Іван Федорович Драч. Біографія

1.

Хто спить на землі - не
боїться упасти.
17 жовтня 193619 червня 2018
Іван Федорович
Драч
український поет, перекладач,
кіносценарист, драматург,
державний і громадський діяч.
Перший голова Народного Руху
України (1989). Герой України
(2006).

2.

Іван Драч народився 17 жовтня 1936 р.
в селі Теліжинці Тетіївського району
Київської області (нині
Білоцерківський район) у родині
робітника радгоспу.
Після закінчення Тетіївської середньої
школи викладав російську мову й
літературу в семирічці села Дзвіняче
Тетіївського району.
Працював інструктором Тетіївського
райкому ЛКСМУ по зоні діяльності
МТС.

3.

1955–1958
служив у армії.
1961
перейшов на заочний відділ і
став працювати в редакції
газети «Літературна Україна».
1959-1990
Член КПРС
1958
навчався у Київському
університеті.
Виключений за політичні
погляди;
Закінчив Вищі сценарні курси
в Москві.
Тоді ж написав перші вірші,
деякі з них були критичними
по відношенню до радянської
влади.

4.

До того ж часу відносяться перші контакти Івана Драча з українськими
дисидентами.
Однак після їх розгону та арештів радянським режимом Іван Драч написав
відкритий лист, у якому каявся в своїх зв'язках з дисидентами (травень
1966), після чого стосунки Івана Драча і офіційної влади суттєво
покращились.
Разом з тим, 30 червня 1966 ЦК Компартії України схвалив постанову про
серйозні недоліки в організації виробництва кінофільмів на Київській
кіностудії ім.О.Довженка, в якій піддавалися критиці кінострічки «Криниця
для спраглих» (автор сценарію І.Драч, режисер Ю.Іллєнко).

5.

У 1976 він отримав Державну премію УРСР ім.
ТГ.Шевченка за свою збірку віршів.
У 1983 Івану Драчу було присуджено
Державну премію СРСР з літератури за
збірку віршів російською мовою «Зеленые
врата» (М., 1980).
Іван Драч працював у газетах «Літературна Україна» і «Батьківщина», а
також на кіностудії ім.О.П.Довженка.
Після початку Перебудови відновив контакти в дисидентських колах.

6.

На І з'їзді Народного Руху України за
перебудову 7-10 вересня 1989 р.
був обраний його головою: з 1109
делегатів І з'їзду 38 голосів «проти», 15
— «утрималися» — всі інші — «за». (1-й
заступний голови Руху — Конєв Сергій
Іванович, заступники: Володимир
Яворівський, Володимир Черняк,
Михайло Горинь).

7.

З 28 лютого по 4 грудня 1992 він був
співголовою НРУ разом з В'ячеславом
Чорноволом і Михайлом Горинем.
Пізніше очолив громадську організацію —
Товариство "Україна-Світ".
Весною 1990 р.
обраний депутатом Верховної Ради України від
Артемівського (№ 259) виборчого округу.
За нього проголосувало 66,38% виборців.
З березня 1998 по квітень 2002 — Народний
депутат України 3-го скликання На
парламентських виборах 31 березня 2002 р.
І.Драч виступав у списку «Нашої України» під
номером 31.
Таким чином, він втретє стає членом
Парламенту України.

8.

Творчість І.Драча набула широкої
популярності як в СРСР, так і за
кордоном. Його поезії відомі в
перекладах на російську (кілька
окремих видань), білоруську,
азербайджанську, латиську,
молдавську, польську, чеську,
німецьку та інші мови.

9.

Член Спілки письменників України з 1962.
Учасник урочистостей в Кам'янціПодільському (25 жовтня 1988) з нагоди
відкриття меморіальної дошки на будинку, де
народився Микола Бажан.
У 1989р. став першим головою Народного
руху України, тричі обирався депутатом
Верховної ради.. У 2014 очолював Комітет зі
присудження щорічної премії Президента
України «Українська книжка року».

10.

Особисте життя
Одружився Іван Федорович із жінкою на
9 років молодшою від нього на
ім’я Марія. У подружжя народилось двоє
дітей — син Максим (нар. 1965) та
донька Мар'яна. Діти створили власні
сім’ї, подарувавши батькам онуків. Син
не пережив батька, загинув 2009 року.

11.

Нагороди
1976 — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона»
1983 — Державна премія СРСР
16 жовтня 1996 — орден князя Ярослава Мудрого V ступеня — за вагомий особистий
внесок у розвиток національної культури, зміцнення зв'язків держави з українцями за її
межами
21 серпня 2001 — орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня — за значний особистий
внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, вагомі трудові досягнення
та з нагоди 10-ї річниці незалежності України
19 серпня 2006 — звання Герой України з врученням ордена Держави — за самовіддане
служіння українському народові, втілене у поетичному слові та відстоюванні ідеалів свободи
і демократії
19 серпня 2011 — відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності
України»
17 жовтня 2011 — орден князя Ярослава Мудрого III ст.
— за визначний особистий внесок у збагачення національної культурно- мистецької
спадщини, багаторічну плідну творчу та громадсько- політичну діяльність

12.

Основні твори/
Поезії
Творчість/
Збірки
Кінематограф
• «Соняшник» (1962).
• Збірка кіноповістей
• «Криниця для спраглих»
• «Протуберанці серця»
«Іду до тебе» (1970).
(1964),
(1965).
• «Камінний хрест» (1968),
• Збірка статей і
• «Балади буднів» (1967). нотаток «Духовний
• «Іду до тебе» (1971),
• «Пропала грамота» (1972),
• «Поезії» (1967).
меч» (1983).
• «Дід лівого крайнього» (1974),
• «До джерел» (1972).
• «І в звуках пам'ять
• «Корінь і крона» (1974).
відгукнеться...» (1986),
• «Київське небо» (1976).
• мультфільму «Крила»,
• «Дума про вчителя»
• «Вечори на хуторі біля
(драматична поема, 1977).
Диканьки» (1983),
• «Сонячний фенікс»
• «Мама рідна, любима» (1986,
(1978).
у співавт.).
• «Сонце і слово» (1978).

13.

Провідні теми
і проблеми
• Кохання не тільки в межах суб’єктивного , а
й об’єктивного;
• Тема засудження фашизму в усіх проявах;
• Роздуми над призначенням поета і поезії,
сутністю мистецтва;
• Творча свобода;
• Екологічні проблеми;
• Хліб-святиня, символ міцної родини, життя,
гостинності
• Краса і потворність людської душі
• Доля звичайної людини

14.

Помер уранці 19 червня 2018
року у віці 81 року в київській
клінічній лікарні
«Феофанія» після важкої хвороби
легень. Похорон відбувся 21
червня. Згідно з заповітом поета,
його поховали біля могили його
сина Максима на кладовищі
рідного села.