Образ матері в творах українських письменників

1. Образ матері в творах українських письменників.

2.

Із давніх-давен зверталося і звертається людство в піснях і
молитвах, віршах і поемах до своєї берегині —до матері,
уславлюючи її благословенне ім'я. Мати дарує людині життя,
надихає на добрі справи, віддає все, що має: тепло своєї душі,
своє серце і безмежну любов. Її колискові супроводжують нас
протягом всього життя, а мудре слово допомагає долати
труднощі.

3. Поети також не забували своїх матерів.

Л. Українка
А. Малишко
Б. Олійник
Т. Шевченко

4. Л. Українка

У вірші Л. Українки ми бачимо
порівняння
з найсвітлішим і
На зеленому матері
горбочку,
У вишневому садочку,
найтеплішим
з
сонцем,
дитини
з
Притулилася хатинка,
Мов маленькая
дитинка
маленькою
хатинкою,
котрій часом не
Стиха вийшла виглядати,
вистачає
материнського тепла.
Чи не вийде її мати.
І до білої хатинки,
Немов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвітило
І хатинку звеселило.

5. Б. Олійник

У своєму вірші Б. Олійник
показує, що мати це не лише
Посіяла людям
ніжність,
любов та турбота,
літа свої, літечка
житом,
Прибрала планету,
а й знання, котрі нам
послала стежкам споришу,
передаються з усім цим.
Навчила дітей,
автор дае нам
як на світі поТакож
совісті жити,
Зітхнула полегко
—
зрозуміти,
що нічого вічного
і тихо пішла за межу.
має,—і тому ми повинні
— Куди ж цене
ви, мамо?!
сполохано кинулись
діти,
ставитися
до цього з
— Куди ви, бабусю? —
належною
турботою.
онуки біжать до воріт.
— Та я недалечко...
де сонце лягає спочити…

6. А. Малишко

В пісні А. Малишка ми маємо
можливість відчути, ті відчуття
що відчував автор пишучи її.
Рідна мати моя, ти ночей не доспала.
чітко висловлює
І водила мене Автор
у поля крайдуже
села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала
справжню любов та турботу про
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку
ти мене на зорі проводжала
найрідніше,
про матір. Він не
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
порівнює її ні з ким Він просто
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, висловлює
й солов'їні гаї,
свої почуття.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю,
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю,
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

7. Т. Шевченко

У творі Т. Г. Шевченка ми
бачимо досить не звичний
образ матері, автор
Катерино, серце моє !
розглядає матір не так як
Лишенько з тобою!
інші, а в образі Катерини,
Де ти в світі подінешся
котра
залишилася на одинці
З малим сиротою
?
Хто спитає, привітає
з дитиною.
Без милого в світі ?

8.

Над презентацією працювала:
учениця 10 ПТ класу
Гога Вікторія.