Андрій Малишко

1.

АНДРІЙ МАЛИШКО
Відомий український поет і його пісні, що стали
народними. Патріотичні почуття, найвищі духовні
цінності в них. Художні засоби донесення до читача
ідей патріотизму, гуманізму, історичної пам’яті.
«Пісня про рушник»
Віршує він не нишком-тишком,
У нього як вогонь слова,
Тому й народ пісні Малишка
Душею залюбки співа

2.

Біографія Андрія Малишка
Андрій Малишко народився 14
листопада 1912 року в місті Обухів
Київської області в багатодітній сім’ї
сільського шевця Самійла Малишка.
Жилося родині не розкішне: землі було
дві десятини, а сім’я чималенька —
тільки
дітей
одинадцятеро.
Тож
доводилося господареві і шевцювати, й
на заробітки ходити. От і малий Андрій
пособляв чим міг. Ходив заможнішим по
господарству помагати, грав на весіллях
на гармонії, бо ж мав і талант музики.

3.

4.

славився як справжній швець-віртуоз .
Виготовлені ним «чорнобривці» -
дівочі чобітки з фарбованої шкіри,
швидко розкуповували люди. Батько
не хотів, щоб син учився. У хвилини,
коли синові було дуже важко, казав:
«Ні, краще вже чоботи шити». Навіть
побив на синові свій чоботарський
пояс, щоб відрадити його від науки.
Але це не допомогло…

5.

Мати Андрія Малишка, Ївга
Базилиха, часто ходила босоніж
саджати, полоти та збирати
врожай. Вона так звикла до землі,
що й гостюючи у столиці, в сина,
носила взуття за плечима,
роззутою ходила київськими
тротуарами.
— А чого ото ви, Ївго Остапівно,
ходите по Києву босі?
— А щоб краще відчувати рідну
землю,— відповідає лагідно.

6.

Підрісши, пішов у семирічку, потім
навчався в медичному технікумі. Та кликали
його інші мрії, жив у юнаковій душі потяг до
прекрасного, до пісні, до поезії. Тож і привів
він Малишка на літературний факультет
Київського інституту народної освіти (тепер —
Київський університет ім. Т. Шевченка), де
взяв його під своє могутнє крило Максим
Рильський, який там викладав і вів
літературну студію.

7.

По
закінченні
університету
Андрій
Малишко деякий час
викладає літературу в
Овручі, на Житомирщині,
пізніше працює в газеті
«Радянське слово». У
1934 — 1935 роках
служить у армії, а потім
переходить на творчу
роботу.

8.

Потяг до творчості в Малишка
прокинувся дуже рано і мав своєрідний
характер. Мати поетова, Ївга Базилиха, як її
звали «по-вулишному», чудово співала.
Андрій Самійлович в «Автобіографії”»
згадував, що її пісні врізалися в пам’ять на
все життя.
Перші друковані вірші студента
Малишка побачили світ на сторінках
журналу «Молодий більшовик» (тепер —
“Дніпро”). А потім з’являється колективна
збірка трьох авторів — «Дружба» (1935), і
вже наступного року виходить книжка віршів
«Батьківщина», що засвідчила неабиякий
талант молодого поета.

9.

У період Другої світової війни
Андрій Малишко – на фронті:
головним
чином
працює
кореспондентом
військових
газет.
Одна
за
другою
виходять збірки його віршів:
«До бою вставайте!» (1941),
«Понад
пожари»
(1942),
«Україно моя»(1942), «Слово о
полку»
(1943),
«Битва»
(1943), «Полонянка» (1944).
Багато віршів, статей, нарисів
поет друкує в газетах і
журналах.

10.

Новий і чи не найбільш
продуктивний етап у творчості
поета починається із середини 50-х
pp. У збірці «Що записано мною»
(1956) містяться тексти відомих
пісень: «Знову цвітуть каштани»,
«Пісня про Київ»; у збірці «Серце
моєї матері» (1959) — «Пісня про
рушник». У їх озвученні поету
допомагали такі музичні корифеї, як
брати Майбороди, Лев Ревуцький,
мелодії до деяких творів Андрій
Малишко створював сам.
А. Малишко з П. Майбородою

11.

17 лютого 1970 року Андрій
Малишко помер. За своє життя
поет видав близько сорока
збірок. Не всі вони мають
однакову художню вартість.
Але найголовніше те, що в
українську
літературу
він
увійшов як поет-пісняр, бо
пісні на його вірші вже давно
сприймаються як народні.

12.

“ Пісня про рушник ”
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

13.

Робота з текстом вірша
Вірш Андрія Малишка присвячено матері
- А як ви вважаєте, чи можна назвати цей твір автобіографічним?
Якщо так, то які слова на це вказують?
- Чи можна рушник вважати символом? Доведіть свою думку.
- Що символізує рушник?
- Пояснити слова «рушник» за тлумачним словником.

14.

Словник української мови
РУШНИ́К, а, чол.
1. Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду
тощо. Прокоповичка обстелила край стола рушниками, щоб утирати губи й руки .
▲ Сталевий (стальний) рушник — довгий лист сталі для піднімання затонулих суден. Під корпусом
затонулого судна в ґрунті морського дна водолази прорили 12 тунелів і протягли крізь кожний з них
міцний стальний рушник .
2. Шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для
оздоблення житла, в українських народних обрядах.

15.

Вишивали українські рушники з особливим таїнством, бо наші предки ніколи не сідали
вишивати, хворі або з поганим настроєм. Вони віддавали нитці всю свою любов,
позитивні емоції, світлі думки, заряджаючи тканину на добре служіння людям. Часто
вишиті рушники називали оберегом родини, їх вішали над іконами, це був невід'ємний
атрибут на різноманітних святах та народних гуляннях, ним зустрічали родичів та гостей.
• Весільні
•Хрещення (без жодного чорного стібка).
•Великодні рушники оздоблювали хрестами, квітами та птахами).
• у далеку дорогу (мати вишивала для сина, коли той покидав рідний поріг).
•Будівництва (по закінченню будівництва його дарували майстру).
•Для хліба (на ньому завжди стояла хлібина).
•Для довгоочікуваних гостей (на ньому підносили гостям хліб та сіль).
•На смерть (на таких рушниках труну опускали тіло людини в могилу).
Раніше рушники були в кожному домі, їх поважали, берегли як дуже цінну річ для всієї
родини.

16.

Складаємо паспорт твору
Темою твору є …, тому що…
Основною ідеєю твору є …., тому що …
Основна думка поезії полягає в …
За жанром - це …
Композиція. Твір складається з …

17.

Рік написання: 1959.
Збірка – “Серце моєї матері”
Літературний рід: інтимна ліриказ елементами філософської.
Жанр: ліричний вірш (пісня).
Римування: перехресне (абаб).
Провідний мотив, мотиви: материнської любові й рушника як символу життєвої дороги.
Тема: рушник, вишитий матір'ю й подарований сину на щастя й долю.
Ідея: найщиріша синівська подяка матері; возвеличення простої й водночас великої материнської любові.
Художні засоби:
Звертання: «Рідна мати моя».
Епітети: «далека дорога», «засмучені очі», «незрадлива, вірна усмішка», «тихий шелест трав».
Метафори: «цвіте… доріжка», «шелест трав», «щебетання дібров», «оживе…. і дитинство, й розлука, і вірна
любов».
Порівняння: «…той рушник простелю, наче долю…».
Художні образи-символи:
рушник (символізує життєву дорогу людини та материнське благословення), дорога (життєва дорога), мати (любов,
турбота), очі (дзеркало душі), діброви (рідна земля).
Слуховий образ – тихий шелест трав; щебетання дібров.
Зоровий образ – цвіт росянистої доріжки; материнська усмішка/блакитні очі; зелені луги.
Образ-символ – рідної та важливої для кожного Батьківщини; матері, яка є берегинею роду.

18.

Вивчити напам’ять вірш «Пісня про рушник»

19.

Дякую за роботу!