Соціальні норми редагування

1.

Соціальні норми редагування

2.

Література до теми
1. Тимошик М. С. Основи редагування: Підручник.
Київ: Наша культура і наука, 2019. 560 с.
2. Тимошик М. С. Як редагувати книжкові та
газетно-журнальні видання: практичний посібник.
Київ : Наша культура і наука, 2012. 496 с.
3. Партико З. В. Загальне редагування: нормативні
основи: Навчальний посібник. Львів: ВФ Афіша,
2011. 416с.

3.

1. Юридичні норми
Законодавство України у сфері інформаційних
ресурсів та регулювання інформаційних потоків
найперше враховує норми міжнародних конвенцій та
угод, а саме: Всесвітньої конвенції про авторське
право (1952 р.) та Європейської угоди про захист телеі радіомовлення (1960 p., з двома протоколами).

4.

Конституційні норми деталізовані в низці законів, які
регулюють нормативну базу інформаційних ресурсів
та інформаційних потоків в Україні: “Про
інформацію”, “Про друковані засоби масової
інформації (пресу) в Україні”, “Про телебачення і
радіомовлення”, “Про інформаційні агентства”,
“Про видавничу справу”, “Про авторське право і
суміжні права”, “Про державну таємницю”, “Про
рекламу”,
а
також
окремі
статті
адміністративного, цивільного та кримінального
кодексів.

5.

Державною
мовою в Україні є українська (ст. 10
Конституції). Мовою ЗМІ є українська.
Публікування повідомлень офіційних державних
органів може бути і українською, і російською
мовами.
На
територіях
компактного
проживання
національних меншин такі повідомлення можуть
бути розповсюджені мовами національних меншин.

6.

Цензура
Цензура в сфері інформаційної діяльності України
заборонена (ст. 15 Конституції).
Для редактора це, зокрема, означає, що будь-яким
особам, в тому числі й тим, які перебувають на
державних
посадах,
заборонено
чинити
на
працівників ЗМІ тиск з метою, наприклад, внесення в
авторський оригінал потрібних їм змін, вставлення чи
видалення якогось повідомлення з журналу, газети,
програми передач тощо. Такі дії є протизаконними.

7.

Редактор повинен також знати, що обмеження ст. 34
Конституції може бути здійснене лише в інтересах
національної безпеки, територіальної цілісності або
громадянського порядку в Україні з метою
запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони
здоров’я населення, для захисту прав або репутації
громадян, для запобігання розголошення інформації,
отриманої конфіденційно, або для підтримання
авторитету й неупередженості правосуддя.

8.

Істинність і повнота повідомлень
Подана автором у повідомленні інформація повинна
бути об’єктивною, вірогідною, повною і точною (ст. 5
Закону “Про інформацію”).
Для працівників ЗМІ це означає, що редактор
зобов’язаний контролювати вірогідність, тобто
істинність, повідомлення. Далі редактор повинен
перевірити повноту поданих у повідомленні фактів,
оскільки
частина
авторів
завжди
схильна
оприлюднювати лише ті з них, які узгоджуються з їх
власною позицією, ігноруючи суперечливі. При
виявленні відхилень від істинності чи повноти
редактор обов’язково повинен вказати на них
авторові й вимагати їх виправлення.

9.

Охорона авторського права. Об’єктом
авторського права у ЗМІ є повідомлення
Кожен громадянин (в ЗМІ — автор) має право володіти,
користуватися
і
розпоряджатися
результатами
своєї
інтелектуальної і творчої діяльності (ст. 41 Конституції).
Держава гарантує всім авторам захист їх інтелектуальної
власності, їх авторських прав, моральних і матеріальних
інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами
інтелектуальної діяльності.
Усі
автори
мають
право
на
результати
своєї
інтелектуальної, творчої діяльності, в тому числі й гонорар
(ст. 54 Конституції).
Ці положення Конституції редактор повинен особливо ретельно
враховувати під час укладання авторської угоди.
Ніхто не може використовувати або поширювати повідомлення
без згоди його автора (ст. 54 Конституції, ст. 4 Закону “Про
авторське право та суміжні права”).

10.

Без згоди автора можна лише цитувати твір, відтворювати
події засобами фотографії чи кінематографії, відтворювати
публічно виголошені промови, звернення, доповіді, а
також (з навчальною метою) уривки творів (ст. 15 і 16
цього Закону).
Запропоноване автором до публікування повідомлення не
може порушувати авторських прав інших осіб (ст. 5 Закону
“Про авторське право і суміжні права”).
Редактор завжди повинен контролювати, чи не є
запропоноване
повідомлення
плагіатом
—
привласненням або запозиченням тексту з чужого твору
без зазначення джерела (свідченням того, що
повідомлення охороняється авторським правом, є знак ©,
прізвище та ім’я особи, яка має авторське право на твір, а
також рік першого публікування). Порушення авторського
права є підставою для судового позову (ст. 42 Закону “Про
авторське право та суміжні права”).

11.

Інформація, заборонена до публікування.
У ЗМІ (ст. 37 і 46 Закону “Про інформацію”; ст. З
Закону “Про друковані засоби масової інформації
(пресу) в Україні”; ст. 2 Закону “Про телебачення і
радіомовлення”; ст. 28 Закону “Про видавничу
справу”) заборонено публікувати повідомлення, де
містяться:

12.

заклики до повалення конституційного ладу і
порушення територіальної цілісності України;
пропаганда війни, насильства і жорстокості;
розпалювання расової, національної та релігійної
ворожнечі;
зазіхання на права і свободи людини;
державні таємниці (їх перелік див. нижче);
конфіденційна інформація (її перелік див. нижче);
інформація про оперативну і слідчу роботу МВС,
СБУ, Прокуратури, Національного бюро
розслідувань;
міжвідомча службова кореспонденція;
порнографія;

13.

дані про особу неповнолітніх правопорушників або
про злочини щодо неповнолітніх;
дані про підозрюваного у злочині до моменту
вироку суду;
наклепи (тобто свідоме поширення неправдивих
вигадок, що ганьблять іншу особу);
образи (умисне приниження честі й гідності особи,
виражене в непристойній формі);
пропаганда партій у день виборів.

14.

До
державних
таємниць,
які
заборонено
публікувати, належать (“Звід відомостей, що
становлять державну таємницю України”):
у сфері оборони: стратегічні й оперативні плани,
підготовка
і
проведення
бойових
операцій,
розгортання військ, їх чисельність і дислокація,
готовність, підготовка, озброєння, постачання;
напрями розвитку окремих видів озброєнь; сили і
засоби цивільної оборони; геодезичні, гравіметричні,
картографічні, гідрографічні, гідрометеорологічні
дані, які мають значення для оборони;

15.

у сфері економіки: мобілізаційні плани і потужності
народного господарства; використання транспорту,
зв’язку та інших галузей в інтересах безпеки; зміст,
обсяг фінансування та виконання державного
оборонного замовлення; плани, обсяги, добування
стратегічно важливої сировини та продукції; державні
запаси дорогоцінних металів, коштовного каміння,
валюти, операції з грошовими знаками, фінансова
діяльність держави;
у сфері зовнішніх відносин: директиви, плани,
вказівки делегаціям і особам на переговори; військове,
науково-технічне співробітництво України з іншими
державами; експорт та імпорт озброєння;

16.

у сфері державної безпеки та охорони правопорядку:
розвідувальна і контр- розвідувальна діяльність;
охорона вищих органів та осіб державної влади;
урядовий зв’язок; шифри.
На
конфіденційну
інформацію
згідно
з
законодавством фізичні або юридичні особи можуть
накладати обмеження самочинно (ст. 30 закону “Про
інформацію”).

17.

До конфіденційної інформації, яку заборонено
публікувати, належать (ст. 32 Конституції):
листування;
лікарські таємниці;
банківська інформація, зокрема грошові вклади;
комерційна інформація, зокрема про прибутки від
підприємництва;
телефонні розмови;
телеграфні повідомлення;
факти усиновлення та удочеріння.
Конфіденційна
інформація
може
бути
опублікована лише за згодою особи (фізичної або
юридичної), якої стосується інформація.

18.

Спростування
Спростування повинно (ст. 37 Закону “Про друковані
засоби масової інформації (пресу) в Україні”; ст. 43
Закону “Про телебачення і радіомовлення”; ст. 28
Закону “Про рекламу”):
мати гриф “Спростування”;
не перевищувати обсяг самого повідомлення більше
ніж удвічі;
бути опублікованим на тому самому місці й тим
самим шрифтом (в друкованих ЗМІ) або передане в
той самий час (в електронних ЗМІ);
бути
опублікованим у найближчому номері
(випуску), однак не пізніше ніж через місяць.

19.

Рекламна
інформація.
Публікування
рекламної
інформації регламентують загальні (вони стосуються всіх
засобів ЗМІ) та спеціальні (вони стосуються окремо друкованих та окремо електронних ЗМІ) норми.
Для усіх ЗМІ заборонено:
рекламувати заборонену до випуску продукцію;
вміщувати твердження, що дискредитують інших осіб
чи продукцію;
подавати
відомості, що ведуть до порушення
законодавства, завдають шкоди здоров’ю людей,
довкіллю, нехтують технікою безпеки;
подавати твердження, що дискредитують осіб, які не
використовують рекламовану продукцію;
використовувати державні символи;

20.

рекламувати
продукцію, яка вимагає ліцензії
(сертифікату) на випуск, але не має її (його);
вміщувати зображення особи або її ім’я без згоди
цієї особи;
копіювати іншу рекламу, яка не охороняється
авторським правом;
рекламувати косметику, ліки, побутову хімію,
продукти, харчові добавки, на випуск яких нема
дозволу органу охорони здоров’я;
використовувати методи реклами, що впливають на
підсвідомість. Для друкованих ЗМІ зоборонено
подавати рекламу тютюну й алкоголю на першій
та останній сторінках видань.

21.

Для електронних ЗМІ заборонено:
подавати
рекламу довше ніж 10 хв на кожну годину
мовлення;
переривати рекламою передачі, які тривають менше 30
хв;
переривати рекламою сесії Верховної Ради, виступи
Президента, Прем’єр-міністра, Голови Верховної Ради,
Голови Конституційного Суду, народних депутатів,
членів уряду (міністрів), а також релігійні передачі;
ведучим і дикторам рекламувати товари чи послуги як
прямо, так і опосередковано (за допомогою одягу,
емблем тощо);
у повідомленнях, що не є рекламними, подавати
реквізити зацікавлених організацій, які випускають
описувану в повідомленні продукцію;
подавати рекламу в передачах для дітей до 14 років;
рекламувати тютюн, алкоголь та наркотики;
подавати приховану рекламу.

22.

2. Етичні норми
У видавничій практиці використовують цілу низку
етичних норм редагування (найширше — в пресі,
телебаченні та радіомовленні, обмеженіше — у
книговидавничій справі). Етичні норми прийняті як в
окремих країнах, так і на міжнародному рівні. Кілька
етичних норм практично в усіх країнах зведено до
рангу юридичних і зафіксовано в законодавчих актах:
норми щодо образи, наклепу та прихованої реклами
(див. вище розділ 10.1.2). Більшість етичних норм, не
зведених до рангу юридичних, як правило, прийнята
спілками журналістів різних країн.

23.

Загальний принцип етичних норм встановлює: автор
повинен так подати своє повідомлення, щоби воно
завдавало якнайменшої шкоди всім сторонам. Дамо
перелік цих норм, укладений на основі кількох кодексів
журналістської етики.
Повідомлення
повинно бути об’єктивним, тобто
висвітлювати не лише позицію більшості, а й позицію
меншості.
У повідомленні не можна вказувати ім’я джерела
інформації, коли джерело передало її за умови
нерозголошення його імені (в багатьох країнах така
етична норма зведена до рангу юридичної).
Опублікування повідомлення може бути затримане
лише в тому випадку, коли це необхідно для перевірки
його істинності.

24.

Лист дописувача може бути опублікований лише в тому
випадку, коли про таке бажання дописувача можна
зробити висновок зі самого листа. Скорочення в листах
можливі лише в тому випадку, коли орган ЗМІ у
кожному випуску публікує інформацію про те, що
редакція залишає за собою право вносити у листи
загальноприйняті виправлення та потрібні скорочення.
У повідомленнях слід уникати подання фотографій та
імен жертв насильства, стихійних лих, нещасних
випадків тощо, крім особливих випадків (коли це
історичні особи або коли подія викликала особливий
громадський резонанс). Те саме обмеження стосується
фотографій та імен родичів чи близьких потерпілих.
Повідомлення про ювілеї слід подавати лише за умови
згоди на це самих ювілярів.

25.

У
повідомленнях,
де
описують
результати
соціологічних опитувань, слід вказувати: назву
організації, що провела дослідження; кількість
опитаних; замовника опитування; дату, а при потребі
регіон та інші суттєві особливості опитування.
Опублікування мемуарів та інтерв’ю злочинців є
неприпустимим.
У повідомленнях
неприпустима дискредитація за
ознакою статі, належності до расової, етнічної,
релігійної, соціальної чи національної групи.
Судові звіти повинні бути виключно безсторонніми.
Зізнання підозрюваного в скоєнні злочину не є
підставою для визнання його винним до вироку суду.
Лікарські таємниці є дійсними і після смерті осіб, яких
вони стосуються.

26.

У повідомленнях
при описах політичних опозицій чи
втеч із місць ув’язнення автор не має права розповідати
деталей, які можуть зашкодити описуваним особам чи
їх родичам, оскільки це може призвести до додаткових
наступів на опозицію чи неможливості втечі інших осіб.
Слід утримуватися від публікування імен та фотографій
злочинців, якщо на те нема особливих причин. Під дію
цієї норми не підпадають особи, які займають посади в
державних чи громадських організаціях, і депутати,
злочини яких пов’язані з їх посадою.
Слід
критично й стримано висвітлювати у
повідомленнях результати медичних та фармацевтичних
досліджень, які можуть призвести до депресивних чи
ейфорійних станів хворих.

27.

3. Естетичні норми
Крім перелічених вище юридичних та етичних,
редактор завжди повинен враховувати ще й естетичні
норми редагування, іншими словами — норми
прекрасного. Без дотримання таких норм будь-яке
повідомлення, навіть і з найбільшою кількістю нової
інформації, реципієнт може поминути як не варте
уваги.
Норми прекрасного стосуються не лише
образних повідомлень, а й образно-понятійних та
виключно понятійних. Так, композиція наукової
монографії також повинна відповідати критеріям
прекрасного, які тут можуть виявлятися, зокрема, у
симетричності, паралелізмі тощо.

28.

4. Політичні та релігійні норми
У тоталітарних суспільствах, що використовують
моністичні теорії редагування, існують підмножини
зафіксованих й незафіксованих політичних норм,
обов’язкових під час редагування повідомлень. На
початку XX ст. ввести ці норми в редагування
запропонував
В.
Ленін.
Вони
вимагали
беззастережного визнання добрим того, що служить
тоталітарній державі та комуністичній партії; апріорі
поганим було все інше.

29.

На противагу цьому в демократичних суспільствах, де
використовують плюралістичні теорії редагування,
деякі дослідники вважають, що свобода слова в ЗМІ
заперечує використання політичних норм редагування
взагалі. Звичайно, таке твердження істинне, але тільки
для тих ЗМІ, що не є органами політичних партій
(таких ЗМІ — переважна більшість). Для тих же ЗМІ,
що є органами політичних партій, ці твердження
хибні, хоча таких ЗМІ значно менше, кілька відсотків.
Покажемо це лише на одному прикладі.
Для всіх ЗМІ існує одна обмежувальна політична
норма.

30.

Повідомлення ЗМІ не повинні ображати честі
й гідності членів партійних організацій.
Сказане зовсім не виключає того, що позапартійні ЗМІ, не
будучи офіційними органами політичних партій,
приховано також можуть мати свою політичну орієнтацію
і в завуальованій формі враховувати політичні норми
відповідних партій. Але це вже питання не тільки
журналістської, а й людської етики (керівники таких ЗМІ
не повинні їх очолювати).
Приблизно те саме, що й про політичні, можна сказати і
про релігійні норми редагування. Незначна частина ЗМІ є
офіційними органами релігійних організацій чи конфесій,
а тому повинна враховувати норми (канони) своєї релігії.
Більшість ЗМІ не є органами релігійних організацій чи
конфесій, а тому можуть не враховувати ці норми. Проте
для всіх ЗМІ також існує одна обмежувальна релігійна
норма.

31.

Повідомлення ЗМІ не повинні ображати честі
й гідності віруючих громадян.
Політичні норми
Політичні норми для ЗМІ, які є органами
політичних партій, зареєстрованих у Міністерстві юстиції
України, зафіксовані в програмах цих партій. У зв’язку зі
свободою слова, яку гарантує Конституція України, постає
запитання: чи повинен працівник органу політичної партії
враховувати ці норми?
Коли редактор працює в ЗМІ, який є офіційним
органом зареєстрованої політичної партії, він повинен
враховувати політичні норми, зафіксовані в програмі цієї
партії.
Коли ж партійні норми цього ЗМІ починають
суперечити політичним поглядам редактора, йому краще
змінити місце праці.

32.

Релігійні норми
Близькими до політичних є також норми редагування
релігійної літератури. Їх встановлюють уповноважені
релігійні органи, офіційно зареєстровані в Міністерстві
юстиції України. Як правило, ці норми зафіксовані в
письмовій формі; вони суворіші й категоричніші, ніж
політичні.
Коли редактор працює в ЗМІ, який є офіційним органом
зареєстрованої релігійної організації (конфесії), він
повинен враховувати норми цієї релігії.
Коли ж релігійні норми цього ЗМІ починають суперечити
релігійним поглядам редактора, йому краще змінити місце
праці.
Інші релігійні норми редактор може контролювати за
довідковою літературою

33.

Дякую за увагу!