Нова хвиля відродження української літератури на початку 1960-х років

1.

Перше березня
Класна робота
Нова хвиля відродження української літератури на початку
1960-х років. «Шістдесятництво» як явище культурологічне й
соціальне. Його зв’язок із дисидентським рухом. Ідейностильове розмаїття, тематична і формотворча новизна
творчості «шістдесятників».

2.

План
1. Історичні передумови виникнення
«шістдесятництва».
2. Витоки та світоглядні засади «шістдесятництва».
3. Основні представники.

3.

Домашнє завдання
Підготувати повідомлення
(презентацію)на одну з тем:
1.Нова хвиля відродження української літератури на початку 1960-х років. «Шістдесятництво» як
явище культурологічне й соціальне.(№ за списком в журналі з 1-10)
2.Україна в другій пол. ХХ ст. Дисидентський рух 1960-х років (11-20)
3.Ідейно-стильове розмаїття, тематична і формотворча новизна творчості «шістдесятників».(21-32)

4.

5.

Історичні передумови виникнення
«шістдесятництва»
Після смерті у 1953 році Й. Сталіна у
Радянському Союзі починається процес
лібералізації усього суспільного життя.
Важливою подією у процесі десталінізації
став ХХ з’їзд КПРС (1956), на якому
Микита Хрущов у своїй доповіді викрив
культ особи Сталіна.
Саме в умовах хрущовської «відлиги»
відбувалося пробудження громадської
активності та національне відродження
України.

6.

Зміни, що почалися в Україні:
уповільнюється процес русифікації;
зростає роль українського
сферах суспільного життя;
чинника
в
різних
відбувається
часткова
реабілітація
жертв
сталінських репресій (до 1957 року повернулися
понад 65 тисяч депортованих членів сімей,
пов’язаних із діяльністю українських націоналістів).

7.

Активізація творчої молоді
В умовах хрущовської «відлиги» відбувалося пробудження
громадської активності та національне відродження України.
1956 р. в Києві був заснований Клуб творчої молоді
«Сучасник», який згуртував навколо себе найкращих митців.
Активісти клубу (М. Вінграновський, І. Світличний, І. Драч, Є.
Сверстюк, А.Горська та багато інших) організовували творчі
вечори, самвидав.
Це нове покоління української творчої інтелігенції отримало
назву «шістдесятники» (за часом найбільшої творчої
активності.

8.

Микола Вінграновський
про формування свого покоління
«Наші юність і молодість, наше тодішнє
молоде життя мало подвійну сутність:
одну – офіційну, казенну, для вчителів та
оцінок у школі, а другу – поза школою,
там, де було життя справжнє, життя
реальне. Коли ця подвійність була
усвідомлена, стався бунт: піднялася
наша справжня сутність і відкинула оту
офіційну, фальшиву. З цього бунту і
почалося “шістдесятництво”».
Микола Вінграновський
(1936-2004)

9.

«Шістдесятництво»
Шістдесятники — назва нового покоління радянської та
української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру
та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період
тимчасового послаблення комуністично-більшовицького
тоталітаризму та хрущовської «відлиги» найповніше себе
творчо виявила на початку та в середині 1960-х років.
Поети-шістдесятники:
Василь
Симоненко,
Ліна
Костенко,Дмитро Павличко, Микола Вінграновський,
Іван Драч, Василь Стус, Борис Олійник.
Прозаїки-шістдесятники:
Євген
Гуцало,
Григорій
Тютюнник, Валерій Шевчук, Володимир Дрозд.

10.

Світоглядні засади покоління
шістдесятників
Визнання свободи в усіх її виявах: свобода совісті,
свобода мислення, свобода нації.
Заміна культу особи культом особистості: кожна
пересічна
людина-трудівник
є
неповторною,
унікальною.
Розробка ідей антропоцентризму, згідно з яким
людина – центр Всесвіту.
Моралізм та етичний максималізм.
Патріотизм і національна самосвідомість.

11.

Естетичні засади «шістдесятників»
заперечення
соцреалізму
власною
творчістю;
єдність традицій та новаторства;
відстоювання свободи митця, естетична
незалежність;
інтелектуалізм, естетизм, елітарність;
Індивідуалізація.

12.

Джерела шістдесятництва
Український
фольклор
(запозичення
й
переосмислення фольклорних мотивів і
образів,
використання
народнопісенних
засобів і прийомів образотворення).
Творчість митців Розстріляного Відродження
(естетичний взірець).
твори зарубіжних письменників.

13.

Нові теми у літературі
«шістдесятників»
підкорення космосу
етична правомірність
науково-технічної
революції
тема голодомору.

14.

Три гілки шістдесятників
1) офіційне шістдесятництво (Іван Драч, Борис Олійник,
Дмитро Павличко та ін.). Вони мали змогу активно
друкуватися, але натомість змушені були йти на певний
компроміс із владою.
2) Дисидентський рух (Василь Стус, Ігор Калинець, Іван
Світличний, Євген Сверстюк). Не бажаючи пристосовуватися
до влади, дисиденти зазнали масових арештів і ув’язнень.
3) «Внутрішні емігранти» - зайняли аполітичну позицію, яка
коштувала їм довгих років мовчання, писання «у шухляду» (Ліна
Костенко, Василь Шевчук).

15.

Дисидентство
Дисидент – політичний інакодумець;
людина,
чиї
політичні
погляди
суттєво відрізняються від офіційної
політики.

16.

Дисидентство ( від лат. dissident ) – виступ проти існуючого
державного ладу чи загальноприйнятих норм певної країни,
протистояння офіційній ідеології й політиці.
Виділяють 3 основні напрямки течії дисидентства:
правозахисне;
релігійне;
національно орієнтоване
характерною рисою усіх трьох напрямів була боротьба за
національні інтереси українського народу, тобто органічне
включення у сферу своєї діяльності національного фактора.

17.

Матвій Шестопал
ВячеславЧорновіл
Левко Лук'яненко
Василь Овсієнко
Олекса Тихий
Юрій Литвин

18.

Зародження дисидентського руху
Поширення дисидентства в 1960–80-х рр. в СРСР, у т. ч. і в Україні
реакція на згортання процесу десталінізації рад. суспільства, утиски національного культ.-духовного життя,
серйозні порушення конституційних норм щодо свободи совісті та віросповідань, істотні прорахунки в галузі
соціально-економічної політики. Помітний вплив на формування укр. дисидентства справила поразка нац.визвол. боротьби 1940–50-х рр. у Зхідній Україні
Характерною рисою укр. дисидентського руху була боротьба за нац. інтереси укр. народу, яка
поєднувала найрізноманітніші форми громадян. протесту: від інтелектуального опору, що
виражався як у написанні й поширенні через "самвидав" публіцистичних, прозових, поетичних
творів, в яких викривалися вади рад. суспільства ("Інтернаціоналізм чи русифікація?" І. Дзюби,
"Право жити" Ю. Бадзьо, "Етноцид українців в СРСР" С. Хмари, публіцистика В.Чорновола,
В.Мороза, В Марченка, Є.Свестюка та ін.), а також у ствердженні нерегламентованих культ.
ініціатив (подвижницька діяльність Л.Ященка, І.Гончара, А. Горської та інших у розбудові
непідконтрольних органам влади неофіц. музеїв, б-к, неформальних об-нь), до створення
організаційних структур для боротьби з існуючим держ. та сусп. ладом. У 2-й пол. 1950-х – на
поч. 1960-х рр. в Україні виникає мережа таємних орг-цій і осередків антирад. спрямування.

19.

Перші організації інакодумців
Першими організаціями інакодумців України стали:
□
Українська робітничо-селянська спілка, створена у Львові 1959 року, арештована — 1961 року.
□
Об’єднана партія визволення України.
□
Український національний фронт, створений 3. Красівським та М. Дяком у 1964 році.
□
Український національний комітет.
□
Демократичний союз соціалістів.
□
Реалістичний робітничий гурток, створений у Донбасі у 1950 р. В Україні дисидентський рух
було започатковано ще в 50-х р.
XX століття. Рух «шістдесятників» за 2-3 роки пройшов еволюцію від культурно-просвітницьких
проблем до політичного протесту. Це проявилося не лише в самвидаві а й у створенні більш-менш
стійких груп активно діючих однодумців. Тобто, наявним є процес структурування опозиції існуючому
режимові. Характерна риса дисидентства — відстоювання національних інтересів українського
народу

20.

ІВАН ДРАЧ
«БАЛАДА ПРО
СОНЯШНИК»
Василь Симоненко
«Задивляюсь у твої
зіниці…», «Я…»
МИКОЛА
ГРАНОВСЬКИЙ
«У СИНЬОМУ НЕБІ Я
ВИСІЯВ ЛІС»
ВАСИЛЬ СТУС
«КРІЗЬ СОТНІ
СУМНІВІВ Я ЙДУ ДО
ТЕБЕ…», «ГОСПОДИ,
ГНІВУ ПРЕЧИСТОГО…»
ДМИТРО ПАВЛИЧКО
«ДВА КОЛЬОРИ»,
«Я СТУЖИВСЯ,
МИЛА, ЗА ТОБОЮ»
ЛІНА КОСТЕНКО
«СТРАШНІ СЛОВА,
КОЛИ ВОНИ
МОВЧАТЬ…», «ХАЙ БУДЕ
ЛЕГКО. ДОТИКОМ
ПЕРА…», «НЕДУМАНО,
НЕГАДАНО…», «ПО СЕЙ
ДЕНЬ ПОСЕЙДОН
ПОСІДАЄ СВІЙ
ТРОН…», «МАРУСЯ
ЧУРАЙ
»

21.

Василь Симоненко
«Задивляюсь у твої
зіниці…», «Я…»

22.

Дмитро Павличко
«Два кольори»,
«Я стужився, мила,
за тобою»

23.

Іван Драч
«Балада про
соняшник»

24.

Микола
Вінграновський
«У синьому небі я
висіяв ліс»

25.

Ліна Костенко
«Страшні слова, коли
вони мовчать…», «Хай
буде легко. Дотиком
пера…», «Недумано,
негадано…», «По сей
день Посейдон
посідає свій трон…»,
«Маруся Чурай»

26.

Василь Стус
«Крізь сотні
сумнівів я йду
до тебе…»,
«Господи, гніву
пречистого…»

27.

28.

Ідейно-стильове розмаїття, тематична і
формотворча новизна
В українській літературі на початку 60-х років виділяється нова хвиля — це явище
виникнення шістдесятників. Шістдесятництво — це подія культурологічна і соціальна.
Вражає його зв’язок із дисидентським рухом, тематична і формотворча новизна творів,
ідейно-стильове розмаїття.
Культурно-історичними витоками шістдесятництва були:
□
світова культура (особливо модернові література та малярство XX століття)-,
□
українська література (як класична, так і доби Розстріляного Відродження);
□
народна творчість (фольклор та міфологія, народне мистецтво).
Досить розмаїто постає жанрова система «шістдесятників»: лірична поезія, балади,
притчі, етюди, поеми, сонети, рубаї, ліричні новели, історичні романи, роман у віршах,
химерна проза) і проблемно-тематичні обшири: традиційні (природа, Вітчизна, народ,
історична пам’ять, людина у всьому багатстві її проявів — суспільне життя, моральність,
кохання, творчість) та нові теми (підкорення космосу, етична правомірність,
стандартизація особистості в умовах новітнього міщанства).

29.

Отже, явище «шістдесятництва» було неоднозначним як за творчими
постаттями, так і за стильовими течіями та ідейно-естетичними
вподобаннями.
Тут є і модерністи (І. Драч, В. Голобородько, М. Воробйов), і
неоромантики (М.Вінграновський, Р. Лубківський),
- неонародники (В. Симоненко, Б. Олійник),
- постмодерністи (В. Стус).
Таке розмаїття свідчило про багатство відновлюваної української
літератури. Воно не вкладалося у жорсткі рамки «соціалістичного
реалізму», загрожувало його існуванню, і тому радянська влада та
слухняна критика намагалися його дискредитувати, звинувачуючи в
«естетизмі», «абстракціонізмі», відірваності від життя.

30.

5. Прийом градації та апосіопези (умовчання)
З метою посилення або ж, навпаки, зниження емоційно-експресивної напруги
вірша градації:
Найшли, налетіли, зом'яли, спалили, побрали
З собою в чужину весь тонкоголосий ясир.
В.Стус послуговується висхідною градацією, кожне наступне слово містить у собі підсилене
інтонаційно-емоційне значення, автор підкреслює картину цілковитого спустошення рідного
краю після нападу загарбників.Дієслівна висхідна градація не лише сприяє посиленню
експресивності твору, а й надає поезії динамізму, зокрема в І.Драча читаємо:
Пропало, пройшло, пролетіло, Минулося, щезло, спливло,
Лишень головешками тліло, Лишень попелищем цвіло.
Використання іменникової спадної градації надає поезії спокійної, врівноваженої інтонації,
її емоційно-експресивного вичерпання:
Скоро ходором заходить
щирим злотом кута брама
лісу, залісу, узлісся
і розтане благовість. (В. Стус)
Градація – стилістична фігура, яка утворюється розташуванням мовних елементів у напрямі
поступового наростання чи спадання їх семантичних якостей або їх ваги у певному
висловлюванні.

31.

Риторичні фігури
Використання риторичних фігур у поетичній мові шістдесятників надає висловлюванням
більшої емоційності, сприяє встановленню контакту із читачем. Зокрема, риторичні
звертання привертають увагу до того чи того явища, спонукають до роздумів.
Антитеза, оксиморон і катахреза
Шістдесятники часто вдаються до стилістичних фігур, які творяться на основі антонімів –
антитези й оксиморону. Прийом антитези широко використовує у своїй творчості В.Стус, завдяки
чому досягається стислість і лаконічність вислову, його емоційність, афористичність звучання.
Катахреза (грецьк. зловживання) — різновид гіперболічної метафори, в якій сполучаються слова,
логічно між собою не узгоджені («червоне чорнило», «пекучий лід» тощо). Частіше подібні тропи
називають оксиморонами, оскільки вони створюються завдяки незвичайному
використанню епітетів(назва збірки В. Стуса «Веселий цвинтар»). Подеколи К. вживається і в
ширшому розумінні — як сполучення несумісних понять: «Я вже човен в снігах. Я в сніги вже
гребу» (М.Вінграновський).

32.

Тавтологія й анафора як засіб поетичного синтаксису шістдесятників
Для поетичного синтаксису шістдесятників характерне використання тавтологій, які
вживаються зі стилістичною метою увиразнення тих чи тих явищ, предметів дійсності:
На кричаний крик мій – мовчазне мовчання…
Я прагну спочатку почути ячання.
І всесвіту розум поставлю на чати –
Я хочу спочатку початок почати…
Фігури безсполучниковості та багатосполучниковості в поезії шістдесятників
Окрім еліпсиса, динамізм висловлювання може посилюватися завдяки стилістичній фігурі
безсполучниковості:
Десь вибух. Десь вулкан. Руйновище. Заглада.
Хтось цілиться. Хтось впав. Хтось просить: «Не стріляй».

33.

34.

35.

Домашнє завдання
Скласти конспект за презентацією , вивчити його.
За підручником вивчити с. 146 – 148, відповідати на питання.
Підготувати біографію Василя Симоненка

36.

Література
1.
Авраменко О. М. Українська література (рівень стандарту) : підруч. для
11 кл. закл. загальн. серед. освіти / О.М. Авраменко — К. : Грамота, 2019. —
256 с.
2. Борзенко О. І. Українська література (рівень стандарту) : підруч. для 11
класу закл. заг. серед. освіти / О.І. Борзенко — Харків : Вид-во «Ранок», 2019.
— 240 с. : іл.
3. Слоньовська О.В.; Мафтин Н. В.; Вівчарик Н. М. Українська література
(профільний рівень). підруч. для 11 класу закл. заг. серед. освіти / О.В.
Слоньовська; Н. В.Мафтин; Н.М.Вівчарик — Київ: Літера ЛТД, 2019. – 304 с.
4. “Шістдесятники” та їхній внесок у розвиток культури [Електронний ресурс]
–
Режим
доступу
до
ресурсу:
https://sites.google.com/site/dryzhuk911/home/81-sistdesatniki-ta-iehnij-vnesoku-rozvitok-kulturi.