Московська держава у 16-17 ст

1.

Тема: Московська
держава у 16-17 ст.

2.

Форма правління – абсолютна монархія у вигляді самодержавства
Цар
Патріарх –
голова
православної
церкви
Боярська
дума
Земський собор (1549): бояри,
духовенство, дворяни, купці.
Вирішував найважливіші питання
Прикази

3.

Правління Івана ІV (1533-1584)
Грозного
Посів престол у трирічному віці.
Спочатку правління фактично
перебувало в руках боярських
угруповань, які змагалися за владу.
У 1547 р. відбувся обряд вінчання
(помазання) Івана ІV на царство за
візантійським зразком, а Московська
держава була проголошена царством.
Реформи:
1549р. скликано Земський собор
1550р. – створено новий збірник
законів «Судебник»
Грошова реформа – карбованець став
єдиною валютою
Створення пішого стрілецького
війська

4.

Правління Івана ІV (1533-1584) Грозного
Зовнішня політика: розширення території Московського царства
Підкорення Казанського ханства
Астраханського ханства
Сибірського ханства
Лівонська війна (1558-1583) за вихід у Балтійське море. Війна з Лівонією, Литвою,
Польщею, Швецією. Закінчилася поразкою Московської держави

5.

ОПРИЧНИНА Івана Грозного
Поразки Івана IV під час Лівонської війни
стали поштовхом до опричнини.
Іван Грозний усюди вбачав зраду, карав
винних і невинних.
У 1565 р. він поділив володіння царства на
земщину (землі, якими управляли бояри)
опричнину (землі, якими управляв цар). На
території опричнини Іван IV розпочав
масові страти, конфіскації земель,
придушуючи опір тих, хто заважав його
діям.
Опричнина – політика Івана Грозного, що призвела до
розділу земель Московського царства на земські (боярські)
та опричнину (царські). На території опричнини Іван
Грозний проводив політику терору і репресій.

6.

Створене опричне військо страчувало тисячі людей по всій країні. Символом цього
війська стала собача голова й мітла, що мало показати прагнення захистити
самодержавство, «вигризти та вимести» всіх противників.

7.

Результати опричнини:
Посилення царської влади
Знищення боярської опозиції
Сотні тисяч жертв

8.

І. Рєпін. «Іван Грозний та син його Іван»
Російський цар Іван Грозний, охоплений люттю, вбиває свого сина ударом по голові залізною палицею.
А зрозумівши, що накоїв, закричав, не тямлячи себе від горя, присів поряд із сином і затис його рану. І. Рєпін досяг
неймовірного впливу на глядача, він показав криваву трагедію в крайній психологічній напрузі, навмисно загострив
увагу на моменті вбивства, що сталося миттєво, вже не можна нічого змінити. Полотно сповнене темряви
і вражаючого трагізму.

9.

Обличчя царя приковує до себе
погляд і водночас відштовхує. Його
божевільні очі, сповнені розпачу
і болю, лякали самого художника,
який декілька разів повертався
до роботи над своїм шедевром.

10.

І. Рєпін навмисне намалював на картині велику калюжу крові, яка не могла
з‘явитися в реальності через декілька секунд після вбивства. Але саме вона
символізує жахіття всього, що сталося, бо синовбивство - це злочин проти
людства, роду, самого життя.

11.

Смутний час (1598-1613)
Федір І Іванович
Борис Годунов
Наприкінці XVІ ст. Московську державу охопила криза, що увійшла в історію як
Смутний час (1598— 1613 рр.)
Після смерті Івана IV престол посів його син Федір (1584—1598 рр.), проте фактично
влада зосередилася в руках боярина Бориса Годунова.

12.

Смутний час (1598-1613)
У 1591 р. за нез’ясованих обставин в Угличі помер останній син Івана IV царевич Дмитро.
За офіційним повідомленням, царевич під час гри впав на ніж і заколовся. Однак
ширилися чутки, що його було вбито за наказом Б. Годунова. У 1598 р. помер бездітний
цар Федір. Із його смертю припинилася династія Рюриковичів.

13.

Смутний час (1598-1613)
За підтримки дворянства царем на Земському
соборі було обрано Бориса І Годунова (1598—
1605рр.)
Тим часом у 1602 р. в Києво-Печерській лаврі
з’явився чернець, який назвав себе врятованим
сином царя Івана IV Грозного Дмитром.
Невдовзі Дмитро Самозванець, або Лжедмитро
зібрав за кордоном військо (поляки і козаки) і
рушив на Москву.
Дізнавшись про це, уряд царя Бориса І Годунова
заявив, що Лжедмитро насправді є сином
дворянина з Коломни, утеклим ченцем Чудова
монастиря в Москві Григорієм Отреп’євим.
Проте це не зупинило військо Лжедмитра, яке
почало наступ.
В цей час несподівано вмирає Борис Годунов і
вся московська армія перейшла на бік
Лжедмитра.
Він на білому коні в’їхав до Москви, був
коронований в Успенському соборі Кремля.
Мати Дмитра начебто впізнала в самозванцеві
свого сина. Через рік Лжедмитра було вбито
боярами.
Борис Годунов
Лжедмитро І

14.

Смутний час (1598-1613)
Після вбивства Лжедмитра І царем став
Василь Шуйський(1606—1610 рр), який і
організував вбивство Лжедмитра І.
У той самий час на Брянщині з’явився
новий самозванець, який назвався
царем Дмитром, що дивом урятувався
від змовників у Москві. Ким він був
насправді, невідомо.
У січні 1608 р. Лжедмитро II рушив на
Москву, але захопити її не зміг
і влаштував у селі Тушино щось на
зразок другої столиці держави.
Василь IV Шуйський звернувся по
допомогу до шведського короля,
і згодом вони уклали союз.
Польський король Жигмунт III, який
у той час воював проти Швеції, побачив
у цьому посилення свого противника.
Василь
Шуйський
Лжедмитро ІІ

15.

Смутний час (1598-1613)
Війна з Польщею
Польський король Жигмунт III захопив
Смоленськ і рушив на Москву.
Іноземне вторгнення викликало
рух за створення земського
ополчення. Перше ополчення, яке
мало на меті вигнати поляків зазнало
поразки.
Восени 1611 р. з ініціативи
земського старости Кузьми Мініна та
князя Дмитра Пожарського в
Нижньому Новгороді було створено
друге ополчення, яке в листопаді
1612 р. звільнило Москву від
польських військ.
Смутний час (1598-1613) – період жорстокої боротьби за владу,
вторгнення сусідніх держав, зміна правлячої династії
Рюриковичів на Романових.

16.

Початок правління династії Романових
У січні 1613 р. в Москві
зібрався Земський собор, який
обрав царем 16-річного
Михайла Федоровича
Романова (1613—1645),сина
митрополита Філарета. Новий
цар започаткував династію
Романових.
Олексій Михайлович Романов
(1645-1676) мав титул царя
«Божою милістю Великий
Государ, Цар і Великий Князь,
Усієї Великої і Малої Русі
Самодержець», що
підкреслював походження
царської влади від Бога та її
необмежений характер.
Олексій
Михайлович
Романов
Михайло
Федорович
Романов

17.

ЦЕРКОВНИЙ РОЗКОЛ 1652р.
Патріарх Нікон вирішив підвищити
авторитет православної церкви і
провести церковну реформу:
привести її у відповідність до
візантійської церкви, яка вважалася
взірцем для православних
Хреститися трьома перстами, а не
двома
Поклони до поясу, а не до землі
Зміна імені Бога з Ісус на Іісус
Заборонено ікони, написані не у
візантійському стилі
Скорочено церковні обряди
хрещення і сповіді
Введено термін «православ'я»
Багато людей не сприйняли
реформу, їх називали
старообрядниками і переслідували.

18.

В. Суріков «Бояриня Морозова». Центральна фігура картини - опальна російська бояриня
Морозова, прихильниця патріархальних устоїв, захисниця старої віри, яка виступила проти
церковних реформ, що насильно насаджувалися патріархом Никоном у XVII ст. За свої
погляди бояриня Морозова була піддана катуванням і посаджена до в‘язниці,
де і померла, так і не прийнявши нової віри. Перевезення боярині до в‘язниці
й зображено на картині.

19.

Домашнє завдання:
конспект (у classroom),
параграф 17