Правові основи та організація превентивної (профілактичної) поліцейської діяльності

1.

„Превентивна (профілактична) поліцейська діяльність”.
Тема. 1 Правові основи та організація превентивної
(профілактичної) поліцейської діяльності.

2. Тема 1

Систему профілактики правопорушень поліції складає
сукупність її окремих підрозділів, посадових осіб та
працівників, які цілеспрямовано здійснюють на різних рівнях і у
різних масштабах управління й планування профілактичної
діяльності, виконують профілактичні заходи на основі спільних
цілей, завдань та принципів і мають у зв’язку з цим певні права
та обов’язки, несуть відповідальність.

3. Тема 1

Суб’єктами
загальної
та
індивідуальної
превенції
(профілактики) правопорушень є органи державної влади
(законодавчої,
виконавчої,
судової),
органи
місцевого
самоврядування, правоохоронні органи, засоби масової інформації,
громадські організації, у тому числі громадські формування з
охорони громадського порядку, релігійні установи та організації,
підприємства, установи та організації незалежно від форм
власності, які беруть участь у профілактиці правопорушень.

4. Тема 1

• Керівники таких суб’єктів несуть відповідальність за
попередження, припинення правопорушень та організацію
профілактичної роботи в межах своїх повноважень

5. Тема 1

Об’єктами профілактики правопорушень є громадяни України, особи
без громадянства, а також іноземці, за винятком дипломатичних
представників іноземних держав та інших громадян, які за законами
України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких
надана Верховною Радою України, користуються імунітетом від
кримінальної та адміністративної юрисдикції, криміногенні чинники
правопорушень, особи з криміногенними нахилами, мікросередовище,
яке сприяє формуванню особи з криміногенними нахилами.

6. Профілактика правопорушень здійснюється за принципами:

- законності – лише в межах обов’язків і прав, які визначені нормативноправовими актами України;
- спільності – участі в профілактичній діяльності, крім правоохоронних органів,
усіх інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ, організацій, громадських організацій та окремих громадян;
- гуманізму – поваги до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина
та визнання їх пріоритету над державними інтересами;
- віддання переваги методам переконання – застосування примусових заходів
лише після вичерпання всіх інших заходів впливу;
- гласності – систематичного висвітлення в державній статистиці та засобах
масової інформації відомостей про стан профілактики правопорушень;

7. Профілактика правопорушень здійснюється за принципами:

- недопущення розголошення особистих даних людини, отриманих у процесі
здійснення профілактичних заходів;
- індивідуалізації та диференціації форм і методів профілактики;
- об’єктивності – безстороннього, неупередженого, незалежного від волі та
бажання людини здійснення заходів, що запобігають учиненню правопорушень;
- системності – застосування заходів попередження правопорушень у
комплексному поєднанні відповідно до розроблених планів;
- обов’язковості – нормативно закріпленого здійснення заходів безумовних для
виконання;
- верховенства права – відповідності норм закону нормам Конституції України
і не суперечення ним.

8. Профілактика правопорушень здійснюється за принципами:

- недопущення розголошення особистих даних людини, отриманих у процесі
здійснення профілактичних заходів;
- індивідуалізації та диференціації форм і методів профілактики;
- об’єктивності – безстороннього, неупередженого, незалежного від волі та
бажання людини здійснення заходів, що запобігають учиненню правопорушень;
- системності – застосування заходів попередження правопорушень у
комплексному поєднанні відповідно до розроблених планів;
- обов’язковості – нормативно закріпленого здійснення заходів безумовних
для виконання;
- верховенства права – відповідності норм закону нормам Конституції
України і не суперечення ним.

9. Основних криміногенних чинники, які потребують профілактичного впливу:

- бідність, безробіття, відсутність доступного житла, недосконалість системи
освіти;
- загострення соціальної нерівності;
- ослаблення соціальних і сімейних зв’язків, а також неналежне виховання в сім’ї,
що посилює несприятливі умови життя;
- збільшення кількості неблагополучних сімей, розлучень, асоціальна поведінка
батьків, ухилення або відсторонення батьків від виконання своїх обов’язків з
виховання дітей, жорстокість і насилля в сім’ях;
- соціальні чинники, пов’язані з міграційними процесами;
- руйнування культурної самобутності, утрата моральних принципів суспільного
життя та патріотизму, антигромадський спосіб життя;

10. Основних криміногенних чинники, які потребують профілактичного впливу:

- погіршення умов життя окремих соціальних груп, недостатня мережа
об’єктів культурно-побутового призначення, спортивних установ, місць відпочинку;
- низький рівень медичного обслуговування населення;
- алкоголізм, немедичне вживання наркотичних засобів та інших психотропних
речовин;
- поширення в засобах масової інформації ідей і поглядів, що призводять до
зростання нетерпимості, насильства та обману;
- необмежений доступ неповнолітніх до ігрового бізнесу;
- недоліки в охороні державного і колективного майна і інші умови, які
сприяють скоєнню правопорушень в суспільстві.

11. Заходи загальної профілактики

- кримінологічна експертиза;
- кримінологічне дослідження;
- профілактична допомога;
- роз’яснення положень законодавства України з питань соціальної
профілактики правопорушень;
- інформування населення про стан правопорушень, засоби та методи їх
захисту від посягань;
- правова пропаганда діючого законодавства серед населення, на
підприємствах, організаціях, установах незалежно від форм власності з питань
недопущення правопорушень та відповідальності за їх скоєння.

12. Заходи, що мають загальнопрофілактичне значення.

• здійснення правової пропаганди і правового виховання населення;
• формування суспільної думки, що об'єктивно відображає діяльність щодо профілактики
злочинів; організацію і здійснення технічних і інших заходів щодо забезпечення
особистої та суспільної безпеки;
• патрулювання силами органів правопорядку і громадськості у місцях з найбільш
високим рівнем злочинності;
• проведення комплексних і цільових оперативно-профілактичних заходів щодо
виявлення і припинення діяльності злочинних груп, затримання злочинців та інших
правопорушників, поліпшення криміногенної обстановки на території, що
обслуговується.

13. Заходи, що мають загальнопрофілактичне значення.

• виявлення й нейтралізацію криміногенних факторів, що сприяють
вчиненню злочинів;
• створення на основі аналізу криміногенної обстановки умов, що
об'єктивно перешкоджають вчиненню злочинів на певній території;
• внесення пропозицій щодо ослаблення, нейтралізації або усунення
причин і умов злочинності у відповідні державні органи і громадські
організації;
• ініціативне надання послуг з охорони майна всіх форм власності на
основі висновку та виконання договорів у порядку, передбаченому
чинним законодавством;

14. Етапи вивчення причин та умов злочинності

На першому етапі необхідно встановити коло соціальних
явищ та процесів, що найбільше пов'язані зі злочинністю:
зростання групової кримінальної свідомості, корупція,
неефективність правоохоронної та правозастосовної діяльності,
пияцтво, алкоголізм, наркоманія, люмпенізація і маргіналізація
певних груп населення, деформація їх духовного життя,
невротизація та психопатизація представників деяких верств
населення тощо.

15. Етапи вивчення причин та умов злочинності

На другому етапі слід виявити статистичні "кореляційні"
зв'язки, між криміногенними факторами та тими видами
злочинів, які становлять основний масив злочинності:
крадіжки, заподіяння шкоди здоров'ю, грабежі, хуліганство,
розбійні напади тощо.

16. Етапи вивчення причин та умов злочинності

На третьому етапі виявляються ті умови, які перебувають
у певній залежності від діяльності правоохоронних органів:
система охоронних заходів, організація нагляду та контролю,
технічні засоби захисту об'єктів, рівень правової
поінформованості населення тощо.
Саме цей етап аналітичної діяльності створює реальні
інформаційні передумови для розроблення та реалізації
цілеспрямованих і конкретних заходів загальної профілактики
злочинів.

17. Заходи щодо усунення або обмеження злочинності

Заходи-сигнали - це сукупність кримінологічної інформації, у встановленому
порядку, що направляється в ті органі, від яких залежить прийняття рішень щодо
усунення виявлених криміногенних факторів.
Найпоширенішими видами такої інформації є постанови слідчих, а також
узагальнені інформаційні документи керівників правоохоронних органів.
Заходи прямої дії - це весь комплекс заходів, спрямованих на виявлення й
усунення (нейтралізацію) причин та умов злочинів.
При цьому заходи прямої дії реалізуються правоохоронними органами як самостійно, так і у
взаємодії з іншими суб'єктами профілактики злочинів.

18. Спеціальні заходи профілактики злочинності

• за змістом (економічні, політичні, культурно-виховні тощо);
• за масштабом дії (загальнодержавні, регіональні, місцеві тощо);
• залежно від моменту здійснення (рання і безпосередня профілактика
первинних та профілактика повторних злочинів);
• за ступенем радикальності (що запобігають можливості виникнення
криміногенних явищ і ситуацій; що нейтралізують (блокують,
мінімізують) такі явища і ситуації; що їх повністю усувають);

19. Спеціальні заходи профілактики злочинності

• за правовою характеристикою (що базуються на нормах права, але
ними не регламентовані (наприклад, правова освіта та виховання); що
детально урегульовані юридичними нормами (наприклад,
адміністративний нагляд поліції за особами, звільненими з місць
позбавлення волі);
• за механізмом дії (заходи-сигнали (винесені слідчим постанови щодо
усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину); заходи
прямої дії (наприклад, удосконалення на підприємстві бухгалтерської
звітності з метою недопущення економічних злочинів).

20. Основні методи здійснення профілактики правопорушень у сучасних умовах

виховні;
психологічні;
економічні;
адміністративні;
просвітницькі;
технічні;
організаційні;
правові.