1.37M

Лямбліоз

1.

Підготувала: Денисенко Яніна, М1 гр12113
Лямбліоз

2.

Що таке лямбліоз
• Лямбліоз – протозойна
хвороба, для якої
характерний фекальнооральний механізм передачі,
збудником є лямблії, які
переважно вражають тонкий
відділ кишки, а у деяких
можуть бути неврологічні,
алергічні прояви.

3.

Історичні відомості
• Уперше збудника захворювання в 1681 році
виявив Антоні ван Левенгук у фекаліях. Згодом
у 1859 році його детально вивчив Вілем Душан
Лямбль. Він спостерігав збудників у
випорожненнях дітей з проносом, надав
детальний опис трофозоїта, відобразивши його
у власноруч зроблених малюнках. У 1888 році
паразит отримав назву Giardia lamblia на честь
Лямбля і французького біолога Альфреда Матьє
Жіара, який вперше описав найпростішого
з роду Giardia, до якого надалі віднесли
лямблій.

4.

Царство: Protista (Протисти)
Тип: Sarcomastigophora
(Саркомастигофори)
Клас: Zoomastigophora (Джгутикові)
Таксономічне
положення
Ряд: Diplomonadida (Дипломонади)
Родина: Hexamitidae (Гексамітові)
Рід: Giardia (Лямблії)
Вид: Giardia lamblia (Лямблія
кишкова)

5.

Морфологія
Має рухому вегетативну (трофозоїт) і нерухому цистну стадії розвитку.
Вегетативна форма груші із двома симетричними ядрами
Передня частина трофозоїта має присмоктувальний диск, за допомогою якого він нестійко
прикріплюється до клітин епітелію кишкових ворсинок у тонкому кишечнику. Здійснює поступальний
або обертальний рух завдяки 4 парам джгутиків. Ротового отвору трофозоїт не має, харчується всією
поверхнею тіла осмотичним шляхом, так само й виділяє продукти метаболізму.
Розмноження відбувається поздовжнім поділом, трофозоїти подвоюються кожні 9-12 годин.
Вегетативна форма живе до 30-40 діб, нестійка в довкіллі (гине за 5-10 хвилин), швидко руйнується під
впливом кип'ятіння, звичайних дезінфекційних засобів, соляної кислоти. Проникаючи з тонкої кишки в
товсту (де умови для них несприятливі), трофозоїти втрачають свою рухливість і перетворюються
на цисти.

6.

Цисти
• Циста — нерухома овальна форма
лямблій, в якій вони існують за
несприятливих умов. Має
двоконтурну прозору оболонку, один
або два набори по 2 ядра; як і
вегетативна форма, здатна до
ділення.
Цисти зафарбовуються розчином
Люголя в коричневий або жовтий
колір.
• Цисти зберігаються у випорожненнях
до 3 тижнів, каналізаційних стоках до
10 тижнів, ґрунті — 6 міс. і довше,
але швидко гинуть при висиханні.
Кислото- і жовчостійкі, хлоровмісні
дезінфекційні засоби на цисти
лямблій практично не діють.

7.

Культивування
Культивування лямблій (Giardia lamblia) у лабораторних умовах — складний
процес через специфічні потреби паразита. Лямблії потребують особливого
живильного середовища, яке має імітувати умови в тонкому кишківнику людини,
де вони природно розвиваються.
Середовище Тайлера
(TYI-S-33): одне з
найефективніших
середовищ, що містить
амінокислоти, пептони,
сироватку та інші поживні
речовини.
Середовище Локка:
містить спеціальні буфери,
щоб підтримувати рівень
pH(6.8-7.2) та інші
компоненти, необхідні для
росту.

8.

Антигенна структуора та фактори патогенності
Поверхневі
антигени
трофозоїтів
Цистні
антигени
(оболонки)
Секреторні
та
мембранні
білки
Токсин

9.

Епідеміологія
Джерело інфекції: хвора
людина або здоровий
носій;
Механізм передачі:
фекально-оральний;
Імунітет: нестійкий;
Сезонність: літньоосіння.

10.

Патогенез
• При попаданні в травний тракт цисти проходять через шлунок і досягають тонкого
кишківника. Під дією шлункового соку цисти перетворюються на вегетативну форму
— трофозоїти, які здатні активно прикріплятися до стінок кишківника.
• Трофозоїти лямблій використовують спеціальні присоски, щоб прикріпитися до
епітелію тонкого кишківника. Вони не проникають у клітини, але їх прикріплення
порушує нормальну роботу ворсинок слизової оболонки, що знижує всмоктування
поживних речовин, особливо жирів і вітамінів. Лямблії також можуть виділяти
токсини, що призводить до подразнення та запалення слизової.
• Лямблії періодично утворюють цисти, які знову виходять з організму з фекаліями,
продовжуючи цикл зараження.

11.

Симптоми
• Порушення цілісності слизової оболонки та запальний процес спричиняють симптоми лямбліозу, такі як
діарея, здуття, болі в животі та втрату ваги. Через зниження абсорбції поживних речовин часто розвиваються
гіповітамінози, особливо дефіцит жиророзчинних вітамінів (A, D, E, K), а також може виникати дефіцит білків
та вуглеводів.

12.

Діагностика
• З клінічних симптомів значення
надають комбінації диспепсичного,
больового, астено-невротичного та
алергічного синдромів.
У загальному аналіз
крові виявляється
невелика еозинофілія.
Фіброгастродуоденоскопія виявляє
виражені запальні та атрофічні
зміни у постбульбарному відділі
дванадцятипалої кишки,
дуоденогастральний рефлюкс.
Запропоновано орієнтовну пробу —
при змішуванні на предметному склі
досліджуваного матеріалу з
кишечнику з розчином вітаміну В12
за наявності лямблій відбувається
знебарвлення препарату
(чутливість методу 88 %).

13.

Специфічна діагностика
• Ґрунтується на методі мікроскопічного дослідження — прямої паразитоскопії, виявленні цист у свіжому калі
та вегетативних форм (трофозоїти) лямблій у дуоденальному вмісті. При проносі в калі можуть виявлятися
трофозоїти. Пошук паразитів у калі бажано здійснювати не менше 3 разів з проміжками 1-2 дні. Цисти
лямблій при тяжкій інвазії можна знайти й у зіскрібках з поверхні язика. Частота знахідок збільшується при
проведенні повторних досліджень, а також попередньої підготовки (прийом жовчогінних препаратів 5-7 днів
до обстеження), використанні методів формалін-ефірного збагачення, реакції імунофлюоресценції (РІФ) і
люмінесцентної мікроскопії за допомогою акридинового оранжевого. У випорожненнях можна також виявити
антигени лямблій методами зустрічного імуноелектрофорезу.
• Серологічна діагностика ретроспективна і недостатньо чутлива. Використовують імуноферментний аналіз
(ІФА) і реакцію непрямої імунофлюоресценції (РНІФ) для виявлення IgM та IgG, діагностичний титр 1:32.
Специфічні IgM швидко зникають з крові, IgG можуть зберігатися ще 12-15 місяців після звільнення організму
від збудників.

14.

Лікування та профілактика
У лікуванні використовують антимікробні,
протозойні, антигістаміні препарати
Профілактика лямбліозу передбачає заходи
санітарного та лікувального характеру. Перші
проводяться з метою усунення можливості
забруднення цистами оточуючого
середовища – ґрунту, води, овочів. Воду
потрібно вживати переварену, а овочі та
фрукти ретельно мити, ошпарювати
кип’ятком, суворо дотримуватись правил
особистої гігієни, щоденно проводити вологе
прибирання приміщень, дезінфекцію іграшок,
горщиків, меблів. Специфічна профілактика
не розроблена.

15.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
English     Русский Rules