Відбиткові матеріали. Класифікація відбиткових матеріалів. Кристалiзуючi, термопластичні, полімерізуючі та альгінатні

1.

Тема: «Відбиткові матеріали. Класифікація відбиткових
матеріалів. Кристалiзуючi, термопластичні, полімерізуючі та
альгінатні відбиткові матеріали. Фізико-хімічні властивості.
Показання до використання. Методи отримання відбитків.
Фіксація моделей в артикулятор, види останніх.»

2.

1.
Класифікація відбиткових матеріалів.
2.
Вимоги до відбиткових матеріалів.
3.
Що таке кристалiзуючi відбитковi матерiали , властивостi , фiз.-хiмiчний склад , показання до застосування
4.
Термопластичнi відбитковi маси , склад , фізико-хімічні властивості , показання до застосування, вимоги
5.
Походження та склад, фізико-хімічні властивості альгінових відбиткових мас
6. Перелiк матеріалів які надійшли у групу полімерізуючих. Фізико-хімічні властивості силіконових матеріалів, склад, реакція поліприєднання та
поліконденсації, показання та протипоказання до використання
7. Технiка одержання повного та допоміжного анатомiчного вiдбитку, двошарового відбитку, функціонального відбитку (різними відтискними
матеріалами)
8.
9. Апарати що вiдтворюють рухи нижньої щелепи їх типи ,призначення та конструктивнi особливостi .
10. Принцип роботи лицьової дуги
Помилки та ускладнення при знятті відбитків

3.

• Залежно від свого призначення, відбитки
поділяються на:Діагностичні, призначені для
постановки точного діагнозу та проведення
процедури реєстрації прикусу, а також дозволяють
лікарю до дрібниць продумати структуру та
побудову майбутньої ортопедичної
конструкції.Контрольні, що знімаються перед
лікуванням та після нього з метою перевірки
ефективності призначених процедур та
маніпуляцій.Робочі (основні), що є основою для
відливання моделі, за якою будуть виготовлені
мостові та бюгельні протези, коронки, вініри та
інші реставрації.Допоміжні. Дозволяють виявити
особливості оклюзійних контактів обох щелеп,
показують жувальне навантаження. Знімаються
зуби, розташовані навпроти реставрованих.

4.

• Залежно від стану та рухливості/нерухомості протезного ложа розрізняють:
• Функціональні відбитки. Зліпок робиться з частково або повністю беззубою щелепи пацієнта. Його
призначення - визначення оптимального співвідношення краю протезу та тканин, які прилягатимуть
до нього. Така процедура дозволяє досягти ідеального прилягання та фіксації протеза в ротовій
порожнині, правильного розподілу жувального навантаження. Зняття зліпка проводиться
індивідуальною ложкою, що виготовляється під кожного пацієнта.
• Анатомічні відбитки. Стандартна процедура зняття зліпку перед виготовленням часткових протезів.
Використовуються звичайні відбиткові ложки, виготовлені з пластику або металу.

5.

Маси, що полімеризуються, для зняття відбитка:
тіоколові;
силіконові: А та С-силіконові матеріали;
силікони;
АКР-100;
гіпсові матеріали;
стиракрил.
епоксидні відбиткові маси;
Термопластичні матеріали:
альгінатні маси;
цинкоксидевгенолові матеріали.
маси Ванштейна;
адгезіаль;
віск і т.д.
Еластичні маси:
стомальгін;
альгеласт.
Кристалізуються:
пасти, що містять оксид цинку;
гіпс медичний (альфа та бета);
евгенол.
• Стоматологічні відбиткові матеріали можуть бути класифіковані і за своїми
хімічними властивостями, наприклад:

6.

• Основні вимоги, що пред'являються до зліпочних матеріалів:
• безпеку для пацієнта і фахівця - матеріал не повинен надавати негативного впливу на тканини ротової порожнини і організм
в цілому, бути гіпоалергенним;
• зручність при роботі з матеріалом, якого домагаються за рахунок оптимального співвідношення між часом змішування,
робочим часом і часом затвердіння;
• інертність матеріалу по відношенню до середовища ротової порожнини, а також відсутність негативного впливу на сам
матеріал;
• невеликий час затвердіння (занадто тривалий час витримки матеріалу у роті може викликати дискомфорт у пацієнта);
• відновлення після деформацій;
• можливість проведення дезінфекції;
• просторова стабільність після видалення з ротової порожнини;
• відбиткові сліпочні матеріали повинні надавати можливість відливати якісні вироби з гладкими поверхнями, які легко
відділяються від моделі.

7.

• Кристалізуючі відбиткові матеріали - це матеріали, які
використовуються у стоматології для створення відбитків зубів та
прикусових відносин для подальшого виготовлення зубних
протезів і інших зуботехнічних конструкцій. Ці матеріали мають
особливі властивості, що дозволяють їм точно копіювати
структуру зубів.
Основні властивості кристалізуючих відбиткових матеріалів:
• Час кристалізації: Матеріали мають визначений час роботи,
протягом якого вони залишаються пластичними та здатними до
моделювання форми зубів. Після цього часу вони
кристалізуються та стають твердими.
• Деталізація: Забезпечують високий рівень деталізації, що
дозволяє отримати точний відбиток структури зубів.
• Розширення та звуження: Можуть слабо розширятися чи
звужуватися, забезпечуючи добру адаптацію до поверхні зубів.
• Час відновлення: Час, необхідний для повного виготовлення
відбитку та його видалення з ротової порожнини.
• Підвищена стійкість до розриву: Для забезпечення цілісності
відбитку під час видалення з роту.
• Інгібітори пініння: Деякі матеріали містять інгібітори пініння,
що запобігають утворенню пузирів повітря в відбитку.
• Фізико-хімічний склад кристалізуючих відбиткових матеріалів
може включати силікони, поліетери, поліуретани та інші
компоненти, які надають їм потрібні властивості.

8.

• Термопластичні відбиткові маси (ТВМ) - це матеріали, які можна
піддавати термічній обробці, а внаслідок цього вони стають пластичними і
здатними до моделювання форми.
• Склад термопластичних відбиткових мас може включати такі
компоненти:
• Полімери: Зазвичай, це силікони або поліетери.
• Наповнювачі: Додаються для покращення властивостей матеріалу.
• М'ягчильні агенти: Забезпечують еластичність та гнучкість матеріалу.
• Колоранти: Використовуються для надання відбиткам легкої
читабельності.
• Фізико-хімічні властивості:
• Термопластичність: Здатність матеріалу плавитися та приймати нову
форму під впливом тепла.
• Еластичність: Здатність відбитку повертатися до своєї первісної форми
після деформації.
• Стійкість до розриву: Забезпечується для забезпечення цілісності
відбитку.
• Показання до застосування:
• Виготовлення відбитків зубів: Для подальшого виготовлення зубних
протезів, коронок, вінірів і інших конструкцій.
• Визначення прикусових відносин: Для планування лікування та
виготовлення зуботехнічних конструкцій.
• Вимоги до застосування:
• Відповідність безпеки: Матеріали повинні відповідати стандартам та
нормативам щодо безпеки в стоматології.
• Легкість використання: Матеріали повинні бути легкими у використанні
та забезпечувати швидкий та точний відбиток.
• Стабільність розмірів: Забезпечення стабільності форми та розмірів
відбитку після термічної обробки.

9.

Походження та склад, фізико-хімічні властивості альгінових відбиткових мас:
Альгинатні необоротні матеріали
- відносяться до еластичних відбиткових
• матеріалів. При змішуванні порошку з
водою утворяться еластичні необоротні продукти. Вітчизняними виробниками й інозем
ними фірмами випускається широкий спектр матеріалів, наприклад, Стомальгин-02
(росія), Новальгин (Росія), Sanalgen (Австрія), Zelex ( АнгЛия), DeFrey (Голландія), Kromopan (Італія), MicraGel (США),] Elastic (Чехія), Algiflex (Швей
царія), Algix (Японія).
Альгинатні відбиткові матеріали повинні мати відповідні властивості:
міцність на розрив не менш 0,3 Мн/м2;
залишкова деформація не більше 3%;
еластична деформація (рековери) 4%;
відбиток повинен відтворювати мікрорельєф з погрішністю не більше 10
5)
відбиток не повинен сполучатися з гіпсом і здійснювати вплив
на
структурування гіпсу;
усадка протягом 15- 20 хв. не більше 0,15%;
час структурування 5- 6 хв.

10.

11.

12.

13.

14.

• Апарати, що дозволяють відтворити рухи нижньої щелепи у вертикальному напрямку, називаються оклюдаторами.
• Такі рухи відповідають відкриванню та закриванню рота. Оклюдатор складається із двох дротяних або литих рам, які
зʼєднані між собою за допомогою шарніра. Нижня рама вигнута під кутом 100110°, верхня розміщена в горизонтальній площині і має вертикальний штифт для фіксації міжкоміркової висоти.
На відміну від рухів нижньої щелепи у людини в оклюдаторах рухається верхня рама.
• Апарати, які дозволяють відтворити певною мірою горизонтальні (передньозадні та бічні) рухи, називаються артикуляторами. Перший анатомічний артикулятор сконструював у 1858 р.
основоположник артикуляційної теорії Бонвіль. В
основу побудови анатомічного артикулятора Бонвіль узяв результати досліджень черепів,
а саме відстань між головками нижньої щелепи і різцевою точкою, яка дорівнює в середньому 10
см. Зʼєднавши ці точки, отримують трикутник, який було названо за іменем автора. Трикутник Бонвіля є одним
з основних елементів побудови багатьох анатомічних артикуляторів. Основний недолік його полягає у
горизонтальному розміщенні суглобових шляхів.

15.

• Лицьова дуга - пристрій, що дозволяє визначити в пацієнта і перенести
в артикулятор просторове розташування верхньої щелепи відносно орієнти
рів черепа
• Лицьова дуга являє собою U-подібну металеву пластину (раму) (1),
яка фіксується в ділянці вух або скроневонижньощелепних суглобів за допомогою вушних суглобових) упорів (пелоті
в) і в ділянці перенісся за допомогою носового упору
(2). Частина, що кріпиться до зубів, носить назву прикусної вилки (3).
Вона прикріпляється до лицьової дуги
за допомогою фіксувального тривимірного пристрою (4).
• Встановити лицьову дугу можна лише в одній позиції. Завдяки цьому д
осягається простота у використанні і стабільність отримуваних результатів.
• Для реєстрації оклюзійних і контактних поверхонь зубів на прикусну ви
лку наноситься відбиткова маса, що дозволяє отримати відбитки ріжучих к
раїв різців і »
поверхонь кутніх зубів,
• За наявності зубів використовується перфорована вилка,
за відсутності зубів - спеціальна вилка для прикусних (оклюзійних) валиків