Проблеми фінансового поповнення державних запасів і резервів

1. Проблеми фінансового поповнення державних запасів і резервів

2.

• Відповідно до Закону України «Про державний матеріальний
резерв» державний резерв є особливим запасом матеріальних
цінностей, призначеним для задоволення потреб України в
особливий період, надання державної підтримки окремим
галузям народного господарства, підприємствам, установам та
організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасового
порушення строків постачання важливих видів сировини,
паливно-енергетичних ресурсів і продовольства, виникнення
диспропорції між попитом та пропонуванням на внутрішньому
ринку, участі у виконанні міждержавних договорів, подання
гуманітарної допомоги і забезпечення виконання
першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних
ситуацій.

3.

• Здійснений аналіз ситуації, що склалася в державі у зв'язку
з формуванням, зберіганням і обслуговуванням
державного матеріального резерву, засвідчив про
наявність серйозних недоліків у цій сфері та необхідність
підвищення ефективності діяльності органів державної
влади щодо створення державного матеріального резерву
і використання коштів державного бюджету, призначених
для фінансування системи державного матеріального
резерву.

4.

• Використання матеріальних цінностей державного матеріального
резерву не за призначенням, визначеним Законом України
«Про державний матеріальний резерв», непоодинокі випадки відпуску
матеріальних цінностей державного матеріального резерву без
урахування ціни на такі матеріальні цінності на ринку і не тим галузям,
суб'єктам господарювання, які цього потребують для стабілізації
економіки, усунення диспропорції між попитом і пропозицією на
внутрішньому ринку, забезпечення першочергових робіт під час
ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, суттєве зменшення
номенклатури матеріальних цінностей державного матеріального
резерву, нездійснення передбачених заходів з освіження (поновлення)
запасів державного матеріального резерву, послаблення контролю за
збереженням матеріальних цінностей державного резерву призвели
до того, що нині стан державного резерву вже не відповідає
стратегічним потребам держави і створює серйозну загрозу для її
національної безпеки.

5.

• Серед головних проблем, що призвели до такого
результату, слід відзначити те, що нормативно-правова
база, яка регулює питання функціонування системи
державного матеріального резерву, є застарілою і
неадекватною вимогам часу.

6.

• Ухвалений 24 січня 1997 року базовий у відповідній сфері
Закон України «Про державний матеріальний резерв» за
багатьма позиціями є рамковим, декларативним і містить
чимало відсилочних норм. Він не знайшов відповідного
розвитку ані в інших законах України, ані у численних,
нерідко суперечливих між собою актах Кабінету Міністрів
України з питань формування, розміщення, зберігання,
використання, поповнення, освіження та обслуговування
запасів державного резерву, які до того ж зазнавали
постійних змін.

7.

• Спроби усунути правові прогалини та неузгодженості між
окремими нормативно-правовими актами рішеннями разової дії
практично зруйнували правове поле діяльності системи
державного матеріального резерву, створили умови для
зловживань з матеріальними цінностями та корупції.
• В Україні відсутня єдина вертикаль управління державним
резервом.
• Формування, управління та використання зазначених ресурсів,
які по суті є складовими державного матеріального резерву,
відбувається за методологією та політикою, яка виробляється
відповідними центральними органами виконавчої влади без
залучення Державного комітету України з державного
матеріального резерву, і за багатьма параметрами відрізняється
від підходів, закладених Законом України "Про державний
матеріальний резерв".

8.

• Права і повноваження, надані Державному комітету України з
державного матеріального резерву чинним Законом України
«Про державний матеріальний резерв», і Положенням про
комітет, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України
від 8 червня 2006 року № 810, є неадекватними завданням,
визначеним згаданими нормативними актами, і функціям,
покладеним на Державний комітет України з державного
матеріального резерву.
• Обмеженість відповідно до бюджетного законодавства прав
Державного комітету України з державного матеріального
резерву в частині здійснення господарської діяльності
унеможливлює накопичення матеріальних цінностей
державного резерву шляхом участі в товарних операціях на
ринку.

9.

• Неврахування принципових відмінностей державних
закупівель на планові поточні потреби органів державної
влади, державних підприємств, установ, організацій від
закупівель для формування державного резерву призвело
до того, що Державний комітет України з державного
матеріального резерву навіть у разі наявності необхідних
коштів не може ані придбавати ліквідні ресурси у період
зменшення цін на них для закладання, ані виконувати
функцію зі стабілізації ситуації на ринку, оскільки більшість
з власників ліквідних ресурсів не бажають брати участь у
тендерах через невиправдано довгу (2-3 місяці) тривалість
процедур та неможливість коригувати договірну ціну в
умовах їх значних змін на ринку.

10.

• Номенклатура та норми накопичення запасів державного
резерву тривалий час є неадекватними потребам держави.
• Діючий механізм формування, зберігання і обслуговування
державного резерву робить завідомо збитковим для
держави характер операцій з матеріальними цінностями,
що входять до його складу,
• Таким чином, ці та інші проблеми обумовлюють
необхідність удосконалення законодавчого регулювання
суспільних відносин в сфері формування, розміщення,
зберігання, використання, поповнення та освіження
(поновлення) запасів державного матеріального резерву