Культура і духовне життя України в період системної кризи радянського ладу

1.

Культура і духовне
життя України в
період системної
кризи радянського
ладу.
Підготувала : викладач історії Алмашій М.І.

2.

3.

Ві́ктор Миха́йлович Глушко́в (24
серпня 1923, Ростов-на-Дону, РРФСР, СРСР —
30 січня 1982, Москва, РРФСР, СРСР) —
український радянський вчений, піонер
комп'ютерної техніки, автор фундаментальних
праць у
галузі кібернетики, математики і обчислювальн
ої техніки, ініціатор і організатор реалізації
науково-дослідних програм створення
проблемно-орієнтованих програмно-технічних
комплексів для інформатизації, комп'ютеризації
і автоматизації господарської і оборонної
діяльності країни. Депутат Верховної Ради
СРСР 8—10-го скликань. Член ЦК КПУ в
березні 1966 — січні 1982 р.

4.

Пато́н Бори́с
Євге́нович (нар. 14
листопада 1918 (згідно з
паспортними даними 27
листопада 1918 р) (101
рік), Київ, Українська
Держава) —
український науковець у
галузі зварювальних
процесів, металургії і техн
ології металів, доктор
технічних наук (1952);
Президент НАН
України (з 1962), перший
нагороджений
званням Герой України.

5.

Авіація

6.

7.

АН -2
1947 р.
легкий
транспортний
літак, біплан.
Має близько
двадцяти
модифікацій.
Один двигун
потужністю
1000 к.с. Злітна
маса 5250 кг.

8.

Ан124 «Руслан» (Кодове
ім'я НАТО —
«Condor») —
радянський, а згодом —
український літак, який
є найбільшим
серійним вантажним літ
аком у світі, а до
появи Ан-225 «Мрія» був
найбільшим літаком.
Перший політ дослідний
зразок літака
здійснив 24
грудня 1982 року
в Києві.

9.

Медицина
Кардіохірург
Микола
Амосов

10.

Література

11.

12.

13.

Лі́на Васи́лівна Косте́нко (нар. 19 березня 1930, Ржищів, Київська
округа, Українська СРР) — українська письменниця, поетесашістдесятниця. Лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії
Антоновичів (1989).
У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була
надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних
збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад
нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся
Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко»
(1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки
українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед
українських книжок у 2011 році.
Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний
доктор Львівського та Чернівецького університетів.
Відмовилася від звання Героя України[ У сучасній українській традиції
входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України [6].

14.

Живопис
М. Приймаченко

15.

16.

17.

А́ лла Олекса́ ндрівна Го́ рська (18 вересня 1929, Ялта — 28
листопада 1970, Васильків) — українська художницяшістдесятниця і відома діячка правозахисного руху 1960-х
років в Україні. Дружина художника Віктора Зарецького

18.

Адальберт Михайлович Ерделі (Адальберт Михайлович Гриц; 25
травня 1891, с. Загаття, тепер Закарпатська область — 19
вересня 1955, Ужгород) — український живописець, один з
основоположників закарпатської школи живопису. Ерделі працював
переважно в жанрах портрета, пейзажу, натюрморту.

19.

Фе́дір Фе́дорович Мана́йло (19
жовтня 1910, Іванівці — 15
січня 1978, Ужгород) —
український живописець, народний
художник України (1976).
Член Національної Спілки художників
України з 1946 року. Батько
художника Івана Манайла.
“Карпати”

20.

Театр
А́да Микола́ївна Ро́говцева (Рогове́ць;
нар. 16 липня 1937, Глухів,
Чернігівська область [нині Сумська
область], УРСР, СРСР) — українська
акторка театру та кіно. Народна
артистка УРСР (1967), Народна
артистка СРСР (1978). Герой України
(2007). Дружина українського актора
Костянтина Степанкова (Волощука).
Входить до переліку найвідоміших
жінок давньої та сучасної України[2].

21.

Ната́лія Миха́йлівна
Ужві́й (27 серпня (8
вересня) 1898, Любомл
ь, Російська імперія —
29
липня 1986, Київ, СРСР
)—
українська радянська
акторка театру і кіно
.

22.

Співаки
В. Зінкевич та С. Ротару

23.

Наза́рій Назарович Яремчу́к (30 листопада 1951, Рівня (тепер Вижниця) — 30
червня 1995, Чернівці) — український естрадний співак (тенор). Народний артист
УРСР (1987).
Батько співака і композитора, заслуженого артиста України Назарія Яремчукамолодшого та співака, заслуженого артиста України Дмитра Яремчука, а також
співачки Марії Яремчук.
Відомий насамперед виконанням українських пісень: «Незрівняний світ краси»,
«Чуєш мамо», «Якщо мине любов», «Батько і мати», «Зачаруй», «А матіоли
цвіт» «Червона рута», «Водограй», «Смерекова хата», «Стожари», «Гай, зелений гай»,
«Родина», «Я піду в далекі гори», «Пісня буде поміж нас», «Писанка», «Гей ви,
козаченьки», «Я ще не все тобі сказав» та інші. Крім того Назарій знявся в музичних
стрічках «Червона рута», «Виступає ансамбль „Смерічка“ під керуванням Левка
Дутковського», «Стартує пісня», «Ти плюс я — весна» та «Червона рута. 10 років по
тому»

24.

Скульптура
1982 р. до 1500- річчя м. Київ
створений пам'ятний на честь
засновників міста – братів Кия,
Щека, Хорива і сестра Либідь ,
скульптор В. Бородай.

25.

Кіно

26.

Кадр з фільму “ Тіні забутих
предків “. Головних героїв
фільму зіграли Іван
Миколайчук та Лариса
Кадочникова ”

27.

Ю́рій Гера́симович Іллє́нко (9 травня 1936, Черкаси, УСРР —
15 червня 2010, с. Прохорівка, Канівський район, Черкаська
область, Україна) — український кінооператор, кінорежисер,
та сценарист. Серед найвідоміших фільмів Іллєнка «Криниця
для спраглих», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною
ознакою», та «Легенда про княгиню Ольгу». Один із
представників хвилі «українського поетичного кіно».

28.

Ця стрічка — метафорична, алегорична, символічна
оповідь з багатьма темами, головною з яких видається
драматичне життя літнього Левка Сердюка, селянинафілософа. Односельці насміхаються з його піклувань
про колодязь, що забезпечує водою усе село, нащадки,
заклопотані власними справами, не згадують ні про
батька, ні про могилу матері. Старий живе згадками та
роздумами: про те, як його близькі полишили рідний дім,
про смерть сина-військовика, про те, як сучасний
безжалісний світ вторгається в сільське життя,
позбавляючи людей первісної чистоти своєї ідентичності.
Левко викликає синів до села з міста, але відчуває їхню
душевну віддаленість і не знає, як їх наблизити.
Грандіозний метафоричний театр цієї трагедії: руйнується
рід, гине сама екологія його мешкання. Метафори фільму
класичні: пісок — забуття, криниця — джерело моралі,
духовності, народної пам'яті. Символічним є й кінець
фільму, що дає надію та віру в безсмертя людського духу:
має народитися Левків онук, син його загиблого синапілота, для якого старий чистить покинуту криницю та
садить коло неї яблуню в плодах — дерево життя та
безсмертя.
Фільм вимагає і закликає не миритися з процесом утрати
моральних цінностей, бо можна втратити людське.

29.

Іва́н Васи́льович Миколайчу́к (15
червня 1941, Чортория, Кіцманський район, Чернівецька
область — 3 серпня 1987, Київ) —
український кіноактор, кінорежисер, сценарист.
Лауреат Шевченківської премії 1988 (посмертно).
34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, дві режисерські роботи.
В УРСР носив тавро «неблагонадійного».

30.

«Вавилон XX» — український радянський художній
кінофільм режисера Івана Миколайчука. Знято
на кіностудії ім. О. Довженка у 1979 році. Кінокартину було
відзнято в селищі Витачів Обухівського району Київської
області. Створено за мотивами роману Василя
Земляка «Лебедина зграя» про перші
кроки колективізації в українському селі

31.

«Бі́лий птах з чо́рною озна́кою» —
український радянський художній
фільм режисера Юрія Іллєнка, який розповідає
про трагічну історію сім'ї Дзвонарів. Події
фільму охоплюють 1937—1947 роки.
Знятий 1970 року на кіностудії імені
Довженка. Українське поетичне кіно.

32.

Опера
Дмитро́ Миха́йлович Гнатю́к (28 березня 1925,
с. Мамаївці, Королівство Румунія — 29
квітня 2016, Київ, Україна[3]) — видатний
український оперний співак (баритон), режисер,
педагог. Народний артист України. Народний
артист СРСР. Герой Соціалістичної Праці. Герой
України. Перший виконавець хітів 1960-х —
пісень «Два кольори» та «Мій Київ». Вільно
володів румунською мовою. Чоловік Галини
Гнатюк. Депутат Верховної Ради СРСР 8—10-го
скликань (у 1972—1984 роках)

33.

Мірошниче́нко Євге́нія
Семе́нівна (12 червня 1931, Граф
ське, Вовчанський
район, Українська СРР, СРСР —
27 квітня 2009, Київ, Україна) —
радянська та українська оперна
співачка; педагог, професор.
Герой України (2006). Народна
артистка СРСР,
лауреат Державної премії
СРСР (1981) та Державної премії
УРСР імені Тараса
Шевченка (1972).
Входить до переліку
найвідоміших жінок давньої та
сучасної України

34.

Спорт . Легка атлетика
.
Лариса Семенівна Латиніна (при народженні Дирій, нар. 27
грудня 1934, Херсон ) — дев'ятиразова олімпійська чемпіонка зі спортивної
гімнастики. З 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа
олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор — 18 (9 золотих, 5
срібних, 4 бронзових). В 1966-77 роках Л. Латиніна (Дирій) була старшим
тренером жіночої збірної команди СРСР.

35.

13 разовий чемпіон СРСР
1975Та 1986 Кубок володарів
кубків Європейських країн
1975 – Суперкубок Європи

36.

Лобано́вський Вале́рій Васи́льович (6 січня 1939, Київ, Українська РСР, СРСР — 13
травня 2002, Запоріжжя, Україна) — видатний український футболіст і тренер.
Багаторічний наставник «Динамо» (Київ), на чолі якого двічі вигравав Кубок володарів
кубків УЄФА. Тричі був наставником збірної СРСР, з якою став віце-чемпіоном Європи
1988. Тренер збірної України у 2000—2001 роках. Один з найтитулованіших тренерів в
історії світового футболу[2][3]. Майстер спорту СРСР. Нагороджений радянськими
орденами «Знак Пошани» і Трудового Червоного Прапора. Заслужений тренер СРСР та
України. Нагороджений орденом «За Заслуги» ІІ ступеня[4], Герой України (2002 р.,
посмертно)

37.

Оле́г Володи́мирович Блохі́н (нар. 5 листопада 1952, Київ) — український
радянський футболіст і український футбольний тренер.
Найрезультативніший бомбардир радянського футболу — 319 голів у залік клубу
Григорія Федотова. Лауреат Ювілейної нагороди УЄФА як найвидатніший
український футболіст 50-річчя (1954–2003).
Один з найкращих футболістів в історії радянського футболу[1][2][3]. Володар «Золотого
м'яча» (1975). Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1972), Заслужений майстер
спорту СРСР (1975), Заслужений тренер України (2005). Семиразовий чемпіон СРСР,
п'ятиразовий володар Кубку СРСР, двічі володар Кубка Кубків УЄФА.
Рекордсмен збірної СРСР з футболу за кількістю проведених за неї ігор і забитих
голів. Один з трьох радянських футболістів, який здобував «Золотий м'яч».

38.

Здобутки
діаспори
Англоамериканський
історик Р.
Конквест
опублікував
1986 р. працю “
Жнива
скорботи:
радянська
колективізація
і терор
голодом ”

39.

Джеймс Ернест
Мейс (англ. James Earnest
Mace; 18
лютого 1952, Маскогі, Оклахом
а, США — 3
травня 2004, Київ, Україна) —
американський історик, політо
лог, журналіст, професор
Києво-Могилянської академії,
дослідник голодомору в
Україні, автор звіту комісії
Конгресу США з вивчення
Голодомору 1932—1933 років.
Саме завдяки його
дослідженням світ дізнався
про Голодомор в Україні.

40.

Молодіжний неформальний рух