Технологія формування державної політики

1.

технологія формування державної політики

2.

Україна сьогодні об'єктивно потребує ефективної, зваженої та науково
обґрунтованої державної політики. Складною проблемою, що потребує
нагального розв’язання, є питання реального механізму впровадження
державно-політичних рішень. Адже без стратегії розвитку, без вироблення
основних принципів, визначення пріоритетів державної політики
неможливо побудувати сучасне розвинуте суспільство. ХХІ століття
принесло людству багато нових та складних завдань.

3.

Надзвичайно прискорився політичний розвиток держав, змінилися пріоритети міжнародних відносин,
оновлюються норми та цінності політичної культури громадян. Усі ці інноваційні процеси ставлять нові
завдання перед державною політикою, яка потребує фундаментальних досліджень, наукового
вивчення та адаптації до специфічних аспектів політичної динаміки конкретних країн.

4.

Суспільні проблеми виявляються і вирішуються шляхом створення нової державної політики або шляхом
реформування існуючої державної політики . Суспільні проблеми виникають в самих різних формах і вимагають
різних заходів у відповідь (наприклад, регламенти, субсидії, квоти і закони) на місцевому, національному або
міжнародному рівні.
Вироблення державної політики є безперервним процесом з механізмами зворотного зв'язку. Перевірка і оцінка
мають важливе значення для функціонування цієї системи. Суспільні проблеми, які впливають на формування
державної політики, можуть бути економічного, соціального або політичного характеру . Кожна система
знаходиться під впливом різних суспільних проблем і тому вимагає різної державної політики.

5.

Технології формування державної політики
Політичне прогнозування. Мета і характер державної політики визначають
масштаби прогнозів. За цією ознакою розрізняють: макро (економічний),
регіональний, прогноз, здійснюваний на рівні окремої організації (установи),
з виробництва окремого виду послуг і т.д. Крім того, прогнози
диференціюються на довго-, середньо-, короткострокові й оперативні, кожен
з яких сприяє формуванню відповідної державної політики.

6.

Планування та програмування. На відміну від прогнозування, планування являє собою різновид
гіпотетичного передбачення, що відображає конкретні параметри активності та зобов’язання
суб’єктів, що діють в певних умовах і часових рамках Для досягнення формалізованих цілей. Це як
би проектно-конструкторська діяльність, мета якої – окреслити цільову перспективу врахування
впливу прийнятих сьогодні рішень на ситуацію в майбутньому. Ще одним типом технологічних
прийомів формування державної політики є програмування. Воно являє собою сукупність заходів,
спрямованих на вирішення конкретної проблеми і жорстко зв’язують цільові завдання і параметри
діяльності з їх досягнення. Це значно менше комплексна процедура, ніж планування. Вона пов’язує
процес досягнення конкретної мети з процедурами організації та бюджетного фінансування,
координує дії різних партнерів, процес інформаційного забезпечення і т.д. У кінцевому рахунку
програмування орієнтовано на виявлення і вимірювання фактично досягнутих результатів.

7.

Технології управління ризиками. Зміст провідних технологій формування
державної політики нерозривно пов’язане із запобіганням ризику, що
представляє собою універсальну властивість будь-якої діяльності з
управління та керівництву соціальними процесами. За своєю суттю ризик
– це або відхилення дій суб’єктів (або розвиток ситуації) від поставлених
цілей, або збільшення можливості несприятливих наслідків для керуючої
системи.

8.

Кризові технології
В умовах кризи основні завдання державного управління грунтовно
звужуються, оскільки тут нереально і неможливо забезпечити всі
параметри діяльності керуючої системи.
Конструювання кризових технологій більшою мірою пов’язане з
управлінням, пристосовується до динаміки зовнішніх викликів. Антикризова
діяльність держави, як правило, нерозривно пов’язана з коригуванням його
відносин з контрагентами – партіями, опозицією, зарубіжними
партнерами і т.д., чиї дії можуть суттєво обмежити засоби і методи
державного регулювання криз.
Логіка формування кризових технологій оперативного характеру
передбачає:. Визначення типу кризи – військового, фінансового, соціальноекономічного та ін, а також ступеня його інтенсивності, безпосередньо
стимулюючої діяльність керуючої системи (УС).
{lang_content_nav} кризових технологій ув’язується з визначенням факторів,
що роблять несприятливий, конфліктогенний і екстремальний вплив на
ситуацію.

9.

Державна політика відіграє надзвичайно важливу роль у суспільному
житті. Саме вона має на меті своєчасно виявляти назрілі проблеми
розвитку суспільства, аналізувати їх, установлювати причини виникнення,
складність, суперечливість і знаходити шляхи розв’язання. У сфері
державної політики приймаються відповідні державнополітичні рішення,
спрямовані на розв’язання певної проблеми, розробляються відповідні
програми та інструменти їх реалізації. Відбувається активний процес
інституціоналізації державної політики як навчальної та наукової
дисципліни.

10.

В той же час існує комплекс важливих невирішених проблем. По-перше,
рівень наукового усвідомлення та концептуалізації сучасного державного
розвитку; подруге, існує суттєвий розрив між теоретичним та емпіричним
рівнями аналізу державної політики; по-третє, сучасний стан досліджень не в
повній мірі відображає специфіку розвитку України, не дозволяє створити
адекватні сучасним викликам моделі функціонування її державного апарату.