Українська спільнота як об’єкт українознавства: сутність та соціокультурна динаміка

1. Українська спільнота як об’єкт українознавства: сутність та соціокультурна динаміка

2.

• Спільнота – це велика, складно
організована група людей, яка
виділяється на основі певних
соціяльних ознак (етнічні, релігійні,
мовні, політичні, господарськокультурні) й існує як взаємодійна
цілісність в певному історичному
та соціокультурному просторі чи ареалі.

3.

• У своєму розвитку вона може
проходити фази
• сукупности спільнот (разом з
основним масивом української
(руської) спільноти таку сукупність
тривалий час утворювали
закарпатські русини, лемки);
• спільнотної системи,
яка функціонує як взаємодійна
цілісність.

4. Ментальна проблема:

• сучасний етнонім українці, який позначає
українську соціокультурну спільноту, має
пізнє походження:
про нього можна говорити лише з кінця
ХІХ ст.
чи означає, що ця спільнота й
виникає лише наприкінці ХІХ ст.?

5.

• на теренах України етнокультурна формація,
яка з часом набула назву українці, мала в ході
історичного процесу різні найменування, а тому постає
питання про соціокультурну спадкоємність, а разом з тим
питання про історичні корені сучасного українського
народу.

6.

• Для нас дуже важливо
наголосити на тому, що
українці є одним з
европейських народів і
корені його походження
слід шукати в ту ж саму
історичну епоху,
що й инших центральной західноевропейських
народів.

7.

• Йдеться про добу
великого
переселення
народів,
у якому з V ст.
брали участь
великі племінні
союзи склавинів і
антів, і в ході якого
і сформувалася
праукраїнська
спільнота.

8.

• Велике переселення народів було
масштабною історичною подією
фундаментального значення.
• Історична подія сукореневе зі
словом ДІЯ, історичність означає
значний суспільний масштаб.

9.

• Участь (дія) у таких масштабних діях як
союз із гунами, протиборство з готами й
аварами, вихід на широкі терени лісостепу
й Причорномор’я були тими важливими
суспільними діяннями, в ході яких і
формувалася склавинсько-антська
(праукраїнська) спільнота.

10.

• Багато важили й внутрішні види діяльности
• господарська
діяльність,
• спільність культів.
• особливо важливою була мовна спільність.
Мовленнєве поле було важливою
визначальною діяльністю для спільнотности.
В ньому відображалася й уможливлювалася
вся решта видів діяльности.

11.

• Сучасні мовознавці виділяють архаїчні пласти мови,
властиві для праукраїнської доби.
• В цих дослідженнях показано, що мова склавинськоантської доби набула виразних ознак, характерних для
праукраїнської мови, яка, в свою чергу,
трансформувалася через пізніші видозміни, набула
тих форм, які є властивими для сучасної української
мови.

12.

• Отже, праукраїнській спільностності як цілісності були
властивими такі риси:
• спільність походження,
• спільність мови, тобто спільна діяльність у
вживаннєтворенні мови,
• спільна діяльність у зовнішніх оборонних заходах,
• спільність культурно-господарської системи,
• спільна діяльність у наступальних, грабіжницьких
акціях,
• спільність обрядово-культової сфери.
• Усе це – види спільнотної діяльности й саме вони
формують її як етнокультурну спільноту.

13.

• В ході трасформації праукраїнської етнокультурної
спільноти в староукраїнську (руську)
етносоціокультурну спільноту зберігаються базові
характеристичні діяльнісні структурні види діяльности
(мовна, господарсько-культурна, ідеологічно-культова,
традиційно-звичаєва).

14.

• Етап староукраїнської (руської) у певній його фазі
набуває нової культурно-ідеологічної
характеристики, яка з часом стала його
інваріянтою – християноцентричним характером
культури.
• Саме християнство з часом набуло ознак
етнокультурно окреслених особливостей
релігійних переживань і обрядовости, як це
відбувалося у русинів у ХІІ – ХІІІ ст.

15.

• Українська спільнота має певні фази в
своєму зародженні й розвитку – від
племінних спільнот (союзів племен), які, за
числом ознак спільнотної дії, їхньою
інтенсивністю є ще протоспільнотами, до
політичної спільноти, ознаки якої виразно
окреслюються у нас на очах.

16.

• Нова фаза окремої діяльности не повторює
попередню, а набуває нових рис
• наприклад, з’являються нові мовні ознаки, розмовна
мова взаємодіє з книжною,
• потреби життя обумовлюють формування міських
осередків,
• удосконалюється озброєння й військове мистецтво,
• розвивається ремісниче виробництво.
Такі самі переходи відбуваються й при зміні
наступних переходових фаз, у зв’язку з чим
говоримо про тяглість соціокультурних процесів.

17.

Українськаспільнота – поняття яке
охоплює весь часопростір буття
українців як соціокультурної
спільноти від праукраїнської доби
до сучасности,
включаючи материкову Україну
й розселення українців.

18. Наразі ми говоримо про соціокультурну спільноту, яка на нинішньому етапі її розвитку має назву українці. Вона й перебуває в

полі зору українознавчих вивчень.
• Беручи до уваги, що поняття об'є́кт
узагалі означає те, на що
спрямована певна діяльність,
скажемо, що об’єктом
дослідження українознавства
виступає українська
етносоціокультурна спільнота.

19. Завданням українознавства є

• застосування методик різних наукових
дисциплін для виділення історично зумовлених
сталих складових (ознак), у яких приявна
етнокультурна спільнотність українців, а
також вивчення причин та характеру
мінливости цих ознак, появи нових
соціокультурних ознак на всьому часовому
просторі історичного буття, з’ясування
передумов збереження її як дієвої
етнокультурної, а згодом і соціокультурної та
соціополітичної цілісности.

20.

• Відомо, що на багатьох етапах історичного
буття український соціюм існував у неповноті
соціяльної структури. Відтак виявлення впливу
неповноти соціяльної структури суспільства на
перебіг соціокультурних та соціополітичних
процесів є важливою темою українознавства.
• Осібно й особливо актуально звучить нині
проблематика формування громадянського
суспільства та руйнування різних форм
соціяльно-культурного й ментальнісного
колоніалізму.

21.

• За умов антиімперіялістичної війни проти московської
агресії важливого значення набуває дослідження
культурно-психологічної деколонізації й розроблення
засад державної політики щодо подолання
колоніяльних комплексів, у тому числі
• комплексу малоросійства та подолання повсякденної
залежности від колоніяльної культури.

22.

• Громада — група людей, об'єднаних спільністю
становища, інтересів тощо.
• Громада — об'єднання людей, що ставить перед
собою певні спільні завдання; організація.
• ГРОМАДА, община – стійка, здатна до
самовідтворення форма соціальної організації людей,
для якої характерні (різного ступеня) колективна
власність на засоби виробництва, історично
сформований тип самоврядування, суспільна та
ідеологічна єдність (спільні збори, обряди, культові
споруди та ін.), а також функції захисту, регулювання
землекористування й виробничо-матеріальних
відносин

23.

Домашнє завдання: Опрацювати матеріал.