Кревська унія 1385 р. та українські території. Опір руських князів політиці централізації та його наслідки

1.

§ 21. Кревська унія 1385 р. та українські
території. Опір руських князів політиці
централізації та його наслідки

2.

1. Кревська унія. Ліквідація удільних
князівств на українських землях.
Унія — об'єднання, союз. Тут: об'єднання на певних умовах
двох держав під зверхністю одного монарха.
• Після смерті Ольгерда постало питання збереження
цілісності Великого князівства Литовського.
• Ядро своїх володінь Ольгерд заповів своєму старшому
синові від другої дружини — Ягайлу. Розуміючи
непевність свого становища, Ягайло вирішив скористатися
підтримкою Польщі, яка, у свою чергу, потребувала
допомоги Литви в боротьбі з Тевтонським орденом.

3.

• Владислав ІІ Ягайло (1363-1434) – великий князь
литовський, згодом король Польщі.(Ягеллони до 1596р.)
• Ядвіга І Анжу (1374-1399) – королева Польщі

4.

• Зрештою в 1385 р. між двома державами було укладено
Кревську унію, згідно з якою Литва мала перейти в
католицтво й назавжди приєднати до Польщі свої
литовські та руські землі.
• Отже, об’єднавшись із Польщею, Велике князівство
Литовське втрачало свою незалежність. У 1386 р. великий
князь Ягайло хрестився за католицьким обрядом під ім’ям
Владислав, одружився з польською королевою Ядвігою та
став королем Польщі, а одночасно й великим князем
литовським.

5.

• Проте Кревською унією була невдоволена значна частина
литовських князів, на чолі яких став Вітовт. Вони
виступили за збереження самостійності Литви. Їхня
збройна боротьба змусила Ягайла в 1392 р. підписати
Островську угоду, за якою Вітовт визнавався намісником
Литви. Він фактично став литовським князем, але без
титулу великий. У 1398 р. Кревська унія фактично була
скасована.

6.

• Владу Вітовта підтримувала українська знать, що виступала проти
поширення католицтва та бачила в ньому того правителя, який
може протистояти зазіханням Московської держави й нападам
монголів. Подальшому зміцненню влади Вітовта завадила поразка
від монгольських ханів Тимура-Кутлука та Едигея в битві на річці
Ворскла в 1399 р. Вітовт був змушений шукати порозуміння з
Ягайлом.
• 18 січня 1401 р. в місті Вільно було укладено унію, згідно з якою
Велике князівство Литовське визнавало васальну залежність від
Польщі, але Вітовт ставав довічним правителем Литви з титулом
великого князя.
• Уклавши унію, Вітовт почав активно зміцнювати своє князівство.
Він досяг успіху у війні з Московською державою, приєднавши до
себе частину її володінь. У Новгороді Вітовт привів до влади своїх
прихильників, а Рязанське і Тверське князівства визнали васальну
залежність від нього. Упорядкувавши східні кордони, Вітовт разом
із Польщею взяв участь у боротьбі з Тевтонським орденом, яка
завершилася переможною для нього Грюнвальдською битвою (1410
р.).

7.

8.

• Щоб закріпити свої здобутки та зміцнити незалежність
Литви, Вітовт у 1429 р. скликав у Луцьку з’їзд європейських
монархів. На ньому більшість підтримала надання великому
князю титулу короля. Проте 27 жовтня 1430 р. Вітовт
несподівано помер, так і не ставши королем. Деякі історики
припускають, що його було отруєно.

9.

2. «Велике князівство Руське». Битва під
Вількомиром та її наслідки.
Свидригайло Ольгердович(1370-1452) – великий
князь литовський (1430-1432рр.)

10.

Вирішальною в боротьбі за
великокнязівський престол
стала битва, що відбулася 1
вересня 1435 р. на річці
Швентої неподалік
міста Вількомир (зараз місто
Укмерге в Литві). У цій битві
Свидригайло та його
прихильники зазнали
поразки, й ідея створення
незалежного «Великого
князівства Руського» так і не
була втілена в життя. До
кінця 1438 р. Сигізмунд
оволодів усією територією
Великого князівства
Литовського.

11.

• У своїй діяльності Сигізмунд спирався на дрібних
землевласників, рицарів, а не на удільних князів, владу
яких він обмежував. Це викликало невдоволення серед
українських і білоруських князів. Вони організували змову
та вбили Сигізмунда. Новим великим князем литовська
знать обрала молодшого сина Ягайла — Казимира, проте
реальна влада зосередилася в руках литовської знаті на
чолі з Яном Гаштольдом. У відповідь на ці події на
українських землях спалахнуло повстання, яке вдалося
приборкати завдяки поступкам православній знаті.

12.

1447 –Віленський привілей
Привілей прискорив офіційне оформлення шляхетського
стану на землях сучасних Білорусі та України. За
Віленським привілеєм юридично оформлялися права
«князів, панів, шляхти» та зрівнювались у правах шляхта
католицька (польська, литовська) та православна
(українська, білоруська).

13.

3. Київське і Волинське удільні князівства.
• Щоб запобігти новим виступам українських удільних князів, після проголошення
Казимира великим князем були відновлені Київське й Волинське удільні князівства.
Волинське князівство віддали Свидригайлові, який правив ним до кінця життя
(помер у 1452 р.), після чого воно було ліквідоване.
• У Київському удільному князівстві була відновлена династія Ольгердовичів. Князем
став син Володимира Ольгердовича Олександр (Олелько) Володимирович (1441—
1454 рр.). У період князювання Олелька та його сина Семена (1455—1470 рр.)
відбулася спроба відновлення могутності руських удільних князівств.
• Зростання могутності князівства та його майже самостійне існування занепокоїло
великого князя литовського. Після смерті Семена Олельковича в 1471 р. Казимир
скасував Київське князівство. Брат Семена Михайло Олелькович не був допущений
до Києва, а його намісником призначили сина литовського магната Яна Гаштольда
— Мартина. Йому довелося силою утверджувати свою владу в Києві, жителі якого не
бажали бачити його намісником.
Таким чином, на початку 70-х рр. XV ст. на українських
землях було остаточно ліквідовано удільний устрій і
поширене управління намісників.

14.

4. Антилитовські виступи руської православної знаті
наприкінці XV — на початку XVI ст.
• 1481 р. — змова князів Олельковичів. Молодші нащадки
Олельковичів, що були позбавлені своїх уділів, намагалися
відділити свої колишні володіння від Великого князівства
Литовського та приєднати їх до Московської держави.
Проте змову було викрито, а її учасників страчено. Так,
руська православна знать була остаточно усунута від
влади.
• 1508 р. — повстання Михайла Глинського. Повстання
охопило Турівську й Київську землі. Однак інші князі не
підтримали його, і Глинський утік до Москви. Вирішальну
роль у придушенні виступу відіграв князь Костянтин
Острозький. Руська знать була остаточно приборкана, але
ціною значного послаблення Литви.

15.

• 1385 р. — Кревська унія.
• 90-ті рр. XIV ст. — ліквідація удільних князівств на українських
землях.
• 1401 р. — Віленська унія.
• 1410 р. — Грюнвальдська битва.
• 1413 р. — Городельська унія.
• 1429 р. — з'їзд монархів у Луцьку.
• 1 вересня 1435 р. — битва під Вількомиром.
• 1452 і 1471 рр. — ліквідація Волинського й Київського удільних
князівств.
• 1458 р. — поділ Київської православної митрополії на Київську й
Московську.
• 1481 р. — змова князів Олельковичів.
• 1508 р. — повстання Михайла Глинського.

16.

§ 21, написати
конспект!