Правові та організаційні основи цивільного захисту

1.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Кафедра “Безпеки життєдіяльності”
НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА:
“ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ”
Тема 1: ”Правові та організаційні основи цивільного захисту.“.

2.

МЕТА ЛЕКЦІЇ
1. Ознайомити студентів із головною метою та принципами 2
цивільного захисту.
2. Надати систематизовані наукові знання з питань моніторингу
і прогнозування надзвичайних ситуацій.
3. Ознайомити студентів із структурою цивільного захисту на
підприємствах харчової промисловості.
ЛІТЕРАТУРА
1.
Кодекс ЦЗ України (Відомості Верховної Ради, 2013 )
КОДЕКС ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ
Вступна частина
1 навчальне питання
Предмет і основні
завдання дисципліни.
2 навчальне питання
Єдина державна система
цивільного захисту населення і
територій (ЄДС ЦЗ)
Заключна частина
3 навчальне питання
Сили ЦЗ

3.

9
Цивільний захист – система організаційних,
інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних,
протиепідемічних та інших заходів, які
здійснюються центральними і місцевими
органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування, підпорядкованими їм силами і
засобами, підприємствами, установами та
організаціями незалежно від форми власності,
добровільними рятувальними формуваннями, що
забезпечують виконання цих заходів з метою
запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій,
які загрожують життю та здоров'ю людей,
завдають матеріальних збитків у мирний час і в

4. Головна мета цивільного захисту:

6
Головна мета цивільного захисту:
реалізація державної політики у сфері ЦЗ,
спрямованої на забезпечення безпеки та
захисту населення і територій від НС у
мирний час та в особливий період;
подолання наслідків НС, у тому числі на
території іноземних держав, відповідно до
міжнародних договорів, ратифікованих
Верховною Радою України.

5. Принципи цивільного захисту:

7
Принципи цивільного
захисту:
гарантування державою
громадянам
конституційного
права
на захист життя,
здоров'я та їх майна;
створення системи безпеки з мінімально
можливими ризиками виникнення НС;
територіальності та функціональності ЄДС
ЦЗ;
добровільності залучення людей до здійснення
заходів у сфері ЦЗ;
мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;
гласності, вільного доступу населення до
інформації у сфері ЦЗ.

6. Завдання цивільного захисту:

організація захисту населення і територій від НС,
невідкладної
потерпілим;
медичної,
психологічної
та
іншої
8
надання
допомоги
розроблення і здійснення заходів запобігання виникненню НС;
забезпечення постійної готовності сил і засобів ЦЗ;
оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу
виникнення НС, про обстановку та заходи, що вживаються для
запобігання НС;
проведення РІНР з ліквідації наслідків НС та організація
життєзабезпечення постраждалого населення;
навчання населення способам захисту і діям у разі НС;
створення, збереження і раціональне використання матеріальних
ресурсів;
аналіз інформації про НС, прогнозування та оцінка наслідків НС;
розроблення нормативно-правової бази у сфері ЦЗ;
здійснення нагляду і контролю у сфері ЦЗ;
міжнародне співробітництво у сфері ЦЗ.

7. Основні заходи у сфері ЦЗ

9
Основні заходи у сфері ЦЗ
Оповіщення та інформування;
Спостереження і лабораторний контроль;
Укриття у захисних спорудах;
Заходи з евакуації населення;
Інженерний захист території;
Медичний захист населення та забезпечення
епідемічного благополуччя в районах НС;
7. Психологічний захист;
8. Біологічний захист;
9. Екологічний захист;
10. Радіаційний і хімічний захист;
11. Захист населення від несприятливих побутових
або нестандартних ситуацій.
1.
2.
3.
4.
5.
6.

8.

Єдина державна система цивільного захисту
населення і територій (ЄДС ЦЗ)
ЄДС ЦЗ - сукупність органів управління, сил та засобів
на які покладається реалізація державної політики у сфері
цивільного захисту.
ЄДС ЦЗ
Територіальні
Функціональні
підсистеми
підсистеми
10

9.

Територіальна підсистема ЄДС ЦЗ
11
Територіальні підсистеми створюються місцевими
органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі.
На місцевому та об‘єктовому рівнях створюються ланки
територіальних підсистем.
Організаційна структура, завдання, склад сил і засобів,
порядок діяльності територіальних підсистем визначаються
положеннями про них, які затверджуються Головою Ради
міністрів
АРК,
головами
обласних
Київської
та
Севастопольської міських державних адміністрацій за
погодженням з МНС.
Н а к а з МНС N 145_04 “Порядок створення і
функціонування територіальних підсистем ЄДС ЦЗ”

10.

Функціональна підсистема ЄДС ЦЗ
12
Функціональні підсистеми створюються за напрямами
діяльності.
На регіональному, місцевому та об‘єктовому рівнях
створюються ланки функціональних підсистем.
Сили і засоби функціональних підсистем регіонального,
місцевого та об‘єктового рівнів при діях у НС підпорядковуються
органам управління відповідних територіальних підсистем ЄДС
ЦЗ.
Організаційна структура, завдання, склад сил і засобів та
порядок діяльності функціональних підсистем визначаються
положеннями про них, затвердженими відповідними ЦОВВ за
погодженням з МНС.
Перелік ЦОВВ, що створюють функціональні підсистеми,
визначається Положенням про ЄДС ЦЗ.

11.

13

12.

Режими функціонування ЄДС ЦЗ:
14
Залежно від існуючій або прогнозованої обстановки
(техногенної, природної, соціально-політичної або воєнної),
масштабу НС за рішенням Президента, КМУ, РМ АРК,
РДА, МДА, керівника об'єкту встановлюються наступні
режими функціонування ЄС ЦЗ:
повсякденного функціонування
підвищеної готовності
надзвичайної ситуації
надзвичайного стану
воєнного стану

13.

15
Режим повсякденного функціонування ЄДС ЦЗ
Режим діє за умов нормальної виробничо-промислової,
радіаційної, хімічної, сейсмічної, гідрогеологічної,
гідрометеорологічної, техногенної та пожежної обстановки.
У цьому режимі органи управління і сили ЄДС ЦЗ:
забезпечують прогнозування обстановки, спостереження та
контроль за ОПН, а також за гідрогеологічно-небезпечними
ділянками територій;
здійснюють цілодобове чергування рятувальних підрозділів;
здійснюють заходи щодо запобігання НС;
забезпечують підготовку органів управління і сил ЦЗ;
організовують навчання керівного складу та фахівців ЦЗ і
населення діям у НС;
створюють і поновлюють матеріальні резерви для
запобігання, ліквідації НС та їх наслідків;
створюють та підтримують у постійній готовності системи
оповіщення.

14.

16
Режим підвищеної готовності ЄДС ЦЗ
Режим встановлюється за рішенням відповідно КМУ, МОВВ,
керівників СГ у разі істотного погіршення обстановки, за наявності загрози
виникнення НС.
У цьому органи управління та сили ЄДС ЦЗ :
здійснюють, у разі необхідності, оповіщення населення про загрозу
виникнення НС;
формують оперативні групи для виявлення причин погіршення
обстановки;
запроваджують, у разі необхідності, цілодобове чергування членів
комісії з питань ТЕБ та НС і оперативної групи;
посилюють спостереження та контроль за ОПН та небезпечними
територіями, здійснюють прогнозування можливості виникнення НС та їх
масштабів;
здійснюють заходи щодо запобігання виникненню НС та захисту
населення і територій від можливої НС;
приводять у стан готовності наявні сили і засоби реагування та
направляють їх, у разі потреби, у район загрози виникнення НС.

15.

17
Режим надзвичайної ситуації ЄДС ЦЗ
Режим встановлюється у разі виникнення НС, залежно від її
масштабу, у межах конкретної території за рішенням відповідно КМУ,
МОВВ, керівників СГ.
У цьому режимі органи управління та сили ЄДС ЦЗ:
здійснюють оповіщення населення про НС та про їх дії ;
призначають спеціальну комісію, керівника робіт з ліквідації НС,
створюють Штаб з ліквідації НС;
визначають межі території, на якій виникла НС;
здійснюють постійне прогнозування зони НС та масштабів
можливих наслідків, контроль за розвитком НС та обстановкою на
аварійних об‘єктах і прилеглих до них територіях;
організовують роботи з локалізації і ліквідації НС та її наслідків;
організовують та здійснюють заходи щодо життєзабезпечення
постраждалого населення;
організовують захист населення і територій в умовах НС;
оперативно доповідають вищим органам управління про розвиток
НС та заходи, що вживаються.

16.

Режим надзвичайного стану ЄДС ЦЗ
18
Встановлюється з метою ліквідація НС державного рівня, нормалізації
обстановки, відновлення правопорядку при спробах захоплення державної
влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, створення умов для
нормального функціонування органів виконавчої влади.
Вводиться Указом Президента України на строк не більш як 30 діб і не
більш як 60 діб в окремих її місцевостях. Режим підлягає затвердженню ВРУ
протягом двох днів після звернення Президента України.
Заходами надзвичайного стану можуть бути:
встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження
свободи пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан;
обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;
посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують
життєдіяльність населення та народного господарства;
заборона проведення зборів, мітингів і демонстрацій, а також видовищних,
спортивних та інших масових заходів;
заборона страйків.
ЗУ від 16.03.2000. №1550-XIV "Про правовий режим
надзвичайного стану".

17.

19
Режим воєнного стану ЄДС ЦЗ
Режим встановлюється у разі збройної агресії чи загрози нападу.
Основними завданнями ЄДС ЦЗ є:
забезпечення постійної готовності сил і засобів ЦЗ;
оповіщення населення про небезпеки під час ведення воєнних дій;
евакуація населення, цінностей у безпечні райони;
забезпечення населення засобами захисту;
проведення заходів світломаскування;
проведення рятувальних робіт, ліквідація пожеж, надання медичної
допомоги постраждалому населенню;
здійснення заходів життєзабезпечення населення;
виявлення районів, які зазнали радіоактивного, хімічного та
біологічного зараження (крім районів бойових дій);
санітарна обробка людей та спеціальна обробка техніки, територій;
участь у заходах з пошуку та знешкодження боєприпасів;
охорона громадського порядку;
здійснення заходів сталого функціонування об’єктів економіки.
ЗУ від 6.04.2000. №1647-ІIІ "Про правовий режим воєнного стану".

18.

• Органи управління цивільним захистом та їх
функції.
• Загальне керівництво ЄСЦЗ здійснює Кабінет
міністрів України. Начальником ЦЗ України є
Прем’єр-міністр України. Безпосереднє
керівництво діяльністю ЄСЦЗ покладається на
спеціально уповноважений центральний орган
виконавчої влади з питань ЦЗ – Державну
службу України з надзвичайних ситуацій (ДСНС
України) (до 16 січня 2013 року – Міністерство з
6 питань надзвичайних ситуацій – МНС).

19.

• Керівник цього органу є заступником
начальника ЦЗ України. Керівництво
територіальними підсистемами ЄСЦЗ
здійснюють органи виконавчої влади в
АРК, областях, містах Києві та
Севастополі. Начальниками
територіальних підсистем ЄСЦЗ є
Голова Ради міністрів АРК та голови
держадміністрацій, а їх заступниками –
керівники територіальних органів ДСНС
України.

20.

Сили цивільного захисту
20
Оперативно-рятувальна служба ЦЗ.
Спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійнорятувальні формування та їх підрозділи.
Аварійно-відновлювані формування,
спеціальні
служби ЦОВВ, на які покладено завдання ЦЗ.
Формування особливого періоду.
Авіаційні та піротехнічні підрозділи.
Технічні служби та їх підрозділи.
Підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.

21.

Завдання сил цивільного захисту:
21
накопичення, розміщення, зберігання та відновлення
техніки та засобів сил ЦЗ у мирний час та особливий період;
підтримання органів управління та підрозділів сил ЦЗ в
стані постійної готовності;
проведення рятувальних та інших невідкладних робіт
(РІНР);
проведення піротехнічних робіт;
проведення гірничорятувальних, газорятувальних робіт;
пошук і рятування людей на водних об'єктах та в гірській
місцевості;
проведення авіаційних пошуково-рятувальних робіт;
участь в територіальної обороні України, сприяння ЗСУ в
обороні України, захисті її суверенітету, територіальної
цілісності і недоторканності.

22.

22
ОПЕРАТИВНО-РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА
ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ (ОРС ЦЗ)
СИЛИ ЦЕНТРАЛЬНОГО
ПІДПОРЯДКУВАННЯ ( 2899 )
Центральний аварійно-рятувальний загін (м. Київ)
1 Аварійно-рятувальний загін (м. Дрогобич)
СИЛИ РЕГІОНАЛЬНОГО
ПІДПОРЯДКУВАННЯ (5718)
27 ГАРНІЗОНІВ ОРС ЦЗ
2 Аварійно-рятувальний загін (м. Мелітополь)
3 Аварійно-рятувальний загін (м. Мазанка)
Спеціальний аварійно-рятувальний загін (м. Ромни)
Спеціальний морський загін (м. Керч)
Спеціальний авіаційний загін (м. Ніжин)
Спеціальний аварійно-рятувальний загін (с. Жеребкове)
Навчальний центр (м. Мерефа)
25 АВАРІЙНОРЯТУВАЛЬНИХ
ЗАГОНІВ
СПЕЦІАЛЬНОГО
ПРИЗНАЧЕННЯ
1150 ПОЖЕЖНОРЯТУВАЛЬНИХ
ПІДРОЗДІЛІВ

23.

Державні спеціалізовані підрозділи
МНС України
Державна спеціалізована (воєнізована)
гірничорятувальна служба ( ДСВГРС -1297 )
Державна спеціалізована аварійно-рятувальна служба
на водних об'єктах України ( ДСАРСВО - 330 )
Державна спеціалізована аварійно-рятувальна служба
пошуку та рятування туристів ( ДСАРСПРТ - 283 )
Державна авіаційна
пошуково-рятувальна служба ( Укравіапошук - 97 )
Державне підприємство
“Мобільний рятувальний центр МНС України” (9, 40)
23

24.

Організаційна структура Служби
24
ДСВГРС
Головне управління
ДСВГРС
Криворізький
воєнізований
гірничорятувальний
(аварійно-рятувальний)
загін
Марганецький
воєнізований
гірничорятувальний
(аварійно-рятувальний)
загін
Олександрійський
воєнізований
гірничорятувальний
(аварійно-рятувальний)
загін
Чернівецький
зведений воєнізований
гірничорятувальний
(аварійно-рятувальний)
загін
постійної готовності
м. Кривий Ріг
м. Марганець
м. Олександрія
м. Чернівці
Київський
воєнізований
гірничорятувальний
(аварійно-рятувальний)
загін
Дніпропетровський
воєнізований
гірничорятувальний
(аварійно-рятувальний)
загін
Миколаївський
воєнізований
гірничорятувальний
(аварійно-рятувальний)
загін
Івано-Франківський
спеціальний
воєнізований
аварійно-рятувальний
(гірничорятувальний)
загін
Донецький
воєнізований
аварійно-рятувальний
(гірничорятувальний)
загін
м. Київ
м. Дніпропетровськ
м. Миколаїв
м. Калуш
м. Донецьк

25.

25

26.

ЗОНИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МОРСЬКИХ ТА РІЧКОВИХ ЦЕНТРІВ
ДСАРСВО МНС УКРАЇНИ
Славутська
РВС
Рівне
Житомир
РКАРЦ
РКАРЦ
Львів
Ужгород
АРВС
Запорізька міська
аварійно-рятувальна
служба
РКАРЦ
АРВС
Луцьк
Херсонський
громадський союз
ДСАРСВО
Чернігів
Громадський союз
“Морспас”
Суми
КИЇВ
АРВС
Тернопіль
Хмельницький
Івано-Франківськ
РКАРЦ
АРВС
АРВС
Черкаси
Полтава
Світловодськ
Кіровоград
Чернівці
Дніпропетровськ
Запоріжжя
МКАРЦ
АРВС
АРВС
Миколаїв
Херсон
Генічеськ
смт.
Кирилівка
АРВС
РКАРЦ
АРВС
Ізмаїл
- Річковий координаційний
аварійно-рятувальний центр ДСАРСВО
о. Зміїний
- Аварійна рятувально-водолазна станція
ДСАРСВО
- Комунальні та громадські аварійно-рятувальні
формування, оперативно підпорядковані
ДСАРСВО - 4
Донецьк
Маріуполь
Бердянськ
Чорноморське
- Морський координаційний
аварійно-рятувальний центр ДСАРСВО
Луганськ
АРВС
Одеса
МКАРЦ
КСАРС
Донецької ОДА
Харків
Кременчук
Вінниця
Чорне море
Євпаторія
Вилкове
Севастополь
26
МКАРЦ
АРВС
АРВС
МКАРЦ
Азовське море
Щолкіне
Керч
АРВС
Феодосія
Зони відповідальності центрів
с.Рибаче
с.Гурзуф
Ялта
- МКАРЦ у м. Севастополі
- МКАРЦ у м. Керчі
- МКАРЦ у м. Одесі
- РКАРЦ у м. Києві
- РКАРЦ у м. Хмельницькому
- РКАРЦ у м. Вінниці
- РКАРЦ у м. Івано-Франківську

27.

27
Дислокація

28.

28
МНС
РКЦ ПР
Львів
Ніжин
ГКЦПР
КЦПР ЦА
Броди
РКЦ ПР
Бориспіль
КИЇВ
РКЦ ПР
Харків
КЦПР ЗСУ
Ужгород
Мі-2
Вінниця
Олександрія
РКЦ ПР
Донецьк
Маріуполь
Херсон
Одеса
РКЦ ПР
Сімферополь

29.

Повноваження ЦОВВ у сфері ЦЗ
До повноважень ЦОВВ у сфері ЦЗ належать:
створення функціональних підсистем ЄСЦЗ;
здійснення, розроблення, організація та реалізація заходів ЦЗ у
мирний час та в особливий період;
розроблення та реалізація галузевих програм та планів щодо
захисту населення і територій від НС;
створення і використання матеріальних резервів для
запобігання виникненню та ліквідації наслідків НС;
створення та забезпечення діяльності підпорядкованих АРС;
здійснення методичного керівництва та контролю за діяльністю
суб‘єктів господарювання галузі, стосовно забезпечення ними
техногенної безпеки;
створення і поповнення страхового фонду документації для
проведення відновлювальних робіт;
розроблення та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення
сталого функціонування об’єктів економіки в особливий період;
здійснення інших повноважень у сфері ЦЗ та техногенної
безпеки, які визначені законодавством.
29

30. ОСНОВНІ ПЛАНУЮЧІ ДОКУМЕНТИ ЦЗ

1. ПЛАН ДІЙ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ ТА СИЛ У РАЗІ НС
(ПКМУ №299 від 10.05.1994 р.);
2. ПЛАН РОЗВИТКУ Й УДОСКОНАЛЕННЯ;
3. ПЛАН РЕАГУВАННЯ НА ЗАГРОЗУ ВИНИКНЕННЯ НС
(ПКМУ №1198 від 03.08.1998 р.);
4. ПЛАН ЛОКАЛІЗАЦІЇ І ЛІКВІДАЦІЇ АВАРІЙНИХ СІТУАЦІЙ І
АВАРІЙ (ЗУ №2245-111 від 18.01.2001 р., ДНАОП 0.00-4.33-99);
5. ПЛАН РЕАГУВАННЯ НА НС (ПКМУ №1567 від 16.11.2001 р.);
6.ОПЕРАТИВНИЙ ПЛАН ЛІКВІДАЦІЇ НС (ПКМУ №1201 від
19.08.2002 р.);
7. ПЛАН ЗАХОДІВ ЩОДО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І
ТЕРИТОРІЙ ВІД НАСЛІДКІВ НС (ПКМУ №843 від 14.06.2002
р.).
8. ПЛАН ЗАПОБІГАННЯ НАДЗВИЧАЙНИМ
СИТУАЦІЯМ (ПКУ №1112 від 25.08.2004 р.);
9. ПЛАН ЛІКВІДАЦІЇ АВАРІЙ (НАДЗВИЧАЙНИХ
СИТУАЦІЙ).
30

31.

31
ПКМУ від 10 травня 1994 р. N 299 «Про
затвердження Положення про Цивільну оборону
України»
Для проведення заходів цивільної оборони органи
управління цивільної оборони,
підприємства,
установи і організації на підставі рекомендацій
Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій
та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи розробляють плани:
цивільної оборони (дій органів управління та сил
у разі надзвичайної ситуації);
розвитку й удосконалення цивільної оборони.
Всі плани (за винятком тих, що стосуються
мобілізаційних заходів) розробляються як документи
відкритого користування.

32.

Постанова КМ України від 3 серпня 1998 р. №1198 «32
Про єдину державну систему
запобігання і реагування на надзвичайні ситуації
техногенного та природного характеру»
Планування роботи із запобігання надзвичайним
ситуаціям і реагування на прогнозовані варіанти
їх можливого розвитку здійснюється на основі
відстеження змін навколишнього природного та
техногенного середовища і відповідних
документів, які регламентують порядок і методику
цього планування.
Масштаби і наслідки можливої надзвичайної
ситуації визначаються на основі експертної оцінки,
прогнозу чи результатів модельних експериментів,
проведених кваліфікованими експертами. Залежно
від отриманих результатів розробляється план
реагування на загрозу виникнення конкретної
надзвичайної ситуації.

33.

33
Закон України від 18 січня 2001 р.
№2245-111 «Про об'єкти підвищеної небезпеки»
… одночасно з розробленням декларації безпеки
розробляють і затверджують план локалізації і ліквідації
аварій для кожного об'єкта підвищеної небезпеки, який
вони експлуатують або планують експлуатувати.
Категорії аварій на об'єктах підвищеної небезпеки
залежно від їх наслідків визначає Кабінет Міністрів України.
План локалізації і ліквідації аварій погоджує
відповідний територіальний орган спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до
відання якого віднесено питання захисту населення і
територій від надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру.
План локалізації і ліквідації аварій переглядається
кожні 5 років.

34.

34
Наказ Комітету по нагляду за охороною праці
України Міністерства праці та соціальної політики
України від 17 червня 1999 р. №112 «Про
затвердження Положення щодо розробки планів
локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і
аварій».
Зареєстровано в Міністерств юстиції України 30
червня 1999 р. за N 424/3717
Нормативний акт встановлює порядок
розробки планів локалізації та ліквідації
аварійних ситуацій і аварій (далі - ПЛАС),
вимоги до їх складу, змісту та форми,
процедуру затвердження й перегляду ПЛАС.

35.

Постанова Кабінету Міністрів України 35
від 16 листопада 2001 р. № 1567 "Про
затвердження Плану реагування на надзвичайні
ситуації державного рівня".
План визначає організаційні і практичні
заходи та порядок дій, терміни їх виконання,
порядок роботи органів управління, сил і засобів
Системи, необхідні для цього фінансові,
матеріальні та інші ресурси і відповідальних
виконавців щодо реагування на НС державного
рівня, а також основні заходи організації та
проведення робіт з ліквідації їх наслідків.

36.

36
План реагування на надзвичайні
ситуації державного рівня призначений для:
організації і здійснення взаємо - узгодженого
комплексу організаційних та практичних дій
(заходів)
щодо
проведення
аварійнорятувальних робіт з ліквідації наслідків
надзвичайних
ситуацій
природного
і
техногенного характеру державного рівня
Державною комісією з питань техногенноекологічної безпеки та надзвичайних ситуацій,
центральними органами виконавчої влади,
підприємствами, установами та організаціями
(незалежно
від
форми
власності
і
господарювання);

37.

37
забезпечення у разі загрози або виникнення
НС державного рівня оперативного реагування
органів
управління,
сил
і
засобів
функціональних та територіальних підсистем
єдиної державної системи запобігання і
реагування
на
надзвичайні
ситуації,
запобігання
загибелі
людей,
зменшення
матеріальних
втрат
та
організації
першочергового
життєзабезпечення
постраждалого населення;
систематизованого і своєчасного надання
допомоги постраждалому населенню.

38.

38
Уповноважений керівник з ліквідації
надзвичайної ситуації призначається з
урахуванням заздалегідь розроблених
планів реагування на надзвичайні
ситуації. Зазначеними планами
обов'язково передбачається спеціальне
навчання і періодичне тренування
осіб, які можуть призначатися
уповноваженими керівниками з
ліквідації надзвичайних ситуацій.

39.

39
Постанова КМ України від 14 червня
2002 р. N 843
Про затвердження Загального
положення про спеціальну Урядову
комісію з ліквідації надзвичайних
ситуацій техногенного та природного
характеру і Загального положення про
спеціальну комісію з ліквідації
надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру регіонального,
місцевого та об'єктового рівня

40.

Постанова КМ України від 19 серпня 2002 р. 40
N 1201 Про затвердження Положення про штаб
з ліквідації надзвичайної ситуації техногенного
та природного характеру
Штаб з ліквідації НС розробляє оперативні плани ліквідації
НС та її наслідків, зосереджує в районі НС необхідні сили і
технічні засоби та своєчасно вводить їх у дію.
Під час ліквідації НС залежно від її рівня штабом з
ліквідації НС ведеться оперативно-технічна документація:
карта (схема) зони НС;
оперативний журнал з ліквідації НС;
оперативні плани ліквідації НС (додаток);
журнал обліку особового складу підрозділів аварійнорятувальних служб (формувань) та інших осіб, залучених до
ліквідації НС;
журнал обліку аналізів проб (повітря, води та ґрунту), який
ведеться у разі потреби, залежно від виду НС;
план матеріально-технічного забезпечення ліквідації НС.

41.

41
ОПЕРАТИВНИЙ ПЛАН N _____
ліквідації надзвичайної ситуації
-----------------------------------------------------------------(вид НС, місце, дата і час її виникнення)
Об'єкт (територія, підприємство)
_________________________________
Орган, якому підпорядкований об'єкт
______________________________
Час (дата, год., хв.) розроблення
__________________________________________________________
Обстановка в зоні НС на час розроблення
______________________________
N п/п; перелік заходів з ліквідації НС та її наслідків; термін
виконання; особи, відповідальні за виконання; відмітка про
виконання або невиконання; дата, час.
Уповноважений керівник з ліквідації надзвичайної ситуації
Керівник аварійно-рятувальних робіт
(підпис) (прізвище, ініціали) (підпис) (прізвище, ініціали)

42.

42
Основними завданнями комісії є:
організація виконання плану заходів щодо
ліквідації надзвичайної ситуації техногенного та
природного характеру;
формування плану заходів щодо захисту
населення і територій від наслідків надзвичайної
ситуації;
безпосередня організація та координація
діяльності структурних підрозділів місцевого
органу виконавчої влади, підприємств, установ та
організацій, пов'язаної з виконанням плану заходів
щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;
забезпечення життєдіяльності постраждалого
населення.

43.

43
Постанова КМ України від 25 серпня
2004 р. №1112 “Порядок розслідування
та ведення обліку нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій на
виробництві і НПАОП 0.00-6.02-04”
Роботодавець згідно з вимогами
законодавства з питань захисту населення і
територій від надзвичайних ситуацій та
охорони праці затверджує:

44.

44
План запобігання надзвичайним
ситуаціям, у якому визначаються
можливі аварії та інші
надзвичайні ситуації техногенного
та природного характеру,
прогнозуються наслідки,
передбачаються заходи щодо їх
ліквідації, строки виконання цих
заходів, а також сили і засоби, що
залучаються з цією метою;

45.

45
План ліквідації аварій (НС), у
якому визначаються всі можливі
аварії та інші надзвичайні ситуації,
дії посадових осіб і працівників
підприємства у разі їх настання,
обов'язки особового складу
аварійно-рятувальних служб або
працівників інших підприємств,
які залучаються до ліквідації
надзвичайних ситуацій.

46.

46
КОДЕКС ЦЗ
України
(Проект редакції станом на 12.03.2009
з урахуванням пропозицій
центральних і місцевих органах
виконавчої влади)

47.

47
Стаття 42. Планування заходів ЦЗ
Для організації діяльності ЄДС ЦЗ у мирний час та в
особливий період КМУ, центральними і місцевими
органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування, підприємствами, установами та
організаціями розробляються та затверджуються
встановленим порядком:
план реагування на НС;
план локалізації і ліквідації аварій на об‘єктах підвищеної
небезпеки;
план ЦЗ на особливий період;
план основних заходів з підготовки ЄДС ЦЗ на рік;
плани основних заходів з підготовки функціональних і
територіальних підсистем та їх ланок ЄДС ЦЗ на рік.
Структура, зміст, порядок розробки, погодження та
затвердження планів визначаються спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з
питань ЦЗ.

48.

48
Особливості структури та змісту планів
ЦЗ (планів дій) даються в довільній формі і
вказують лише перелік деяких основних
питань, які належить відображати в планах.
Ці особливості ні в якій мірі не дублюють
вказівки і рекомендації начальника ЦЗ
України, які періодично уточнюються.
Заходи при загрозі або виникненні
надзвичайних ситуацій відображаються в
плані окремо.

49.

49
Плани ЦЗ на випадок НС мирного
часу визначають:
організацію, обсяги, порядок, способи
та строки виконання заходів цивільного
захисту щодо захисту
населення, що
мешкає в небезпечних зонах поблизу
потенційно небезпечних об’єктів, від
наслідків аварій, катастроф та стихійного
лиха і організацію РІНР в ході ліквідації їх
наслідків.

50.

50
ПЛАН ЦЗ
(ДІЙ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ ТА СИЛ У
РАЗІ НС)
НА МИРНИЙ ЧАС

51.

1. Короткі висновки з можливої
обстановки:
51
зони (райони) радіаційного, хімічного,
бактеріологічного зараження, масових пожеж,
зараження сильнодіючими отруйними
речовинами, а також катастрофічного
затоплення;
наслідки у разі виникнення надзвичайних
ситуацій, стан транспортних комунікацій, систем
енерго-, газо-, водо-, тепло забезпечення,
каналізації, матеріально-технічної бази, систем
оповіщення, зв'язку і управління;
виводи з оцінки можливої обстановки і стану
сил цивільногго захисту.

52.

52
2. Організація виконання заходів ЦЗ
при загрозі та виникненні надзвичайних
ситуацій, а також під час ліквідації їх
наслідків.
3. Угрупування сил і засобів, які
залучаються для ліквідації наслідків
надзвичайних ситуацій:
склад сил та засобів ЦЗ, строки їх готовності,
призначенні та зосередження основних зусиль;
порядок висування сил цивільного захисту до
районів надзвичайних ситуацій і проведення
рятувальних та інших невідкладних робіт.

53.

53
4. Організація забезпечення заходів та
дій сил цивільного захисту при ліквідації
наслідків надзвичайних ситуацій:
розвідка, інженерне, радіаційне, хімічне,
біологічне, протипожежне, транспортне,
технічне, матеріальне забезпечення, а також
охорона громадського порядку;
сили та засоби, що залучаються, строки та
об'єми заходів, що виконуються.
5. Порядок організації взаємодії.

54.

54
6.
Організація
оповіщення і зв'язку:
управління,
зв'язок від запасних пунктів управління і
пунктів
управління
дублерів
з
вищестоящими, підлеглими і взаємодіючими
органами управління ЦЗ та військового
командування;
організація зв'язку з формуваннями
цивільної оборони в період проведення
рятувальних та інших невідкладних робіт;
заходи щодо відновлення порушеного
управління, зв'язку та оповіщення.

55.

15
14
Радіаційний та хімічний контроль організується з метою отримання
командиром
штабом
даних про дози радіації особового складу, характер і
Здійснення іРХ
контролю
ступінь зараження
підрозділами
РХБ особового
захисту складу, озброєння, військової техніки, води,
продуктів харчування, місцевості й ін. радіоактивними й отруйними речовинами

56.

16
Радіаційний і хімічний контроль являє собою комплекс
організаційних і технічних заходів, а саме:
забезпечення підрозділів технічними засобами контролю (ІД-1,
ІД-11, ДКП-50, ІМД-1Р, ВПХР, ППХР);
організація проведення зняття показників дозиметрів і аналізу
проб в лабораторії;
організацію обліку доз опромінення і кількості зараженого
особового складу і бойової техніки;
перевірку технічного стану й ремонт засобів контролю;
підготовку і подання донесень у вищий штаб.