Читаємо ми Ольгу Кобилянську (1863 - 1942)

1.

160

2.

160
Чому, властиво, ми читаємо Кобилянську?
Чи тому, що «ми», статистично середні читачі
початку ХХІ століття, маємо насолоду
від її творів?
Чи тому, що «ми», професійні читачі
літературознавчого гарту, відкриваємо в цих
текстах оригінальні, разючі, або просто елегантно
висловлені думки?
Тому, що ці тексти уявляються нам, за якимсь набором естетичних
критеріїв, особливо цінними?
Чи тому, що твори Кобилянської доповнюють наше розуміння її доби
й культурного оточення?
Можливо, ми знаходимо в них винятково правдиве відтворення дійсності
або, скажімо, небувалої сили моральний заклик?
…Читаємо ми Ольгу Кобилянську (1863 – 1942) передовсім тому, що вона
стала частиною українського літературного канону…
Марко Павлишин

3.

160
Ольга Кобилянська:
Зібрання творів у 10 томах (2013 – 2023)

4.

160
До найповнішого на сьогодні
зібрання творів Ольги Кобилянської
увійшли:
роман “Апостол черні”,
11 повістей,
понад 70 зразків малої прози різних жанрів,
переклади, щоденники, автобіографії,
статті та спогади,
кілька сотень листів та ін.

5.

160
Ох, та доброта, свята мати! Та
глибока, тиха мислителька, з
небагатьма словами на чистих
своїх устах, котрі не
сплямлювало… жодне грубе,
порочне слово! Яка велика
вона була для своїх дітей, який
великий благородний вплив
ішов від неї на умовий
і чуттєвий розвій дітей.
Ольга Кобилянська
з матір’ю та сестрою Євгенією.
Фото 1869 р.
Ольга Кобилянська.
Про себе саму

6.

Родина Кобилянських. Фото 1898 р.

7.

160
Ольгу Кобилянську справедливо
вважають найглибшим
виразником модерністського
світогляду в українській
літературі.
Основні концепції її творів
будуються на ідеях фемінізму.
Ольга Кобилянська.
Фото 1898 р.

8.

Під «людиною» розуміємо і жінку,
не лиш чоловіка, – іншими словами:
і жінка мусить мати свій кусник хліба,
щоб жити! Задля свого суття,
себто існування, домагається вона
необмеженого права, як його,
напримір, і мужчина яко людина
уживає. Вона його домагається
на підставі людяності, індивідуальної
свободи, поваги людської
і справедливості!
Ольга Кобилянська.
Фото 1888 р.
Ольга Кобилянська.
Дещо про ідею жіночого руху (1894).

9.

Найсильніше зі всього впливала
на мене природа. Безчисленні
проходи в гори, в їх найдикіші
частини – пішки чи верхом,
се не робило різниці – се було
одиноке, що вдоволяло мене.
Се було щось, що… заповняло
душу, викликувало в ній спів,
відгомін і ущасливлювало…
Ольга Кобилянська.
Фото 1886 р.
Ольга Кобилянська.
Про себе саму (1921).

10.

Пишучи про що-будь, довше чи
коротше, я лиш одно мала
в душі – Україну, ту велику, пишну,
пригноблену, сковану Україну, її одну
і нічого більше.
Ольга Кобилянська.
Автобіографія [1927].
*
Я писала, коли любила, писала, коли
терпіла, писала, коли не находила
вдоволення знадвору бажань своїх
особистих, коли бачила кривду,
заподіяну так людям, як звірятам,
цвітам і птахам, писала, коли
переймалася великими ідеями про
визволення жінки, ідеєю соціалізму,
ідеєю націоналізму, патріотизмом…
Ольга Кобилянська.
Про себе саму (1921)
Ольга Кобилянська.
Фото 1888 р.

11.

Ми є народ,
що себе ще не віднайшов.
Ольга Кобилянська.
Через кладку (1911).
*
Виховуючи свої діти, ми мусимо
не забувати, що ми їх і для України
виховуємо. А вона потребує іншого, як
досі, чоловіка, іншу жінку».
А Україна?
Вона є. І як ми самі її
не запропастимо, то сповняться слова
старого Гердера, що пророчив ним
ролю нової Греції завдяки гарному
підсонню, веселій вдачі, музиці та
родючій землі.
Ольга Кобилянська.
Апостол черні (1929).
Ольга Кобилянська.
Фото 1890 р.

12.

ЩОДЕННИКИ
ПУБЛІЦИСТИКА
СПОГАДИ
АВТОБІОГРАФІЇ

13.

З наймолодших літ почала я писати
дневник. Я вписувала не лише всякі
«проізвєдєнія» денні – но і все те,
що займало мій ум і душу. І коли
я пізнішими літами переглядала тії
дневники – я сама здивувалася тій
силі фантазії, котра говорила в тих
скромних, дитинячо-наївних,
а заразом диких картинках.
Ольга Кобилянська.
Фото 1882 р.
Ольга Кобилянська.
Автобіографія [1903].

14.

40 публікацій, здійснених у радянській
пресі 1940 – 1941 років, […] приписувались
перу О.Кобилянської. Взяті у сукупності
три групи доказів: ідеологічні розбіжності
між достеменним світоглядом
О.Кобилянської і відбитим у публікаціях;
біографічні дані про призупинений
фізичними недугами творчий процес
письменниці та мовностилістичні
особливості публікацій дають підставу
висновковувати, що статті
1940 – 1941 років є фальсифікованими
і їх не слід включати в подальші видання
творів О.Кобилянської.
Ярослава Мельничук

15.

Літературно-художній
журнал
«Вільна Буковина».
Листопад 1940 р.

16.

Лист Ольги Кобилянської
до НТШ. 10 травня 1928 р.
Лист Ольги Кобилянської
до Лідії Бурачинської.
7 лютого 1932 р.

17.

ЛИСТИ

18.

У десятому томі публікується понад 500 листів
Ольги Кобилянської до різних осіб, установ,
періодичних видань (у пʼятитомнику – тільки 216).
Зокрема:
до Осипа Маковея – 176 (62);
до Христі Алчевської – 68 (17);
до Євгенії Ярошинської – 26 (3);
до Михайла Грушевського – 20;
до Августи Кохановської – 13;
до Миколи Євшана – 11;
до Микити та Ольги Шаповалів - 11;
Також серед адресатів Ольги Кобилянської –
Іван Франко, Василь Стефаник, Михайло Павлик,
Петко Тодоров, Павло Богацький, Франтішек
Ржегорж, Володимир Гнатюк, Олена Пчілка,
Леся Українка, Гнат Хоткевич,
Ольга Гаморак-Левицька,
Лідія Бурачинська
та ін.

19.

1 січня 1903 р.: Дай, Боже, на Новий рік всего добра,
а медведі білі нехай жиють сто років.
О. К.

20.

Тетяна:
зачіска, звисаючі коси,
у волоссі маки.

21.

Гуцульський одяг.

22.

Гриць підстерігає Тетяну.

23.

Більша дівчина на фотографії
(донька пані Наталки
Романович) могла б бути
щодо строю Тетяною, але я не
маю ліпшої фотографії, як
оця. В стяжки мусять ззаду
з кінців кіс почерез плечі аж
на плахту звисати. Рукави і на
долині сорочки мусять бути
вишивані. Се конче.

24.

Хатчина, де живе Мавра.

25.

Іваниха Дубиха (мати Тетяни).
Одяг чорний.

26.

Гуцульський краєвид у Карпатах.

27.

Побачення Гриця і Тетяни.

28.

Названа мати Гриця.

29.

Названий батько Гриця.

30.

Гриць: яскраво-червоні штани.
Волосся коротко обстрижене
навкруг голови
(дивись фігуру 1).

31.

Настка в гуцульському одязі.

32.

160
Згадуйте предків своїх,
щоб історія перед вами не
згасла, і золотої нитки
не згубіть…
Ольга Кобилянська
Ольга Кобилянська біля
свого помешкання.
Фото 1928 р.