Методичні_особливості_викладання_гімнастики_1_курс,_1_лекція

1. Загальна характеристика гімнастики Предмет «Теорія і методика гімнастики» – це дисципліна, яка забезпечує професійну підготовку

випускників вищих навчальних закладів фізичної
культури і спорту. Оволодіння цим курсом дозволяє
фахівцю кваліфіковано проводити заняття з
масових видів гімнастики з контингентом різним за
віком, статтю та рівнем підготовки.
Гімнастика – це система специфічних вправ і методичних
прийомів,
які
використовуються
з
метою
фізичного
виховання, освіти, спортивної підготовки, оздоровлення,
відновлення та набуття життєво необхідних навичок
прикладного,
характеру.
професійного
і,
зокрема,
оборонного

2. Методичні особливості викладання гімнастики

1. Різнобічний вплив на організм. За допомогою гімнастичних
вправ успішно удосконалюються функції всіх органів
людини. Отже, за допомогою гімнастики можна найбільш
успішно вирішувати завдання загального фізичного
розвитку і різнобічно удосконалювати рухові здібності
людини.
2. Широке використання вправ – засобів гімнастики.
Застосування
найрізноманітніших
фізичних
вправ
забезпечує
всебічний
і
гармонійний
розвиток
морфологічних і функціональних систем організму і
рухових здібностей (сили, швидкості, гнучкості, спритності,
витривалості).
Одночасно
виявляється
вплив
на
координаційні механізми нервової системи, підвищується її
пластичність, формуються основи спортивної техніки.
3. Вибірковий вплив гімнастичних вправ. Підбором відповідних
вправ, потрібних вихідних положень і точністю способів
виконання визначається локальний вплив на ту чи іншу
групу м'язів, суглобів, що сприяє розвитку необхідних
рухових здібностей і дозволяє успішно виправляти
недоліки фізичного розвитку учнів.

3. Методичні особливості викладання гімнастики

4.Регламентація занять і точне регулювання навантаження.
Сувора
регламентація
навчального
процесу
здійснюється на основі принципу послідовного рішення
окремих завдань з використанням різноманітних
методичних прийомів. Це забезпечує прогрес у розвитку
рухових здібностей. Навантаження успішно регулюються
шляхом зміни темпу й амплітуди руху, збільшенням
(зменшенням) кількості повторень, зміною вихідних
положень, варіюванням послідовності виконання вправ,
застосуванням обтяження й амортизаційних пристроїв
відповідно до підготовленості учнів.
5.
Можливість ускладнення і комбінування вправ,
використання одних і тих самих вправ з різною метою.
Від вивчення простих вправ поступово переходять до
вивчення більш складних її варіантів, ускладнюють цю
вправу, з'єднуючи одні елементи з іншими, включають у
комбінації нові рухи.

4. Методичні особливості викладання гімнастики

6. Застосування музичного супроводу під час занять.
Це створює позитивний емоційний фон, гарний
настрій, виховує почуття ритму і пластичність
рухів, допомагає досягти синхронності під час
фронтального
виконання групових вправ,
підвищує роботоздатність. Музика є дійовим
засобом виховання краси рухів, пластичності і
виразності.

5. Основні засоби гімнастики

1. Стройові вправи
2. Загальнорозвивальні вправи
3. Прикладні вправи
4. Вправи на гімнастичних приладах
5. Стрибки
6. Вільні вправи
7. Акробатичні вправи
8. Вправи художньої гімнастики

6. Стройові вправи (СВ)

За допомогою стройових вправ успішно вирішуються
задачі виховання почуття ритму і темпу, дисципліни
й організованості, успішно виконуються колективні дії.
У підготовчій частині уроку в школі стройові вправи
сприяють організації уваги класу, вихованню правильної
постави, підготовці організму до основної роботи.
В основній частині уроку стройові вправи можуть
використовуватись як самостійний навчальний матеріал, а
також як засіб організованого керування класом.
У заключній частині уроку стройові вправи допомагають
привести організм учнів у відносно спокійний стан і
організувати увагу на подальшу навчальну роботу.

7. Загальнорозвивальні вправи (ЗРВ)

Володіння методикою проведення ЗРВ є “школою” рухової
підготовки, як вчителя, так і учня. ЗРВ легко дозуються,
дозволяють вибірково впливати на певну групу м'язів.
Грамотне використання ЗРВ на заняттях з різним
контингентом передбачає:
- володіння великою кількістю вправ, уміння показати,
термінологічно вірно назвати;
знання характеру дії кожної вправи на організм учнів;
уміння складати комплекси ЗРВ залежно від завдань
уроку;
уміння навчати і проводити комплекси ЗРВ різними
методами;
володіння методами організації тих, що займаються,
при проведенні ЗРВ;
вміння дозувати навантаження залежно від фізичного
стану учнів і завдань, що вирішуються на уроці.

8. Прикладні вправи (ПВ)

До прикладних вправ належать: ходьба і біг, вправи в рівновазі,
лазіння і перелазіння, кидання і ловіння, піднімання і перенесення
вантажу, переповзання, долання різних перешкод. Велика кількість
прикладних вправ є дієвим коригуючим засобом при виправленні
багатьох фізичних недоліків.
Прикладні
вправи
на
уроках
з
фізичної
культури
використовуються при підготовці робочих місць до занять, при
проведенні рухових ігор та естафет, тобто у всіх частинах уроку.
До складу ПВ входять рухливі ігри та естафети, які проводяться
в різних частинах уроку, залежно від задач, що вирішуються:
- підвищення емоційного характеру занять;
- удосконалення придбаних рухових навиків;
- зниження стомлення, відновлення уваги;
- виховання навичок взаємної доброзичливості, взаємодопомоги та ін.
Зміст ПВ під час рухливих ігор і естафет визначається
контингентом дітей і наявністю матеріально-технічної бази.

9. Вільні вправи (В/впр.)

Це один з видів гімнастичного багатоборства у жінок та
чоловіків. Вони спрямовані на розвиток координаційних
здібностей,
спеціальної
витривалості,
музичне
виховання, розвиток артистизму, виразності рухів тощо.
Акробатичні вправи (Акр.)
Ефективний засіб розвитку спеціальних рухових якостей,
виховання рішучості та сміливості. Ці вправи поліпшують
орієнтирування в просторі, специфічно впливають на
стан внутрішніх органів, підвищують їх функціональну
стійкість. Доступність акробатичних вправ і можливість
ускладнення дозволяють використовувати їх у загальній
і спеціальній фізичній підготовці в різних видах спорту.

10. Опорні стрибки (Оп/стр.)

Характеризуються виразними фазами польоту після
поштовхів ногами та руками, сприяють розвитку швидкісносилових якостей, точності виконання рухів, спритності,
вольовим якостям. Опорні стрибки використовують як засіб
фізичної підготовки, формування прикладних вмінь і
навиків (настрибування, зістрибування, приземлення,
долання перешкод та ін.).
Вправи художньої гімнастики (Х/г.впр.)
використовуються
для
підвищення
пластичності,
виразності рухів, виховання музичної обізнаності. Вправи
художньої гімнастики включають: вправи без предмету –
хореографічні (повороти, рівноваги, стрибки), танцювальні,
елементи народного епосу; вправи з предетом (скакалка,
мʼяч, булави, стрічка).

11. Вправи на снарядах

Характеризуються
незвичайністю умов опори і
особливістю рухів, що обумовлені конструкцією снарядів.
В спортивній гімнастиці снаряди поділяються на види
чоловічого багатоборства (кінь-махи, кільця, бруси,
перекладина) і види жіночого багатоборства (бруси різної
висоти, колода). До складу чоловічого та жіночого
багатоборства входять також вільні вправи і опорні
стрибки.
Водночас з традиційними гімнастичними снарядами, на
уроках і на тренувальних заняттях використовуються
гімнастичні прилади, що дають змогу займатися відразу
багатьом учасникам (“нестандартне обладнання” –
подовжені бруси, перекладина, колода, гімнастичні стінки,
лави, канати та ін.).