Мовленнєва ситуація. Мовленнєві ролі та наміри мовця і слухача

1. Мовленнєва ситуація. Мовленнєві ролі та наміри мовця і слухача. Мовленнєва тактика. Мовні засоби мовленнєвої ситуації. Причини

комунікативних
помилок

2. Мовленнєва ситуація

Це сукупність чинників, що впливають
на особливості мовленнєвої поведінки
комунікантів; конкретні обставини, за
яких відбувається спілкування.
ХТО – КОМУ –ЧОМУ – ПРО ЩО – ДЕ – КОЛИ

3. Основні складники:

•Адресант (той, хто говорить/пише)
•Адресат (той, хто слухає/ читає)
• Предмет (тема і основна думка)
•Мотив (те,що спонукає до мовлення)
•Мета (те,чого мовець прагне досягти своїми
висловленнями)
•Обставини спілкування

4.

Мовленнєва роль – це
відносно постійна, внутрішньо
зв’язана і очікувана іншими
система комунікативних
(мовленнєвих) вчинків
індивіда, значною мірою
визначена його соціальним
статусом, віковими та іншими
чинниками.

5.

Мовленнєва роль
Ініціативна
Той образ, який людина свідомо
створює в спілкуванні для
досягнення певної мети, це те,
ким вона вирішила
«прикинутися».
Стандартна
Комунікативна поведінка
людини, прийняте в
суспільстві для відповідної
соціальної ролі і ситуації.
Короткочасна
Нормативна
Довготривала
Ненормативна

6.

1.
2.
3.
4.
Сприйняття слухом;
Уважність;
Розуміння;
Запам'ятовування
Ролі
«поганих
слухачів».
•«Симулянт», чи «псевдослухач»
• «Залежний слухач»
•«Самозакоханий слухач»
•«Слухач-автор»
•«Перебивальник»
•«Слухач, занурений у себе»
•«Інтелектуал» чи «слухач-логік»
•«Слухач-бджола»
•«Слухач-жало»

7. Мовленнєва тактика

Сукупність прийомів і методів
реалізації комунікативної стратегії,
визначена лінія мовленнєвої поведінки
на певному етапі комунікативної
взаємодії, спрямованої на одержання
бажаного ефекту чи запобігання
ефекту небажаного. Тактики формують
складові діалогу, групуючи і чергуючи
відтінки розмови — оцінку, радість,
горе, сумнів тощо.

8. Види мовленнєвих тактик:

Раптовість (використання невідомої слухачам
інформації);
Провокація (на короткий час викликається реакція
незгоди з інформацією);
Посилання на авторитети (учених, діячів культури
тощо);
Залучення елемента неформальності(розповідь про
свої помилки і їх наслідки);
Гумор (парадокси, жарт для створення
невимушеної атмосфери);
Чорне опанування (співрозмовнику ставлять кілька
таких запитань, щоб на жодне з них він не відповів).

9. Тактичний хід:

згрубіла лексика,
підвищений тон,
натяк,
недомовка,
двозначність,
іронія ,
етикетні формули, епітети, пестлива
лексика, спокійний чи лагідний тон
мовлення та ін.

10. Комунікативна помилка (невдача, девіація)

Недосягнення адресантом
комунікативної мети;
відсутність
взаєморозуміння і згоди між
учасниками спілкування

11. Причини:

Порушення підготовчих умов спілкування;
Недоречність або несвоєчасність
спілкування;
Створення адресантом незбалансованого
спілкування;
Розбіжність світоглядів;
Неврахування фізичного стану, ментальності,
ерудиції, рівня обізнаності з конкретною
ситуацією;
Створення адресантом дезорієнтованого
комунікативного акту через непослідовність,
нелогічність, неправильно обраний жанр чи
мовний зворот.