіталу: підвищення освітнього рівня та професійної
підготовки кадрів;
затвердження в діловій практиці відносин, заснованих на громадянській відповідальності,
чесності, взаємній довірі, високій моралі й етиці;

70.

впровадження «виробничої демократії» – залучення до участі в управлінні підприємствами
рядових акціонерів і найманих працівників, продаж акцій працівникам підприємств,
включення їх представників до складу правління та ревізійної комісії акціонерного
товариства;
надання працівникам додатковго «соціального пакета», надання працівникам
підприємств різноманітних соціальних послуг, передусім у сфері охорони здоров'я,
відпочинку, дозвілля;
сприяння у поліпшенні житлово-побутових умов працівників;
участь в програмах медичного, соціального і пенсійного страхування;
створення сприятливого морально-психологічного клімату, виховання працівників у дусі
гуманізму, високої моралі і соціальної справедливості.

71.

Соціальна складова бізнесу торкається питань етики. Проявляється вона в
ряді дій, спрямованих на інтереси персоналу і місцевої громади, а саме:
- дотримання прав людини (відносно як персоналу, так і населення);
- дотриманні правил охорони праці;
- професійний розвиток кадрів;
- розвитку регіонів присутності (проведенні благодійних та
волонтерських акцій, підвищенні рівня зайнятості серед населення).

72.

Суб’єктами соціальної відповідальності в системі соціально-трудових відносин
виступають держава, роботодавець, суспільство, працівник. Кожен з суб’єктів несе
відповідальність на своєму рівні, а успішність відносин залежить від їхньої
взаємодії.
Головним суб’єктом соціальної відповідальності є особистість і прояв її
відповідальності на різних рівнях та у різних сферах.

73.

Держава свою регулюючу й захисну функції у сфері соціальної відповідальності
реалізує через встановлення прав суб’єктів соціально-трудових відносин
соціальна
відповідальність
перед
роботодавцем:
розробка
нормативної бази та створення умов для розвитку якісної робочої сили;
соціальна відповідальність перед працівником – свобода вибору
сфери зайнятості, доступність отримання освіти, забезпечення
соціальними гарантіями для гідного рівня життя і розвитку трудового
потенціалу.

74.

Отже, під соціальною відповідальністю у трудових відносинах треба розуміти
концепцію, згідно якої підприємство враховує інтереси найманих працівників,
беручи на себе добровільні зобов’язання у сфері трудових відносин, що
здійснюються на засадах дотримання чинного законодавства, прозорості,
етичності, взаємодії між усіма зацікавленими сторонами з метою досягнення
високої якості трудового життя та стійкого розвитку підприємства.

75.

Напрями
Складові
Заходи соціального
Ліквідація дискримінації за будь-якою ознакою; підтримка гідної оплати праці; застосування
мотиваційних схем оплати праці; надання соціального пакета; участь працівників у доходах та
розподілі прибутку
захисту працівників
Розвиток та підтримка
персоналу
Охорона здоров’я та
безпечні умови праці
Розвиток соціально-
Підвищення рівня кваліфікації; навчання та забезпечення професійного і кар’єрного зростання;
програми адаптації; підтримка внутрішніх комунікацій у організації; формування корпоративної
культури; надання допомоги працівникам в критичних ситуаціях; забезпечення балансу між
роботою та сім’єю; створення можливостей трудової самореалізації представникам вразливих
груп; інформаційно-роз’яснювальна робота щодо участі в соціальних програмах організації;
навчання та інформування працівників у сфері соціальної відповідальності
Охорона праці та техніка безпеки; підтримка належних санітарно-гігієнічних умов праці; медичне
обслуговування працівників та їх сімей; профілактика професійних захворювань; забезпечення
лікувально-реабілітаційних заходів; створення ергономічних робочих місць; підтримка
материнства та дитинства; додаткове медичне страхування
Надання житла працівникам; створення та підтримка власних творчих колективів; створення
мережі соціальних закладів; створення умов для відпочинку працівників
культурного сервісу
Соціально
відповідальна
реструктуризація
Реорганізація трудових процесів; зменшення рівнів ієрархії; скасування структурних елементів за
допомогою аутсорсингу і надання самостійності структурним підрозділам; проведення
інформаційних кампаній, які висвітлюють структурні зміни в майбутньому; заходи з професійної
перепідготовки кадрів; сприяння у працевлаштуванні; здійснення компенсаційних виплат
працівникам, які потрапили під скорочення штату

76.

Соціальна програма
Приклади
Забезпечення доступного медичного обслуговування для працівників підприємства
1. Медичне страхування для працівників та родичів працівників підприємства;
2. Надання працівникам спец одягу та взуття;
3. Безпечні умови праці;
Розвиток персоналу Системно організований процес безперервного професійного навчання працівників для
підготовки їх до виконання нових виробничих функцій
1. Курси підвищення кваліфікації;
2. Безкоштовні тренінги для працівників організацій
3. Перспектива карьерного росту
4. Семінар/ вебінар;
5. Корпоративна освіта;
6. Компенсація іноземних мов;
1. Компенсація тренажерного залу, басейну, танців;
Відпочинок та
2. Раз у рік надання путівки до оздоровчого табору(дитяча)/море/гори;
3. Раз у квартал похід до театру та кіно (безкоштовні квитки);
розваги
Охорона здоров’я
Мотивація праці
Бажання працівників задовольнити свої потреби через трудову діяльність
1.
Щоквартальна премія;
2. Відшкодування основних витрат пов’язаних з роботою;
3.
Видача різних туристичних путівок;
4.
Надання відгулів та додаткова відпустка;
5.
Створення сприятливої соціальної атмосфери;