Питання первинної профілактики алергічних захворювань у дітей

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

- Екологічні фактори – постійний вплив численних і різноманітних
хімічних
речовин,
агресивних
аерозолів,
електромагнітного
випромінювання.
- Стерильні побутові умови проживання. Існує теорія впливу гігієни,
згідно з якою надмірне дотримання санітарно-гігієнічних норм
призводить до того, що в дитячому віці імунна система людини
недостатньо «завантажена», і в результаті цього починає боротися навіть
з нешкідливими речовинами.
- Куріння. У сім’ях, де палить хоча б одна людина, діти в п’ять разів
частіше страждають на алергію, цей фактор сприяє розвитку
бронхіальної астми.

9.

10.

У
документі
сумісного
засідання
експертів ВООЗ і Всесвітньої організації
алергії
«Запобігання
алергії
та
алергічній
астмі»
(World
Allergy
Organization - International Association of
Allergology and Clinical Immunology,
WAO-IAACI) запропоновано три рівні,
або напрями, заходів з профілактики
формування алергії в дітей

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

21.

Нові уявлення стосуються і значного впливу епігенетичних
механізмів на розвиток АЗ у майбутньому. Експериментальні
дані вказують на те, що метилювання ДНК є захисним
механізмом, який пригнічує значну частину геному чужорідної
природи. Метилювання ДНК в клітині контролює всі генетичні
процеси: реплікацію, репарацію, рекомбінацію, транскрипцію,
інактивацію Х-хромосоми. Воно здійснює значний вплив на
експресію генів і, в кінцевому рахунку, на функцію клітин,
тканин і організму в цілому. Встановлена пряма залежність між
високим рівнем метилювання ДНК і кількістю репресованих
генів. Втрата здатності підтримувати метилювання ДНК може
призводити до імунодефіциту, розвитку злоякісних пухлин,
формуванню АЗ

22.

23.

Вплив
екологічної сенсибілізації та оральної толерантності на
розвиток АЗ дуже уважно розглядається та досліджується у світі. В даний
час немає переконливих доказів того, що запобігання контактам з АГ у
дітей до 4-місячного віку зменшує ймовірність розвитку алергії. Як
показують результати досліджень, послідовне усунення харчових АГ під
час вагітності, годування груддю і в ранньому дитинстві не в змозі
зменшити довгострокову IgE-опосередковану харчову алергію у дітей.
Заходи по скороченню впливу АГ могли бути недостатніми в багатьох
дослідженнях, призначені дієти не були достатньо виваженими і строгими,
а підвищення чутливості до АГ їжі може відбуватися не лише в результаті
їх безпосереднього споживання, а й формується при інших способах
надходження АГ в організм дитини. Але сьогодні переглянута парадигма
запобігання алергії, і раннє «оральне» надходження АГ швидше
зобов’язане запобігати розвитку алергії, а не викликати її.

24.

25.

26.

27.

Організувати первинні профілактичні заходи ще до
народження дитини вдається далеко не завжди. Наші
можливості значно розширюються вже після народження
дитини.
Традиційно
вважається,
що
захистити
новонароджених може грудне вигодовування. Але навіть ця
теза сьогодні піддається сумніву й активно дискутується.
Відповіді на запитання про те, чи дозволяє грудне
вигодовування запобігти харчовій алергії, сповнені
протиріч.
Відсутність переконливих даних щодо
превентивного ефекту грудного вигодовування пов’язана з
тим, що діти з етичних міркувань не можуть бути штучно
рандомізовані на грудне чи штучне вигодовування.

28.

29.

Організувати первинні профілактичні заходи ще до
народження дитини вдається далеко не завжди. Наші
можливості значно розширюються вже після народження
дитини. Традиційно вважається, що захистити
новонароджених може грудне вигодовування. Але навіть
ця теза сьогодні піддається сумніву й активно
дискутується. Відповіді на запитання про те, чи дозволяє
грудне вигодовування запобігти харчовій алергії, сповнені
протиріч. Відсутність переконливих даних щодо
превентивного ефекту грудного вигодовування пов’язана з
тим, що діти з етичних міркувань не можуть бути штучно
рандомізовані на грудне чи штучне вигодовування.

30.

31.

32.

33.

Основним
джерелом
антигенної
стимуляції
кишечника
новонародженої дитини є не лише харчові антигени, але й мікрофлора
кишок, яка сприяє формуванню харчової переносимості.
Підсилити профілактичний ефект часткових гідролізатів білка
можна шляхом уведення пробіотиків. До мікроорганізмів, які
найпевніше відповідають цим вимогам, належать лактобацили та
біфідобактерії.
Всі
характеристики пробіотиків, передусім їх ефективність та
безпечність, є строго штамоспецифічними.
Тому, розглядаючи проблему пробіотиків, треба завжди говорити
конкретно щодо кожного зі штамів. Нині можна вважати вивченими з
погляду профілактики алергії лише три мікроорганізми, а саме:
Lactobacillus GG, Lactobacillus acidofilus LAVRI-A1, Bifidobacterium
lactis .

34.

35.

Але лише один з них – Bifidobacterium lactis на
сьогодні вважається абсолютно безпечним для введення
у дитячі суміші. За результатами існуючих досліджень,
цей пробіотичний штам не піддавався генній
модифікації, не містить плазмід, профагів, генів
антибіотикорезистентності, не має інвазивних чи
патогенних властивостей. Він не втрачає своїх
властивостей у процесі виробництва продукту (суміші) і
зберігає тривалу стабільність.

36.

37.

На відміну від пробіотиків, більшість пребіотиків
використовують як харчові добавки – в бісквітах, кашах,
шоколаді, пастоподібних і молочних продуктах.
До пребіотиків належать олігосахариди грудного молока і
олігосахариди, які отримують з інших джерел.
Технологічно олігосахариди отримують з натуральних
джерел: вони можуть бути синтезовані з мономерів або
отримані шляхом гідролізу полімерів.
Ці дослідження більшою мірою стосуються штучних
сумішей, їх можливої профілактичної дії на розвиток алергії

38.

39.

40.

41.

Незважаючи на цілий комплекс профілактичних заходів, що
їх застосовують сьогодні, захворюваність на АЗ залишається
високою. Не виключено, що невдовзі окремі профілактичні
принципи зміняться. Найближчою перспективою і найбільшою
надією є проведення імуномодуляції за допомогою Th1імуноад’ювантів, ДНК-вакцин та антигенів, пов’язаних із
цитокінами (інтерлейкіном-12 чи інтерфероном-γ) .
У цьому контексті дуже влучними є слова Роберта Годдарі:
«Важко визначити межу неможливого: те, що вчора було тільки
мрією, нині набуває рис надії і стає реальністю завтра». Потрібно
сподіватися, що наша реальність вже завтра зробить
профілактику АЗ значно ефективнішою.