Редакторська підготовка перекладів

1.

Тема: Редакторська підготовка
перекладів
1. Перекладознавчий мінімум для редакторавидавця.
2. Ретроспектива перекладного книговидання
в Україні.
3. Пошук іншомовного твору та його
власника.
4. Пошук перекладача та редагування
перекладу.
5. Оформлення службової частини
перекладного видання.

2.

Література:
І. Основна
1. Тимошик М. Книга для автора, редактора,
видавця, видавця. - К.: Наша культура і наука,
2010.
2. Тимошик М.Видавничий бізнес: Погляд
журналіста, видавця, вченого. - К.: Наша
культура і наука, 2013.
3. Антонова и др. Редакторская подготовка
изданий: Учебник - М., 2002.
ІІ. Додаткова
1. Кохтев М.М. Ораторська мова. Стиль і
композиція / М.М. Кохтев .- М.: 1992 .- 175 с.
2. Мильчин А.Е. Методика редагування тексту /
А.Е. Мильчин .- М.: 1980 .- 320 с.

3.

1.Перекладознавчий мінімум для
редактора-видавця
Перекладне видання — це видання
окремого або кількох творів, об’єднаних
спільною назвою, у перекладі з однієї мови
на мову видання. Текст такого видання
передбачає збереження при зміні мовної
форми не лише змісту повідомлення, а й
певних формальних особливостей вираження
цього змісту.

4.

Види перекладів:
писемний,
усний,
синхронний,
автоматичний.
Різновиди писемного перекладу:
авторський,
авторизований,
адаптований,
скорочений,
підрядковий.

5.

Авторським
прийнято
вважати
переклад твору іншою мовою, виконаний
автором
оригіналу.
Натомість,
авторизований — це переклад твору
іншою мовою, виконаний знавцем цієї мови,
але схвалений автором.
Адаптований(тобто — пристосований)
переклад — це переклад складного для
сприйняття
твору,
адресований
специфічному читачеві.

6.

Скорочений переклад передбачає:
виокремлення лише певних фрагментів, або
рівномірне
“виключення”
другорядних
сюжетів, описів, монологів, інших складових
тексту, які не впливають на цілісне
сприйняття фабули твору.
• Підрядковий переклад — це дослівний
переклад іншомовного твору на мову
видання. Часто до такого способу вдаються ті
перекладачі, які не володіють достатньою
мірою мовою, якою виданий твір, тому
працюють винятково із словником.

7.

Рильський М. Мистецтво перекладу. — К., 1975.
“ Різні мови — різне
вираження думок, але
мислення єдине, закони
мислення однакові. Це ще
раз стверджує перекладність
з мови на мову ”

8.

2.Ретроспектива
перекладного
книговидання в Україні
• Школа переписувачів книг при дворі
Ярослава Мудрого.
• Галицько-волинські друкарні, друкарня
Києво-Печерської лаври. Згодом — друкарня
університету Св. Володимира.
• Школа художнього перекладу: 20-30-ті роки
XIX століття українські поети-романтики
Л. Боровиковський, А. Метлинський.

9.

Ретроспектива перекладного
книговидання в Україні
• Початок XX століття: діяльність М. Зерова,
В. Підмогильного, Д. Загула, М. Вороного.
• 30-ті роки. Художні переклади здійснюються
лише з російської літератури. Видання
перекладів із зарубіжної літератури надовго
припиняється.
• Кінець 40-х років започатковується практика
перекладу
творів зарубіжних авторів на
національні мови лише з російських
перекладів.

10.

Ретроспектива перекладного
книговидання в Україні
• Хрущовська відлига: журнал “Всесвіт”, серія
“Вершини
світового
письменства”,
“Бібліотека світової літератури”, “Зарубіжна
новела”,
“Перлини
світової
лірики”.
Відновлюється
і
школа
українського
художнього перекладу, ядром якої стають
М. Лукаш та Г. Кочур.
• Останнє десятиліття, із руйнуванням старої
структури книговидання і створенням нової,
зорієнтованої на ринок, кращі набутки цієї
школи втрачені.

11.

Микола Лукаш
Григорій Кочур

12.

3.Пошук іншомовного твору та його
власника
Канали пошуку потрібної для перекладу
літератури:
міжнародні книжкові ярмарки;
міжнародні фонди;
посольства зарубіжних країн;
фахова періодика;
Інтернет;
перекладачі;
українська діаспора;
видавництва, що видали такі книги.

13.

4.Пошук перекладача та редагування
перекладу
Варіанти пошуку потрібного
перекладача
різноманітні бюро та агентства з
перекладів;
провідні університети з авторитетними
кафедрами іноземних мов;
рекомендації
досвідчених
перекладачів.

14.

Перекладач зобов’язаний
вирішити триєдине завдання
не віддалити від оригіналу стиль і
манеру викладу іноземного автора та
його епоху;
подбати про належне сприйняття
тексту читачем-співвітчизником;
не знівелювати особливості творчої
манери самого перекладача.

15.

• Огієнко (Огієнко І. Методи перекладу богослужбових книг на
українську мову // Свята Служба Божа мовою українською. — Ч. 2.
— Тарнів (Польща), 1922):
Загальні підходи до редагування перекладів
редактор має працювати з тим перекладачем,
хто досконало знає мову, з якої перекладає
текст;
редактор має знати епоху, в якій твір було
написано;
редактор повинен дбати про розвиток і
вдосконалення
мови,
якою
твір
перекладається;
редактор має уникати буквальності в порядку
слів текстів, написаних у давніші епохи.

16.

Іван Огієнко

17.

5. Оформлення службової частини
перекладного видання
Для видання, переклад якого
здійснюється вперше.
На
звороті
титульної
сторінки
в
обов’язковому
порядку
регламентується
подача двох знаків охорони авторського
права: першим зазначається копірайт,
вміщений в оригінальному виданні (текст
мусить бути ідентичним оригіналу), за ним —
копірайт перекладеного видання.

18.

Автор і рік видання мовою оригіналу;
Організація, яка надала ліцензію на
українське видання;
Перекладач, мова і рік видання перекладу;
Видавництво, що за ним охороняється і з
якого часу.
• © JacekWlodarchyk, 2000
• © For the Ukrainian language edition, Open
Society Institute — Zug
• © Олег Гірний, український переклад, 2002
•©
"Кальварія",
макет
та
художнє
оформлення, 2002

19.

Для повторного видання
Текст печатается по изданию:
Фицджерльд Ф. С. Великий Гетсби. Ночь
нежна. Новеллы.
Эссэ. — Кишинев: Лит артистикэ, 1981. — С.
21-400.
Для збірників творів, перекладених
з різних мов і різними перекладачами
Інформація про переклад із зазначенням
мов вміщується на звороті титулу. Імена
перекладачів зазначаються або в змісті, або в
примітці до заголовка твору на сторінці, де
цей твір починається.

20.

Дякую за увагу!