Софія Київська

1.

Софія Київська
Макет-реконструкція
Сучасний вигляд

2.

Софія Київська – одне з 100 чудес світу, яке охороняється ЮНЕСКО. Це найстаріша споруда
Києва. У літописах закладини собору Софія Київська датуються 1017 або 1037 роком. Певно, що
будівництво Софіївського собору велося в 20-30-і роки XI століття. Навколо Софійського собору центральної споруди Ярославового міста - стояли кам'яні храми, боярські палаци, житла городян, а
подвір'я митрополії було огороджено муром. До наших днів з XI століття збереглися лише собор
Софія Київська і руїни Золотих воріт - парадного в'їзду в древній Київ.
Стародавній Київ X-XIII ст. Макет, фрагмент. Місто Ярослава. Художник Д. Мазюкевич

3.

Назва собору "Софіївський" походить від грецького слова "софія", що в перекладі
означає "мудрість". Присвячений "мудрості християнського вчення", собор, за задумом
творців, мав утверджувати християнство на Русі. Збудований як головний, митрополичий
храм Русі, собор Софія Київська був у давнину громадським і культурним центром
держави. Тут відбувалися церемонії "посадження" князів на київський престол, прийоми
іноземних послів; біля стін Софіївського собору збиралося київське віче; при Софіївському
соборі велося літописання і була створена Ярославом Мудрим перша відома у Київській
Русі бібліотека.

4.

У 1240 році стольний град був спалений військами Батия. Головну культову споруду
країни було розграбовано. З середини ХІІІ століття будівля поступово приходить в
занепад. Однак завдяки старанням гетьмана Мазепи, почалася масштабна
реконструкція і перебудова перлини світової архітектури. Після проведених робіт
церква набула рис бароко, що характерно для епохи того часу.
Дзвіницю Софійського собору збудував гетьман Іван Мазепа. Її висота сягає 76 м, і
в ній досі зберігається великий дзвін “Мазепа” вагою 13 тонн і заввишки 1,25 метра,
який відлили в далекому 1705 році за замовленням та на кошти гетьмана.
Дзвіниця Софійського собору

5.

Тут зберігається найбільша у світі кількість мозаїк та фресок XI століття – 260 м² та 3
000 м² відповідно. Вони багато розповідають нам не лише про релігійне, а й світське
життя Київської Русі, дають уявлення про важливі історичні події, тогочасну мову,
заняття, розвиток ремесел тощо. Усі мозаїки Софії Київської вражають своєю осяйністю
та барвистістю. За підрахунками дослідників, мозаїчна палітра собору налічує 177
кольорів та відтінків. Це свідчить про високий розвиток скловарної справи у часи
Київської Русі.

6.

Оранта - Головний вівтар
Софіївського Собору
Висота її - близько 6 метрів. Богоматір
стоїть з піднятими руками на широкому
помості, прикрашеному дорогоцінним
камінням. На ній - синій хітон, пурпуровий
мафорій із золотими складками і червоні
чобітки. З-за пояса звисає біла хустка.
Постать Оранти виділяється серед
розписів собору особливою величчю,
монументальністю і соковитістю барв.
Цікаво, що це зображення вибудувано з
урахуванням оптичних ілюзій, тому з
різних точок Оранта виглядає у різних
позах: вона ніби робить крок назустріч
тим, хто заходить до храму, постає на
невидимому троні для тих, хто знаходиться
безпосередньо перед вівтарем, і стоїть та
дивиться прямо в очі, якщо поглянути на
неї з місця на другому поверсі, де колись
усамітнювався князь і члени його родини.

7.

При всій кольоровій різноманітності мозаїк переважними тонами є синій і сіро-білий
у поєднанні з пурпуровим. Кожний колір має багато відтінків: синій - 21, зелений - 34,
червоно-рожевий - 19, золотий - 25 та ін. Це свідчить про високий розвиток у
Стародавній Русі скловарної справи і техніки виготовлення смальти. Зображення
виконані безпосередньо на стіні шляхом вдавлювання у вогку штукатурку кубиків
смальти. Біля кожної мозаїчної композиції є написи грецькою мовою, що пояснюють
сюжет. Імена мозаїстів невідомі. Однак художні особливості окремих зображень і
способи укладання смальти дають можливість визначити склад бригади майстрів у
кількості восьми чоловік (не рахуючи підмайстрів).

8.

Фрески прикрашали у давнину всі бокові стіни споруди, галереї, башти і хори.
До системи фрескового розпису входять багатофігурні сцени, зображення святих на
повний зріст, напівфігури святих, численні орнаменти. Особливу цінність серед фресок
Софіївського собору становить груповий портрет родини Ярослава Мудрого. Композиція
містилась на північній, західній і південній стінах головного нефа. На малюнку зображені
Ярослав Мудрий з макетом Софіївського собору в руці, дружина Ярослава княгиня Ірина.
Вони йдуть до постаті Христа, біля якого, можливо, стояли князь Володимир і Ольга основоположники християнства на Русі. За Ярославом та Іриною в урочистій процесії
йшли їхні сини й дочки. Від цієї великої композиції збереглися чотири фігури на південній
стіні центрального нефа і дві - на північній.

9.

Софіївські графіті значною мірою відбивають мову стародавніх киян, а також
указують на високий рівень писемності серед населення Київській Русі тих часів.
Найдавніші написи належать до 30-40 х років XI століття. Це важливі історичні
документи, з яких ми черпаємо цікаві відомості про різні сторони життя Стародавньої
Русі. Найцікавіші з них ті, що розповідають про політичні події минулого, згадують імена
історичних осіб, відомих з літописів. Графіті - це цінні знахідки давньоруської
письменності, оскільки найдавніші з них виконані не кирилицею, а глаголицею. Аналіз
давніх надписів засвідчує, що їм притаманні багато рис сучасної української мови.
Автограф Володимира Мономаха
"Кінь". Графіті. XI ст
Повідомлення про смерть Великого
Київського князя Ярослава Мудрого

10.

САРКОФАГ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
У східній частині внутрішньої і
зовнішньої північних галерей собору в
давнину була великокняжа
усипальниця. Тут поховані Ярослав
Мудрий, Всеволод Ярославич,
Ростислав Всеволодич, Володимир
Мономах та інші. До наших днів
зберігся лише саркофаг Ярослава
Мудрого. У 1936-1939 роках, під час
розкриття і дослідження саркофага,
вчені виявили в ньому чоловічий і
жіночий скелети, кістки яких були
перемішані. Дослідження кісток з
даними літопису довело, що чоловічий
скелет - це скелет Ярослава Мудрого.
Підтвердилась наявність природженої
кульгавості князя, а також поранення в
коліно і в голову. Жіночий скелет - це,
очевидно, скелет дружини Ярослава
Ірини.

11.

Приміщення колишньої північної зовнішньої галереї дає змогу простежити історію
спорудження собору. Стіни Софіївського собору змуровано з каменю (граніту,
червоного кварциту) і цегли-плінфи розміром 27х31х3,5 см, покладених на рожевому
цем'янковому розчині. Ця техніка "мішаного способу" характерна для давньоруського
зодчества X-XI століть. У галереї містяться поховання церковних діячів XVIII-XIX
століть, зокрема митрополита Євгенія Болховітінова, відомого історика свого часу й
автора першої монографії про Софію Київську (1825 р.). Великий інтерес становить
східна частина колишньої галереї, де в XI столітті було приміщення княжої
усипальниці. Тут експонуються виявлені під час розкопок залишки древньої
керамічної підлоги, а також фрагменти фрескового розпису
"Свята Наталія"
"Святий Адріан"

12.

Софіївський собор - всесвітньовідома пам'ятка архітектури і монументального живопису
XI століття. Собор Софія Київська споруджено в період розквіту Київської Русі, великої
східнослов'янської держави, колиски трьох народів - українського, російського, та
білоруського. Під час побудови першої кам'яної церкви в центрі Києва - Десятинної (989996 рр.)- князь Володимир Святославич значно збільшив і укріпив територію міста. У цей
же період збудовано митрополичий храм - собор Софія Київська, який став головною
монументальною будовою міста.
У результаті науково-дослідних і реставраційних робіт, які ведуться у музеї, створено
реконструкцію первісного вигляду собору Софія Київська, на стінах розчищено сотні
метрів розписів XI століття, розкрито фрагменти древніх мозаїчних підлог,
розшифровано середньовічні написи-графіті, виявлено на території заповідника залишки
будівель XI-XII століть, відреставровано пам'ятки XVIII століття.