Правова природа ЄС та основи правопорядку ЄС

1.

Правова природа ЄС та
основи правопорядку ЄС

2. ЄС: КЛЮЧОВІ ФАКТИ

Адміністративний устрій: 27 національних держав.
Адміністративний центр: Брюссель (від лютого 1992 р)
Гімн: Ода "До Радості' (9-а симфонія Бетховена)
Президент Європейської Комісії - Жозе Мануель Баррозу (від 2004 р.)
Кількість населення: 497 млн осіб (2007 р.)
Територія: 4 324 782 км2
Офіційні мови: 23 мови (англійська, болгарська, голландська, грецька, датська,
естонська, ірландська, іспанська, італійська, латвійська, литовська, мальтійська,
німецька, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, горська, фінська,
французька, чеська, шведська).
Грошова одиниця: євро (у п'ятнадцяти з двадцяти восьми держав-членів ЄС: Австрії,
Бельгії, Греції, Іспанії, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландах, Німеччині. Португалії,
Словенії, Фінляндії, Франції, а також на Кіпрі та Мальті).

3.

У 2012 році Європейський Союз отримав
Нобелівську премію миру «За внесок
впродовж більше шести десятиліть у
просування
миру
і
примирення,
демократії та прав людини у Європі».

4.

5. Питання, що розглянемо на лекції.

1.
2.
3.
4.
5.
Поняття та сутність права Європейського
Союзу
Історія виникнення ЄС
Принципи права Європейського Союзу
Предмет та методи права Європейського
Союзу
Суб’єкти права Європейського Союзу

6. Питання для обговорення на семінарі на заняттях 11 та12 вересня

Історичні, економічні та політичні засади інтеграції в Європі.
План Маршалла (1948) та початок європейської економічної інтеграції. Організація
європейського економічного співробітництва, Європейський платіжний союз.
Меморандум Ж. Монне та Декларація Р. Шумана 9 травня 1950 р.
Три етапи та опори в розвитку інституцій ЄС. Маастрихтський договір і
трансформація європейських спільнот в Європейський Союз (ЄС). Формування
спільної зовнішньої політики та політики безпеки країн-членів - наступний етап та
друга опора в розвитку ЄС.
Шенгенські домовленості та процесі європейської інтеграції. Правове
співробітництво (гармонізація правових систем країн-членів та внутрішньої
політики) - третя опора ЄС. Роль Амстердамського договору в розвитку «третьої
опори».
Прийняття Конституції Європейського Союзу та криза її ратифікації. Лісабонський
договір (2009 р.) та його значення для розвитку інституційної системи
Європейського Союзу.

7.

Питання для обговорення на семінарі на
заняттях 18 та19 вересня
Право ЄС: поняття, структура, дія у часі та просторі.
Співвідношення понять “право ЄС” і “європейське право”.
Співвідношення права ЄС з національним правом держав-членів.
Принцип верховенства права ЄС щодо національного права державчленів: історія становлення принципу,
поняття, особливості
застосування в окремих державах-членах.
Принцип прямої дії права ЄС у національних правопорядках державчленів: історія становлення принципу, поняття, умови визнання,
відмінність від прямого застосування.
Співвідношення права ЄС з міжнародним публічним правом.
Загальновизнані принципи та норми міжнародного права. Конвенція
про захист прав людини та основних свобод 1950 р.
Принципи права ЄС: поняття, класифікація, джерела.

8.

Одним
з перших, хто висловив
об’єднавчу ідею був французький юрист
П.Дюбуа, який у 1306 р. запропонував
створити
у
Європі
так
звану
“Християнську республіку” .

9. Першим ідею висловив

Вінстон Черчілль, який закликав 19
вересня 1946
року у
своїй
промові
в Цюрихському університеті до створення
«Сполучених
штатів
Європи»,
аналогічних Сполученим
Штатам
Америки.
в 1949 році була
створена Рада Європи.

10.

11. 9 травня 1950 року вважається початком процесу європейської інтеграції.

Саме
тоді міністр закордонних справ
Франції
Роберт
Шуман
запропонував створити спільний ринок
вугільної і сталеливарної продукції
Франції,
ФРН
та
інших
західноєвропейських країн (пропозиція
увійшла в історію під назвою «план
Шумана»)

12. Однією з головних цілей плану

примирення Франції та Німеччини та недопущення
між ними війни у майбутньому.
Найважливішим засобом досягнення цієї мети мав стати
механізм управління та наднаціонального контролю над
виробництвом і торгівлею стратегічною для військових
потреб продукцією – вугіллям та сталлю.
Контроль мав здійснюватись «вищим органом»

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19. 12 держав-члени

Європейських
Співтовариств Договору
про Європейський Союз 07.02.1992р. у
м. Маастрихт (Нідерланди), який набув
чинності 01.11.1993р. (Маастрихтський
Договір).

20. Даним договором було утворено інтеграційне об’єднання

Даним договором було
інтеграційне об’єднання
Європейський
утворено
Союз (ЄС), що охоплює у своїй
діяльності основні сфери суспільного життя: економічну
інтеграцію на основі трьох Європейських Співтовариств
(перша опора), спільну політику закордонних справ і
безпеки (друга опора), а також співробітництво у сфері
правосуддя та внутрішніх справ (третя опора), що в
подальшому було названо як співробітництво з юстиції
та поліції в кримінальних справах.

21.

22.

23.

24.

25.

26.

27.

28. Європейський Союз є міждержавним інтеграційним об’єднанням наднаціонального характеру. Конкретними рисами ЄС як міждержавного

інтеграційного
об’єднання є дії, спрямовані на:
побудову спільного ринку;
створення економічного і валютного союзу на основі єдиної грошової одиниці —
євро;
створення Шенгенського простору і введення єдиної візи для іноземців на підставі
Шенгенських угод;
розробка і проведення інститутами Європейського Союзу загальної політики в
різних галузях;
формування права Європейського Союзу – самостійної правової системи, яка
регулює багато важливих сфер суспільних відносин за участю держав-учасниць,
юридичних осіб і пересічних громадян;
введення інституту громадянства Союзу як стійкого правового зв'язку громадян
держав-учасниць безпосередньо з Європейським Союзом;
перетворення Європейського Союзу на самостійного учасника міжнародних
відносин.

29. У контексті теоретичного розуміння європейської інтеграції доречно звернути увагу на основні європейські цінності. Європейський

Союз ґрунтується
на цінностях:

30.

У праві Європейського Союзу використовуються ті ж методи
регулювання суспільних відносин, які характерні для
сучасних держав:
метод уповноваження;
позитивного зобов'язання;
заборони;
імперативний;
диспозитивний;
колізійний метод.
У той же час, оскільки формування права Європейського Союзу
здійснюється шляхом інтеграції правових систем різних держав,
разом з вказаними вище для нього характерні специфічні методи
впливу:
уніфікації;
гармонізації.

31.

Суб’єктами права Європейського Союзу є
носії прав і обов’язків, встановлених
нормами даної правової системи.
Відмінна риса права Європейського Союзу
– здатність його норм мати пряму дію,
тобто встановлювати суб’єктивні права і
обов’язки безпосередньо для фізичних і
юридичних осіб.

32.

Право Європейського Союзу
— це система правових
норм, які регулюють
процеси європейської
інтеграції та діяльність ЄС

33.

Більш повне уявлення про систему права ЄС та
закономірності її формування може дати
класифікація його норм.
Це пов'язано з тим, що регулювання процесів
європейської економічної інтеграції в межах
Євросоюзу здійснюється за допомогою системи
норм, кожна з яких являє собою первинний
складовий елемент цієї системи. Пізнання
системи норм права Євросоюзу дає більш
глибоке розуміння юридичної природи цього
права та закономірностей функціонування всього
організаційно-правового механізму європейської
інтеграції даного типу

34.

Система права Європейського Союзу –
це новий правовий порядок, утворений
засновницькими договорами,
характеризується своєю автономністю та
внутрішнім узгодженням власної системи
правових джерел, а також специфічною
природою взаємовідносин, що існують
між правовими нормами Європейського
Союзу та національними правовими
системами держав-учасниць

35.

Принципи
права
ЄС
встановлюють
загальний
правовий
режим
типу
європейської інтеграції та її організаційноправові основи.
Вони являють собою, як правило, договірні,
багатосторонні,
безстрокові,
загальнорегулятивні, імперативні норми, що
мають вищу юридичну силу.
Таким чином, принципи права Європейського
Союзу – це приписи установчого характеру,
які визначають суть, зміст і порядок
застосування норм правової системи ЄС

36.

Предмет права ЄС – це ті суспільні
відносини, які воно регламентує.
У західній доктрині зміст права
Європейського Союзу за предметом
регулювання прийнято поділяти на дві
частини: інституційне і матеріальне
право.
Предметом інституційного права є сам
Європейський Союз як інтеграційна
організація, статус його керівних органів
(інститутів)

37. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЄС: ДАТИ І ПОДІЇ

19 вересня 1946 р. – Уінстон Черчіль виступив у Цюріхському університеті з
промовою, у якій призивав здійснити давню ідею створення Сполучених Штатів
Європи.
9 травня 1950 р. – міністр іноземних справ Франції Робер Шуман від імені свого
уряду Франції вніс пропозицію створити франко-германське об’єднання вугілля і
стали і призвав інші західноєвропейські країни приєднатися до цієї ініціативи,
почавши тим самим будівництво Європейської федерації.
18 квітня 1951 р. – Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди і Люксембург
підписали в Парижі Договір про створення Європейського об’єднання вугілля і
стали (ЄОВС).
27 травня 1952 р. – шість держав-учасниць ЄОВС підписали в Парижі Договір,
що заснував Європейське оборонне співтовариство (ЄОС). Паралельно вони
вели підготовку до створення Європейського політичного співтовариства. Однак
обидва проекти зазнали невдачі, оскільки 30 серпня 1954 р. Національні збори
Франції відкинули згаданий договір.
25 березня 1957 р. – шість країн (Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди і
Люксембург) підписали в Римі два договори, що засновують, відповідно,
Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) і Європейське співтовариство по
атомній енергії (Євратом). Обидва договори набрали сили з 1 січня 1958 р.

38.

9 липня 1961 р. – Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) і Греція підписали
угоду про асоціацію, перший документ такого роду в історії Співтовариства.
31 січня, 30 квітня, 9 і 10 серпня 1962 р. – дати офіційних заявок Ірландії, Данії,
Великобританії і Норвегії на приєднання до Європейських співтовариств. У січні
1963 р. переговори між цими державами і ЄС були перервані через негативне
відношення президента Франції Шарля де Голя до вступу Великобританії.
30 червня 1962 р. – введена в дію загальна сільськогосподарська політика
Європейського економічного співтовариства ЄЕС.
8 квітня 1965 р. – підписаний Договір про створення єдиної Комісії (замість Вищого
керівного органу ЄОВС і Комісії ЄЕС і Євратому) і єдиної Ради для всіх трьох
співтовариств, іменований звичайно Договором про злиття. Він набрав сили 1
червня 1967 р.
30 червня 1965 р. – 28-29 січня 1966 р. – криза європейської інтеграції, викликана
розбіжностями між Францією й іншими членами ЄЕС щодо джерел фінансування
загальної аграрної політики і розширення повноважень інститутів Співтовариства. У
плині майже семи місяців Франція дотримувала тактики «порожнього крісла» у його
органах. Криза була переборена на основі так званого «Люксембурзького
компромісу», що підтвердив дотримання принципу одноголосності при узгодженні в
Раді.

39.

1 липня 1968 р. – скасовані всі мита на промислові товари між державами-учасницями,
уведений загальний митний тариф на зовнішніх кордонах Співтовариства. Тим самим було
довершено, на півтора року раніш установленого терміну, створення митного союзу.
1-2 грудня 1969 р. – саміт ЄЕС у Гаазі обговорив перспективи подальшого розвитку
інтеграції. Голови держав і урядів країн «шістки» схвалили ідею створення економічного і
валютного союзу, розширення Співтовариства і зміцнення його інститутів, висловилися за
більш тісне політичне співробітництво.
21-22 квітня 1970 р. – прийняте рішення про створення власних ресурсів Співтовариства,
утворених за рахунок митних зборів з імпортованих із третіх країн промислових товарів,
податків на сільськогосподарський імпорт, а також відрахувань у розмірі 1% зібраного
податку на додаткову вартість.
27 жовтня 1970 р. – схвалена доповідь комісії експертів на чолі з бельгійським дипломатом
Ет’єном Давиньоном щодо створення системи Європейського політичного співробітництва
(ЕПС) з метою координації зовнішньої політики держав-учасниць Співтовариства.
Жовтень 1970 р. – комісія експертів, очолювана прем’єр-міністром Люксембургу П’єром
Вернером, представила план створення Економічного і валютного союзу. 22 березня 1971
р. Рада прийняла рішення вважати початком першого етапу реалізації «плану Вернера» 1
січня 1971 р.
22 січня 1972 р. – після тривалих переговорів, що почалися в червні 1970 р., підписані
договори про вступ Великобританії, Данії, Ірландії і Норвегії в Співтовариство. Перші три
держави стали його учасниками з 1 січня 1973 р. У Норвегії договір був відкинутий у
результаті референдуму (53% громадян, що проголосували, висловилися проти вступу).

40.

1 січня 1973 р. – перше розширення ЄС, приєдналися Великобританія, Ірландія,
Данія.
9-10 грудня 1974 р. – глави держав і/або урядів на зустрічі в Парижі прийняли
рішення обирати Європейський парламент загальним і прямим голосуванням і
змінити проведені від випадку до випадку зустрічі на вищому рівні регулярно
скликуваною Європейською радою.
13 березня 1979 р. – почала діяти Європейська валютна система (ЄВС), в яку
увійшли всі дев’ять країн Співтовариства, і заснована колективна грошова одиниця
– ЕКЮ. Фактично використання ЕКЮ почалося 1 січня 1981 р.
7-10 червня 1979 р. – відбулися перші прямі вибори в Європейський парламент.
1 січня 1981 р. – Греція стала десятим державою-учасницею ЄС відповідно з
договором, підписаним 28 травня 1979 р.
14 червня 1985 р. – в м. Шенген (Люксембург) такі країни як Бельгія, Люксембург,
Нідерланди, ФРН, Франція підписали договір, за яким погодилися поступово
усувати контроль на спільних кордонах і запроваджувати свободу пересування для
всіх осіб, які є громадянами країн ЄС, що підписали цю угоду, інших державучасниць та третіх країн.
2-4 грудня 1985 р. – на сесії Європейської ради в Люксембурзі був схвалений
Єдиний європейський акт, що вніс зміни в Договори про установу ЄОВС, ЄЕС і
Євратому. ЄЄА передбачав створення єдиного внутрішнього ринку і посилення
зовнішньополітичного співробітництва держав-учасниць.

41.

12 травня 1985 р. – Іспанія і Португалія підписали договори про вступ у
Співтовариство. Офіційно вони стали його учасницями з 1 січня 1986 р. Число
його учасників збільшилося до дванадцяти.
17 і 28 лютого 1986 р. – держави-учасниці підписали в Люксембурзі і Гаазі
Єдиний європейський акт. Він набрав сили 1 липня 1987 р.
8-12 грудня 1989 р. – сесія Європейської ради в Страсбурзі прийняла рішення
про скликання міжурядової конференції по проблемі створення Економічного і
валютного союзу. 11 держав-учасниць (крім Великобританії) прийняли «Хартію
основних соціальних прав трудящих».
19 червня 1990 р. – Франція, ФРН, Бельгія, Нідерланди і Люксембург підписали
Шенгенську конвенцію про ліквідацію прикордонного контролю на внутрішніх
кордонах Співтовариства. До Конвенції пізніше приєдналися Італія, Іспанія,
Португалія, Греція, Австрія, Швеція, Фінляндія, Данія. Конвенцію також
підписали Ісландія та Норвегія. Шенгенські угоди передбачають: скасування
контролю на спільних кордонах; вироблення єдиних правил перетину зовнішніх
кордонів; розділ терміналів в аеропортах і портах для тих, хто мандрує
всередині Шенгена, і для тих, хто прибув ззовні; гармонізацію умов в’їзду та
візові вимоги для короткотермінового перебування; створення Шенгенської
інформаційної системи тощо.

42.

1 липня 1990 р. – почався перший етап формування Економічного і валютного союзу.
14 грудня 1990 р. – у Римі відкрилися міжурядові конференції з питань створення
Політичного союзу й Економічного і валютного союзу.
16 грудня 1991 р. – підписані угоди про асоціацію між ЄС, з одного боку, і Угорщиною,
Польщею і Чехословаччиною – з іншою.
7 лютого 1992 р. – у м. Маастрихт (Нідерланди) підписаний Договір про Європейський союз
(Маастрихтський договір). Він передбачав створення економічного, валютного і політичного
союзу держав-учасниць ЄС.
2 травня 1992 р. – ЄС і ЄАСТ підписали Угоду про створення Європейського економічного
простору.
1 січня 1993 р. – довершена програма будівництва Єдиного внутрішнього ринку ЄС, на
внутрішніх кордонах Співтовариства зняті всі обмеження для руху товарів, послуг, осіб і
капіталів.
1 листопада 1993 р. – набрав сили Маастрихтський договір, Співтовариства офіційно
стали іменуватися Європейським Союзом.
24-25 червня 1994 р. – підписані договори про вступ Австрії, Фінляндії і Швеції в ЄС.
Офіційно вони стали членами ЄС з 1 січня 1995 р.
24 червня 1994 р. – Російська Федерація і ЄС підписали на о. Корфу (Греція) Угоду про
партнерство і співробітництво (УПС).
1 січня 1995 р. – приєднання до ЄС Австрії, Фінляндії та Швеції.

43.

1 липня 1995 р. – набрала сили Шенгенська угода про ліквідацію прикордонного
контролю на внутрішніх кордонах ЄС. ЇЇ учасниками стали Бельгія, Люксембург,
Нідерланди, Німеччина, Франція, Іспанія і Португалія. Пізніше до них
приєдналися Італія, Австрія, Греція і Фінляндія.
2 жовтня 1997 р. – держави-учасниці підписали в Амстердамі договір.
12-13 грудня 1997 р. – на сесії Європейської ради в Люксембурзі прийняте
принципове рішення про розширення ЄС. Офіційно кандидатами названі 11
країн (Польща, Чехія, Угорщина, Словенія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Румунія,
Словаччина і Болгарія ), переговори з першими шістьма почалися в березні 1998
р.
2 травня 1998 р. – сесія Європейської ради затвердила список країн, що з 1
січня 1999 р. ввійдуть в Економічний валютний союз і введуть єдину валюту –
євро.
7 грудня 2000 р. – підписана Хартія європейського Союзу про основні права.

44.

26 лютого 2001 р. – в Ніцці підписаний договір, яким внесені певні зміни до договорів
про Європейський Союз, Європейське співтовариство та пов’язані з ними акти. Договір
підписаний за результатами роботи міжурядової конференції, що відкрилася у лютому
2000 р. Ніццький договір був ратифікований усіма держава-учасницями і набув чинності 1
лютого 2003 р.
15 грудня 2001 р. – в Лаакені схвалена декларація про майбутнє Європейського Союзу
(Лаакенська декларація), в якій висловлена згода щодо розробки єдиного
конституційного тексту для ЄС.
1 січня 2002 р. – введення до обігу європейської валюти євро.
28 лютого 2002 р. – початок роботи Конвенту щодо майбутнього Європи.
28 жовтня 2002 р. – Президія Конвенту щодо майбутнього Європи розробила проект
Конституційного договору.
13 липня 2003 р. – Конвент щодо майбутнього Європи затвердив проект Конституції в
цілому і на цьому припинив свою роботу.
12-13 грудня 2003 р. – міжурядова конференція не змогла затвердити текст проекту
Конституції через відсутність згоди в питанні про розподіл голосів в Раді.
1 травня 2004 р. – вступ до ЄС 10 країн: Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща,
Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія. ЄС – склад 25 держав.

45.

17-18 червня 2004 р. – в Брюсселі на засіданні
міжурядової конференції схвалено текст Конституції.
18 червня 2004 р. – на урочистому засіданні в Римі
глави держав та урядів 25 держав-учасниць
підписали Договір, що встановлює Конституцію для
Європи.
1 січня 2007 р. – вступ до ЄС Болгарії та Румунії (ЄС
– 27 держав).
1 грудня 2009 р. – вступ в дію Лісабонського
договору.
1 липня 2013 р. – вступ в ЄС Хорватії (ЄС – 28
держав).

46. Корисні посилання

https://op.europa.eu/webpub/com/short-gu
ide-eu/uk/
https://eu-ua.kmu.gov.ua