Розмаїття сучасної лірики

1. Розмаїття сучасної лірики

РОЗМАЇТТЯ
СУЧАСНОЇ ЛІРИКИ
8 клас

2.

3. Заповнити пропуски та поясни

У ліричних творах автор передає … , … людей,
викликані певними життєвими обставинами.
Зазвичай вони є … і позбавлені… .
Види лірики:
інтимна або …
пейзажна
громадянська
патріотична
філософська,
також виокремлюють політичну й медитативну.

4. Вибірковий літературознавчий диктант Виписати серед запропонованих жанри ліричних творів.

Історична пісня, лірична пісня,
поема, гімн, балада, елегія, дума,
ідилія, есе, хоку, епіграма,
водевіль, сонет, ода .

5.

Сучасна українська поезія дуже різнорідна та
елітарна, відірвана від простого користувача
соціальних мереж чи покупців книжкових
магазинів.
Є різні вектори та стилі:
щось подібне до суперскладної поезії,
іронічна поезія,
продовжувачі класичної школи,
«соціальщики».
сценічна поезія – це односюжетна історія, яка
обов'язково стосується актуальної теми, зрозумілої
широкому глядачеві.

6. Основні ознаки

- глибоке бачення національної культури
- прагнення зазирнути у світ душі звичайної
людини
- осмислити призначення людини та сенс
життя
- поєднання в поезіях глибинної історичності
бачення світу з відчуттям сучасної присутності
в ньому

7. Завдяки цифровим технологіям межа між спільнотами авторів і читачів стала більш проникною. Сергій Жадан (1974)– український

Сергій Жадан (1974)–
український поет, прозаїк,
перекладач, есеїст.
Один із найчільніших представників
сучасного літературного процесу.
Народився в м. Старобільськ.
Живе й працює в Харкові.
Відомі збірки поезій: «Пепсі»(1998),
«Ефіопія» (2009),
«Життя Марії: Книга віршів і
перекладів» (2015),
«Тамплієри: Нові вірші» (2016),
«Антена» (2018),
«Список кораблів: Нові вірші,
2018—2019» (2020),
«Псалом авіації» (2021).

8. Сергій Жадан став відомим сучасним читачам насамперед як один із засновників літературної корпорації харківських поетів

"Червона Фіра" (1991).
Поетична творчість Сергія Жадана схожа на калейдоскоп
вражень, думок, почуттів, переживань, заперечень, спротиву.
Він весь час у пошуку, у бажанні бути зрозумілим для всіх, бо
молоде покоління по-іншому дивиться на перетворення, що
відбуваються в суспільстві.

9. Вірш присвячений всім українцям, які через війну були змушені залишати свої домівки. Чекають вечора люди, схожі на равликів,

так гірко сплять на вокзалах, так глибоко.
Ламана лінія кордону, мов соснова гілка.
Дорога важка, коли несеш на спині свій дім і своє минуле.
Вперті равлики беззахисної Європи.
Жінки, що залишили вдома чисту постільну білизну.
Діти, що не відпускають материнську руку,
як прищеплені до яблуні гілки не відпускають теплий стовбур.
Ми потребуємо дива, потребуємо льодяників надії,
дотиків радості, променів, що пробивають темряву.
Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому?
Насамперед віру в те, що ти сюди неодмінно повернешся.

10. Упокорений час шаленців і втікачів. Запекла віра тих, хто зійшов на вокзалі вигнання. Завжди пам’ятати розташування меблів у

батьківському домі.
Ховати в кишені ключі, як засушену квітку.
Ось ця дорога – нині позначена безголоссям,
ночівлі ці – подорожні, поміж дощем і тишею.
Будьте мужніми, равлики, будьте гідними цієї мандрівки,
ви – позбавлені дому, проте не позбавлені серця.

11. Юрій Андрухович (1960)- знаний український поет, прозаїк, перекладач, есеїст, один із засновників постмодерністської течії в

українській літературі, яку
умовно називають "станіславським
феноменом". Живе і працює в
Івано-Франківську.
◦ Автор збірок поезій: «Небо і площі» (1985),
«Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини»
(1991), «Пісні для Мертвого півня» (2004).

12.

Сумнів
Такої ночі перейду місток,
ступлю на сніг і подолаю схил.
Всього мене — до мозку і кісток
пройме мороз, опівночі стосил.
О ніч німа, пустельна і совина!
Цей холод, ця тілесна печія…
Матерія — первинна. Це — провина.
(Як не моя й не Божа, то чия?)

13.

Богдана Матіяш – поетеса, редактор, літературний
критик. Навчалася в Національному університеті «КиєвоМогилянська академія».
Збірки поезій: «Непроявлені знімки», «Розмови з Богом», «Твої
улюблені пси та інші звірі».
Окремі добірки віршів перекладено на десять мов, зокрема на
польську, словацьку, білоруську, англійську, німецьку,
португальську, російську мови.
Перекладає з польської й білоруської мов.

14. «Розмови з Богом» – тонка поетична робота: філігранні метафори, яскраві візії, драйв та якийсь внутрішній неспокій і

незадоволення.
Лірика Матіяш, як і кожна справжня поезія,
народжується з незадоволення, а виростає у якусь
несподівану і незбагненну ніжність.

15.

Не шукай марно слів.
З виру міста несеш
Затискаючи щастя у жмені,
Тихе плетиво ніжних
Обернися востаннє.
симфоній.
На згадку візьми тільки сніг.
Не лякаєшся меж,
Перехожим залиш
Не боїшся нічної мари.
Їхніх вулиць пісні безіменні,
За собою не стеж.
Розчинивши себе
Ти незмінна. Ти вся на долоні. В сивім мареві дальніх доріг...
Ти спокійно пливеш.
Що хотілося взяти - бери.
Богдана Матіяш

16.

Неборак Віктор
(1961) поет, прозаїк, літературознавець,
перекладач, есеїст.
Живе і працює у Львові. Учасник
літугрупування
Бу-Ба-Бу,
майстерні «Пси святого Юра».
Автор
поетичних
збірок
«Бурштиновий
час»
(1987),
«Літаюча голова» (1990), «Alter
Ego» (1993), «Розмова зі слугою»
(1994), «Епос про тридцять п'яту
хату»
(1999),
незавершеного
роману «Пан Базьо та решта».

17.

«КЛІТКА З ЛЕВОМ»
Лев, той що квіти крові випускає,
Вусатий мопассан, гриваста смерть, —
Красунь за грати подихом вдихає
І лиже животів їх ніжну твердь.
Волосся їх струмує крізь залізо,
Їх стегна розсуваються, тремкі,
Їх пальці в гриві, наче серед лісу
Лякливі сарни, крапельки гіркі,
І кришталеві горла, і димливі
Очиці, і рухливі язики…
Сплітається солодкий віддих в гриві.
Ревуть левиці. Бліднуть юнаки.

18.

Савка
Мар'яна
(1973 р.)письменниця, літературознавець,
видавець, журналістка.
Лауреатка
Міжнародної
журналістської премії ім. Василя
Стуса, І премії видавництва
«Смолоскип» (1998). Мар'яна
Савка
народилася
у
місті
Копичинці
Тернопільської
області. Закінчила українську
філологію
Львівського
університету.
Належала
до
жіночого
літературного
угруповання ММЮННА ТУГА.

19.

ВЕСНА
Так, наче все, що спалено на дим,
Вертається з вітрами. Сиве око
Ще блимає над обрієм блідим.
І марить місто спокоєм. І соком,
Терпким і сильним, повниться
трава
З асфальтових вибоїн. І над нами –
Чиясь долоня, тепла і жива,
З блакитними – крізь пальці –
небесами.

20. Іван Малкович (1961) — український поет і видавець. Народився в Березові Нижньому на Івано-Франківщині. Закінчив скрипковий

клас Івано-Франківського
музучилища та філологічний факультет
Київського державного університету ім.
Т.Шевченка. Член Спілки письменників
з 1986 р. Лауреат Шевченківської (2017)
та інших літературних премій, кавалер
"Ордена усмішки" (Польща).
Автор семи «дорослих» поетичних книг:
«Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988),
«Вірші» (1992), «Із янголом на плечі»
(1997), «Вірші на зиму» (2006), «Все
поруч» (2010, 2011); «Подорожник з
новими віршами», 2013, 2016, 2017.

21. Ще 19-річним юнаком на всеукраїнському літературному семінарі в Ірпені таємним голосуванням кількох сотень літераторів

І.Малковича було
обрано «Найкращим молодим поетом».
Публікацію його першої книги
відстоювала легендарна українська
поетеса Ліна Костенко.
Іван Малкович — редактор, упорядник,
автор та перекладач кількох десятків
книжок для дітей. «Це людина,
маніакально віддана ідеї «особливо
якісної української книги».
Вірші Івана Малковича перекладено
12- ма мовами.
Працює головним редактором у
видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

22. Шукаймо тайн в труді й любові, бо вже від бомб, що спокій рвуть, хлопчата юні, чорноброві знов чорнобривцями стають. А хлопцям

хочеться кохати земля весну для них несе лише в дитинстві
автомати
вони цінують над усе.
ПРАКОРАБЕЛЬ
Вантажений калиною,
сповільна
він рівно опускається до дна;
сто років углибає — божевільна
у тих прозорих водах глибина,
Там сховок духу, там — ясна
година,
комори наші: з тих запасників
зцілюща виринатиме калина
на сотнях затаєних кораблів.

23. Оксана Забужко — видатна українська письменниця, філософиня. Лауреатка Шевченківської премії (2019), а також численних нагород:

фундації Антоновичів (2008),
ордена княгині Ольги (2009),
Angelus (2013).
З її ім’ям пов’язують вихід
сучасної української літератури на
світову арену.
Перекладена 20 мовами світу.

24. РЯДОК З АВТОБІОГРАФІЇ Оксана Забужко Мої предки були не вбогі На пісні та свячені ножі — З моїх предків, хвалити Бога,

Заволокам ніхто не служив!
І цупким, наче нить основи
Крізь віки однієї сім'ї,
Невразливим — пронесли слово
І внизали в легені мої...
Дарували від батька до сина
Честь у спадок — як білу кість!
Мої предки були красиві —
Ворогам на подив і злість.
Ох і моцна була порода —
Соловки, Магадан, Колима...
Мої предки були народом —
Тим народом,
якого нема.
Хай не славою (Бог там з нею!)
—
Як присягою на шаблях,
Мої предки владали землею:
Їм належала ця земля!

25.

Олег
Лишега
—
український поет, драматург, перекладач
та інтелектуал.
Лишега вступив до Львівського
університету 1968 року. Протягом
останнього року навчання його було
виключено з університету за участь в
неофіційному
літературному
колі
«Львівська богема». Йому було офіційно
заборонено публікуватися з 1972 по
1988. Після цього вийшла його перша
книжка «Великий міст».
У 2000 р. Лишега та його перекладач
Джеймс Брасфілд одержали нагороду
ПЕН-клубу за переклад на англійську
збірки «Вибрані вірші» Олега Лишеги.
Лишега — це перший український поет,
якого нагороджено цією премією.
(1949-2014)

26.

Олег Лишега
КІНЬ
Дійсно, я вдячний тому,
Хто колись на згадку
Обвів наші тіні
Червоною і чорною землею,
Підмішавши туди крові,
Щоб хоч трохи скрасити
Перед собою дикий камінь.
Але не лише вдячність тримає
Мене сьогодні коло стійла І зовсім не рана, що не гоїться
З того часу в горах,
Коли, вдоволено відступивши від
стіни
З долонями в закривавленій глині, Він раптом зрозумів,
Що по горбатій стіні печери
Наш невеликий табун гнідої масті,
Легко перескакуючи з виступу на
виступ,
Втікає від нього назовсім …

27. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 1. ВИВЧИТИ НАПАМ’ЯТЬ ВІРШ ОДНОГО ІЗ СУЧАСНИХ ПОЕТІВ. 2. ЗА БАЖАННЯМ НАМАЛЮВАТИ ІЛЮСТРАЦІЮ ДО ВІРША.