Місцеві ускладнення при ранах м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки

1.

2.

Класифікація ускладнень за часом
виникнення
Після травми у потерпілого в різні часи можуть виникнути ускладнення, що
загрожують життю. За час виникнення їх прийнято розділяти на:
Безпосередні (виникають у момент травми):
асфіксія;
• кровотечі;
• шок.
Ранні (виникають у найближчому посттравматичному періоді):
ранні кровотечі;
• наростаюча дихальна недостатність при повній прохідності дихальних
шляхів;
• кома;
• синдром гострих розладів водно-електролітного баллансу організму

3.

Класифікація ускладнень за часом
виникнення
Пізні:
вторинні кровотечі;
бронхопульмональні
розлади;
нагноєння м'яких тканин;
нагноєння кісткової рани;
травматичний остеомієліт;
травматичний гайморит;
слинні нориці;
Анкелоз скроневонижньощелепного суглоба;
стійка контрактура жувальних
м'язів;
хибний суглоб;
неправильно зрощений
перелом кісток обличчя;
базальний менінгіт;
диплокія;
парастезія;
гіперестезія;
неврит трійчастого нерва.

4.

01
Асфіксія

5.

Асфіксія
Introduction
—
це гострий або підгострий патологічний стан,
зумовлений гіпоксією та гіперкапнією, який
проявляється тяжким порушенням діяльності
нервової системи, дихання та кровообігу.
Асфіксія може виникати після різних травм
щелепно-лицьової ділянки.

6.

Класифікація асфіксій
Класифікація асфіксій за Г.М. Іващенко (1951) наступні, легко запам'ятати з
використанням слова «доска»:
Д – дислокаційна асфіксія,
О – обтураційна,
С – стенотична,
К – клапанна
A – аспіраційна.
Дислокаційна асфіксія виникає внаслідок западання, зміщення мови у
ротоглотку та припинити їм верхніх дихальних шляхів. Причиною таких асфіксій
може бути запаморочення в положенні лежачи на спині, двосторонні ментальні
переломи нижньої щелепи зі зміщенням уламків, рани м'яких тканин дна ротової
порожнини з перетином м'язів, які утримують під'язичну кістку і язик у
правильному положенні.
Лікування дислокаційної асфіксії передбачає виведення язика вперед різними
методами: накладання на язик утримувача та виведення його вперед інструментом
чи пальцями рук; прошивки язика лігатурою та фіксація останньої до шкіри шиї;
проколювання виведеної вперед язика шпилькою з її упором у кути рота (2, 3);
виведення нижньої щелепи вперед натисканням руками на кути щелепи.

7.

8.

Класифікація асфіксій
2. Обтураційна асфіксія виникає після попадання в ротоглотку, на
голосові зв'язки будь-якого стороннього тіла, згустків крові, блювотних мас
(або серветки, тампона, відбиткового матеріалу, віддаленого зуба). Для
відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів видаляють кров'яні
згустки, інші сторонні предмети або проводять трахеотомію.
3. Стенотична асфіксія є наслідком набряку, гематоми м'яких тканин,
повітряної емфіземи тканин шиї або середостіння, які стискають верхні
дихальні шляхи. Для усунення цієї асфіксії призначають протинабрякове
лікування, у тому числі гормони, або проводять трахеотомію.
4. Клапанна асфіксія проявляється у вільному видиху повітря та
утрудненому диханні.

9.

Перша допомога при асфіксії
Для усунення обтураційної асфіксії необхідно очистити верхні дихальні шляхи тампоном або
аспірувати відсмоктувачем.
При тяжкій травмі головного мозку та подвійних переломах нижньої щелепи причиною
дислокаційної асфіксії є западання кореня язика. У цій ситуації язик витягується
язикоутримувачем та вводиться повітропровід.
Переломи нижньої щелепи іммобілізують пластмасовою шиною підборіддя.
Асфіксія при опіках пов'язана з ураженням слизової оболонки верхніх дихальних шляхів,
набряком та ларингоспазмом.
У цих випадках важливо відновити прохідність верхніх дихальних шляхів: відсмоктувати слиз із
порожнини рота та глотки, усунути западіння язика повітроводом, ввести 10 мл 2.4% розчину
еуфіліну внутрішньовенно, знеболювальні та антигістамінні препарати.
Якщо ці заходи неефективні, виконується інтубація трахеї або трахеостомія.
При важкій асфіксії, викликаної пораненням щелепно-лицьової області або шиї, інтубація може
виявитися технічно нездійсненною. Повторні безуспішні спроби інтубації трахеї недоцільні
через втрату часу.
Для порятунку життя пораненого виробляють атипову трахеостомію з введенням канюлі через
рану шиї (якщо є пошкодження гортані або трахеї) або роблять конікотомію (крикотиреотомію)..

10.

11.

02
Кровотечі

12.

Introduction —
Кровотеча
витікання крові з кровоносних
судин, що настає внаслідок
порушення їх цілісності.

13.

Класифікація кровотеч
Загальноприйнято таку класифікацію кровотеч:
1) Первинні кровотечі
2) Ранні та пізні вторинні кровотечі.
Первинні кровотечі виникають при пошкодженні різних кровоносних
судин відразу або найближчим часом після поранення чи травми.
Залежно від джерела, звідки воно походить, кровотечі поділяють на
артеріальні – з артерій;
артеріо-венозні - з артерій та вен при одночасному їх ушкодженні;
венозні – з венозних судин;
капілярні – з капілярів;
паренхіматозні – з паренхіми різних органів.

14.

Класифікація кровотеч
Вторинні кровотечі розвиваються після того, як первинна кровотеча –
від прямого пошкодження кровоносної судини – зупинилася мимовільно
або була зупинена за допомогою тих чи інших лікувальних прийомів.
Вторинні кровотечі одноразові, але можуть і повторюватись. Тоді їх
називають повторними, або рецидивними.
Ранні вторинні кровотечі виникають протягом найближчих 2-3 днів
після поранення внаслідок відходження тромбу, зісковзування лігатури або
при випаданні зі стінки судини стороннього тіла, що закупорює дефект.
Ранні вторинні кровотечі трапляються рідко і виникають найчастіше під
час транспортування пораненого без достатньої іммобілізації
пошкодженої кінцівки.
Пізні вторинні кровотечі зазвичай проявляються на 10-15 день, котрий
іноді через кілька тижнів після поранення..

15.

16.

Менеджмент
кровотеч
щелепнолицевої зони

17.

Дякую за увагу!