3.40M
Category: historyhistory

Революція на граніті

1.

2 жовтня – 17 жовтня 1990 року
Революція на граніті

2.

Револю́ція на грані́ті
Київ, площа Жовтневої революції
Студе́нтська револю́ція на
грані́ті (або Революція на
граніті) — кампанія
широкомасштабних
акцій ненасильницької
громадянської непокори,
заздалегідь організована
українською молоддю,
переважно студентами.
Протести тривали з 2 по 17
жовтня 1990 року в УРСР.
Стрижнем протестних подій
було студентське голодування на
площі Жовтневої революції
в Києві (нинішньому Майдані
Незалежности). Протести
завершилися підписанням
постанови Верховної Ради УРСР,
яка гарантувала виконання вимог
учасників протесту.

3.

Революція на граніті
Передумови
Михвайло Горбачов –
Генеральний секретвр ЦК КПРС
У 1985 році до влади
в СРСР прийшов Михайло
Горбачов і почав упроваджувати
політику гласності, що призвело
до більш лояльного й терпимого
ставлення до своїх ідеологічних
супротивників;
Тому колишні дисиденти й
національно свідома молодь
активізувалися й змогли відкрито
проводити свою діяльність;
Виникали організації
національно-демократичного
спрямування, найпопулярнішими
були такі як Народний рух
України, Українська Гельсінська
спілка

4.

1.
Передумови Майдану на граніті
У 1985 році Генеральний секретар
ЦК КПРС Михайло Горбачов і його
соратники по партії оголосили про
нову програму ідеології і старт
реалізації пакету реформ під
загальною назвою Перебудова.
Внаслідок чого різко зросла
політична активність народу,
сформувалися масові, в тому числі
радикальні і національні об'єднання і
організації. Спроби реформування
системи управління призвели до
поглиблення кризи в країні.

5.

2. Передумови Майдану на граніті
Розпад СРСР відбувався на тлі
загального економічного і
зовнішньополітичного спаду. У 1989
році, вперше було офіційно оголошено
про початок економічної кризи в СРСР
Керівництво компартії на чолі з
Горбачовим вирішили шляхом певних
поступок зміцнити владу в Москві,
перетворивши Союз на
конфедерацію.
Прапор і Герб СРСР.
На початку 1990 року в Україні
відбулися перші політичні конфронтації
проти підписання нового союзного
договору

6.

Революція на граніті
У країні тоді існували глибокі економічні
проблеми, яким не могла зарадити навіть
політика гласности.
Планова економіка, орієнтована переважно
на військово-промисловий комплекс.
Дефіцит елементарних побутових речей, а
також продуктів харчування.
Це породжувало негативні настрої в
суспільстві й критичне ставлення населення
до існуючої влади.
Панівна роль компартії не відповідала
потребам переважної більшости населення й
була неспроможна змінити наявну соціальноекономічну ситуацію
У значної кількости людей, зокрема в молоді,
були відсутні можливості повноцінно жити за
тогочасної системи державної влади.
Перебудова не вдавалася. Постала
необхідність рішучих дій.

7.

Революція на граніті
На початку 1990 року в Україні
відбулися перші політичні конфронтації
проти підписання нового союзного
договору. Тоді ж, після чергових виборів
до Верховної ради УРСР, комуністи
отримали 239 місць, тоді як демократиопозиціонери отримали 126 мандатів.
Цього було недостатньо для зламу
комуністичної системи.
Тому прогресивна молодь,
об’єднавшись у студентські організації,
виступила з протестом і оголосила
голодування на площі Жовтневої
революції у Києві (нині – Майдані
Незалежності).

8.

Революція на граніті
Організатори акції
Задум акції протесту виник в
Української студентської спілки (голова
київської УСС – Олесь Доній) та
Студентському братстві Львова (голова
– Маркіян Іващишин). Третім
співголовою акції від студентства
сходу України був Олег Барков
(керівник УСС Дніпродзержинська),
проте де-факто лідерами
мітінгувальників були Іващишин та
Доній. Комендантом наметового
містечка обрали студента Київського
державного університету Тараса
Корпала.

9.

Революція на граніті
Як усе починалось?
Уперше ідея акції з’явилася ще влітку 1990го на святкуванні 500-річчя Запорозької Січі.
Форму ж протесту запозичили в болгарських
студентів, які в червні того ж року
оголошували голодування.
Організаторами акції виступили Українська
студентська спілка, очолювана Олесем
Донієм, та Студентське братство Львова,
головою якого був Маркіян Іващишин. Крім
того, серед координаторів акції були Олег
Тягнибок і В'ячеслав Кириленко. Студентство
зі сходу України представляв Олег Барков

10.

Революція на граніті
2 жовтня 1990 року,
в Києві на Майдані
Незалежності (на той
час Площі Жовтневої
революції) з’явилися
намети: група
студентів, переважно з
київських та львівських
вишів, оголосила
голодування і висунула
політичні вимоги.
Протести тривали з 2
по 17 жовтня 1990 року

11.

Революція на граніті
Кілька десятків студентів
групами по двоє-троє
стягнулися до 10 години на
площу Жовтневої революції у
Києві та оголосили про
початок голодування,
висловили вимоги. Хто
прийшов прямо з потяга, хто з
університету. Більшість
становили студенти
з Києва, Львова, Дрогобича та
Дніпропетровська.

12.

Революція на граніті
Головними вимогами
молоді були:
недопущення підписання нового
союзного договору;
перевибори Верховної Ради
УРСР на багатопартійній основі не
пізніше весни 1991 року;
повернення на територію УРСР
українських солдатів, а також
забезпечення проходження
військової служби юнакамиукраїнцями винятково на території
республіки;
націоналізація майна Компартії
України й ЛКСМУ;
відставка голови Ради Міністрів
УРСР Віталія Масола.

13.

РЕВОЛЮЦІЯ НА ГРАНІТІ
Одразу до молоді прийшли представники міліції і попередили, що
у разі встановлення намету студентів зметуть з плацу. По вулиці
Жовтневої революції (нині Інститутській) за готелем «Москва» (нині
готель «Україна») були сконцентровані десятки міліцейських
автомобілів та автобусів. Студентам довелося пережити
боротьбу нервів, і це їм вдалося, адже передбачалося, що,
можливо, перший загін заарештують, тому до нього входили лише
психологічно загартовані активісти, і лише хлопці.

14.

Революція на граніті
3 жовтня[ред. | ред. код]
Зранку 3 жовтня до табору завітали
представники ВР УРСР (зокрема Ігор
Юхновський), Укрпрофради,
Міністерства вищої та середньої освіти.
Два депутати (члени Народної Ради),
запросивши Донія, Баркова й Іващишина
до авто і вислухавши вимоги, попросили
відкликати вимогу про перевибори, з чим
співголови були категорично не згодні. В
наступні дні депутати-демократи також
відвідували табір, але з ними рідко вели
розмови студенти, часто просто вели
дебати між собою в центрі табору.
Станом на 3 жовтня налічувалося 49 наметів, голодували 137 чоловік,
зокрема і Неоніла Крюкова, народна артистка України.

15.

Революція на граніті
У наметовому містечку були забезпечені
порядок, дисципліна, давалися взнаки місяці
підготовки. Усі рішення щодо життя
наметового містечка, протестів приймалися
колегіально Координаційною радою табору,
основні питання вирішували до 12 студентів
за наявності кворуму. Всередині було велике
штабне шатро, інші ж встановлювалися
навколо в ряди з однаковими проміжками.
Були також намети для прес-групи (за зв'язок
з пресою відповідали Сергій Бащук та Олег
Кузан) та медслужби (керівники — Тарас
Семущак та Олег Тягнибок).

16.

Революція на граніті
4 жовтня[ред. | ред. код]
Почали прибувати більше
студентів з Івано-Франківська,
Сум, Рівного, Полтави,
Дрогобича, Вінниці, Тернополя,
більшало й киян. Голодувало
вже 151 особа, 131
забезпечували обслуговування

17.

Революція на граніті
5 жовтня. Перебіг подій
До табору завітав Леонід Кравчук, з яким
вели перемовини Доній та Іващишин.
Обговорювалася ситуація, що була на той
час в республіці та вимоги — студенти
бажали зустрічі за «круглим столом».
Консенсусу досягти не вдалося, обидві
сторони розійшлися невдоволеними, на
думку співголів, Кравчук говорив багато,
але в його словах не було жодної
конкретики. Але важливим стало
транслювання цієї зустрічі по
телебаченню, люди зрозуміли, що в Києві
зібралися не екстремісти, як провадила
комуністична верхівка, а звичайні хлопці та
дівчата.
У 90 % голодуючих зафіксована підвищена
температура.

18.

Революція на граніті
6 жовтня. Перебіг подій
6 жовтня у Палаці «Україна» відбулися урочисті збори учасників ДСВ,
на яких були присутні й військові, комсомольці, суворовці. Після
зустрічі ветерани пройшли ходою до площі Жовтневої революції,
планували пройти і наметовим містечком, змітаючи його при цьому,
покласти квіти до пам'ятника Жовтневої революції. Але на захист
студентів вийшло до 50 тисяч киян. Також охорону забезпечувала
студентська охорона й міліція. Як сказав Роман Іваничук, саме тоді
відбувся крах комуністичної партії…

19.

Революція на граніті
8 жовтня. Перебіг подій
Комісія, яка працювала за дорученням Верховної Ради, доповіла,
кількість голодуючих становить 158 людей з 24 міст республіки. На
повідомлення, що здоров'я студентів погіршується, холод і хвороби
можуть призвести до трагедії, в залі на сесії деякі депутати
розсміялися. Це транслювалося по телевізору. Після цих подій
республікою покотилася масова хвиля виходу з лав КПРС.
Наметове містечко відвідав відомий український
письменник Олесь Гончар. Наступного дня вийшов з лав КПРС,
мотивуючи рішення тим, що «з такими, з безмежно жорстокими, що
глумливим сміхом зустрічають трагедію власного народу, страждання
дітей України, я не хочу мати нічого спільного»

20.

Революція на граніті
9 жовтня. Перебіг подій
Відбувся «круглий стіл», в якому взяли участь делегація від ВР та від
студентів. Першим виступив Олесь Доній, оголосив відомі вже
вимоги, але депутати не змогли нічого конкретного відповісти, тому
«стіл» перетворився на інтерв'ювання студентів. Ігор Юхновський,
член НРУ, подякував студентам за мужність і активність і закликав
припинити голодування, якщо буде прийнято рішення про
непідписання союзного договору та про відбування військової
служби українців лише в межах республіки. Леонід Кравчук обіцяв
поставити на голосування питання про недовіру Масолу.

21.

Революція на граніті
10 жовтня . Перебіг подій
На площі з'явилася підсилювальна
радіоапаратура, мітинги у наметовому
містечку почали проводитися більш
організовано.
Леонід Кравчук намагався виконати обіцянку,
дану студентам і поставити на таємне
голосування питання про недовіру Голові уряду
Віталію Масолу, але «За» проголосував лише
161 депутат.
Студенти заблокували Держтелерадіо УРСР
найбільш радикально налаштовані депутати
пройшли всередину, їм дали 10 хвилин прямого
ефіру, скориставшись технічною.
паузою. Віктор Бедь зачитав заяву опозиції.
9 депутатів Верховної Ради оголосили
голодування на підтримку студентських вимог.
Згодом 25 працівників Держтелерадіо
написали заяву про департизацію українського
телебачення і радіомовлення, припинили
членство в КПРС.

22.

Революція на граніті
11 жовтня. Перебіг подій
У малому залі Будинку
профспілок відбулася
пресконференція лідерів
студентства за участю Олеся Донія,
Олега Баркова, Ігоря Коцюруби,
Олега Кузана, Сергія Бащука, які
повідомили про посилення активності
студентських організацій через те,
що влада не прислухається до їх
вимог. Також лідери повідомили про
планування маніфестацій на
понеділок, 15 жовтня

23.

Революція на граніті
12-14 жовтня. Перебіг подій
Хрещатик було перекрито і розпочалися мітинги. Студенти
прийняли дві резолюції: у першій підтримали всі вимоги голодуючих,
у другій вимагали доступу протестуючим до прямого ефіру задля
роз'яснення власної позиції перед народом. Не обійшлося без
провокацій зі сторони влади, що намагалася стримати енергію
студентського майдану.
У наступні дні страйк студентів триває, пікетні групи продовжують
свої походи до київських вишів, долучалися студенти Львова,
Тернополя, Івано-Франківська. Хрещатик був перекритий за
допомогою розкладачок.
На 15 жовтня готувався масовий страйк, поширювалися листівки з
закликом прийти на Майдан Незалежності об 11 годині

24.

Революція на граніті
15 жовтня. Перебііг подій
.
Численні колони студентів рушали з різних
кінців Києва, по дорозі закликаючи
підтримати. О десятій годині було
сформовано загальну колону, яку в з усіх
боків оточував живий ланцюг студентівохоронців. Вона рушила до Верховної Ради.
У Київ було стягнено правоохоронні
органи, з'явилися машини з водометами.
Вхід до Верховної Ради охороняла шеренга
міліції.
Співголів запросили до парламенту. Олесь
Доній виголосив вимоги щодо
одногодинного прямого ефіру по
телебаченню, радіотрансляції засідання на
вулицю Кірова, недоторканості студентів,
які залишилися біля входу. Вимоги були
задоволені.
Частина студентів на чолі з Олесем Донієм
рушила до червоного корпусу університету
імені Шевченка і зайняли будівлю. Почався
«окупаційний страйк», над корпусом
підняли національний прапор, Петро
Шеревера був призначений комендантом.
Порядок в будівлі був забезпечений, страйк
мав тривати до закінчення голодування.

25.

Революція на граніті
16 жовтня. Перебії подій
Зранку на плацу біля Верховної Ради з'явилося
друге наметове містечко в Києві з 11 наметів,
де було 45 голодуючих та 11 обслуги.
Організатором був львів'янин Ростислав Дідух.
Міліція не чинила спротиву, Верховна Рада
«дозволила» друге містечко. Загалом в цей
день у голодуванні брало участь 298 студентів,
27 осіб голодували з першого дня.
Завдяки виступу по телебаченню
наступного дня до акції протесту були
готові долучитися не тільки вищі навчальні
заклади, а й заводи і фабрики, на мітингу
були представники науково-дослідницьких
інститутів, зачитувалися революційні
звернення від імені заводів. До маніфестації
цього дня долучилося 18 вишів, 22 технікуми,
2 училища та 18 шкіл (старшокласники).
Знову відбувся мітинг біля Верховної Ради.

26.

Для розгляду вимог була створена
погоджувальна комісія Верховної Ради: по
п'ять депутатів від більшості та Народної
Ради, також Іван Плющ як представник
президії ВР
Але вирішальним днем стало 17 жовтня.
Надвечір Верховна Рада більшістю
голосів виконала всі п'ять вимог студентів.
Українські студенти змогли вбити
передостанній цвях у труну режиму.
«Революція на граніті», що була повністю
організована силами студентства, мала
на той час небагато аналогів у Європі,
зокрема студентські протести у Франції
1968 року. Прямим наслідком київських
протестів була відставка голови Ради
Міністрів УРСР Віталія Масола та
виконання низки вимог мітингувальників.
Ці акції та голодування відіграли важливу
роль у становленні незалежності України
English     Русский Rules