ВІЛ - СНІД. Походжження, будова

1. В І Л - С Н І Д

ВІЛ -СНІД
Федоренко О.Є. 2019 НМУ
1

2. Початок...

Реальні відомості про збудника
нової хвороби пов’язаної з тяжкими
розладами
імунної
системи
людини
з’явилися у травні 1983 року. Фахівці
лабораторії Люка Монтаньє з Інституту
Пастера у Парижі та Роберта Галло з
Національного інституту раку в США
описали один і той же вірус, що викликає
синдром набутого імунодефіциту .
Вірус, що викликає СНІД, у 1986 році було
вирішено називати ВІЛ.

3.

Ніколи відкриття вірусу не викликало
такого широкого суспільного резонансу!
По-перше, це породило міф про особливо
небезпечну інфекційну хворобу (“Чуму ХХ
століття”), і викликало швидке формування
певних стереотипів по відношенню до ВІЛінфікованих.
По-друге, - зумовило надзвичайно велике
фінансування
наукових
розробок
з
проблематики ВІЛ. Внаслідок цього нам сьогодні
відомо про цей вірус значно більше, ніж про
інших збудників хвороб.

4. Походження ВІЛ.

1.Питання про те, коли і як з'явився вірус
імунодефіциту людини залишається остаточно
нез'ясованим.
2.Недостатні знання породжують необґрунтовані
гіпотези. Наприклад, ВІЛ – це нова біологічна
зброя, створена американцями (росіянами), або
ВІЛ давно існує у світі, проте не має зв'язку
із розвитком СНІДу.
3.Отже, від успішного вирішення питання щодо
походження ВІЛ залежить успішність винайдення
ефективних
методів
вакцинопрофілактики
та лікування ВІЛ-позитивних людей.

5.

4.Відомо декілька випадків виявлення
вірусів,
які
нагадують
ВІЛ-1
у
шимпанзе.
5.Аналіз вірусних геномів дозволяє
зробити
припущення:
природним
резервуаромВІЛ-1 може бути один з
підвидів шимпанзе Pan troglodytes.
6.Вважається: вірус принаймні тричі
долав міжвидовий бар'єр.

6.

Виділяють два види вірусу: ВІЛ-1 та ВІЛ-2.
ВІЛ-1 розповсюджений у всьому світі, зокрема
у Європі та Америці.
ВІЛ-2 переважає у інфікованих та хворих
в Африці.
Сьогодні в міжнародній базі даних
є інформація про геноми
понад 25 тисяч варіантів ВІЛ-1!

7. Будова ВІЛ

Вірус імунодефіциту
людини – це складний
РНК-вмісний вірус.
Крім молекули РНК
ВІЛ вкритий білковою
оболонкою та
глюкопротеїдами.
Вони утворюють на
поверхні вірусної
часточки грибоподібні вирости. Основна
функція виростів – розпізнавання специфічних
рецепторів на поверхні клітини-хазяїна.

8.

Остаточне формування вірусу, здатного
інфікувати інші клітини, здійснюється вірусним
ферментом - протеазою.
Генетичний апарат ВІЛ має гени, що
забезпечують
утворення
ферментів,
які
прискорюють у тисячі разів процес транскрипції.
Наявністю
цих
ферментів
пояснюється
«плодючість» ВІЛ. Лімфопенія-лізіс Т-хелперів.
Існуючі сьогодні методи лікування ВІЛ-інфекції
спрямовані на інгібування цих ферментів.

9. Шляхи зараження ВІЛ

1. Статевий.
90
80
2. Від матері до дитини
(перенатальний шлях).
70
60
50
3. Ін’єкційне споживання
наркотиків.
40
30
4. Інші.
20
10
0
1
2
3
4
- у світі – блакитним,
- в Україні – червоним
Переважання статевого шляху інфікування
свідчить про генералізовану стадію розвитку
епідемії ВІЛ/СНІД у більшості країн світу.

10.

Шляхи передачі СНІДу:
НІ
МОЖЛИВО
• укус комах
• глибокий поцілунок
• рукопотискання
• переливання крові
• співжиття з інфікованим
• донорство
ТАК
• використання неодноразових шприців (наркоманія)
• від матері до дитини, через материнське молоко
• хворі гемофілією, переважно пасивні гомосексуали
• гетеросексуальні стосунки з ВІЛ інфікованим

11. ВІЛ НЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ :

Откидач Вікторія © Київ 2006
11

12. 450 000 інфікованих ВІЛ - наркомани

450 000 інфікованих ВІЛ наркомани
12

13. «Проза» комерційного сексу

13

14. Симптоми ВІЛ:

У частини з ВІЛ-інфікованих через незначний час
після зараження можуть з'явитися симптоми
гострої стадії ВІЛ-інфекції (підвищена до 37,5-38,0°С
температура і збільшення лімфовузлів). Як правило,
вони тривають не більше 2-3 тижнів і проходять
самі собою. Їх важко відрізнити від симптомів
звичайної застуди або грипу.
Безсимптомна
фаза
ВІЛ-інфекції
може
продовжуватись довгі роки. У цей час дізнатись
про наявність і розвиток ВІЛ в організмі можна
лише завдяки спеціальній діагностиці.

15.

ВІЛ-інфікована людина, яка не знає про
свій ВІЛ-позитивний статус,
може
стати джерелом зараження оточуючих!
Практично всі симптоми, що з'являються
при ВІЛ-інфекції і СНІДі, можуть бути
схожі на симптоми якого-небудь іншого
захворювання. Опортуністичні інфекції
Без аналізу на ВІЛ неможливо визначити,
чи є даний симптом ознакою ВІЛ/СНІДу!

16. СНІД асоційований комплекс

Вироблення антитіл – сероконверсія після 3-7 місяців
Генералізована лімфоаденопатія – слабкість-сонливість –
лихоманка–артралгії–мігрень–понос-аменорея-герпес-мікоз
-піодермії-лейкопенія-лимфопенія-тромбоцитопенія-анемія
Прогресуюча втрата маси тіла, погіршення загального
стану, розвиток опортуністичних інфекцій, онкопатологія.
Маркерні хвороби: пневмоцистная пневмонія
СНІДу
саркома Капоши, лімфоми
інфекційний мононуклеоз
кишковий амебіаз
генералізований кандідоз
атипові форми туберкульозу
волосата лейкоплакія
Генералізований кандідоз + пневмонія + коліт + кріптококоз

17. Простий дитячий герпес + ВІЛ

17

18. Кандідоз долоні + ВІЛ

18

19. Лімфоми на обличчі

19

20. Дистрофії на обличчі + ВІЛ

20

21. Саркома Капоші на слизовій

21

22. Саркома Капоші

22

23.

24. Втрата маси тіла при СНІД

24

25. ВІЛ/СНІД в Україні

У 1987 році було вперше виявлено 6 українців
та 70 іноземців, інфікованих ВІЛ.
До 1994 року було зареєстровано вже 183 ВІЛінфікованих і серед них вперше були виявлені
споживачі ін’єкційних наркотиків (СІН).
До середини 2005 року діагноз "ВІЛ-інфекція"
підтверджено майже у 77 тис українців.

26.

Майже
9000
ВІЛ-інфікованих
діти,
98% з них народжені ВІЛ-інфікованими матерями.
Понад 5,5 тис людей уже померли від СНІД,
серед них - 156 дітей.
Щомісяця в Україні реєструється 800-900 нових
випадків інфікування ВІЛ, тобто - до 30 щодня.

27.

За реальними
прогнозами фахівців,
до 2022 року в
Україні,
кількість ВІЛінфікованих
може
становити
понад 500 тис
осіб

28.

Згідно з міжнародною
статистичною інформацією
зараз в світі зареєстровано
майже 40 мільонів ВІЛ
інфікованих осіб. І щороку
у 3-5% з них розвиваються ті чи
інші клінічні прояви, що
асоціюються з проявами СНІД

29. Глобальні цілі світової спільноти щодо епідемії ВІЛ/СНІД

1. 1987 рік – засновано Глобальну програму
ВООЗ із СНІДу.
2. 1996 рік – створено Об'єднану програму ООН
з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС), у рамках якої
співпрацюють сім установ ООН:
– Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ);
– Програма розвитку ООН (ПРООН);
– Фонд народонаселення (ЮНФПА);
– Програма ООН з міжнародного контролю
за наркотичними речовинами (ЮНДКП);
– Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки
та культури (ЮНЕСКО);
– Всесвітня організація охорони здоров'я та Всесвітній банк.

30.

3. 1999 рік – країни-члени ООН взяли
на себе обов’язок досягти суттєвого
зниження рівня розповсюдження
ВІЛ-інфекції серед молоді в найбільш
постраждалих країнах до 2005 року,
а у світовому масштабі - до 2010
року.
4. 2003 рік – Україна вперше отримала
грант Глобального фонду на
подолання епідемії та її наслідків у
розмірі 92 млн. доларів США на
період 2003-2007 роки.

31. Вони самі визнали що інфіковані

31

32. Профілактика ВІЛ-інфекції

Існує дві стратегії профілактики ВІЛ-інфекції
(це стосується всіх інфекційних хвороб, зокрема тих,
що передаються статевим шляхом):
1) формування захищеної поведінки, що
забезпечує уникнення потенційної
можливості ВІЛ-інфікування;
2) заходи щодо охорони суспільного здоров’я.
За відсутності ефективних медичних засобів
уникнення
зараження
ВІЛ
(наприклад,
вакцинації)
або
лікування,
превентивна
просвітницька робота в різних її формах і з
різними
цільовими
групами
–
основа
подолання епідемії ВІЛ/СНІД.

33.

Використання противірусної терапії
дозволяє
значно
продовжити
безсимптомну стадію розвитку СНІД.
На жаль вартість фармакологічних
препаратів, спрямованих безпосередньо
проти ВІЛ, дуже висока (до 10 тис
гривень на місяць). Це дуже обмежує їх
застосування в Україні.
Цей же фактор визначає прояв
дискримінаційних
санкцій
по
відношенню до ВІЛ-інфікованих з боку
страхових компаній.

34.

Абсолютно необґрунтованим є віднесення ВІЛ
до категорії «особливо небезпечних» інфекцій.
Ця хвороба не заразніша, ніж вірусний гепатит,
сифіліс, туберкульоз, а тим більше грип.
Профілактика ВІЛ-інфекції не потребує ізоляції
хворих або носіїв вірусу, проведення будь-яких
карантинних заходів.
Попередити її розповсюдження можливо шляхом
виконання універсальних правил гігієни та
відповідної безпечної поведінки, що базується
на певних знаннях.

35.

Та, незважаючи на активні дослідження,
СНІД і сьогодні залишається
хворобою, що неодмінно
призводить до смерті хворого!

36.

Откидач Вікторія © Київ 2006
36

37. Не забуваймо цей день !

37

38. Скажи СНІДу НІ!