Політичні проблеми соціального управління

1. політичнІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Христина Олегівна Голинська
[email protected]

2. ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ

Класичні теорії:
Поведінкові теорії:
Менеджмент людських відносин (Марі Фоллет; Елтон
Мейо, Дуглас МакГрегор);
Організації як системи (Честер Барнард);
Прийняття рішень в організаціях (Герберт Саймон).
Адміністрація – як – політика:
Науковий менеджмент (Фредерік Тейлор);
Адміністративний менеджмент (Анрі Файоль, Лютер
Гулік);
Теорії публічного адміністрування (Вудро Вільсон,
Макс Вебер).
Чарльз Ліндблом;
Дуайт Валдо;
Сучасні тенденції у розвитку
організації та управління.
теорії
соціальної

3. Пітер друкер

1909 – 2005 рр.
Пітер Друкер «Задачі менеджменту в ХХІ ст.»;
Соціальне управління vs. управління в бізнесі;
Організаційна структура:
Важливість ієрархії в кризові моменти;
Зрозумілість для всіх;
Одна людина, відповідальна за остаточні рішення у
кожній сфері;
Один керівник;
Робота з персоналом:
Втрата актуальності класичних теорій;
Працівники як партнери, а не підлеглі (оркестр +
дирижер);
Пріоритет нематеріальної винагороди (причетність до
досягнення цілей організації).

4. Пітер друкер

Новітні фактори, що впливають на управління:
Різке зниження народжуваності в розвинутих країнах;
Зміни в розподілі доходу;
Зміни визначення ефективності;
Глобалізація конкуренції;
Суперечність між економічними і політичними
реаліями.
Управління змінами:
Політика, спрямована на створення майбутнього;
Методика пошуку і прогнозування змін;
Стратегія впровадження змін у внутрішню
зовнішню діяльність організації;
Політика, що дозволяє урівноважити зміни
стабільність.
та
та

5. Пітер друкер

Головні завдання менеджменту ХХІ ст.:
Підвищення продуктивності інтелектуальної праці;
Поєднання інформації та досвіду;
Зміни як можливості:
Перехід від економіки менеджерів до економіки
підприємців;
Інновації як принцип діяльності;
Зміни в суспільстві та «геніальні ідеї».

6. Сучасні тенденції у розвитку теорії соціальної організації

Френсіс Фукуяма «Сильна держава. Управління і
світовий порядок в ХХІ ст.» (2004 р.):
Кінець історії не відбувся?;
Політичні інституції як основа розвитку західної
цивілізації;
Слабкі держави як джерело найбільших проблем
сучасного світу.

7. Передумови реформування державного управління

Політичні:
Нові політичні та соціальні рухи в багатьох державах
та на міжнародному рівні, які відстоюють
неолібералізм, особливо щодо світової торгівлі,
навколишнього середовища та громадянських свобод;
Зміни в очікуваннях, зумовлені глобалізацією (завдяки
туризму та ЗМК) щодо якості державних послуг
(прагнення досягти рівня розвинених держав);
Підвищення вимог щодо «персоналізації» державних
послуг до потреб конкретної людини;
Підвищення вимог щодо відповідальності та
прозорості процесів прийняття рішень;
Зростання очікувань щодо широкого залучення усіх
зацікавлених сторін до прийняття та втілення рішень;
Втрата легітимності традиційними політичними
елітами.

8. Передумови реформування державного управління

Економічні:
Зменшення частки економічно активного населення у
відношенні до загальної кількості населення з
відповідним
впливом
на
рівень
доходів
домогосподарств та отриманих податків;
Різке зростання економіки протягом середини 90-х –
середини 2000-х рр., що сприяло отриманню
додаткових надходжень в бюджет;
Зростання спротиву населення до сплати вищих
податків заради фінансування державних послуг
(перерозподілу доходів державою);
Послаблення ролі профспілок із зростанням гнучкості
ринків праці.
Правові:
Зростання впливу наднаціональних інституцій – ООН,
Світового банку, СОТ, МВФ, ЄС.

9. Передумови реформування державного управління

Соціальні:
Трансформація традиційних інституцій, таких як сім’я
та соціальний клас – ці уявлення уже не можуть
ставати основою для формування державної політики;
Зменшення впливу традиційних джерел соціального
контролю (поліції, церкви, школи);
Зміна головних цінностей у суспільстві: від
громадянського обов’язку до самореалізації та прав у
1980-ті і повернення назад у 1990-ті рр.;
Старіння населення, що зумовлює більші частки
населення, що потребують охорони здоров’я та
соціального забезпечення;
Зміна уявлень про мінімальну якість життя для певних
вразливих груп (дитяча бідність, малозабезпеченість,
бідність у старості).

10. Передумови реформування державного управління

Соціальні:
Заперечення відмінностей у підходах на основі
особистісних характеристик (статі, раси, інвалідності) –
підвищення очікувань щодо якості життя для усіх
верств населення;
Зміна ставлення до антисоціальної поведінки, особливо
щодо вразливих верств населення (домашнього
насильства, дитячої бідності тощо);
Усвідомлення того, що якісне надання державних
послуг впливає не лише на матеріальний добробут, а й
на емоційний стан не лише отримувачів послуг, а й для
суспільства в цілому, сприяючи стабільності та щастя;
Зростання очікувань щодо балансу між оплачуваною
роботою, домашніми справами та відпочинком,
особливо з врахуванням гендерних відмінностей;
Новий рівень оцінки державних рішень з погляду
«таблоїдів» - не загальної аргументації, а ‘people story’.

11. Передумови реформування державного управління

Технологічні:
ІКТ дозволяють ефективно використовувати інновації
для надання послуг та прийняття рішень, яке може
бути значно інтерактивніше, ніж раніше;
Інформаційне суспільство надало можливість більшій
частці населення використовувати ІКТ.
Екологічні:
Зростання турботи рівнем глобального потепління;
Готовність застосовувати радикальні заходи для
зменшення використання невідновлюваних джерел
енергії та підвищення рівня перевикористання
(recycle);
Зростання тиску на владу з вимогою враховувати
екологічні аспекти при прийнятті політичних рішень в
усіх сферах.

12. Сучасні тенденції у розвитку теорії СОЦІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ

Нове
державне
управління
Нео
веберіансь
ка держава
Мережі
Врядування

13. Нове державне управління

New Public Management;
Крістофер Худ (Christopher Hood), журнал Public
Administration, 1991 р. «A Public Management for All
Seasons?»;
Маргарет Тетчер та Рональд Рейган;
Чотири мегатренди (передумови):
спроби сповільнити зростання державного сектору у
контексті витрат на його утримання;
приватизація та квазіприватизація державних послуг та
наголос на субсидіарності їх надання;
автоматизація процесів надання державних послуг;
впровадження міжнародних процесів у сферу
державного управління.

14. Нове державне управління

Головна ідея – зробити державне управління більш
ефективним та чутливим до потреб споживачів через
впровадження моделей з бізнесу;
Головні механізми – ринкові: KPIs (ключові показники
ефективності), цілі, конкурентні контракти, квазіринки;
Особливості:
Прямий професійний менеджмент;
Чіткі стандарти продуктивності;
Контроль за результатами;
Роздрібнення структурних одиниць;
Підвищення конкурентності;
Використання бізнесових підходів до управління
персоналом;
Наголос на підвищенні дисципліни та заощадливості у
використанні публічних ресурсів.

15. Неовеберіанська держава

Нове державне управління (англо-саксонські держави:
Велика Британія, Австралія, Нова Зеландія, частково
США) vs. неовеберіанська держава (континентальноєвропейські держави: Бельгія, Фінляндія, Франція,
Нідерланди, Італія та Швеція, частково Німеччина);
Головна ідея – модернізувати традиційний державний
апарат, щоб підвищити його професійність, ефективність
та чутливість до потреб громадян не через бізнес-моделі
(які можуть застосовуватись виключно як допоміжні), а
через збереження держави з її правилами, методами та
культурою в якості головного актора);
Головні механізми – влада здійснюється через ієрархію
незалежних чиновників.

16. Неовеберіанська держава

Веберіанські елементи:
Збереження ролі держави як головного фасилітатора
рішень щодо нових викликів – глобалізації,
технологічних змін, демографічних змін, екологічної
загрози;
Збереження ролі представницької демократії на усіх
рівнях як легітимізуючого елементу всередині
державного апарату;
Збереження ролі адміністративного права у визначенні
базових принципів щодо відносин громадян та
держави, що включає рівність перед законом та
можливість судової оцінки дій держави;
Збереження ідеї державної служби як особливого
статусу, культури та вимог.

17. Неовеберіанська держава

Нові елементи:
Відхід від внутрішньої орієнтації на бюрократію до
зовнішньої орієнтації на задоволення потреб та
інтересів громадян. Головний шлях досягнення– не
впровадження ринкового механізму (може частково
використовуватись для конкретних ситуацій), а
створення професійної культури якості та послуг;
Доповнення (не заміна) ролі представницької
демократії набором інструментів для консультації з
громадянами та прямого представництва їх інтересів;
Модернізація
правил
управління
державними
ресурсами з більшою орієнтацією на результати, а не
просто на правильне дотримання інструкцій;
Професіоналізація державної служби, щоб бюрократ
був не просто експертом у своїй сфері, а професійним
менеджером, спроможним задовольняти потреби
споживачів.

18. Мережеве управління

Мануель Кастельс, «Зростання мережевого суспільства»
(1996 р.);
Головна ідея – зробити державне управління краще
поінформованим, більш гнучким та інклюзивним через
впровадження моделей роботи через самоорганізовані
мережі, а не ієрархії чи ринкові механізми;
Головні механізми – мережі незалежних зацікавлених
осіб;
Виникають через складність для однієї організації
самостійно розв’язати проблему;
Пов’язані спільною ціллю, яка визначає їх діяльність.

19. Мережеве управління

Приклади:
контракт з державою – держава підписує договір для
створення мережі, поширено у сфері психічного
здоров’я, оборони;
ланцюги
постачання –
комплексні
продукти
доставляються
державі
(департамент
оборони,
транспорту, космічні шатли);
ситуативні мережі – реакція на конкретну ситуацію,
зазвичай надзвичайну, природню катастрофу, епідемію;
канальне партнерство – компанії здійснюють дії від
імені уряду: автодилери реєструють машини, спортивні
магазини продають ліцензії на рибальство
поширення інформації – партнерство з метою
розповсюдження певної інформації, наприклад,
інформацію про переробку сміття поширюють
неприбуткові організації.

20. Мережеве управління

21. Мережеве управління

22. врядування

З 2000-х рр., Стівен Осборн;
«Тінь майбутнього»;
Головна ідея – зробити державне управління більш
ефективним та легітимним через залучення широкого
спектру соціальних акторів як до вироблення, так і до
втілення політики;
Головний інструмент – мережі та партнерства між
зацікавленими сторонами;
Поєднання мережевого управління та неовеберіанської
держави:
Ринкові механізми конкуренції між постачальниками
послуг обмежені тими, з ким налагоджено відносини та
існує довіра;
Держава зберігає за собою значну роль у наданні
послуг та визначенні.
Цифрове врядування, «добре врядування» тощо.

23. Дякую за увагу!

Христина Олегівна Голинська
[email protected]