Мамонти

1.

2.

3.

• Мамонти жили 4,8 млн. – 4,5 тис. років тому в Європі,
Азії, Африці та Північній
Америці. Знайдені численні
кістки мамонтів у стоянках
стародавньої людини
кам'яного століття; виявлені
також малюнки та скульптури
мамонтів, зроблені
доісторичною людиною.
• У Сибіру і на Алясці відомі випадки знаходження
трупів мамонтів, які збереглися завдяки перебуванню
їх в товщі багаторічної мерзлоти.

4.

5.

• Основні види мамонтів за розмірами не
перевершували сучасних
слонів, але при цьому
північноамериканський підвид
Mammuthus imperator досягав
висоти 5 м і маси 12 т, а
карликові види Mammuthus
exilis і Mammuthus lamarmorae
не перевищували 2 метри у
висоту і були масою до 900 кг.
• Мамонти володіли масивним тулубом і короткими
ногами, довгою шерстю і довгими вигнутими
бивнями, які могли служити для добування їжі з-під
снігу в зимовий час. Корінні зуби мамонта з
численними тонкими дентин-емалевими пластинами
були добре пристосовані для пережовування грубого
рослинного корму.

6.

7.

• Більшість мамонтів вимерло близько 10 тисяч років
тому під час останнього похолодання Вислинского
льодовикового періоду в пізньому дріасі, одночасно з
вимиранням 34 родів великих тварин (Велике
голоценове вимирання).

8.

9.

• На даний момент існує 2 основні гіпотези вимирання
мамонтів:
- згідно з першою істотну, або навіть вирішальну, роль
у цьому зіграли мисливці верхнього палеоліту;
- інша, пояснює вимирання, обумовлене природними
причинами (в результаті швидкої зміни клімату
близько 10-12 тисяч років тому і зникнення кормової
бази для мамонтів).
• Є й більш екзотичні
припущення, начебто
падіння комети в
Північній Америці, або
великомасштабних епідемій.

10.

11.

• Перша гіпотеза була висунута в XIX столітті
Альфредом Уоллесом, коли були виявлені стоянки
давніх людей з великими скупченнями кісток
мамонта. Ця версія швидко завоювала популярність.
• Вважається, що людина розумна вже близько 32000
років тому оселилася в північній Євразії, і проникла
до Північної Америки 15000 років тому, і ймовірно,
почала активно полювати на представників
мегафауни. Але в благополучних умовах на
просторах степів їх популяція була стійкою.
• Пізніше відбулося потепління, під час якого значно
скоротився ареал проживання мамонтів, як це
траплялося й раніше, але активне полювання
призвело до майже повного винищення виду.

12.

13.

• Прихильники другої точки зору вважають, що вплив
людини сильно переоцінене. Недостатньо прямих
доказів активного полювання людей на мамонтів - в
Євразії відомо всього 6 «місць забою
і оброблення хоботних», а в
Північній Америці - 12. Тому в цій
гіпотезі антропогенному втручанню
відведена другорядна роль, а
первинними факторами вважаються
природні зміни: клімат, зміни
кормової бази тварин і площі
пасовищ.
• Отже, роль людей у ​вимиранні була оцінена як
незначна, також відзначалася крайня рідкість прямих
доказів полювання людей на мамонтів.

14.

15.

• За будовою скелета мамонт мають значну схожість з
нині існуючим індійським слоном.
Величезні бивні мамонта, до 4 м
в довжину, вагою до 100 кг, були
розташовані у верхній щелепі,
виставлялися вперед, загинались
догори і розходилися в сторони.
• Корінні зуби, яких у мамонтів
було по одному в кожній половині щелепи, дещо ширші,
ніж у слона, і відрізняються великою кількістю і
твердістю пластинчастих емалевих коробочок,
заповнених зубною речовиною.

16.

17.

• У міру стирання зуби мамонта, як і у сучасних слонів,
змінювалися на нові, така зміна могла проходити до
6 разів за час життя.
• У Валенсії корінний зуб мамонта шанували як
частина мощей св. Христофора, і ще в 1789 році
каноніки св. Вінцента носили стегнову кістку мамонта
в своїх процесіях, видаючи її за залишок руки
названого святого.
Зуби мамонта

18.

19.

• Більш докладно з анатомією мамонта вдалося
ознайомитися після того, як в 1799 році тунгуси
відкрили в вічній мерзлоті Сибіру, ​
поблизу гирла ріки Лени, цільний
труп мамонта, вимитий весняними
водами, який чудово зберігся - з
м'ясом, шкірою і шерстю.
• Через 7 років, відправленому Академією наук Адамсу
вдалося зібрати майже повний скелет тварини, з
уцілілими почасти зв'язками, частинами шкіри,
деякими нутрощами, очима і до 30 фунтів волосся;
все інше знищили вовки, ведмеді і собаки.
• У Сибіру бивні мамонтів, що вимивалися весняними
водами, збиралися тубільцями, і становили предмет
відпускної торгівлі, замінюючи в токарних виробах
слонову кістку.

20.

21.

• Комі, як і інші народи Півночі,
часто знаходили кістки мамонта
у відкладеннях на берегах річок
і вирізали з них кістяні трубки,
рукояті, …
• «Земляний олень», в уявленнях комі, ненців, хант і
мансі, жив у початкові часи творіння. Він був такий
важкий, що провалювався в землю по груди. Його
стежки створювали русла річок і струмків і, зрештою,
вода залила всю землю (комі, знайомі з біблійним
потопом, розповідають, що мамонт хотів врятуватися
в Ноїв ковчег, але не міг там поміститися). Мамонт
плавав по водах, але птахи сідали на його «роги», і
звір потонув.

22.

23.

• Лапландці, які живуть на Крайній Півночі, твердо
вірять в існування волохатих велетнів, що мешкають
під вічними снігами.
• У ескімосів, які населяють
азіатський берег Берингової
протоки, мамонт відомий під
ім'ям «килу крук», тобто
«кит на ім'я килу». У легенді
ескімосів кит посварився з
морським чудовиськом Аглу,
за що був викинутий на сушу,
але виявився занадто важким
і провалився в землю, яка стала його притулком, він
риє собі ходи величезними бивнями.

24.

25.

• Бивень мамонта міцніше слонової кістки і має
неповторну кольорову гаму.
За тисячі років, проведених
під землею, бивні піддалися
поступовій мінералізації і
придбали найрізноманітніші
відтінки: від молочно-білого і
рожевого до синьо-фіолетового.
• У майстрів-косторізів високо цінується природне
потемніння матеріалу. Завдяки неповторному
кольору, бивень мамонта здавна використовується
для створення дорогих шкатулок, табакерок,
статуеток, шахів, чудових гребенів, браслетів і
жіночих прикрас. Ним також інкрустують зброю.