Тактика слідчого експерименту!!!! МУДЛ Савчук

1.

2.

План
1.
Поняття та види слідчого експерименту.
2. Тактичні особливості підготовки та проведення
власне слідчого експерименту.
3. Тактичні особливості підготовки та проведення
перевірки показань на місці.
4. Фіксація ходу та результатів слідчого
експерименту.

3.

1. Поняття та види слідчого
експерименту.
Слідчий експеримент – це слідча (розшукова) дія, яка
полягає у відтворенні дій, обстановки й обставин певної
події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань з
метою перевірки й уточнення відомостей, які мають
значення для встановлення обставин кримінального
правопорушення (ст. 240 КПК України).
Метою слідчого експерименту є перевірка та уточнення
відомостей, які мають значення для встановлення
обставин кримінального правопорушення.

4.

Види слідчого експерименту:
1) за ступенем складності:
– перевірка показань на місці (зіставлення
показань щодо обставин злочину з фактичною
обстановкою на місці події, відтворення дій,
обстановки, обставин певної події;);
– слідчий експеримент (проведення певних
дослідних дій чи випробувань);

5.

Залежно від мети слідчого експерименту
розрізняють його чотири типові види:
1) установлення можливості сприйняття якогось факту
(видимості, чутності та ін.) за певних умов (взагалі або
конкретною особою);
2) установлення можливості вчинення певних дій у
конкретних умовах (взагалі або конкретною особою);
3) установлення можливості існування якогось факту,
явища за певних обставин;
4) установлення механізму події в цілому або окремих її
етапів.

6.

2. Тактичні особливості підготовки та проведення
власне слідчого експерименту
Підготовчі заходи до слідчого експерименту:
1)
до виїзду на місце проведення експерименту:
– визначити місце, час, умови його проведення, обстановку на місці
здійснення дослідних дій;
–
провести, за необхідності, реконструкцію обстановки;
– визначити коло учасників експерименту;
– підібрати необхідні для дослідів предмети (макети, манекени, муляжі
та ін.);
– скласти план майбутнього експерименту, передбачивши у ньому
зазначені пункти;
– визначити способи та послідовність проведення дослідів;
– здійснити заходи щодо забезпечення охорони місця експерименту;
– у необхідних випадках (особливо пов’язаних з реконструкцією
обстановки) доцільно попередньо ознайомитись з місцем його
проведення;
– визначити характер та об’єм інформації, яку необхідно надати кожному
учаснику;
– здійснити заходи щодо забезпечення учасників слідчої дії
транспортними засобами;

7.

2)
підготовчі дії на місці майбутнього
експерименту слід:
– оглянути місце дослідних дій та з’ясувати чи
відповідає обстановка і умови даним кримінальної
справи;
– запросити понятих та інших учасників й визначити
місце їх розташування;
– здійснити заходи щодо забезпечення безпеки
учасників у ході експерименту;
– повідомити учасникам експерименту мету його
проведення та роз’яснити кожному їх права та
обов’язки;
– сфотографувати обстановку майбутнього
експерименту.

8.

Тактичні умови проведення
слідчого експерименту:
1. Проведення експерименту в обстановці, тотожній або
максимально наближеній до тієї, в якій відбувалася
подія.
2. Використання тих само приладів, механізмів і
матеріалів, коли це має принципове значення.
3. Дотримання тих само характеристик дій, що
здійснювались у процесі вчинення злочину.
4. Кількаразове повторення дослідів у змінених умовах
з метою одержання достовірних і виключення
випадкових результатів.
5. Проведення експерименту поетапно.

9.

10.

3. Тактичні особливості підготовки та проведення
перевірки показань на місці
Сутність перевірки
свідчень на місці
полягає в показуванні
раніше допитаною
особою певного місця,
пов’язаного з подією
злочину, розповіді про
вчинені на ньому дії, а
також демонстрації
цих дій.
У процесі перевірки
свідчень на місці
можуть бути одержані
й нові докази, що
стосуються як самого
складу розслідуваного
злочину, так і
обставин, що сприяли
його вчиненню.

11.

Під час проведення перевірки показань слідчий
наочно переконується в:
1) існуванні того місця, про яке розповідав свідок або
підозрюваний на допиті;
2) існуванні того шляху, яким злочинець потрапив на
місце злочину або пішов з нього;
3) наявності або відсутності суперечностей у
свідченнях декількох свідків або підозрюваних про
шлях проходження до місця злочину, про саме місце
злочину, місце зустрічі зі співучасниками або про дії на
певному місці;
4) знанні особою, свідчення якої перевіряються,
справжніх обставин учиненого злочину.

12.

Підготовка до перевірки показань на місці включає дві
групи заходів:
- отримання добровільної згоди особи, показання якої
перевіряються, на участь в слідчій дії (поняті повинні чути і
розуміти, що особа дала на це добровільну згоду);
– визначення кола обов’язкових та допоміжних учасників;
– визначення часу й місця проведення слідчої дії;
– визначення речових доказів чи предметів, що їх
заміняють, які будуть використовуватись для демонстрації
певних дій (макети зброї, манекен тощо);
– добір і підготовка необхідних техніко-криміналістичних
засобів, допоміжних інструментів;
– забезпечення проведення слідчої дії транспортними
засобами;
– організація охорони підозрюваного, який утримується під
вартою;
– поділ процесу проведення перевірки на етапи, а місця
певної події – на «опорні пункти», що відображають вузлові
моменти події.

13.

Тактичні прийоми і рекомендацій перевірки
показань на місці:
1)
тактичні прийоми, що мають загальний характер:
а) надання повної ініціативи особі, показання якої
перевіряються;
б) проведення цієї дії з кожним підозрюваним
(обвинуваченим) чи потерпілим (свідком) окремо;
в) поєднання при перевірці розповіді з показом і
демонстрацією окремих дій;
г) поєднання пояснень особи із дослідженням
вказаних нею місць чи предметів;
є) спостереження за поведінкою особи, показання якої
перевіряються.

14.

4. Фіксація ходу та результатів слідчого
експерименту
Слідчий експеримент — це динамічна дія, сутність якої полягає у
провадженні дослідів.
Звідси засоби фіксації повинні не тільки забезпечувати
закріплення початкових і кінцевих фаз досліду, а й фіксувати
процес досліду.
Такими засобами є кінозйомка і відео-запис.
Якщо застосовується фотозйомка, то фіксація повинна
представляти покадрову зйомку окремих фаз досліду, наприклад,
злом перешкоди, проникнення в отвір, розташування знаряддя
відносно слідосприймаючого об'єкта.
При фіксації процесів, що повільно розвиваються, наприклад,
самозаймання неправильно складованого пального матеріалу,
застосовується покадрова зйомка або відеозапис.
Якщо потрібно зафіксувати швидкоплинний процес, руйнування
об'єктів при зіткненні, здійснюється швидкісна кінозйомка
камерою, що знаходиться в черговому режимі.