Література письменників-емігрантів. «Празька поетична школа» української поезії та її представники

1.

Вісімнадцяте січня
Класна робота
Література письменників-емігрантів.
«Празька поетична школа» української поезії
та її представники.

2.

Які терміни вам відомі, які – ні?
Словникова робота:
• неокласики Вони відмежовувалися від так званої пролетарської культури, прагнули наслідувати мистецтво минулих епох,
віддавали перевагу історико-культурній та морально-психологічній проблематиці. (М.Рильський, Ю.Клен, М.Зеров,
М.Драй-Хмара, П.Филипович)
• неоромантики (Л.Українка, О.Олесь, М.Вороний) Вони представляли свої ідеали в яскравих художніх
образах, виняткових героїв у виняткових обставинах, зосереджували увагу на дослідженні внутрішнього світу людини.
Неоромантики використовували засоби символіки, гіперболізацію, гру кольорів і півтонів, дбали про багатство ритміки і строфіки .
загострений патріотизм, увага до національно-суспільних проблем, різке заперечення комуністичного тоталітаризму, туга за
героїзмом, уславлення активної людини.
• історіософія (історіософізм)
• літературна школа (ВАПЛіте, «Плуг», «Танк», МУР)
Історіософія − (мудрість історії), осмислення історії нащадками, всупереч офіційним джерелам
Літературна школа — те саме, що й літературні течії. Цей термін виявляє особливості
творчості будь-якого великого письменника (ідейно-художні образи), які стали для інших
письменників школою художнього слова.
Екзил - вигнання

3.

«Нашого цвіту — по всьому світу»,— говорить народне прислів’я.
І це справді так. З різних причин і різними способами доля закидала
українців далеко за межі рідного краю. Та закладена в генах любов до
батьківщини не зникала, будила почуття патріотизму, прагнення
прислужитися народові своїм талановитим художнім словом.
Для української нації явище еміграції - характерне,
як і для багатьох народів світу.
Покидали рідну землю з різних причин:
- економічних — перша хвиля,
- політичних — друга хвиля,
- кінець Другої світової війни — третя
хвиля.

4.

Перша хвиля української еміграції на
межі ХІХ-ХХ ст. вважається трудовою
Не
вирізняється
особливими
літературними
здобутками.
Це
заробітчанські та емігрантські народні
пісні.
Вони дійшли до нас у збірниках
Володимира Гнатюка, Філарета Колесси та
інших фольклористів.
Представники другої хвилі — учасники
фатальних для України подій 1917-1922 рр.
Крах свободи і незалежності, зумовлений
більшовицькою інтервенцією взимку 1918 року,
відкинув націю у прірву небуття.
Народ
виявився
не
готовим
до
державотворення, а уряд закомплексувався на
антинаціональних
соціалістичних
ілюзіях:
єдиним офіційним стилем мистецтва було
проголошено соціалістичний реалізм.

5.

- 1914-1920 р. Початок Першої світової війни. Економічна, психологічна криза в Європі.
- Поразка визвольного руху українського народу в 1917-1920 рр.
- Встановлення в Україні радянської влади – несприйняття нових порядків.
-Українські емігранти - втікачі з більшовицької України - зайві роти в Європі.
- Перебування в Польщі (м. Каліш) у таборах для інтернованих десятків тисяч вояків УНР, що чекали
скорого повернення додому, бажали бачити рідну землю незалежною. Але чи потрібні вони полякам?
Жодна держава не наважувалася надати їм
притулок і громадянство.

6.

Лише Президент Чехо-Словаччини Томаш
Масарик
запропонував
українській
інтелігенції притулок у його державі.
Чехія
створила
умови
для
здобуття
українцями освіти в українських вільних
навчальних закладах у Празі й Подєбрадах.

7.

ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА – ЦЕНТР УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ
ДІАСПОРИ
Президент Чехословаччини Масарик мав симпатії
до українців і сприяв тому, щоб вони могли
здобувати освіту рідною мовою. Неподалік від м.
Праги, у м. Подєбрадах, було відкрито Українську
господарську академію, де з перших днів її роботи
навчалося 300 українських студентів. Також у Празі
працював Вищий педагогічний інститут імені М.
Драгоманова, Український вільний університет та
Українська мистецька студія.
Подєбрадський замок, де було
відкрито Українську господарську
академію

8.

Письменники, які емігрували, мали більшу свободу художнього вираження, а також можливість
критично осмислювати події в Україні. Розмірковуючи над причинами трагедії України, воїни УНР,
що опинилися в інтернованих таборах, усвідомили потребу утверджувати рух української
ментальності, не дати йому розпорошитися.
У 1922 році у Подєбрадах було відкрито Українську господарську академію, до якої одразу ж
вступило 300 студентів. У Празі функціонував Вищий педагогічний інститут імені Михайла
Драгоманова, Український вільний університет, Українська мистецька студія, де зосередилося
чимало наукової та творчо обдарованої молоді.

9.

Міжвоєнна Прага перетворилася
на один із найбільших осередків
українського наукового,
літературного та політичного
життя в еміграції
Карлов університет

10.

Склалося так, що наділені поетичним даром українці
стали збиратися у відомого поета Олександра Олеся вдома. Пізніше їх стали називати
поетами “празької школи”.
Але як школу вони себе ніде не зареєстрували, не склали офіційного статуту, тому
цей термін існує тільки серед критиків. «Празька школа» українських поетів —
феномен, що не має аналогів у світовій
літературі XX століття

11.

Ще одним суттєвим аргументом на користь назви «Празька школа» є географічний
чинник. Не слід забувати, що становлення поетів як індивідуальних творчих
особистостей відбулося в Празі 20-х років, де більшість із них навчалися, відвідували
лекції чи викладали у місцевих вузах та інших навчальних установах:
- Карловий університет (О. Стефанович, О. Лятуринська, О. Ольжич, Н.ЛівицькаХолодна, А. Гарасевич),
- Український Вільний Університет (О. Стефанович, . Ольжич, А.Гарасевич)
- Українська господарська академія (Є. Маланюк,
Л. Мосендз),
- Український високий педагогічний інститут ім. Михайла Драгоманова (Ю. Дараган, О.
Теліга, Г. Мазуренко),
- Українські студії практичного мистецтва (О. Лятуринська, Г. Мазуренко).
Міжвоєнна Прага, по суті, перетворилася на один із найбільших мегаполісів
українського наукового, літературного та політичного життя на еміграції

12.

П
Р
А
З
Ь
К
А
Юрій Дараган
Оксана
Лятуринська
Євген Маланюк
Олена Теліга
П
О
Е
Т
И
Ч
Н
А
Ш
К
О
Л
А
Леонід Мосендз
Олег Ольжич
Олекса
Стефанович
Юрій Клен

13.

Може, найважливішим з наших завдань, як національної
спільноти, було, є і буде: пізнати себе. Наше покоління узріло
батьківщину в зовсім іншім світлі. Вона виглядала зовсім
інакше в періоді бездержавному; інакше — у війні за
державність; інакше — в часі короткотривалої державності
Євген Маланюк

14.

За стилем поети були неоромантиками,
але за філософською заглибленістю і любов’ю до класичних форм (особливо сонетів)
споріднювалися з київськими неокласиками.
Назвіть ознаки неоромантизму й неокласицизму

15.

За своїм стилем її учасники були неоромантиками, але філософською заглибленістю й
любов’ю до класичних форм споріднювалися з київськими неокласиками.
Неоромантизм
— неоромантики змальовували переважно не масу, а яскраву,
неповторну індивідуальність, що вирізняється з маси, бореться, —
часом попри безнадійну ситуацію, — зі злом, зашкарублістю, сірістю
повсякденна;
— герої неоромантиків переймаються тугою за високою
досконалістю у всьому, характеризуються внутрішнім аристократизмом,
бажанням жити за критеріями ідеалу, а не буднів;
— головна увага зосереджувалася на дослідженні внутрішнього
світу людини, через який неоромантики намагалися зазирнути у світ
духовний;
— зовнішні події (також і соціальні) у творах неоромантиків
відступають на задній план;
— неоромантики часто вдаються до умовних, фантастичних
образів, ситуацій, сюжетів;
— відмова від типізації, натомість застосування символізму.
Неокласицизм
— неокласики використовували античні
теми і сюжети, міфологічні образи і мотиви;
— проголошували гасла "чистого"
мистецтва та культу позбавленої суспільного
змісту художньої форми;
— використовували оспівування земних
насолод;
— прагнули наслідувати мистецтво
минулих епох;
—
надавали
перевагу
історикокультурній
та
морально-психологічній
проблематиці.

16.

Характерною
ознакою
поезії
представників
«празької
школи»
є
історіософічність (позначена мудрістю історія). У їхніх поезіях звучали історичні
мотиви у своєрідному аспекті — оживлення історії в собі, присутність у єстві
ліричного героя далекого і близького минулого через зміщення часових чи
просторових шарів. Поети «празької школи» зверталися до тем, на які в Україні було
накладено табу: репресії, голодомор.

17.

Першою «ластівкою» у доробку «празької школи» було єдина збірка Ю.
Дарагана під назвою «Сагайдак» (1925).
«Пражани» друкувалися і на сторінках часописів «Веселка», «Наша Громада»,
«Село». Завдяки слову поети-емігранти відчували свій кревний зв’язок з
почетвертованою Україною, усвідомлювати свою відповідальність за трагедію
національної революції, потребу відновити історичну справедливість.
У ній, позначеній високою культурою
художнього
мовлення,
синтезовано
творчий дослід української класики,
світового письменства та тогочасного
модернізму.

18.

А тепер ми ознайомимося ближче з представниками «празької школи».
Всупереч офіційним джерелам їх було 4 покоління.
Юрій Клен
Д.Донцов
Оксана
Лятуринська
Юрій Липа
Євген Маланюк
Леонід Мосендз
Олена Теліга
Олег Ольжич
Олександр
Олесь
Наталя Лівицька Холодна

19.

Представники празької школи
1-ше найстарше покоління.
Олександр Олесь – засновник “празької школи”
Юрій Клен – поет-неокласик

20.

2-ге старше покоління
Наталя Лівицька-Холодна, дочка Президента УНР
в екзилі (за кордоном)
Її поезія постає в спокусливому вияві, через витончену,
внутрішньо складну, але зовні прозору образну структуру. В її
віршах не знайдемо ні традиційних персонажів слов'янської
міфології, ні героїки походів княжої дружини.
Лірична героїня Н. Лівицької-Холодної відчуває в собі темний
голос крові й уявляє себе то «поганкою з монгольських степів», то
полонянкою татарина.
Дочка міністра УНР Андрія Лівицького, вона виїхала за кордон,
не закінчивши навіть гімназії, і середню та вищу освіти здобула
вже в Подєбрадах. Після Другої світової війни
переїхала до США, де і померла.
Прожила довге життя – 103 роки, але весь час сумувала за рідною
Україною

21.

Д.Донцов і Ю.Липа створили антагоністичну пару. Дмитро Донцов – “злий геній” – ідеолог
тероризму. Юрій Липа – поетичнообдарований лікар, видатний український мислитель історіософського та
геополітичного спрямування, прозаїк, перекладач, противник “донцовізму”.
Створює літературну групу «Танк», яка, певною мірою, розколола Празьку поетичну школу. Цим кроком
Ю.Липа прагнув звільнитися від ідеологічного терористичного впливу Д.Донцова.
Як чудовий лікар і хімік, у 1940 р. у Варшаві разом з іншими професорами створює Українські
Чорноморський, Океанічний та Суходоловий інститути.
У 1943 р. за активну політичну та наукову діяльність польська Армія Крайова вигнала вченого за межі країни.
Цього ж року Ю.Липа повертається на Львівщину.
У 1944 р. Ю.Липу за те, що він лікував одного з поранених вояків УПА, його було жорстоко закатовано
енкаведистами.
Ю.Липа Ю.Липа Ю.Липа
Юрій Липа
Д.Донцов

22.

Липа дуже любив свою роботу лікаря, хіміка й поета.
Ці рядки з вірша Ю.Липи «Коли прийшла пора і ти дозрів…»
перекликаються із всесвітньовідомими словами Г.Сковороди про
«сродну працю».
…Ти не втечеш, дивись вперед – і знай:
Одно тобі зосталось тільки: жити ним,
І сповнитися ним, воно – від Бога.
Як же ж не вчув призначення свого, Ти ще не жив, і ще не вартий вмерти
Меморіальна табличка на будинку, де жили і працювали Іван та Юрій
(батько та син) Липи.

23.

3-тє молодше покоління
Оксана Лятуринська
Ця жінка не зазнала у своєму житті звичайного людського
щастя, хоча й була
надзвичайно обдарованою особистістю. Вона реалізувала
себе і в малярстві, і в скульптурі, і в кераміці, і в
писанкарстві, і в поетичній творчості.
О.Лятуринська назвала свою першу збірку «Княжа емаль»,
бо добре обізнана з
княжою епохою.
Історична реалія в її віршах — ключ до розшифрування
смислових кодів, що
об’єднують віддалені між собою епохи:
День догоряв так світозарно!
Душа просила корабля.
Десь біля голосила Карна,
тужила Жля.
(«Жилились стязі, пнулись вгору...»)

24.

Лятуринська Оксана Михайлівна
— українська малярка, скульпторка, письменниця, поетка і громадська діячка
(1902 — 1970)
Друкувала свої поезії в журналах «Вісник», органічно ввійшла в коло
поетів «празької школи». Збірки «Гусли» (1938), «Княжа емаль» (1941)
побачили світ у Празі, збірка «Веселка» (1956) — у США. Перу О.
Лятуринської належать книга новел «Материнка» (1946), збірка віршів для
дітей «Бедрик» (1956).
Як митець Лятуринська розвивалася в річищі символізму. Її вірші
відзначаються високою культурою мислення й почуттів. Поетичний образ
рідного краю — Волині — наскрізна тема творчості Лятуринської. Ліроепічні поезії «Дума про скривавлену сорочку» поетеса присвятила Крутам, а
«Листопад» — пам’яті 359 лицарів Волині, які полягли за незалежну Україну.

25.

Це не історія, це щось більше: гіркі уроки минулого не раз
повторювалися, додаючи роботи Карні і Желі (символи плачу й
скорботи за полеглими на полях битв, померлими від стихійного,
а частіше штучно створеного голодомору).
Майже 20 років О. Лятуринська жила і працювала в Празі. Доля
загнала її після Другої світової війни до Німеччини, й опісля до
США, де й вона померла.
О. Лятуринська – автор
монументу

26.

Олена Теліга
Поетеса, революціонерка, яскрава особистість, вольова,
енергійна й вродлива жінка, яка своє життя присвятила боротьбі
за незалежну Україну.
Під час Другої світової війни на окупованій Україні організувала
літературно-мистецьке життя, очолила Спілку письменників
України. Як українську патріотку гестапівці 1942 р. розстріляли
в Бабиному Яру.
Посмертно вийшли збірки «Душа на сторожі», «Прапори духа»,
«Полум'яні межі».
У поезіях та публіцистичних виступах поетеса проголошує
героїзм як найвищу чесноту.
На переконання О. Теліги, рідний край від неволі може
врятувати новий тип українця, який уміє жити й творити для
своєї нації.

27.

Теліга Олена Іванівна
— українська поетеса, публіцистка, літературний критик, діячка ОУН
(1907 —1942)
Художній доробок Олени Теліги невеликий, але в мистецькому плані
довершений. Поетеса ретельно шліфувала кожен образ, кожне слово, щоб
найтонше відтворити світ почуттів ліричної героїні. Теліга належить до
найвизначніших українських поетес, які захищали нове обличчя
української літератури як духовного чинника, сформулювали нову
людину, борця за незалежну Україну. У поезіях та публіцистичних виступах
поетеса проголошує героїзм як найвищу чесноту, орієнтир життя і
творчості, які щільно пов’язуються боротьбою за вільну Вітчизну.
Збірки поетеси «Душа на сторожі» (1946), «Прапори духа» (1947),
«Полум’яні межі» (1977), «О краю мій» (1999) з’явилися вже посмертно.

28.

Чуєш, мій друже, славний юначе,
Як Україна стогне і плаче?
З півночі чорна постає хмара,
Рикає хижо московська навала.
Ми сміло в бій підем за Україну
І голови складем за Землю Рідну.
Ми сміло в бій підем за Русь Святую
І як один проллєм кров молодою.
Ворог лукавий йде на Вкраїну
Щоб обернути Край Наш в руїну.
Лава до лави станьмо як криця
На герць кривавий з ворогом бицця
Сміло до бою брате рушаймо,
Землі Святої врагу не даймо.
Жереб щасливий за Край вмірати,
А не в кайданах вік звікувати

29.

Олег Ольжич
Син видатного українського поета Олександра
Олеся. Талановитий поет, публіцист,політичний
діяч, археолог, людина-легенда, ярий прихильник
ідей Донцова.
Під час Другої світової війни організатор
підпільного руху опору фашистам. Жорстоко
закатований німцями на смерть 1944 р.
Збірками «Рінь», «Вежі», «Подзамчя» він увійшов
в українську літературу як поет
раціональної, предметної лірики, яка
заперечувала сентиментальне оспівування
життя.
Олег вважав, що саме сильна духом,
цілеспрямована особистість потрібна майбутній
відродженій Україні

30.

Кандиба Олег Олександрович
— Олег Ольжич, український поет, політичний діяч, археолог. Син відомого
українського поета Олександра Олеся.
(1907 —1944)
Олег Ольжич увійшов в українську літературу як поет раціональної,
предметної
лірики,
яка
заперечувала
сентиментально-сльозове
оспівування життя та образ пасивної, безвольної людини. Олег гартував
свою волю і вважав, що саме сильна духом, цілеспрямована особистість
потрібна майбутній відродженій Україні (збірки «Рінь» (1935), «Вежі» (1940),
«Підзамчя» (1946).
По-новому трактує Олег Ольжич поняття героїчного, що поєднує в собі і
хоробрість, і відвагу серця, а головне — сильний заряд духовності, яка
веде борців до оновлення світу, розбиває кайдани рабства (збірка «Вежі»).

31.

4-те наймолодше покоління
Леонід Мосендз
Народився у в сім'ї чиновника, грека за
походженням.
У 1922 р. переїздить до
Чехословаччини, де закінчив курс гімназії і
вступив на хімічно-технологічний факультет
Української Господарської Академії в Подєбрадах.
Тут він товаришує з Є. Маланюком.
Його надрукована творчість налічує поетичну
збірку «Зодіак» (1941), три поеми, три книги
новелістики, книги з публіцистики та інші.

32.

Мосендз Леонід Маркович
— український поет, прозаїк, есеїст, гуморист. Його герої складають іспит перед обличчям світової історії,
демонструючи не вроджені, а насамперед виховані або виявлені психологічні вольові якості та вчинки,
які межують з самопожертвою.
(1897 — 1948)
Перу Л. Мосендза належать збірки новел «Людина покірна» (1937), «Відплата»
(1939), поеми «Вічний корабель» (1940), «Каніт-ферштан» (1945), збірка поезій
«Зодіак» (1941). Лейтмотив поезій Мосендза — відродження України, визвольної
боротьби її народу після Першої світової війни, активним учасником якої був поет.
Глибокі почуття й переживання висловлено в скорботно-патетичній «Баладі про
побратима». Це своєрідний реквієм полеглим за незалежну Україну.
Назва збірки «Зодіак» символізує космічну ідею безмежності часу й простору,
глибинного зв’язку всього сущого на землі з Всесвітом. Поет одним із перших відчув
космічність свого народу й нації.
Це було модерне світовідчуття людини XX століття (вінок сонетів «Юнацька
весна»).

33.

Мосендз творив «наукову» поезію, включаючи філософські мотиви,
поняття й лексику з точних наук, розширюючи естетичне поле лірики.
… Але нема жалю ні суму,
що все було, мов не було,
і стало тільки змістом думи,
лише луною прогуло…
Встає майбутнє. І могили
вчорашні — це його межа…
Яка ж це мука буть безсилим
під лезом смертного ножа!..
“Мій шпиталь”

34.

Олекса Стефанович народився на Волині в сім'ї
православного священика, але духовну стезю не обрав.
1922 р. виїхав до Чехословаччини, там закінчив
Карловий університет.
У Празі підробляв домашнім учителем, різноробом. 1944
р. його силоміць вивезли в робітничі табори до
Німеччини, де він прожив до 1949 р. Цього ж року
прибув до США, де жив до кінця життя.
Потрапивши в еміграцію, О.Стефанович уже зробив
свій вибір: Україна, її воля й
державність. Письменники «празької школи» сприяли
тому, що молодий О.Стефанович став поетом, посів одне
з провідних місць серед пражан.
Він розробляє теми і образи давньої української історії
та міфології.

35.

Стефанович Олекса Коронатович
— літературний критик, один із елітних українських поетів «празької школи», який найбільш цінував
самодостатність мистецтва.
(1899 —1970)
Друкуватися О. Стефанович почав з 1923 року в
емігрантських журналах «Нова Україна», «Веселка»,
«Український студент».
У Празі поет видав збірки «Поезії» (1927), «Стефанос»
(1938). Сучасники митця згадують, що він дуже ретельно
опрацьовував свої поезії, шліфував їх, домагаючись, щоб кожне
слово звучало точно й виразно. Він був тонким майстром
ритмомелодики, вишуканих рим, зокрема і внутрішніх, доводячи
до віртуозності асонансне й алітераційне звучання поезії.

36.

Найвищим злетом української державності в розумінні поета є
княжа доба, козаччина й українська революція 1917—1920 pp.
Хвилюють, ходять, шумлять жита,
Злотисто-жовті, украй налиті,
Над ними неба блакить свята,
Ані хмаринки у тій блакиті.
Співає срібна в душі труба.
Душа квітками, як клумби, квітне,
Хліба і небо, небо й хліба,—
Куди не глянеш, жовто-блакитні...
Прага, 1923

37.

Дараган Юрій Юрійович
— український поет, представник «празької школи». Перший поет, в якого виразно
окреслився комплекс ідей і почувань, характерний для «пражан»
(1894 —1926)
Ю. Дараган увійшов в історію української літератури збіркою «Сагайдак»
(1925). Назва дуже влучно передає силу його віршів, які, справді, нагадують
тугі стріли, що влучають у ціль. Водночас назва визначає тематичне коло
збірки й виражає філософію боротьби й життєствердження. Його поезія
живилася кількома джерелами:
- участю митця у визвольній боротьбі за державність України,
- осмислення її історії,
- а з естетичного боку — модерними стилями, передусім символізмом.
Тема України є центральною в ліриці Ю. Дарагана. Про це свідчать
цикли «Луна минувшини», «Дике поле», «Срібні сурми», «Запоріжжя», у
яких Дараган творить поетичний і натхненний образ Вітчизни.

38.

Маланюк Євген Филимонович
— український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний
критик, сотник Армії УНР, «Імператор залізних строф»
(1897 — 1968)
На період 1920 – 1923 рр. і припадає становлення Маланюкового таланту та вихід
першої збірки під назвою «Стилет і стилос» (1925). Маланюк (за власним висловом)
змінив зброю воїна (стилет) на перо поета (стилос) і став лідером «празької школи».
Роком пізніше в Гамбурзі побачить світ ще одна книга поезій — «Гербарій» (вона була
написана першою, але затрималася з виходом у видавництві). У цих книгах
Є.Маланюк виявив себе як митець державницького мислення, який болісно
роздумує над уроками й причинами втрати Україною незалежності.
За нових умов, що склалися, поет все-таки бачив перспективи для державної
самостійності, а тому проголосив активну концепцію мистецтва, окреслив ту роль, яку
повинна відіграти поезія в боротьбі за кращу долю народу.
Основні теми (мотиви) творчості Є. Маланюка:
- магістральна тема всієї його творчості — Україна, її доля, її історія;
- вимушена розлука з рідною землею — головний мотив творчості поета в
еміграції; - осмислення історії українського народу.

39.

Сам себе Є. Маланюк назвав імператором
залізних строф!
Ця фраза міцно вкоренилася в літературі
стосовно життя й творчості Маланюка, у
спогадах про нього.
Значну частину творчості поета становить
поезія,
присвячена
Батьківщині.
А ще Є. Маланюку належить відома фраза,
що стала афоризмом чи навіть його гаслом:
«Як в нації вождів нема, тоді вожді її поети».

40.

Євген Филимонович Маланюк народився
20 січня 1897 року в Ново-Архангельську на Херсонщині в сім’ї
українських інтелігентів.
У 1920 році разом з Армією УНР емігрував, спочатку жив у
Каліші в таборі для інтернованих українських частин.
1922 року він разом з Ю.Дараганом заснував журнал
«Веселка».
Восени 1923 р. Є. Маланюк виїздить до Чехо-Словаччини
1925 року в Подєбрадах вийшла поетична збірка Є.Маланюка
«Стилет і стилос».
1929 року Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне
угруповання «Танк».
1945 року Є. Маланюк опинився в Західній Німеччині, увійшов
до складу МУРу (Мистецький Український Рух).
1949-го — переїхав до США.
1958 року Є. Маланюк став Почесним Головою об’єднання
українських письменників «Слово».
16 лютого 1968-го помер у передмісті Нью-Йорка.

41.

Творча спадщина Євгена Маланюка
1922-1923 – співвидавець журналу «Веселка», (Польща, м.Калуш, табір для інтернованих
вояків Армії УНР).
1922 співвидавець альманаху “Озимина”.
Збірки поезій
1925 “Стилет чи стилос” Калуш, Польща.
1926 “Гербарій” Подєбради, Українська господарська академія, Чехо-Словаччина
1930-1939 “Земля і залізо” , Варшава, Польща
“Земна Мадонна” , Варшава, Польща
“Перстень Полікрата” , Варшава, Польща
“Вибрані поезії”, Варшава, Польща
Активна участь у літературному процесі еміграції “МУР”(Західна Німеччина).
1951
“Влада”, “Поезії”, “Проща”, Америка, Ньо-Йорк
1953 Поема “П’ята симфонія”
1959 “Остання весна ”, Америка, Ньо-Йорк
1964 “Серпень”, Америка, Ньо-Йорк
1972 (Видано посмертно ) “Перстень і посох”
Літературно - публіцистичні статті
1954
“Нариси з історії нашої культури”
1962 Т.І , 1966 Т ІІ “Книга спостережень”- цикли есеїв про творчість Т.Шевченка,
І.Франка, Лесі Українки, М.Хвильового, П. Куліша, М. Гоголя,цикли нарисів про
радянських письменників, про історіософію, про проблеми творчості, про
проблеми біографії, цикл «Росія».
Зробіть висновки – підсумок про роди діяльності Є. Маланюка

42.

Домашнє завдання
1.Підготувати повідомлення про одного із поетів
“празької школи”.
2. Скласти конспект за презентацією і вивчити його.
3. Прочитати матеріал за підручником с.112-113.
Відповідати на питання с.113