Особливості розвитку і види лірики в Давній Греції

1. Особливості розвитку і види лірики в Давній Греції

Тіртей (VІІ ст. до н. е.)

2.

На високому Парнасі, біля чистих вод
Кастальського джерела Аполлон-кіфаред
водить танки з дев'ятьма музами...
• Гора Парнас – легендарне місце перебування Аполлона та
девятьох муз (дочок Зевса і богині пам’яті Мнемосіни). Біля
підніжжя Парнасу було розташоване місто Дельфи, де у
храмі Аполлона пророкував знаменитий оракул. Музи богині мистецтва й науки. Кліо – покровителька історії,
Талія – муза комедії, Мельпомена – трагедії, Єврепта) –
ліричної поезії, Ерато - любовної лірики, Терпсихора –
танцю, Полігімнія – красномовства, Калліоппа) – епічної
поезії й науки, Уранія – астрономії.

3. Лірика і ліра

• Грецьке "лірикос" означає
"співаючий під звуки
ліри", "музичний",
"хвилюючий".
• Під акомпанемент ліри
поет виконував свої вірші.
Отже, за сивої давнини
лірика була невіддільна
від музики. Саме слово
музика походить від муза
(служниця бога мистецтва
Аполлона).

4. Три музи опікувались лірикою

• Горда Полігімнія - муза
гімнів, урочистих пісень
на честь богів і героїв.
• Пристрасна Ерато муза любовної поезії.
• Але найвищою музою
вважалась завзята й
ніжна Евтерпа,
граціозна покровителька
лірики.

5.

Гімни
(хвалебні або
молитовні )
Оди
(хвалебні
пісні)
Фольклорні джерела давньогрецької лірики
Епіталами
(весільні
пісні)
Френи
(поховальні
голосіння)
Ембатерії
(військові
пісні)

6.

Еллінські
Еллінські
вчені
не
вчені не
відносили
відносили до
долірики
лірики
Джерела,
ДЖЕРЕЛА. ТЕМИ.
теми,
персоналії
ПЕРСОНАЛІЇ
( без музичного супроводу)
(з музичним супроводом)
ЯМБІЧНА
ЕЛЕГІЙНА
ХОРОВА
Народні
викривальні
куплети
Френи, ембатерії
Гімни
Жартівливовеселий, сатиричний,
дошкульний характер
віршів
Дружба,
стриманість,
Залежність людини
від богів та ін.
АРХІЛОХ
СЕМОНІД
Прославлення
військової доблесті
Філософські
роздуми
Утвердження
патріотизму
Роздуми про
актуальні проблеми
життя
ТІРТЕЙ
СОЛОН
Урочисті пісні на
честь богів і пісні
світського характеру
(уславлення олімпіоніків
тощо)
Пейзаж
Жіноча врода
Зображення епічних
картин
Звернення до
міфології
АЛКМАН
СОЛЬНА
(МОНОДИЧНА)
Сколії, епіталами
Кохання, дружба.
Захоплення
мистецтвом.
Радощі життя
САПФО
АЛКЕЙ
АНАКРЕОНТ

7.

Митець Вид лірики
Тіртей
декламаційна
елегія
Фольклорні
джерела
Тема
лірики
френи
ембатерії
Прославлення
військової
доблесті,
переваги чесної
смерті над
безслав'ям
боягуза, закликизвернення до
молоді

8. Коментар

• Ще за давньогрецької традиції залежно від способу виконання
віршів – декламація чи спів – лірика поділялася на
декламаційну та вокальну (пісенну). До першої входили
ямбічний і елегійний жанри, до другої – сольний (монодичний)
та хоровий жанри. Кожен жанр мав свою тематику, власні
художні особливості. Жанри лірики розвивалися самостійно і
рідко схрещувалися між собою. Перш за все, кожен із ліричних
жанрів мав своє джерело походження: елегія – із похоронних
плачів (френів), сольна меліка – із весільних (епіталамів),
застільних (сколіїв) пісень. Гімн, славень (дав.-гр. ὕμνος;
hýmnos — похвальна пісня) — урочиста пісня, яка вихваляє та
прославляє кого-небудь або що-небудь (первісно «божество»).
Епіталама — у давньогрецькій ліриці — пісня на честь молодого
подружжя, яку виконували після шлюбних урочистостей. У
пізніші часи — будь-який твір панегіричного характеру,
написаний з нагоди одруження.
Еллінські літературознавці взагалі не вважали декламаційні
жанри лірикою.
• Розквіт лірики припадає на класичний період давньогрецької
літератури (V – IV ст. до н.е.)

9.

Тіртей
(Τυρταῖος)
• Тіртей Афінський —
напівлегендарний
давньогрецький елегійний
поет середини VII ст. до н. е.,
ім'я якого стало збірним у
розумінні «поета-воїна».
Зачинатель жанру
військової елегії —
ембатерії.

10. Тіртей. Біографія

Відомості про життя цього видатного елегійного поета досить суперечливі. Ще
з античних часів дійшла легенда, що він був афінським громадянином і
походив з дему Афідна. Спарта на цей час вела Мессенську війну, але
перемогти суперника вкотре не могла. За порадою дельфійського оракула
спартанці ніби звернулися до Афін із проханням призначити для
спартанського війська полководця. Афінські громадяни, які не дуже
полюбляли спартанців за їхню схильність до монархії, вирішили з них
поглузувати і виділили їм кульгавого вчителя і поета Тіртея. А той у першому
ж бою наголову розбив війська мессенців. І назавжди залишився жити у
Спарті.
Проте ця легенда малоймовірна, бо спартанці ніколи б не призначили
іноземця, та й ще з фізичною вадою, своїм полководцем — це їм забороняв
закон. Приводом твердження про афінське походження Тіртея був збіг двох
географічних назв: місто Афідна було і в Аттиці, і в Лаконіці. Та й афінянам,
мабуть, надто вже кортіло приєднати до блискучої плеяди своїх поетів і
талановитого Тіртея, тим більше що Спарта взагалі їх не мала — мистецтво в
ній було заборонене. Імовірнішим усе ж здається переказ про спартанське
походження Тіртея. Це підтверджують значною мірою і його вірші — усі вони
насичені ідеологією суворого воїна-спартанця. Поет постійно прославляє
мужність і вірність високому обов'язкові спартанського вояка, закликає його
до бою.
Врешті питання про походження цього поета не таке вже й важливе. Хай там
як, Тіртей постає автором талановитих елегій, що сприяли перемозі
спартанського війська над ворогом. Перед тим, як іти в бій, він написав для
спартанських вояків глибоко патріотичну елегію, яку вони й заспівали,
вирушивши у вирішальну битву. І ця пісня так запалила їхні серця, що вони в
єдиному нестримному пориві вмить зламали опір супротивника.

11. Робота з поезією. Читання вірша

Добре вмирати тому...

12. Алгоритм аналізу поезії

- Назва поезії, автор.
- До якого виду належить поезія ?
- Яка тематика вірша?
- Воїнів якого давньогрецького міста оспівував Тіртей?
- Схарактеризуйте ідеал воїна поезії Тіртея
- У чому особливість композиції даної поезії?
На початку визначається тема, завершується твір закликом
- Навіщо Тіртей змальовує долю двох воїнів?
- В чому полягає повчальний зміст даного твору?
- Який висновок ми можемо зробити?