ЛК 3 Фін. наука

1. ТЕМА 3. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ФІНАНСОВОЇ НАУКИ

2. Зміст

1. Фінансова наука: сутність, значення та функції.
2. Історичний аспект становлення та розвитку
фінансової науки.
3. Предмет і методи фінансової науки.
4. Категорії і закони фінансової науки, як форми
пізнання сутності фінансових відносин.
5. Розвиток фінансової науки в Україні.
6. Сучасна світова наукова фінансова думка.
Базові поняття: фінансова наука, функції фінансової
науки, предмет та методи фінансової науки,
суб’єкти та об’єкти фінансової науки, категорії,
закони фінансової науки.

3.

Фінансова наука — cпеціалізована галузь наукових знань,
наукова діяльність, спрямована на вивчення фінансів у
теоретичному і практичному аспектах, а також форм
організації і функціонування їхніх окремих інститутів.
Суб'єкти фінансової науки — вчені, наукові працівники,
науково-педагогічні працівники, наукові установи, наукові
організації, вищі навчальні заклади III—IV рівнів
акредитації, громадські організації у сфері фінансової
наукової діяльності.
Об'єкт фінансової науки, як й інших економічних наук, —
суспільство. Об'єкт дослідження фінансової науки — це
процес або явище фінансової теорії і практики, що
породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.

4.

Загальнонаукові функції:
- гносеологічна (пізнавальна)
- функція соціальної пам'яті
-інтерпретаційна
- прогностична
- евристична
- нормативна
- комунікативна
- прикладна
- аксіологічна (ціннісна)
- креативна (творча)
- ідеологічна
- виховна
Спеціальні функції фінансової
науки:
- фінансово-орієнтуюча
- інструментальна
- критично-експертна

5.

Великі вчені античного світу - Арістотель,
Платон, Ксенофонт, Цицерон, досліджуючи
в своїх працях засади державного устрою
тією чи іншою мірою торкалися фінансів.
Так у ІV столітті до нашої ери Ксенофонт,
розглядаючи в своїх працях джерела
добробуту в державi, рекомендує
правителям здавати в оренду державне
майно, невільників, запроваджувати
податки та мито, будувати готелі,
магазини, склади, здавати їх в оренду для
одержання доходів.

6.

Після розпаду Римської імперії настає період
культурного і наукового застою. Цього часу
безпідставно шукати прояви фінансової наукової
думки. Найосвіченішим класом тоді було
духовенство, яке й виховало у своєму середовищі
досить відомих учених. Один із них - Фома
Аквінський, У ХІІІ столітті він у своїх працях
рекомендує правителям досить раціональні
правила ведення державного господарства,
ґрунтуючись на релігійних i моральних
принципах, що дуже важливо, оскільки у
подальшому мораль і фінанси мало
перетиналися.

7.

Розквіт фінансової науки почався наприкінці ХV
століття, коли в світі відбулися значні зміни в
державному устрої, пов'язані з появою великих
абсолютних монархій, та коли з'явились постійні
великі армії, і завдання правлячих структур
розширились. Виникла потреба в значних коштах.
Це було зумовлено необхідністю пошуку нових
джерел доходів. Якраз цього часу помічено досить
тісний зв'язок фінансової науки з фінансовою
практикою.
Найзначніші наукові дослідження кінця ХVІ століття
належать представникові Франції Жану Бодену.
Опублікування його праці "Фінансові нерви
держави" (1577 р.) пов'язують із початком
фінансової науки.

8.

• У ХVII столiтті значний внесок у розвиток фінансової науки зробили
англійські вчені Томас Мен, Джон Локк, Томас Гоббс. Основні їхні
праці присвячені проблемам оподаткування. Більшість цих учених
була прихильниками ідеї непрямого оподаткування, пропагувала
спрощення існуючої і побудову нової системи податків на
раціональних засадах.
• Досить вагомий внесок у розвиток фінансової науки в ХVІІ - ХVІІІ
століттях зробили німецькі вчені-фінансисти: Людвиг фон Секондорф,
Фердинанд Юсті, І. Зоннефельд. Вони належали до представників
німецької школи - камералістики. Значну увагу приділяли системі
управління фінансами, взаємозв'язку фінансів із народним
господарством та залежності рівня добробуту населення від
платоспроможності щодо податків.
• В 1746 році Ф. Юсті видає свою основну працю "Система фінансового
господарства", в якій вперше системно були викладені основні
положення фінансової науки. З огляду на це деякі вчені - послідовники
Ф. Юсті вважають його батьком фінансової науки. Його погляди на
фінанси загалом і на фінансову науку зокрема мали значний вплив на
розвиток фінансової науки в багатьох європейських країнах.

9.

Наприкінці ХVIII століття спостерігається
повне пожвавлення розвитку фінансової
науки. Цьому сприяли нові науковi
вiдкриття в галузях філософії, політичної
економії, права, державного управління.
Відбувалися докорінні перетворення в
економіці та політиці. Цього часу широкого
визнання досягають ідеї Монтеск'є, Жанжака Руссо, Дені Дідро, Імануіла Канта.
Державне управління зазнає змін під
впливом ідей Великої французької
революції та прогресу техніки.

10.

Під час становлення політичної економії як науки фінансова
наука в працях найвидатніших її представників не
видiляється в окрему науку. Так, Адам Сміт навіть не
застосовує терміну "фінанси", проте включає, на відміну
від усіх своїх попередників, до джерел багатства нації три
джерела землю, працю й капітал. Такий підхід дав змогу
створити для фінансової науки міцне економічне
підґрунтя, оскільки капітал, будучи джерелом багатства,
створює фінансові умови функціонування економіки,
забезпечуючи її фінансовими ресурсами.
Заслугою А. Сміта є також обґрунтування поділу державних
витрат на загальнодержавні та місцеві, а також розробка
принципів оподаткування, згідно з якими:
- податки повинні сплачувати всі відповідно до одержаних
доходів;
- податки повинні бути визначені завчасно;
- податок повинен сплачуватися в зручний для платника час;
- стягнення податків повинно бути дешевим.

11.

Фінансова наука в ХІХ столітті досягла більших успіхів, ніж за
весь попередній час. У другій половині ХІХ століття не можна
не відзначити вагомий внесок у фінансову науку німецьких
учених. Насамперед слід згадати К. Г. Рау. Він написав
першого підручника з фінансів "Основні начала фінансової
науки", який витримав багато видань і майже півстоліття був
основним підручником не лише в Німеччині, й у багатьох
країнах Європи.
Підручник Карл Генріх Рау має достатньо класичний зміст, він
складається із вступу, де розглядаються загальні основи
фінансової науки, й розділів: державні доходи; державні
видатки; державний кредит; бюджет; організація
управління фінансами. Ця структура фінансів як навчальної
дисципліни тривалий час використовувалася у вузах
більшості країн.
Цього ж часу достатньо значний внесок у фінансову науку зробив
швейцарський фінансист Жан Сісмонді. Він розглядав
фінанси як засіб поліпшення життя народу. У своїх працях він
доводив необхідність скорочення непрямого оподаткування,
встановлення неоподатковуваного мінімуму, впровадження
прогресивного податку тощо.

12.

До числа відомих фінансистів кінця ХІХ століття
належать також австрієць Е. Сакс, італієць Ф.
Нітті, американець Е. Селігман. Загальною
характерною рисою всіх наукових досліджень
цього часу є те, що фінансова наука не виходила
за рамки державних фінансів, тобто проблеми
розглядалися лише в межах бюджетної системи.
3 огляду на це не можна не згадати про внесок
теоретиків марксизму в фінансову науку, бо
протягом майже столітгя комуністична ідеологія
вважала К. Маркса та Ф. Енгельса творцями
марксистської фінансової науки.

13. Предмет фінансової науки:

— сутність фінансів (розподільні, або економічні,
або грошові відносини, пов'язані з розподілом і
перерозподілом ВВП, частини національного
багатства з метою формування та використання
фондів грошових коштів і фінансових ресурсів
держави та суб'єктів господарювання);
— специфічні для фінансової науки принципи,
закони і закономірності;
— особливі форми прояву та механізми дії цих
принципів, законів і закономірностей;
— фінансова техніка;
— фінансова практика.

14. Методи фінансової науки:

1. Метод індукції передбачає проведення досліджень
шляхом вивчення окремих фактів, аналізу статистичних
даних, опитувань, спостережень та інших способів
пізнання, на основі яких вчений-фінансист доходить
певних висновків щодо наявності закономірностей та
залежностей між фінансовими явищами й процесами, а
також їх впливу на економічне життя.
2. Метод дедукції спочатку висувається певна гіпотеза, а
потім здійснюється їі перевірка на фактичному матеріалі.
Гіпотеза, як правило, народжується на основі
спостережень або логічних висновків. При дослідженні із
застосуванням будь-якого методу фінансова наука як
економічна може використовувати спосіб абстрагування.

15. Фінансова наука включає такі розділи:

• науку про державний бюджет;
• науку про державні доходи і податки;
• науку про фінанси підприємницьких
структур;
• науку про державний кредит;
• науку про місцеві фінанси,
• страхування тощо.

16. Категорії фінансової науки:

• бюджет,
• фінанси підприємств,
• податки,
• державний кредит,
• прибуток,
• основні засоби,
• оборотні кошти та інші.

17.

Загальною метою фінансової науки є пізнання дії
об'єктивних законів і закономірностей у сфері
фінансів, а також передача результатів наукових
досліджень до практичного використання.
Об'єктивні закони в сфері фінансів — це найстійкіші
зв'язки та залежності фінансових явиш. Так, рівень
бюджетного дефіциту тісно пов'язаний з рівнем
інфляції в державі, поряд із цим від джерел
фінансування дефіциту залежить його вплив на
доходи юридичних і фізичних осіб.

18. Вчені-науковці, які зробили вагомий вклад в розвиток фінансової науки в Україні:

1. І.Я. Франко – “Сила податкова Галиччини”.
2. М.І. Туган-Барановський.
3. М. Добриловський “Основи фінансової
науки”.
4. М.І. Мітіліно.
5. М.Х. Бунге.
6. М. Яснопольський та інші.