Тире між підметом і присудком

1.

2.

Найчастіше тире ставиться на
місці пропущеної в теперішньому
часі дієслова-зв'язки бути (є) при
складеному іменному присудку.

3.

ТИРЕ СТАВИМО:
1. Якщо підмет та іменна частина присудка виражені
іменниками у формі називного відмінка:
Книги – морська глибина.
Пісня – твір словесно-музичний.
2. Коли підмет і присудок виражені неозначеною формою
дієслова:
Жити – Батьківщині служити.
Вік прожити – не ниву перейти.

4.

3. Якщо один з головних членів виражений інфінітивом, а
другий – іменником у називному відмінку:
Велике вміння – мовчати.
Стояти над своїм життям – велика честь.
4. Якщо перед присудком стоять частки це, то, ось, значить:
День – це крок життя.
Досвід – то дорога дуже довга.
І лиш боротись – значить жить.

5.

ТИРЕ НЕ СТАВИМО:
1. Якщо іменна частина складеного присудка виражена
прикметником, дієприкметником, прикметниковим займенником,
порядковим числівником:
Ніч прекрасна. Море тихе і спокійне.
Він наш, а ми твої. У списку я перший.
Але:
для смислового та інтонаційного виділення перед таким присудком
можна ставити тире:
Люди – прекрасні.
Людина смертна, а народ – безсмертний.
2. Якщо підмет виражений особовим займенником:
Ти друг, ти вірність.
Але:
якщо ж на підмет-займенник падає логічний наголос, тире ставимо:
Пісня! Вона – серце народу, його душа, його
крила.

6.

3. Якщо перед присудком, що має порівняльне значення стоять
сполучники як, мов, ніби, наче та інші:
Промені як вії сонячних очей.
Але:
тире ставимо лише при логічно наголошеному присудку й
наявній паузі між підметом і присудком (авторський знак):
Весна – неначе карусель.
4. Якщо підмет виражений словами це, то, тире ставимо
залежно від логічного наголосу на ньому:
Ця дівчина не просто так Маруся.
Це – голос наш, це – пісня.
Це – душа.

7.

ТИРЕ НЕ СТАВИМО:
4. Якщо перед присудком, вираженим іменником, стоїть
частка не:
Серце не камінь.
Молодість – буйність, а старість не радість.
5. Якщо присудок стоїть перед підметом:
Хороша-таки штука життя.
Воістину прекрасен світ вночі.
6. Якщо присудок виражений іменником чи займенником у
непрямих відмінках:
Я від коріння. Я із первовіку.