Догляд за хворими з хірургічними захворюваннями і ушкодженнями кінцівок

1.

2.

3.

4.

1. Стадія інфільтрації: загальний стан не
порушений, біль помірний, температура
субфебрильна, при пальпації однорідний інфільтрат
2. Стадія абсцедування: сильний розпираючий та
смикаючий біль, температура висока, гектична
лихоманка, явища інтоксикації, в центрі
інфільтрату розм'якшення - симптом флуктуації
3. Стадія секвестрації

5.

1 — шкірний;
2— пароніхія;
3 — підногтьовий;
4 — підшкірний;
5 — сухожилковий;
6— костний;
7— суглобовий;
8— кістно-суглобовий;
9— пандактилит

6.

7.

8.

9.

Етіологія
Стафілокок, стрептокок, змішана флора. Вхідними воротами інфекції слугують
тріщини, подряпини та ін.
Класифікація 1) шкірний; 2) підшкірний; 3) кістковий; 4) суглобовий; 5) сухожильний (тендовагініт); 6) пароніхій –
запалення
пальця.
Клінічні
ознаки
навколонігтьовий валику; 7) піднігтьовий; 8) пандактиліт - ушкодження всіх тканин
При
виникає локальна зона гіперемії, болючість, невеликий набряк шкіри. При
формі
палець дещо збільшений в розмірах за рахунок набряку, рухи в ньому обмежені, з'являється виражений
пульсуючий біль, через який хворі не сплять. Спостерігають підвищення температури, лейкоцитоз. При суглобовій
формі палець набуває веретеноподібної форми, з'являється гіперемія шкіри. При
і палець
набряклий, напівзігнутий, по ходу сухожилля спостерігають виражену болючість. При спробі розігнути палець
біль посилюється. При
панарицію в початковій стадії захворювання клінічні ознаки такі ж, як і
при підшкірній формі. Надалі уражена фаланга набуває колбоподібної форми.
Діагностика Рентгенологічно при кістковій формі визначають кісткову деструкцію.
УВЧ, ультразвукове опромінення. Широко застосовують повязки з 10% розчином хлориду в
Консервативне
лікування
перші дні застосовують компреси (спиртові,димексид, йодицерин, дмексид), змазування йодом
NB! Не слід застосовувати зігрівальні компреси з мазями на жировій основі.
Хірургічне
втручання.
Розсікання пальця. При підшкірній формі (коли з’являється симптом «бесоної ночі»)
панарицію проводять анестезію за Лукашевичем - Оберстом. Розріз шкіри роблять вздовж
через осередок запалення, накладають пов'язки з мазями на гідрофільній основі
(левомеколь, діоксиколь, 5% діоксинова мазь і ін.), дренують латексними смужками .

10.

Остеомієліт (від грец. Ὀστέον - «кістка»; μυελός - «мозок»; -ῖτις - «запалення») гнійно-некротичний процес, що розвивається в кістках і кістковому
мозку, а також у оточуючих їх м'яких тканинах, що викликається
піогенними (що виробляють гній) бактеріями або мікобактеріями.

11.

У 80 - 85% випадків уражаються довгі
трубчасті кістки.
У 56 - 63% випадків процес
розвивається в кістках нижніх кінцівок.
Кістки верхніх кінцівок уражаються в 12 18% випадків.
Множинне ураження кісток зазначається
в 7,5 - 13,1%
В основному (80-90%) хворіють
діти, причому 62,5% хворих
падає на вік 8-14 років, в
основному, хлопчиківпідлітків.

12.

Класифікація
I. За етіологією:
1) неспеспеціфіческій остеомієліт;
2) специфічний остеомієліт.
II.В залежності від шляху інфікування:
1) гематогенний;
2) негематогенний: а) травматичний; б) вогнепальний; в) контактний;
г) операційний.
III. За клінічним перебігом:
1) гематогенний: а) гострий (токсична форма, септикопіємічна, місцева
форма); б) первинно-хронічний; в) вторинний хронічний;
2) негематогенний: а) гострий, б) хронічний

13.

14.

• Токсична (блискавична) - переважання септичної
інтоксикації над місцевими проявами патологічного
процесу
• Септико-піємічна - поєднання гнійно-деструктивних
вогнищ в кістках з абсцесами в паренхіматозних
органах (печінці, нирках, легенях)
• Місцева - переважання місцевих проявів гнійного
вогнища в кістки над септичною інтоксикацією

15.

• Спонтанний пульсуючий біль
- провідний ознака.
Підвищення температури тіла
- постійний
супутник будь-якого запального процесу. септикпіеміческіх формі він відразу приймає фебрильний
характер і температура тіла може сягати 39 - 41 ° С. При
місцевій формі ОГО температура тіла може залишатися
на субфебрильних цифрах.
Набряк м'яких тканин
- в залежності від
інтенсивності і глибини локалізації запального процесу
проявляється на 2-4-у добу захворювання.
Порушення функції ураженого органу
зниження апетиту
безсоння

16.

1. Пункція кістки з кістковою термометрією і
остеотонометріею.
2. Цитологічні методи діагностики.
3. Шкірна термометрія і теплобачення
4. УЗД.
5. Реовазографія;
6. Рентгенологічна діагностика:
7. Кольорова контактна термографія
8. Радіоізотопне сканування.

17.

Гострий остеомієліт верхньої
третини плечової кістки
Секвестри - великогомілкової
кістки

18.

• Лабораторна діагностика:
лейкоцитоз, зниження рівня
гемоглобіну, зрушення
формули вліво, зміни в сечі.
• Термографія
• Діагностична трепанація (у
дітей - пункція) кістки - при
підтвердженому діагнозі
остеомієліту діагностіческапя
операція відразу переходить в
лікувальну.

19.

• Розкрити вогнище - зробити
широкий розріз м'яких тканин;
• Трепанація кістки; промивання
кістковомозкового каналу;
• Антибактеріальна терапія;
• Дезінтоксикаційна терапія;
• імуностимулюючі терапія

20.

цефалоспорини III покоління +
аміноглікозиди; линкомицин + фторхінолон,
рифампіцин + аміноглікозид.
β-лактамний препарат +
аміноглікозид + антібактероідний хіміотерапевтичний
засіб (метрогил, кліндаміцин).
цефалоспорини IV покоління;
карбапенеми; фторхінолони IV покоління.
Антибактеріальна терапія не замінює
хірургічне втручання, а лише доповнює його.

21.

• сепсис
• гнійний артрит
• глибокі флегмони
кінцівки
• патологічні переломи

22.

23.

- одномоментний вплив зовнішнього фактора
на організм людини, яке призводить до порушення
анатомічної цілісності тканин і порушення їх функції.
- сукупність травм на певній території (в
країні, місті та т. Д.) Або серед певних груп людей (в
сільському господарстві, на виробництві, у спорті і т.
Д.) За певний проміжок часу (місяць, півріччя, рік)

24.

- вплив на тканини організму людини
об'єктів з високою кінетичної енергією
- вплив енергії фізичної природи:
- термічні (висока і низька температура)
- електричні (електричний струм)
- іонізуюче випромінювання
- вплив на тканини хімічних речовин: кислоти,
луги, солі важких металів.

25.

Збір скарг часто утруднений через наступних причин:
А) несвідомого стану потерпілого
б) неадекватного психічного стану, наприклад, при шоці
в) брак часу для опитування через «гостроту» ситуації
З'ясовується механізм травми:
а) точка прикладання сили (падіння на витягнуту руку)
б) напрямок дії сили (прямо, під кутом, обертання і т.д.)
в) характер змін, що відбулися (поява відповідних скарг)

26.

- гостра кровотеча
- пошкодження внутрішніх органів
- стан шоку
1) особливості огляду
а) обсяг і характер місцевих змін
б) визначення вимушеного положення кінцівки
2) особливості пальпації пошкодженої анатомічної зони.
а) проводити з особливою обережністю
б) визначення больових точок
в) виявлення абсолютних симптомів переломів

27.

1) Пошкоджена область
повинна знаходитися в центрі
знімка
2) Знімки повинні проводитися
мінімум в двох взаємно
перпендикулярних проекціях.
3) Рентгенівський знімок слід
робити з захопленням хоча б
одного прилеглого суглоба.

28.

1.
1) прямі
2) непрямі.
2.
1) відкриті
2) закриті
3.
1) одиночна
2) сукупна
4.
- комбінована травма (наприклад, перелом в поєднанні з опіком)

29.

1. Больовий
+
2. Геморагічний

30.

• забій
• розтягнення
• розрив
• струс
• вивих
• перелом
• Синдром тривалого здавлення

31.

1. Біль
2. Набряк
3. Внутрішня кровотеча
(гематома)
4. Порушення функції

32.

1. Біль
2. Набряк
3. Внутрішня кровотеча
(гематома)
4. Порушення функції

33.

1. Біль
2. Набряк
3. Внутрішня кровотеча
(гематома)
4. Порушення функції

34.

35.

Деформація суглобу
Рентгенограма

36.

Задній, передній, нижній
Задній вивих може бути здухвинним або сідничним, передній – затульним
або лобковим
Клініка. При передньому вивиху, Клініка. Сильний біль. Активні і пасивні рухи в суглобі неможливі.
виникає деформація плечового Під час спроби пасивних рухів стегно пружинить. Пошкоджена
суглоба, різка болючість і
кінцівка коротша від здорової на 2-7 см.
порушення функції кінцівки. Рука При здухвинному вивиху нога випрямлена, приведена і повернута
знаходиться у відведеному
досередини. Коліно пошкодженої ноги торкається стегна здорової, а І
положенні, плече опущене. Голова палець лежить на тильній поверхні здорової ступні. Голівка
хворого нахилена в бік вивиху,
пальпується у здухвинній ямці.
хворий тримає руку зігнутою в
При сідничному вивиху голівка визначається під сідницею. Нога
лікті. Западина в ділянці суглоба. зігнута, приведена і повернута досередини
Відчувається пружний опір м’язів
- симптом «пружини», кінцівка
вкорочена.
При нижньому вивиху плеча
голівка знаходиться в пахвовій
ямці, відмічається подовження
кінцівки.
Діагностика: рентгенографія в двох проекціях.

37.

ПМД
ПМД
1. Знеболити
1. Знеболити
2. Іммобілізація у вимушеному положенні. 2. Іммобілізація у вимушеному положенні. Хворого укладають
Накладають косинкову пов’язку або Дезо. на ноші, під нижню кінцівку підкладають валик.
3. Госпіталізація
3. Госпіталізація
Лікування. Вправлення вивиху плеча
Лікування. Вправлення вивиху стегна здійснюють під
проводять під міс цевим або загальним
наркозом із м'язовими релаксантами короткої дії за методом
знеболюванням. При передньому вивиху
Кохера , Джанелідзе. Вправлення можна провести і під
кращим методом вправлення є спосіб за
місцевою анестезією (20 мл 2 % розчину новокаїну).
Кохером або Джанелідзе. Після
Виконують рентгенологічний контроль.
вправлення вивиху на кінцівку накладають
Іммобілізація кінцівки досягається за допомогою гіпсової
фіксувальну пов’язку Дезо і виконують
лонгети або липкопластирного витягнення.
контрольний рентгенівський знімок для
підтвердження вправлення. З 4-го дня
можна виконувати рухи в суглобі, масаж і
лікувальну фізкультуру. Працездатність
відновлюється через 30-40 днів після
вправлення.

38.

Кохера
Джанелідзе

39.

40.

а —здухвинний ; б — сідничний; в — затульний ; г —лобковий

41.

Кохера
Джанелідзе

42.

43.

1. За походженням
2. За причиною
3. За наявності ушкодження шкіри
4. За обсягом ушкодження кістки
5. У напрямку лінії перелому
6. За кількістю пошкоджень кісток
7. За локалізацією
8. В залежності від зміщення кісткових
уламків
9. За наявністю ускладнень

44.

1) травматичний шок,
2) ушкодження внутрішніх
органів
3) пошкодження судин і
нервів,
4) жирова емболія,
5) раньова інфекція,
остеомієліт, сепсис.
6) Інтерпозиція м'яких
тканин

45.

Переломи верхнього, діафіза і нижнього відділу плечової кістки
Розрізняють переломи в/3, діафіза і н/3.
Переломи голівки: анатомічної шийки, великого або малого
До переломів верхньої третини кісток передпліччя
горба, хірургічної шийки плечової кістки. Аддукційний;
можуть бути поза- і внутрішньо суглобовими.
абдукційний.
Переломи обох або однієї кісток
Клініка. Біль у ділянці перелому. Рухи обмежені. У ділянці Клініка. Біль у ділянці перелому. Рухи обмежені. У ділянці
перелому виникає гематома, набряк і деформація, відмічається перелому виникає гематома, набряк і деформа ція,
вкорочення кінцівки,
кісткова крепітація. В с/3 часто відмічається вкорочення кінцівки, кісткова крепітація.
спостерігається пошкодження променевого нерва, а також стиснення Перелом тільки однієї кістки без зміщення діагностувати
або розрив плечової артерії та вени
важче. Болючість при пальпації і при навантаженні по осі
передпліччя свідчить про перелом.
Діагностика: рентгенографії в двох проекціях
Перша допомога:
Перша допомога:
Знеболюванні
Знеболюванні
транспортна
іммобілізація пошкодженої кінцівки Транспортну іммобілізацію проводять шиною
косинкою або сітчастою шиною Крамера. Шину Крамера, накладеною на розгинальну поверхню.
моделюють на непошкодженій верхній кінцівці, Шина Ліктьовий суглоб згинають під кутом до 90°,
повинна захоплювати всю кінцівку від пальців до шину фіксують м'яким бинтом або косинкою.
лопатки на здоровому боці.
Лікування :
Лікування :
1)накладають гіпсову пов'язку ( торокобрахіальну) або 1)накладають гіпсову пов'язку або лонгету;
лонгету;
2)операції і фіксації відламків спицями або
2)операції і фіксації відламків спицями або
металевими пластинками.
металевими пластинками.

46.

47.

48.

плеча
передпліччя
кисті

49.

50.

51.

52.

Відкритими і закритими. 1) переломи верхнього кінця
кістки - перелом голівки, шийки і вертлюгів ; 2) переломи
діафіза стегнової кістки (в/3, с/3і н/3); 3) переломи
дистального кінця.
Відкритими і закритими. Ізольовані переломи
великогомілкової та малогомілкової кісток,
Поперечними, косими, гвинтоподібними, осколковими..
Клініка. При переломах верхнього кінця стегнової кістки хворі
Клініка. Сильний біль. Рухи кінцівки болючі, функція її
скаржаться на біль у кульшовому суглобі, порушення функції порушена, спостерігається набряк, гематома і деформація
кінцівки . При цьому нога повернута назовні, а зовнішня сторона колінного суглоба.
швидко утворюється гематома,
ступні торкається ліжка або кушетки. Він не в змозі підняти ногу, при пальпації визначають
Переломи поєднуються з
виникає симптом "прилиплої п'ятки". При переломах шийки підвивихом ступні.
стегнової кістки постукування по п'ятці викликає сильний
біль у кульшовому суглобі. При огляді відмічається припухлість,
гематома , симптом «галифе».
Переломи діафіза стегнової кістки виникає деформація,
вкорочення кінцівки, значний крововилив у м'які тканини,
розвитку тяжкого травматичного шоку.
Діагностика: рентгенографії в двох проекціях
Перша допомога:
1. Знеболюванні
Перша допомога:
2. Транспортна іммобілізація - накладають транспортну шину 1. Знеболюванні
Дітеріхса. Транспортують цих хворих на ношах у лежачому 2. Транспортну іммобілізацію проводять трьома шинами
положенні на спині.
Крамера
3. Госпіталізація.
3. Госпіталізація
Лікування
Лікування :
гіпсова циркулярна пов'язку - кокситна
1. гіпсова пов'язка до середньої третини стегна.
При переломах зі зміщенням - витягнення за горбистість 2. накладають скелетне витягнення за п'яткову кістку. Репозицію
великогомілкової кістки. Тягар до 12 кг.
здійснюють тягарем до 6 кг.
3. Остеосинтез за допомогою тригранного цвяха. Цвях видаляють через 3. Остеосинтез стержнем або фіксація кісток металевими пластинками,
рік..
цвяхами, шурупами
4. Метало-остеосинтез за допомогою апаратів Г.А. Єлізарова
4. Компресійно - дистракційний остеосинтез за допомогою апаратів
Г.А. Єлізарова, або О.М. Єдинака.
1.
2.

53.

54.

55.

56.

57.

58.

59.

СИНДРОМ ТРИВАЛОГО
ЗТИСНЕННЯ
(СТЗ)
Синоніми, що використовуються для позначення цього
терміна –
краш-синдром, травматичний ендотоксикоз,
синдром компресії тканин, міоренальний синдром.
СТЗ - це розвиток прижиттєвого некрозу тканин,
внаслідок тривалої компресії сегмента тіла, що викликає
ендотоксикоз та розвиток гострої ниркової недостатності.

60.

Розрізняють 3 основні види цього синдрому.
Відмінність їх полягає в основному в умовах, що
призвели до наслідків синдрому тривалого
стискання.
Безпосереднє здавлювання
Позиційне здавлювання
Турнікетний синдром

61.

При першому виді тривале здавлювання кінцівок тіла
відбувається у людей, які опинилися під завалами
зруйнованого будинку, застрягли в автомобілі при
автокатастрофі і т.д.
• Синдром тривалого зтиснення
розвивається після звільнення
потерпілого із завалу, як тільки кров
знову починає циркулювати по
судинах пошкодженої руки або ноги, і
продукти розпаду травмованих
тканин надходять до загального
кровообігу всього організму. Настає
самоотруєння, і постраждалий може
швидко померти.

62.

Другий вид – так зване позиційне здавлювання.
розвивається за тривалого перебування людини у одній позі, коли він
під вагою його тіла здавлюються судини і нерви кінцівок. У легкій
формі це явище можна спостерігати, коли уві сні людина довго лежить
на одній руці. Але в адекватному стані почуття поколювання і оніміння
змушує змінити позу на більш зручну.
У осіб з алкогольним сп'янінням
або тих, що перебувають під дією
наркотиків, притуплюється
почуття болю і в незручному
становищі вони можуть
перебувати тривалий час, що
тягне за собою незворотні зміни
в кровопостачанні та іннервації
кінцівок.

63.

Нарешті, третій вид синдрому тривалого
зтиснення розвивається при так званому
турнікетному синдромі. Часто він розвивається
при обкручуванні кінцівки мотузкою, дротом.
Можливий при порушенні правил накладання
кровоспинного джгута.
У немовлят викликати
турнікетний синдром може
навіть обкручений навколо
пальчика волосся або
нитка.

64.

КЛАСИФІКАЦІЯ СТЗ
За видом компресії: роздавлювання
здавлення ( пряме, позиційне )
За локалізацією: ізольована (одна анатомічна область)
множинна
поєднана (з переломами, ушкодженнями судин та
нервів, ЧМТ).
За ступенем тяжкості:
I ст. - легка (здавлення до 4 годин)
ІІ ст. - середня (до 6 годин)
ІІІ ст. - важка (до 8 годин)
ІІ ст. - Вкрай важка ( здавлення обох кінцівок
протягом 8 годин та більше).

65.

Ознаки синдрому тривалого зтиснення
1. В момент травми відзначаються інтенсивні болі у
здавленій ділянці тіла, мовне та рухове збудження,
Після звільнення можливі неадекватні реакції на
навколишнє, озноб, почастішання пульсу, зниження
артеріального тиску аж до колапсу.
2. За кілька годин з'являються інші ознаки хвороби.
Місцеві прояви характеризуються різкою блідістю
шкіри з наявністю синюшних плям і міток втиску.

66.

3. Через 30-40 хв пошкоджена кінцівка починає набрякати і різко
збільшується в обсязі. Внаслідок набряку на шкірі з'являються
бульбашки, наповнені серозною або серозно-геморагічною рідиною.
Між бульбашками на шкірі може бути крововиливу. М'які тканини
мають дерев'янисту густину. Відбувається здавлення нервових
стволів, і чутливість у зоні пошкодження і нижче втрачається. Рухи у
суглобах унаслідок тяжкості ушкодження неможливі.
4. Пульс на судинах ураженої кінцівки, зазвичай, не визначається.
Скарги:
біль у пошкодженій частині тіла;
нудота;
головний біль;
спрага.

67.

Достовірні ознаки
синдрому тривалого здавлення
значне погіршення стану одразу після
звільнення;
поява рожевої чи червоної сечі.

68.

Ступінь тяжкості СТЗ
Ступінь
Об’єм
пошкодження
Тривалість
Клініка
Прогноз
Легка
Невелика
(передпліччя
або гомілка)
Не більше
2-3 годин
Ендогенна інтоксикація,
незначна олігурія
встановлюється через декілька
діб
При правильному
лікуванні
сприятливий
Середня
Об’ємні ділянки
(стегно, плече)
Від 2-3 до
6 годин
Помірний та ендотоксикоз та
ГПН протягом тижня та більше
після травми
Визначається
строками таякістю
першої допомоги
з раннім
застосуванням
екстракорпоральн
ої детоксикації
Важка
Сдавлення
однієї або двох
кінцівок
Понад
6 годин
Швидко зрастає ендогенна
интоксикация, развиинення
ГПН, поліорганна недостатність
або інші ускладнення
Прогноз
несприятливий

69.

Стадія СТЗ
Клінічна картина
Допомога
Компенсована
Незначний набряк м'яких тканин, шкіра бліда, на межі
ураження вибухає над здоровою. Ознак порушення
кровообігу немає.
Джгут слід зняти
Некомпенсована
Помірний набряк м'яких тканин та їх напруга. Шкіра
бліда, з ділянками ціанозу. Через 24-36 годин
утворюються міхури з прозорим жовтуватим вмістом.
Порушення венозного кровообігу та лімфовідтоку
мікроциркуляції, мікротромбозів, наростання набряку
та здавлення м'язової тканини.
Джгут слід зняти
Незворотня
Виражений набряк та напруга м'яких тканин. Шкіра
покрови ціанотича або мармурового виду. Через 12-24
години з'являються бульбашки з геморагічним вмістом.
Грубі порушення мікроциркуляції, тромбозу вен, що
призводять до некротичного процесу.
Якщо джгута не було,його
слід накласти . Ампутація,
лікування гострої ниркової
недостатності
Некроз кінцівки
Набряк виражений, тканини різко напружені. Шкірні
покрови синюшно-багряного кольору, холодні.
Епідермальні бульбашки з геморагічним вмістом.
Ознаки сухої або вологої гангрени.
Зберегти кінцівку
неможливо. Ампутація

70.

ЛІКУВАННЯ
Перша медична допомога
Перед звільненням кінцівки потерпілого від здавлювання необхідно
накласти джгут проксимальніше місця здавлювання, а після
звільнення кінцівку туго забинтувати із захопленням здорових
тканин проксимальніше за рівень здавлювання. Це сприяє
зменшенню набряку та всмоктування продуктів розпаду
пошкоджених (роздавлених) тканин. Після цього джгут зняти.
Корисний холод (лід, сніг, холодна вода) для запобігання розвитку
масивної гіперкаліємії, зниження чутливості тканин до гіпоксії.
Обов'язковими є: іммобілізація кінцівки, введення знеболювальних
засобів, дача таблетованих антибіотиків. Загальне зігрівання

71.

Перша лікарська допомога
(на догоспітальному етапі)
Вводять наркотики та антигістамінні препарати (1 мл 2% розчину
промедолу, 2 мл 2% розчину димедролу), серцево-судинні засоби.
Оксигенація.
Внутрішньовенна інфузійна терапія: кристалоїди полііонні (розчини
Рінгера, Хартмана, Стерофундін) 1,0 - 1,5 л, 200 мл 4%-го розчину
натрію бікарбонату.
При необхідності коригують раніше накладену пов'язку, що давить,
покращують
транспортну
іммобілізацію
стандартними
транспортними шинами.
Дають пити лужний розчин, гарячий чай. Загальне зігрівання.
Термінова госпіталізація для надання спеціалізованої медичної
допомоги.

72.

Спеціалізована хірургічна допомога
• Склад та обсяг інфузій коригується залежно від добового діурезу,
ступеня інтоксикації, кислотно-лужної рівноваги та характеру
оперативного втручання.
• Інфузійно-трансфузійна терапія проводиться в обсязі не менше 2
літрів на добу: плазма, альбумін, амінокислоти, гідрокарбонат
натрію, глюкозо-новокаїнова суміш, розчин глюкози.
• Методи екстракорпоральної детоксикації (плазмоферез, подовжена
гемофільтрація) показані усім постраждалим, у яких здавлення
було більше 4 годин, що мають ознаки інтоксикації та локальні
зміни пошкодженої кінцівки, при ГНН - гострий гемодіаліз.
• Гіпербарична оксигенація - 1-2 рази на добу з метою зменшення
гіпоксії тканин.
• Форсований діурез – до 80-100 мг лазиксу на фоні введення 3-4
літрів розчинів внутрішньовенно.
• Антибактеріальна терапія. Введення правцевого анатоксину 0,5 мл,
• Дезагрегантна терапія: гепарин, курантил, трентал

73.

Спеціалізована хірургічна допомога
Вибір хірургічної тактики залежить від стану та ступеня ускладнень:
• Гіпохромна анемія
• Пневмонія
• Сепсис
• Перитоніт
• Некроз шкіри та м'язів
• Флегмони, гангрена дистальної частини кінцівки
• Травматичні неврити
При важких формах СТС можуть бути показання до ампутації
кінцівок. Виконувати їх слід своєчасно, до розвитку анурії,
інакше вони не рятують хворого.

74.

75.

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
• Клінічна практика останніх десятиліть свідчить про
триваюче зростання кількості тромбозів і емболій
магістральних судин, їх важких ускладнень.
• Через несвоєчасну діагностику або пізньої доставки хворих
в стаціонар спеціалізована ангіохірургічна допомога цим
хворим надається несвоєчасно. Переконливим доказом
цього є висока смертність хворих (за літературними
даними) від 20 до 35% і висока частота ампутацій кінцівок з
приводу гангрени досягає майже 20%

76.

Порушення кровообігу
Порушення артеріальної
прохідності
Гостре
порушення
Тромбози
та
тромбоемболії
Хронічне
порушення
Порушення венозної
прохідності
Гостра венозна
недостатність
Хронічна венозна
недостатність
1.Тромбофлебіт
подшкірних вен.
1.Варикозне
розширення вен.
2.Тромбофлебіт
глибоких вен.
2.Посттромбофлебі
тичний синдром.
Облітеруючий
эндартеріїт
Облітеруючий
артеріосклероз

77.

78.

- утворення згустків крові в просвіті судини,
розрізняють венозний і артеріальний тромбози
-типовий патологічний процес, обумовлений
присутністю і циркуляцією в крові або лімфі
частинок, які не зустрічаються там в нормальних
умовах (емболи), нерідко викликає оклюзію судини з
подальшим порушенням місцевого кровопостачання.
Часто супроводжується раптової закупоркою
судинного русла.

79.

• Тромбоз - оклюзія судини на фоні попереднього
атеросклеротичного ураження судинної стінки.
• Емболія - оклюзія судини принесеним потоком крові
емболом (тромботичнімаси, уламки атеросклеротичних
бляшок, вегетації, рідше - повітря або жир).
• Тромбоз і емболія призводять до тромбоембологенной
ішемії. Тромбоз протікає більш доброякісно, тому що в
результаті попереднього ураження магістральної судини
розвивається колатеральне кровопостачання.

80.

81.

Коронарні артерії
Артерії брахіоцефальної зони
Черевна аорта і артерії кінцівок
Вісцеральні гілки аорти (мезентеріальні
судини)

82.

• 1. Атеросклеротична кардіопатія: дифузний кардіосклероз,
постінфарктний кардіосклероз, гострий інфаркт міокарда, гостра
аневризма серця, хронічна аневризма серця.
• 2. Ревматичний мітральний порок.
• 3. Вроджені вади серця.
• 4. Септичний ендокардит.
• 5. Аневризми аорти та її великих гілок.
• 6. Пневмонія.
• 7. Інші: пухлини легень, тромбози вен великого кола кровообігу
(при наявності дефектів перегородок серця), додаткове шійне
ребро.
• 8. Невстановлене джерело емболії.

83.

68% - емболії периферичних артерій
(85% артерії нижніх і 15% артерії верхніх
кінцівок)
20% - мозкові емболії
12% - вісцеральні емболії

84.

• Внаслідок оклюзії артерії виникає гостра тканинна гіпоксія (аноксия) і, як
наслідок метаболічний ацидоз,обумовлений накопиченням в тканинах
надлишкової кількості недоокислених продуктів обміну речовин. Це, в свою
чергу, провокує порушення проникності клітинних мембран, загибель міоцитів і
вихід іонів калію і міоглобіну в міжклітинну рідину, а потім в загальний кровотік.
• В результаті розвивається гіперкаліємія і «міоглобінурічний нефроз». При
важкій тривалій ішемії кінцівки виникає субфасциальний набряк м'язів,
спричинений порушенням проникності клітинних мембран і іонної рівноваги.
• М'язи кінцівок укладені в щільні фасциальні влагалища і здавлення їх при
набряку посилює порушення місцевого кровообігу. що може привести до некрозу
цілих груп м'язів.

85.

I. Суб'єктивні симптоми:
1) біль в ураженій кінцівці;
2) відчуття оніміння, похолодання,
парестезії.
II. Об'єктивні симптоми:
1) зміна забарвлення шкірного покриву;
2) раптове зникнення пульсації;
3) зниження шкірної температури;
4) неврологічні порушення;
5) порушення функції кінцівки;
6) болючість при пальпації ішемізованих м'язів;
7) субфасциальную набряк гомілки (або
передпліччя);
8) ішемічна м'язова контрактура.
Через 6 годин такого стану можуть з’явитись ділянки
некрозу, а в подальшому гангрена.

86.

87.

з метою купірування болю хворому підшкірно або в/в вводять 2 мл
2% -го розчину промедолу;
з метою зняття спазму судин в/в - 4 мл 2% -го розчину папаверину
гідрохлориду, но-шпи або 2 мл галідор;
для запобігання формування продовженого тромбу в/в 5000-10000
ОД гепарину.
для поліпшення центральної гемодинаміки вводять серцеві
глікозиди (1,0 мл 0,06% коргликона, 0,5-1,0 мл 0,05% строфантину),
іммобілізація кінцівки, холод (гіпотермічні пакети),
інгаляції кисню,
Екстренна госпіталізація (бажано в спеціалізоване судинне
відділення).

88.

89.

90.

91.

• Лікування тромбоемболій артерій повинно бути індивідуальним,
в залежності від локалізації, давності емболії, стадії ішемії.
• Консервативні заходи включають тромболізис (актелізе,
стрептокіназа), які проводять при наявності показань до операції
протягом 1,5-2 годин.
• Якщо ішемія не проходить - виконують операцію.
• Консервативна терапія показана в ранній стадії (до 6 годин)
захворювання, при дуже важкому загальному стані хворого, при
емболії дрібних артерій (гомілки, передпліччя), неясною клініці
захворювання, а так само як допоміжне лікування при
оперативному лікуванні при повній впевненості в діагнозі емболії
і стабільному стані пацієнта виконується екстрена відновна
операція.

92.

93.

94.

95.

В основі цього захворювання лежить первинний
атеросклеротичний процес, який розвивається у судинах
(старше 40 р.)

96.

• - це загальне нейрогенне
захворювання, що
супроводжується
повільною облітерацією
артеріальних судин
нижніх кінцівок людей
молодого віку (від 20 до
40 р.)

97.

Ендартеріїт
Атеросклероз
Уражає мілкі судини
Вік - 30-40 років
Паління (сильний вплив)
Синдром переміжної кульгавості
добре показний
Уражає крупні судини
Вік - 60 і більше років
Паління мало впливає
Синдром переміжної кульгавості відсутній
або малі прояви
Диференціальна діагностика облітеруючого атеросклерозу
та облитеруючого ендартеріїту
Пульсація на крупних артеріях
збережена, відсутня на
периферичних
Часта ознака – поява сухої гангрени
на пальцях стопи у вигляді
муміфикованих (чорних) пальців.
При ураженні судин верхніх кінцівок
ця хвороба носит назву «хвороба
Рейно».
Пульсація відсутня вже на рівні
стегнової артерії.

98.

• Фактори ризику:
• - Психічні емоційні навантаження
- Хронічні інтоксикації
(професійні шкідливості,
переохолодження)
- Порушення нейро- ендокринної
системи
- Шкідливі звички

99.

•Уражаються дрібні судини, переважно в
нижніх кінцівках, під час ходьби
з'являється різкий біль у гомілці, що змушує
хворого зупинитися (симптом «переміжної
кульгавості»).
• Через 1-2 хвилини біль минає.
• У подальшому спазм судин стає постійним
і в цьому місці утворюються тромби
(тромботична стадія), внаслідок чого біль
стає безперервним і різко підсилюється при
ходьбі. Потім виникають некрози
(некротична і гангренозна стадії).

100.

• Об’єктивно:
Шкіра кінцівки бліда, холодна на
дотик.
З'являються атрофічні зміни нігтів,
нігті потовщені, крихкі, тусклі.
Шкіра тонка та суха, волосся
відсутні.
Зникає пульсація на артеріях

101.

• 1. Спастична
• 2.Тромботична
• 3. Некротична
• 4. Гангренозна.

102.

Проба Опеля
Проба Семуелса
Проба Мошковича
Капілярографія
Ультразвукова доплерографія
Реовазографія
Ангіографія (кардіотраст)

103.

• На підняту ногу в положенні
хворого на спині накладають
джгут на 5 хвилин.
• Після зняття джгута
визначають час виникнення
гіперемії шкіри.
• У нормі вона з'являється
через 5 - 30 сек, при
наявності ішемії - через 3 - 5
хв

104.

• Хворий, лежачи на спині,
підіймає вгору витягнуту ногу.
Спостерігається збліднення
шкіри стоп, яке може
поширюватися на нижню
третину гомілки. В залежності
від швидкості появи цих змін
можна судити про ступінь
порушення кровообігу
кінцівки. В початкових стадіях
захворювання збліднення
настає через 25-30 с, в більш
пізніх – через 4-6 с.

105.

Хворий, лежачи на спині з
випрямленими и піднятими ногами
швидко згибає і розгибає стопи.
Спостереження за кольором шкіри
на поверхні підошви стоп.
Якщо циркуляція крові в нижніх
кінцівках не порушена, то змін
кольору шкіри не наступає.
При тяжкій недостатності
кровопостачання збліднення стоп
настає через 5-7 с.

106.

Хвороба Рейно

107.

Хвороба Рейно
Приступоподібний розлад кровопостачання
кистей, стоп, внаслідок вазоконстрикції
дистальних артерій, що виникають на тлі
тривалого впливу стресів, холоду та інших
факторів.
Ця недуга розвивається самостійно і
характеризується лише періодичним спазмом
судин у ділянці пальців.
• Приблизно у 1/4 хворих на ХР виявляється
серед родичів першої лінії.
• Захворювання вражає, як правило, симетрично
та двосторонньо. Зустрічається у 3-5%
населення, у жінок у 5 разів частіше, ніж у
чоловіків.

108.

Хвороба Рейно
• Точного походження судинного порушення поки не
з'ясовано. Існують фактори, що провокують хворобу Рейно,
імовірно, викликають патологію:
Переохолодження
Психоемоційний стрес
Вживання судинозвужувальних препаратів
Куріння
Ревматичні та ендокринні захворювання

109.

клінічна картина
Клінічно хвороба характеризується переважним ураженням пальців рук
(частіше вказівного, середнього та безіменного), що виявляється
стадійною зміною стану кровоносних судин та тканин ураженої області.
Виразність даних проявів
визначається стадією захворювання та
тривалістю його перебігу.
• Набагато рідше уражаються інші
відкриті ділянки тіла (пальці ніг,
кінчики вух та носа)
Стадії перебігу:

110.

Ангіоспастична стадія
Ця стадія характеризується виникненням раптового спазму
артерій та капілярів у певній ділянці. Як правило, ця ділянка
набуває блідості, на дотик стає холодною, так само
відзначається зниження чутливості.
• Такий напад може тривати від
кількох хвилин до однієї години.
Потім уражена ділянка набуває
нормального вигляду. Такі
напади можуть повторюватись.

111.

Ангіопаралітична стадія
• У другій стадії відбувається
зменшення частоти та збільшення
тривалості нападів.
• Відмінною особливістю цієї стадії є
виражена синюшність кінчиків
пальців, що настає після спазму
судин, одночасно з цим виникає
поколювання та у деяких випадках
сильні болі.

112.

Трофопаралітична стадія
Ця стадія характеризується необоротними ураженнями тканин
пальців рук, пов'язаними з порушенням кровообігу.
Так само в цій стадії кінцівка набуває набряклість і стає
фіолетово-синьою, крім цього на ній утворюються бульбашки з
характерним кров'яним вмістом.
При розтині такого міхура з тому
місці виявляється некроз тканин. У
тяжких випадках некроз зачіпає як
шкіру, так і усі тканини до кістки.
• Завершення процесу
характеризується рубцюванням
сформованої виразкової поверхні.

113.

• Крім
виділяють ще
має ідентичну клінічну картину, зміни кровообігу на
рівні кінцівок, але має характерні відмінні ознаки.
Різниця між ними полягає в тому, що хвороба Рейно первинне захворювання з властивим їй порушенням
артеріального кровопостачання кінцівок, а синдром вторинний стан, що проявляється через патології, що
вже є у пацієнта (СКВ, вібраційна хвороба, ангіопатії,
променево-зап’ясний синдром та інші).

114.

Методи діагностики
• Клінічний огляд та анамнез; ОАК; ОАМ; імунологічний аналіз крові;
дослідження крові на згортання; УЗД щитовидної залози; капіляроскопія;
томографія та рентген шийного відділу хребта; ультразвукова
доплерографія судин,капіляроскопія нігтьового ложа.
• ХОЛОДОВА ПРОБА
• Проводиться для імітації нападу та виявлення при цьому зміна
забарвлення шкіри. Кисті/стопи на 3-5 хвилин занурюють у воду з
температурою 5-10 градусів та спостерігають за зміною стану шкірних
покривів (у нормі відновлення через 10-15 хв).
• Проба Амена
• Застосовується для виявлення оклюзій гілок променевої або ліктьової
артерії дистальніше за зап'ять.
• -Методика. Пацієнт стискає кулак, щоб витіснити кров із кисті. Лікар
перетискає ліктьову та променеву артерії. Пацієнт розтискає кулак і кисть
залишається блідою. Лікар припиняє здавлення променевої артерії,
продовжуючи здавлювати ліктьову.
• Якщо променева артерія дистальніше місця перетискання прохідна,
кисть швидко стає рожевою. Якщо прохідність променевої артерії
порушена, кисть залишається блідою. Аналогічно досліджують
непрохідність дистальних гілок ліктьової артерії.

115.

Методи діагностики
нерівномірно
розширені капілярні петлі – при вторинному СР; нормальна судинна
мережа – при хворобі Рейно.
У першій стадії при капіляроскопії виявляються значне зменшення
кількості капілярів, їхнє витончення, уповільнення струму крові.
У другій стадії хвороби приєднуються набряк тканин, нерівномірність
просвіту капілярів, розширення венозних та артеріальних стовбурів,
стаз, різке уповільнення кровотоку, підвищення чутливості капілярів
до температурних факторів.
Найбільш виражені зміни у третій стадії – капіляри різко деформовані,
частина їх запустіває.

116.

• Прогноз відносно сприятливий при адекватному лікуванні
Профілактика є мірою, що дозволяє уникати нападів спазму судин
у звичайному житті.
• Профілактика включає такі заходи:
• здоровий спосіб життя;
• оздоровчий масаж кінцівок;
• відмова від куріння;
• своєчасна діагностика аутоімунних захворювань;
• вживання великої кількості рослинної їжі;
• вживання достатньої кількості вітамінів та мінералів;
• ретельне лікування фонової патології при вторинному синдромі
Рейно

117.

Загальні рекомендації в основному спрямовані на зміну способу життя та
включають такі положення:
• • необхідно уникати тривалого перебування у холодних місцях.
• • відмова від куріння, вживання кофеїну, що містять напої - обов'язкова складова
успішного лікування.
• • необхідно уникати психоемоційних стресів, а також утриматися від прийому
лікарських препаратів, що надають стимулюючу дію на нервову систему.
• • уникати впливу вібрації (кавомолка, блендер тощо);
• Дієта з включенням продуктів, що містять поліненасичені жирні кислоти
(риб'ячий жир, соєва олія, яйця, горіхи та ін.)

118.

рекомендується вжити заходів для зігрівання кінцівок: опустити в
теплу воду, розтирання , виконати кругові рухи в суглобах. Зазвичай
ці заходи дозволяють відновити тонус судин.
• При облітеруючому ендартеріїті, хворобі Рейно лікування
медикаментозними засобами доцільно проводити в холодну пору
року для попередження нападів захворювання та ускладнень.
• При вторинному СР лікування має бути тривалим та регулярним.
Для лікування симптомів вазоспазму застосовуються кілька груп
препаратів, механізм яких полягає у вазодилятації (розширенні
судин) та поліпшенні реологічних властивостей крові.

119.

• Вазоділятатори та антиагреганти: пентоксифілін,
курантіл, трентал, папаверін, но-шпа, нікошпан;
• Блокатори кальцієвих канальців: ніфедіпін, амлодипін;
• Антигіпоксанти та цитопротектори: тівортін, актовегін
та інші.
• вітаміни В і С
Терапія проводиться протягом 1-2 місяців.
• Одним із сучасних методів лікування є терапія за
допомогою стовбурових клітин, які сприяють
нормалізації периферичного кровотоку

120.

включає такі процедури:
• Магнітотерапія.
• Електрофорез. Проводиться із седативними засобами (діазепам,
бромід натрію), із спазмолітичними препаратами (папаверин,
еуфілін, дибазол). .
• Озокеритові, парафінові аплікації. Температура впливу 38 – 40
градусів у вигляді «панчохи», «шкарпеток», «коміра».
• Грязелікування (сірководневі, бром-йодні, азотно-термальні
грязі).
• Також масаж, необхідний для того, щоб покращити кровообіг,
зменшити негативні симптоми цього захворювання, розігріти
м'язи та зробити їх еластичними.

121.

• використовуються рідко. Рекомендуються лише у випадках, коли ризик некрозу
м'яких тканин пальців верхніх чи нижніх кінцівок дуже великий При цьому втручанні перетинається
ділянка симпатичного нерва, який відповідає за спазм судин у кінцівках. Частота
та тривалість нападів захворювання знижуються.
(блокади) медикаментозних засобів (анестетики або
ботулотоксин) дозволяють блокувати передачу нервових імпульсів у
симпатичних нервах, які відповідають за звуження судин рук та ніг. Істотним
мінусом цих операцій є те, що отримуваний ефект може бути досить
короткочасним.

122.

123.

Набряк всієї нижньої кінцівки, м“які
тканини гомілки та стегна ущільнені,
болючи,шкіра синюшнього кольору,
місцеве та загальне підвишення
температури, інтоксикація організму,
тяжкий загальний стан.

124.

Частіше хворіют жінки, особливо при
вагітності.
Початок різкий, гострий. По ходу вени
спостерігається поява ущільнення у вигляді
джгута. Шкіра над ним гіперемійована, з
синюшним відттінком, навколо – набряк, вена
болюча,місцеве підвищення температури.
Моживе загальне підвищення температури та
симптоми інтоксикації.

125.

• - Надати фізіологічне положення
(горизонтальне, припіднятий ніжний кінець тіла
на 30 градусів від стегна, ноги в колінах
полузігнуті).
• - При необхідноті – знеболення.
• - Компрес на уражені вени (зігріваючий)
- Жарознижуючі.
- Госпіталізація на ношах.

126.

127.

1.
2.
3.
4.
5.
6.

128.

• Найбільш характерна ознака - виразність венозного малюнка
в положенні стоячи (набухання, напряг та звивитисть
підшкірних вен).
• Пацієнта турбує косметичний дефект, почуття важкості у
ногах наприкінці дня, судоми в гомілкових м’язах, набряки на
стопах та гомілках, цианоз та гіперпігментація шкіри кінцівок,
при поступовому прогресуванні з’являются трофічні виразки
з характерною локалізацією в області внутрішньої лодижки.

129.

По формі звивитості підшкірних вен
розрізняють наступні види варикозного
розширення:
1.
2.
3.
4.
5.

130.

131.

• Застосовується для визначення спроможності
клапанного апарату вен.
• Застосовується для визначення прохідності
глибоких вен перед оперативним лікуванням —
флебектомією.

132.

• - еластичні бинти, панчохи та колготки;
• - препарати, що покращують місцевий кровообіг у
тканинах (трентал, троксивазин),
- венотоніки (детралекс, 3-форте),
• - антикоагулянти (варфарин).
• - флебектомія – видалення варикознорозширених
вен,
• - склерозуюча терапія

133.

• Це стан після перенесених
повторних тромбофлебитів
глибоких вен.
• Супроводжується развитком
стійких набряків, цианозу та
гіперпігментації шкіри,
утворенням трофічних
виразок.

134.

При подальшому прогресуванні в підшкірній
клітковині розростається сполучна тканина,
розширюються лімфатичні судини, застій лімфы,
накопичення лімфи, лімфостаз, який проявляється
потовщенням кінцівки та развивається слоновість.

135.

Домашнє завдання
Література
1. О.М. Кіт,О.Л.Ковальчук, Г.Т. Пустовойт « Медсестринство в
хірургії» стор.184-194, 249 – 251, 445-455.
2. О.Л.Ковальчук, Р.О. Сабадишин, О.В. Маркович
« Медсестринство в хірургії» стор.456 - 463.
3.О.Ю. Усенко, Г.В. Білоус, Г.Й. Путинцева «Хірургія», стор.
221-225