Урок 2 Суспільно-політичні течії

1.

Суспільно-політичні течії та ідейні
рухи ХІХ ст.

2.

Різноманіття інтересів у людському суспільстві обумовлює
величезну кількість різних поглядів і уявлень щодо сутності життя,
ідеального суспільного устрою, політичних, економічних подій тощо.
Люди по-різному розуміють і пояснюють дійсність, виражають свої
життєві й громадські прагнення. Таку систему уявлень, поглядів та ідей
називають ідеологією.
Ідеологія – (з грец. «вчення про ідеї») – система поглядів та
ідей, переконань, цінностей у формі політичних міфів,
настанов, гасел, програмних документів партій, філософських
концепцій.

3.

За часів Французької революції ідеологію розглядали як реальну силу,
що відіграє важливу роль у житті людини й суспільства.
На початку та в середині ХІХ ст. нові тенденції в ідеології, соціальнополітичній думці Європи визначалися новими поглядами на світ і
глибокими суспільними зрушеннями. У ході економічного та
суспільнополітичного розвитку, з одного боку, людина отримувала нові
можливості для пізнання світу, користування національними та
європейськими культурними надбаннями, підвищення якості життя. З
іншого боку, складні соціально-економічні проблеми ставили питання
про способи їх подолання та про шляхи суспільного розвитку.

4.

Консерватизм
Консерватизм – (лат. «охороняю», «оберігаю») – сукупність
різноманітних ідейно-політичних і культурних течій, які
спиралися на ідею традицій і спадкоємності в соціальному та
культурному житті.
Прихильники консерватизму, родоначальником якого була
аристократія та феодальна знать, виступали проти різких
суспільних змін, за збереження традицій політичного й
культурного життя.

5.

Консерватори
є
прихильниками
стабільності
суспільства.
Важливою умовою цього є, на їхнє переконання, сильна
централізована держава. Революції, масові рухи консерватори як
правило вважають руйнівними явищами, свобода має бути в рамках
закону, а реформи здійснюватися поступово. Більшість консерваторів
підтримують суверенітет своїх держав, патріотично ідентифікуючись
зі своїми народами.
Жан Шарль Сисмонді
Томас Карлейль
Едмунд Берк

6.

Лібералізм
Лібералізм (фр. libéralisme) — філософська, політична та
економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з положення
про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом
суспільства та економічного ладу.
Томас
Джефферсон
Ієремія Бентам
Алексис де Токвіль

7.

Основні принципи лібералізму:
• рівні права людини і громадянина та їх рівність перед
законом;
• індивідуальні права (на життя, особисту свободу і власність);
• вільна ринкова економіка;
• загальне виборче право;
• законодавча (парламент) і виконавча (уряд) влада, що
обирається на загальних прямих таємних виборах;
• здійснення політичних і соціальних реформ;
• справедливий розподіл податків серед членів суспільства;
• самостійність місцевого самоврядування.
Ідеалом лібералізму є суспільство зі свободою дій для
кожного, обмеженням влади держави та церкви. Згідно з
поглядами лібералів, державна влада існує для блага людей, і
політичне управління країною має здійснюватися на основі
згоди більшості.

8.

9.

У ході свого розвитку лібералізм набув
кількох форм.
Назва
Визначення
1. Політичний лібералізм
Рух за демократію та проти
абсолютизму або авторитаризму.
2. Економічний лібералізм
Рух за приватну власність і проти
державного регулювання економіки.
3. Культурний лібералізм
Рух за особисту свободу людини та
проти різних її обмежень.
4. Соціальний лібералізм
Рух за рівність можливостей людини
та проти її економічної експлуатації.

10.

Консерватор і ліберал (сатиричний малюнок)
Поясніть, чому автор саме так зобразив консерватора
та ліберала?

11.

Cоціалізм
Соціалізм – учення і політичний рух, що пропагують ідею
побудови суспільства рівності і справедливості.
РІЗНОВИДИ
Утопічний
соціалізм
Марксизм

12.

Утопічний соціалізм
Пошуки справедливого суспільного
устрою знайшли втілення, зокрема,
в ідеях соціалістів-утопістів.
Поняття «утопія» походить від твору
англійського гуманіста,
правознавця, письменника Томаса
Мора «Утопія» (1516 р.), де
описується фантастичний, уявний
острів, на якому існує ідеальне
життя людей — всі жителі острова
працюють лише 6 годин в день й
отримують все необхідне для
задоволення своїх потреб,
приватної власності й майнового
розшарування не існує, а влада в
утопійців виборна.

13.

Утопічний соціалізм
Французькі соціалісти-утопісти та інші критикували
існуючий на початку XIX ст. суспільний лад і
висловлювали ідеї побудови нового суспільства,
заснованого на принципах справедливості й загальної
гармонії.
Роберт Оуен
Анрі Сен-Сімон
ШАРЛЬ ФУР’Є

14.

Марксизм
Карл Маркс
Фрідріх Енгельс
Марксизм
вважає
себе
закономірним
результатом всього попереднього розвитку
людської думки та критичного узагальнення з
позицій
революційного
пролетаріату
та
практики класової боротьби.
Спираючись
на
спадщину
німецької
класичної філософії, англійської політекономії і
французького утопічного соціалізму, Карл
Маркс та Фрідріх Енгельс розробили вчення
про комунізм — безкласове суспільство, що
неминуче прийде на зміну капіталізму.
Представники
інших
політичних
течій
критикували такі положення марксизму, як:
перебільшення ролі соціальних протиріч;
заперечення можливості еволюційного шляху
розвитку
суспільства;
романтизація
та
перебільшення історичної ролі пролетаріату.

15.

ЕКСПЛУАТАЦІЯ РОБІТНИКІВ –
ЗЛО
ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ –
КАПІТАЛІЗМ
КЛАСОВА БОРОТЬБА –
РЕВОЛЮЦІЯ
ВСІ БАГАТІ – ВОРОГИ.
ВСІ БІДНІ - РІВНІ
ПОБУДОВА КОМУНІСТИЧНОЇ
ДЕРЖАВИ
(ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ)
ФРІДРІХ ЕНГЕЛЬС
КАРЛ МАРКС

16.

ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ
СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ІДЕОЛОГІЇ
СОЦІАЛІЗМ
МИРНИЙ
РЕВОЛЮЦІЙНИЙ

17.

Націоналізм
Поняття «нація» було поширене ще за Середньовіччя. У
Паризькому університеті вже в 1220 р. використовували поняття
«нація Франції», «нація Нормандії». У Болонському університеті
налічували 35 націй студентів і викладачів тощо.
Наприкінці ХVIII ст. слово «нація» у французькій мові стало
еквівалентом слова «народ». У XIX ст. поняття «нація» в країнах
Європи почали ототожнювати з поняттям «держава».

18.

Націоналізм
Інакше складалася уява про націю у народів, які не мали
власної держави. Тут під нацією розуміли сперше культурномовну спільноту, а згодом — спільну ідентичність та цінності. За
Е. Ренаном «нація — це душа, духовний принцип. Вона
складається з двох частин. Перша — це спільна спадщина
багатих спогадів про минувщину. Друга — теперішня згода,
бажання жити разом...» Поняття «нація» нерозривно пов’язано з
поняттями «національна ідея», «націоналізм».

19.

Націоналізм
Без національної ідеї, націоналізму не могла бути створена жодна
національна держава. Усвідомлення інтересів своєї нації та
відстоювання їх були підґрунтям національно-визвольної боротьби.
Прикладами такої боротьби був національно-визвольний рух 20-х років
XIX ст. в Західній Європі й на Балканах. Серед них — революції в
Неаполі (1820– 1821 рр.), Іспанії (1820–1823 рр.), П’ємонті (1821 р.),
грецьке повстання 1821–1829 рр.

20.

Націоналізм
Нації і націоналізм cформувалися за часів індустріальної
доби. Сьогодні точаться наукові та політичні дискусії щодо
відповідності
ідей
і
практики
націоналізму
викликам
постіндустріальної доби.
Іоганн Готліб Фіхте
Георг Вільгельм Фрідріх Гегель

21.

Узагальнення
Коли з’явилося поняття «нація»? Як змінювалося значення цього
поняття в ході історії?
Існує думка, що любов до свого народу, бажання добра своїй
нації без завдання шкоди іншим — це патріотизм. Натомість
бажання добра своїй нації за рахунок інших — це руйнівний
націоналізм. Чи згодні ви з цим? Обґрунтуйте відповідь,
спираючись на історичні факти.
У провідних країнах Європи XIX ст. минуло під знаком втрати
позицій аристократії й переходу економічного й політичного
лідерства в суспільстві до рук буржуазії. Чим можна пояснити
цей процес?